Інформаційні агентства в системі засобів масової інформації: поняття, місце, значення 1 страница
Однією з характерних ознак сучасності стає зростання ролі інформації в суспільстві, збільшення інформаційних потреб громадян, установ, закладів, громадських організацій, органів державної влади. Інформація лежить в основі прийняття рішення у будь-якій сфері життєдіяльності – політичній, економічній чи соціальній, впливає на політико-економічні, культурно-освітні та інші процеси, що відбуваються у соціумі.
Невід’ємною складовою інформаційної системи суспільства є засоби масової інформації. Стрімкий розвиток інформаційних структур суспільства, подальше зростання потоків інформації в суспільстві підвищують роль і значення засобів масової інформації.
Засоби масової інформації – це складна система, до якої належать різні суб’єкти інформаційної діяльності: друковані, аудіовізуальні та електронні ЗМІ. Згідно із законодавством України, друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса): газети, журнали, бюлетені, разові видання з визначеним накладом. Група аудіовізуальних ЗМІ складається з радіо та телебачення, нові медіа найяскравіше представлені глобальною інформаційною мережею Інтернет.
Окремою групою системи засобів масової інформації виступають інформаційні агентства. Під інформаційним агентством мається на увазі спеціалізована інформаційна організація, основні функції якої – добирати, опрацьовувати та постачати інформацію засобам масової інформації (редакціям газет, журналів, телебачення, радіомовлення), державним органам, громадським організаціям, іншим установам і організаціям, приватним особам.
Слід констатувати, що до сьогодні не існує одностайної думки у середовищі теоретиків журналістики стосовно статусу інформаційних агентств в системі засобів масової інформації. Думки науковців у цій дискусії розділилися на кілька груп. Одні дослідники розглядають інформаційні агентства як самостійні суб’єкти інформаційної діяльності, інші вважають їх посередницькими засобами масової інформації, у деяких джерелах інформаційні агентства разом із службами зв’язку, системою доставки, розповсюдження тощо розглядаються у ролі обслуговуючих суб’єктів для інших ЗМІ – друкованих, аудіовізуальних та новітніх.
Разом з тим, сучасний стан розвитку інформаційної сфери суспільства, глобалізація інформаційних процесів і, як результат, – підвищення ролі інформаційних агентств в інформаційному обігу, збільшення й диверсифікація їхніх інформаційних продуктів засвідчують, що інформаційні агентства є сьогодні самостійними засобами масової інформації [4, с. 3]. Формування саме такого переконання спричинило те, що із розвитком інформаційно-комунікативних технологій інформагентства отримали можливість самостійно, без посередницької участі інших ЗМІ, поширювати інформацію, збільшити кількість та різноманітність пропонованих ними інформаційних продуктів, наблизити власну інформаційну продукцію до споживача, а також всебічно збільшити масштаби своєї діяльності.
1.2. Інформаційні агентства у працях українських та зарубіжних дослідників
Наукові розвідки українських та зарубіжних вчених, в яких досліджуються аспекти становлення, розвитку й діяльності інформаційних агентств, науковці поділяють на чотири групи [4].
До першої групи належать роботи, які безпосередньо стосуються діяльності інформаційних агентств. Цю групу складають переважно праці закордонних дослідників, оскільки питання про належність інформагентств до системи засобів масової інформації не мало однозначного трактування у радянському журналістикознавстві, і більшість радянських учених вважали інформаційні агентства частиною інфраструктури ЗМІ. Тому про висвітлення їхньої діяльності йшлося тільки в загальнотеоретичних працях, присвячених журналістиці, системі засобів масової інформації чи її окремим традиційним складовим (пресі, радіо, ТБ). Українська наукова школа журналістики тривалий час обходила увагою інформаційні агентства й інтереси дослідників безпосередньо не торкалися зазначеної теми.
