Якими були причини, хід і наслідки селянське-козацьких повстань кінця ХVІ ст?
Наприкінці XVI— на початку XVIIст. українськими землями прокотилося дві хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків: перша (1591 —1596) була порівняно короткою у часі, друга (1625—1638) — тривалішою. Головною рушійною силою народних виступів було козацтво.
Основними причинами першої хвилі народного гніву були посилення кріпосницького та національного гніту (нагадаймо, що «артикули» польського короля Генріха Валуа (1573) та третій Литовський статут (1588) фіксували остаточне оформлення кріпосного права); енергійна експансія шляхти на відносно вільні українські землі, колонізовані уходниками та запорожцями; зіткнення інтересів шляхетської та козацької верств; намагання офіційної влади Речі Посполитої взяти під контроль козацтво.Повстання К. Косинського (1591—1593) — перший великий селянсько-козацький виступ. Приводом до нього стало захоплення білоцерківським старостою К. Острозьким