У той самий час діяльність інформаційних агентств активно вивчалася у середовищі зарубіжних науковців. Ці питання досліджували такі вчені як професор Університету імені Р. Шумана (Страсбург) Мішель Матьєн (M. Matien), доцент Гельсінського університету, доктор Тері Рантанен (Т. Rantanen), декан коледжу Каліфорнійського політехнічного університету, доктор Олівер Бойд-Барретт (O. Boyd-Barret), американський дослідник Джонатан Фенбі (D. Fenвy).
Друга група джерел представлена дослідженнями, що присвячені системі засобів масової інформації в цілому чи окремим її складовим, а також загальнотеоретичними працями, окремі частини яких стосуються інформаційних агентств. У межах зазначеної групи серед літературних джерел радянського та пострадянського періодів хронологічно виділяються дві підгрупи: 1) література, опублікована до 1992 року; 2) література, видання якої починається з 1992 року. Такий поділ історично зумовлений і пов’язаний зі зміною суспільно-політичної ситуації: розпадом Радянського союзу та трансформацією пануючої ідеології.
Автори досліджень, здійснених до 1991 року, розглядали інформаційні агентства переважно в контексті радянської та буржуазної пропагандистської діяльності. Цілком зрозуміло, що зарубіжні інформаційні агентства трактувалися ними не як виробники й поширювачі новин, а як засоби пропаганди, що використовуються буржуазними країнами з метою компрометації комуністичного ладу й захисту сумнівних буржуазних цінностей.
Натомість інформаційні агентства країн соціалістичного табору бачилися інструментами поширення правдивої інформації про соціалістичні перетворення і здобутки. Література, присвячена безпосередньо механізму діяльності інформаційних агентств, випускалася самими інформаційними агентствами чи їх кореспондентами переважно з нагоди ювілеїв.
Третя група джерел представлена сучасними дослідженнями засобів масової інформації в контексті глобалізації інформаційних процесів.
У зв’язку з невпинним зростанням значення й ролі інформаційних агентств на інформаційних ринках світу спостерігається збільшення наукового інтересу до розгляду питань діяльності інформаційних агентств. Свідченням цього є поява упродовж останніх років багатьох наукових досліджень, присвячених інформаційним агентствам.
Серед праць українських учених окреме місце посідає доробок таких дослідників як В. М. Владимиров, О. В. Зернецька, В. Й. Здоровега, В. Ф. Іванов, С. М. Квіт, О. Ф. Коновець, Н.В. Костенко, О. Д. Кузнецова, О.В. Литвиненко, Є.А. Макаренко, О. К. Мелещенко, В. Я. Миронченко, І. Л. Михайлин, А. З. Москаленко, Ю. В. Нестеряк, Г.Г. Почепцов, В. В. Різун, М. І. Скуленко, А. А. Чічановський, В. В. Шкляр, дослідження яких охоплюють широке коло питань, пов’язаних із загальними тенденціями функціонування світового комунікаційного простору і місцем інформаційних агентств у цьому процесі.
О.Є. Пантелеймонов у науковому дослідженні «Діяльність інформаційних агентств світу в умовах формування глобального комунікаційного простору» розглянув зміни у функціонуванні найбільших світових інформаційних агентств на сучасному етапі. Зважаючи на різноплановість таких змін, дослідження проводилося за такими напрямками: а) аналіз історичного підґрунтя теперішніх змін в діяльності агентств «Великої трійки» і дослідження організаційних змін у глобальній системі інформаційних агентств, б) аналіз економічних показників діяльності найбільших агентств світу, в) аналіз переваг і негативних рис, зумовлених формою власності агентств, г) аналіз впливу нових інформаційних технологій на поточну діяльність та еволюцію найбільших агентств світу, д) аналіз змін, спричинених виходом інформаційних агентств на фінансові ринки і ринки телевізійних новин світу. Назване дослідження є однією з перших спроб аналізу сучасних тенденцій в діяльності найбільших інформаційних агентств світу в умовах глобалізації комунікацій і формування світового комунікаційного простору.
Вивченню різноманітних аспектів діяльності інформаційних агентств присвячені праці Ю.В. Нестеряка. Автор досліджував традиції агенційної журналістики Великобританії, розглядав інформаційні агентства України в контексті масовоінформаційної діяльності, визначив етапи становлення інформаційних агентств в Україні, вивчав інформаційні агентства як об’єкт наукових розвідок, досліджував інформаційні агентства в контексті інформаційного забезпечення громадян.
Слід відзначити комплексне наукове дослідження Ю.В. Нестеряка на тему: «Інформаційно-технологічний і творчий потенціал агенційної журналістики (вітчизняний і світовий досвід)». Робота присвячена розгляду інформаційно-технологічних та творчих особливостей діяльності вітчизняних та зарубіжних інформаційних агентств. Аналізуючи етапи становлення провідних агентств світу, автор акцентує увагу на особливостях зародження вітчизняної агенційної журналістики та перспективах її розвитку в сучасному інформаційному просторі. У роботі розглядаються історико-типологічна картина становлення і розвитку інформаційних агентств України і світу, місце інформагентств у структурі світових інформаційних потоків, головні тенденції розвитку інформаційних агентств (незалежно від їх територіального розташування) та їхні національні особливості, правово-професійні регулятори діяльності інформаційних агентств, творчі аспекти агенційної журналістики, а також архітектонічні та жанрові особливості матеріалів світових та українських інформаційних агентств.
У навчальному посібнику «Інформаційне агентство: стиль оперативних повідомлень», російський автор Ю.А. Погорєлий розглядає такий аспект діяльності інформаційних агентств як процес створення й редагування інформаційних повідомлень. На реальних прикладах з практичної журналістської діяльності описуються вимоги до повідомлень інформагентств, викладаються механізми виникнення, модифікації та зникнення певних жанрів оперативних інформаційних повідомлень, з’ясовуються ключові чинники, що впливають на зміну вимог інформагентств до своїх новин.
У 2010 році в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка вийшов у світ посібник для студентів факультетів та відділень журналістики «Сучасна агенційна журналістика». Це перше навчальне видання з агенційної журналістики в Україні. Авторський колектив посібника – керівники і провідні журналісти українських інформаційних агентств: М. Батіг, С. Воропаєв, В. Ільченко, Т. Майданович, О. Мартиненко, В. Миронченко, М. Сингаївська, О. Харченко, В. Чамара, А. Яковлєв, загальна редакція – В. В. Різуна. У навчальному посібнику викладено правові засади діяльності інформаційних агентств, описано історію та діяльність трьох провідних інформагентств України – Укрінформу, УНІАНу та Інтерфакс-Україна. Особлива увага звернена на опис інформаційної продукції агентств, а також на головні аспекти підготовки матеріалів для вказаних агентств за прийнятими в них вимогами і стандартами.
Стандарти агенційної журналістики поряд з практичним досвідом сучасного телебачення та газетно-журнального виробництва висвітлено у посібнику авторства М. І. Недопитанського, М. А. Карася, В. І. Ільченка «Уроки з журналістської практики». У цьому посібнику розглядаються техніка написання агенційної замітки, композиція повідомлення, вимоги до заголовків, покликань на джерела, зазначення способу передачі інформації, місця і часу. Автори з’ясували особливості й різновиди цитування, також різновиди і правила подачі бекґраунду, особливості викладу інформаційними агентствами основного повідомлення.
Книга знаменитого редактора інформаційного агентства Ассошіейтед Пресс Рене Дж. Каппона (Rene J. Cappon) «Настанови журналістам Ассошіейтед Пресс: Професійний порадник», що використовується як практичні настанови для співробітників названого інформагентства у США, – порадник і підручник з підготовки матеріалів усіх видів для сьогоднішніх і майбутніх журналістів інформаційних агентств. Головний редактор новин Ассошіейтед Пресс Рене Дж. Каппон викладає основи журналістської майстерності, подає реальні приклади, знайомить з корисними професійними прийомами, завдяки яким журналістські матеріали стають зрозумілими, точними, зручними для читання.
Принципи і прийоми редагування матеріалів інформаційних агентств стали предметом наукового зацікавлення російської дослідниці О.Р. Лащук. Вона проаналізувала логічні, композиційні, фактичні, стилістичні недоліки, які часто виникають при редагуванні повідомлень, розглянула основні схеми побудови інформаційних матеріалів. Автор представила алгоритм дій редактора при опрацюванні повідомлень інформагентств, з’ясувала роль цитат і покликань на джерела інформації в новинах, а також навела статистичні відомості, що відображають якість опрацювання інформації в агентствах.
Четверта група джерел – це документи та матеріали, що регламентують діяльність інформаційних агентств, а також інформація самих інформагентств: їхні офіційні сайти, інформаційні продукти, методичні рекомендації для журналістів тощо. Однак з огляду на те, що інформагентства працюють в умовах жорсткої конкуренції, вони не дуже охоче надають відомості про свою структуру і принципи роботи. Як правило, на всіх внутрішніх документах в інформаційних агентствах стоїть позначка «для службового користування».
Розглянута джерельна база засвідчує, що питання розвитку й функціонування інформаційних агентств України та світу вивчаються багатьма українськими та зарубіжними дослідниками, особливо активно останніми роками, однак і надалі потребують комплексного та різнопланового опрацювання.
1.3. Використання терміна «інформаційне агентство» в українському журналістикознавстві
У різні історичні періоди дослідники агенційної журналістики послуговувалися різними синонімічними назвами на позначення поняття «інформаційне агентство».
Термінологічна словосполука «телеграфні агентства» використовувалася на початках становлення агенційної журналістики. Виникнення цього терміна зумовлено історично: бурхливий розвиток перших світових інформаційних служб, таких як Havas, Reuters, Associated Press, почався саме після винайдення телеграфу та з початком використання його можливостей для оперативної передачі новин на великі відстані. Назва «телеграфні агентства» досить довго використовувалася науковцями й практиками.
Назва «агентство преси» також має історичне коріння. Заснування світового агентства Associated Press (що в перекладі означає «асоційована преса») було викликано потребою забезпечення інформаційними матеріалами газет. Керуючись цією потребою, шість нью-йоркських газет об'єдналися з метою спільного фінансування телеграфної лінії зв'язку з портом Бостон, куди закордонні новини доставлялися морськими суднами. Поняття «преса» використовувалося й у назвах американського агентства United Press International – UPI, британського Press Association та інших.
Однак, незважаючи на історичні передумови використання понять «агентства преси», «пресові агентства» та «телеграфні агентства», сьогодні активно використовується термін «інформаційні агентства». Підстав для цього, як зауважує Ю.В. Нестеряк, існує декілька.
По-перше, термін «інформаційні агентства» використовується в Законі України «Про інформаційні агентства». Інформаційним агентством, згідно з законом, є зареєстрований як юридична особа суб'єкт інформаційної діяльності, що діє з метою надання інформаційних послуг.
По-друге, термін «телеграфне агентство» акцентує увагу лише на способі передачі продукції агентства, залишаючи поза увагою інформацію як базову складову системи інформаційних продуктів агентств.
По-третє, стрімкий розвиток інформаційних технологій і необхідність переходу до інформаційного суспільства висувають перед агентствами потребу адаптуватися до нових умов, диверсифікувати свою діяльність, зокрема розширити перелік інформаційних продуктів, збільшити коло потенційних споживачів. Тому словосполучення «агентство преси» не розкриває суті сучасних інформаційних агентств, продукцію яких споживають не лише друковані засоби масової інформації, а й радіо, телебачення, Інтернет-ЗМІ, а також пересічні громадяни, що потребують того чи іншого виду оперативної інформації.
Отже, враховуючи перелічені чинники та беручи до уваги зростання ролі інформації у суспільному розвитку, найдоцільнішим вбачається використання саме терміна «інформаційне агентство».
1.4. Агенційна журналістика як навчальна дисципліна в системі підготовки фахівців
Вивчення навчальної дисципліни «Агенційна журналістика» у системі підготовки студентів спеціальності «Журналістика» продиктоване потребою задовольнити зростаючий суспільний запит на фахівців у сфері інформаційної роботи.
Метою вивчення навчальної дисципліни є системне оволодіння теорією, методикою, жанровою палітрою, стандартами агенційної журналістики, необхідними для роботи у сучасних інформаційних агентствах, підвищення рівня майстерності журналістів і якості продукції інформаційних агентств.
Завдання вивчення студентами агенційної журналістики: ознайомити із класифікацією інформаційних агентств; з’ясувати особливості розвитку й діяльності інформаційних агентств, їх досвід, місце і роль в українському та світовому інформаційних просторах; ознайомитися з історією створення та розвитку інформаційних агентств; розглянути діяльність найбільших світових інформаційних агентств; розглянути функціонування провідних інформаційних агентств України; вивчити правові засади функціонування інформаційних агентств; вивчити особливості роботи журналіста в інформагентстві; засвоїти найважливіші вимоги до повідомлень інформаційних агентств; ознайомитися із жанровим потенціалом агенційної журналістики.
Навчальна дисципліна «Агенційна журналістика» складається із двох взаємопов’язаних змістових модулів. Перший модуль охоплює теми, присвячені місцю та значенню інформаційних агентств у системі засобів масової інформації, загальній характеристиці інформагентств. Вивчаються типологія інформаційних агентств, трансформація ролі інформагентств в системі ЗМІ. З’ясовуються правові засади функціонування українських інформаційних агентств відповідно до чинного законодавства України, принципи їхньої діяльності. Розглядається історія виникнення перших інформагентств, їхнього становлення, а також функціонування найбільших світових інформаційних агентств, провідних інформагентств України. Другий модуль містить теми, присвячені інформаційним і творчим особливостям агенційної журналістики. Значна увага приділяється вивченню структури повідомлення інформаційного агентства та системі жанрів інформагентства.
«Агенційна журналістика» має тісні зв’язки з багатьма навчальними дисциплінами у системі підготовки журналістів, насамперед з «Теорію і методикою журналістської творчості» та «Інтернет-журналістикою».
ЛЕКЦІЯ 2
Навчальні питання
2.1. Класифікація інформаційних агентств.
2.2. Особливості організації та принципи діяльності інформаційних агентств.
2.3. Діяльність інформаційних агентств як складова світового інформаційного простору.
Виклад матеріалу
2.1. Класифікація інформаційних агентств
Інформаційні агентства різні за своїми характеристиками та масштабами діяльності. Різнобічне відтворення інформації – фактографічне й аналітичне, монотемне й універсальне; різні фінансові можливості й технічні засоби збору, опрацювання й передачі інформації; функціонування різних засобів масової інформації, що користуються послугами інформаційних агентств – газети, журнали, радіо, телебачення, Інтернет-ЗМІ, спричинили існування різних видів інформаційних агентств.
Існує значна кількість критеріїв, на яких ґрунтується класифікація інформаційних агентств. Основними з них можна вважати такі: характер поширюваної інформації; тематика матеріалів; форми відтворення інформації; масштаби поширення інформації; форма власності.
Науковці, зокрема Р. Боґданські, О.Д. Кузнецова, Ю.В. Нестеряк, В.К. Фоменко та інші, запропонували різні види класифікації інформаційних агентств. На основі напрацювань відзначених авторів подаємо узагальнену класифікацію інформаційних агентств за найважливішими ознаками.
За масштабами поширення інформації інформаційні агентства можна поділити на три види:
світові інформаційні агентства – це такі організації, які технічно здатні забезпечити збір і поширення інформації по всьому світі. Прикладами таких агентств є «Reuters» («Рейтер», Великобританія), «Associated Press» («Ассошіейтед Прес», США), «Agence France Presse» («Франс Прес», Франція).
міжнародні регіональні інформаційні агентства – це агентства, здатні поширювати інформацію усіх чотирьох видів у регіональному масштабі.
національні інформаційні агентства – це агентства, що поширюють інформацію в основному на території своїх держав.
місцеві інформаційні агентства – обласні, крайові.
За формою власності на технічні засоби, фінансуванням діяльності розрізняють такі інформаційні агентства:
державні (їхню діяльність фінансує держава);
акціонерні (функціонують за кошти акціонерів);
спонсоровані (матеріально підтримуються певними організаціями, приватними особами);
приватні (існують за кошти власника).
За тематикою матеріалів (тематичною спрямованістю) інформаційні агентства класифікують на:
універсальні інформаційні агентства (передають інформацію усіх тематичних напрямків);
монотемні або спеціалізовані інформаційні агентства (наприклад, економічні, духовно-релігійні, спортивні, екологічні, біржові тощо).
За формами відтворення інформації інформагентства бувають:
інформаційні (подають лише фактографічну інформацію);
аналітичні (поширюють опрацьовану, коментовану інформацію);
інформаційно-аналітичні (подають фактографічну і коментовану інформацію).
Сучасні інформаційні агентства можна класифікувати й за способом відтворення інформації. За вказаним критерієм виділяють такі інформаційні агентства:
пресові або текстові (поширюють текстову інформацію через Інтернет, власні газети, бюлетені тощо);
зображувальні (передають інформацію у вигляді фотографій, кліше через комп’ютерні мережі);
телевізійні (поширюють інформацію через супутниковий зв’язок для телестудій своєї країни і закордону).
2.2. Особливості організації та принципи діяльності інформаційних агентств
Інформаційні агентства діють з метою надання інформаційних продуктів і послуг для споживачів інформації. Основною функцією інформагентств є забезпечення оперативною політичною, економічною, соціальною, культурною та іншою інформацією редакції ЗМІ, інші установи, організації, приватні особи, які є передплатниками продукції інформаційних агентств.
Інформаційне агентство складається з мережі редакцій та кореспондентів й фотокореспондентів у країні і за кордоном. Редакції можуть працювати як незалежно, надаючи свої послуги на місцях, так і під керівництвом головної редакції, де збирається інформація для широкого кола споживачів. Інформація поширюється як за допомогою власних структур (сайт, оперативні стрічки новин, електронна пошта, періодичні видання, телевізійні канали і т. д.), так і за допомогою партнерів. У структуру агентства можуть входити фотостудії, архіви, відділи зі створення веб- та аудіовізуальної продукції, аналітичні відділи, PR-відділи тощо, послугами яких також можуть користуватися клієнти інформаційного агентства.
Невід’ємною складовою діяльності інформаційних агентств в сучасних умовах є врахування потреб й інтересів клієнтів. Це спричинило посилення у своїй структурі експертно-аналітичних служб, проведення інформагентствами регулярних маркетингових досліджень, постійне оновлення й вдосконалення інформаційних продуктів та диверсифікація продуктів загалом. Залежно від потреб потенційних клієнтів інформаційні агентства можуть пропонувати їм різні інформаційні продукти.
Діяльність інформаційних агентств різноманітна, в ній можна виділити багато аспектів: і організаційні, і соціальні, і творчі, і фінансово-економічні, комерційні, і роботу з аудиторією, і присутність в Інтернеті та інші. До основних напрямків діяльності сучасних інформаційних агентств належать підготовка новин, анонсів подій, укладання календарів подій, організація прес-конференцій, брифінгів, круглих столів, презентацій, он-лайн конференцій, складання прес-портретів, здійснення моніторингів ЗМІ, підготовка різноманітних рейтингів, інформаційний супровід важливих подій, створення і використання баз даних.
Також агентства надають додаткові види інформаційних послуг, серед яких аналітичні дослідження, складання інформаційних досьє, біографічних довідок, послуги інформаційно-довідкових служб, видавничо-поліграфічних комплексів, надання відео, аудіо- та фотоматеріалів, інформаційне обслуговування на платній та спонсорській основі. Агентства ініціюють різноманітні спеціальні акції, наприклад, організовують власні премії та конкурси.
Принципи діяльності інформаційних агентств в ідеалі можна визначити так:
послідовна реалізація свободи інформації;
забезпечення відкритої інформаційної політики;
незалежність від політичної влади і тиску з боку груп, що мають особисті інтереси, або з боку громадських органів;
повага до фундаментальних прав, свобод, інтересів людини;
свобода від політико-ідеологічних кон’юнктур, агресивного націоналізму, великодержавного шовінізму, релігійного екстремізму і фундаменталізму;
захист інтересів національних меншин;
зміцнення національних культур, мов, протистояння культурній експансії;
реалізація проектів з переведення у цифровий формат здобутків загальнолюдської спадщини;
забезпечення інформаційної безпеки особистості та суспільства, включаючи боротьбу з комп’ютерними і високотехнологічними злочинами;
охорона інтелектуальної власності;
дотримання етичних норм журналістської діяльності;
цілеспрямоване використання інформаційно-комунікаційних технологій для поширення інформації, розширення діалогу з громадянами, зміцнення демократії.
2.3. Діяльність інформаційних агентств як складова світового інформаційного простору
Зараз розвиток світового комунікаційного простору відзначається високою динамічністю та характеризується кардинальними змінами у відносинах між всіма учасниками світових інформаційних потоків та змінами у співвідношенні сил на глобальних інформаційних ринках.
Як зазначає О.Є. Пантелеймонов, функціонування інформаційних агентств світу опосередковується такими головними чинниками:
новітні відкриття у сфері інформаційних та комунікаційних технологій, розвиток мережі Інтернет і становлення електронної торгівлі;
процеси концентрації власності, широка приватизація засобів масової інформації і комерціалізація їхньої діяльності;
глобалізація інформаційних потоків, конвергенція ЗМІ, комп’ютерних технологій і засобів зв’язку [7].
Німецький науковець Зігфрид Вайшенберг вказує, що прикметною тенденцією діяльності сучасних інформагентств є дедалі більша комерціалізація, що призводить до руйнування класичної інформаційної журналістики. За прикладом Reuters агентства змушені використовувати свої ресурси та шляхи комунікації для виконання інших завдань, що приносять прибуток, серед них – в галузі економічної та розважальної інформації.
Повсюдно присутні тенденції до розважальної інформації впливають також і на політику інформаційних агентств. Зокрема, Associated Press вважається агентством, що спеціалізується на поширенні «м’яких новин» (soft news). До «м’яких новин» та до «строкатості» матеріалу рухається також DPA.
Ще однією сучасною тенденцією, що стосується діяльності усіх агентств, є перепрофілювання їх на мультимедійні. Економічну політику агентств визначають новинні блоки на радіо і на телебаченні, надання фотографій, банки інформації зі службою відбору, а також все активніша участь в Інтернет-комунікації [2, с. 43-44].
Слід наголосити, що саме формування нових типів попиту на інформацію спричинило кардинальні зміни інформаційних послуг інформагентств, які отримали багато ознак, властивих продукції так званих «нових медіа». Визначальною характеристикою «нових» новинних продуктів і послуг є «пакетне» надання графічної, текстової і звукової інформації в цифровому стандарті й інтерактивність в режимі реального часу. Інформаційні агентства не тільки надають інформацію своїм передплатникам, а й дозволяють їх створювати і передавати нову інформацію, беруть на себе функції попередньої підготовки такої інформації в максимально готовому вигляді.
ЛЕКЦІЯ 3
Навчальні питання
3.1. Виникнення перших інформаційних агентств світу.
3.2. Зародження та розвиток агенційної журналістики в Україні.
3.2.1. Перші українські інформаційні агентства. Радіотелеграфне агентство України (РАТАУ).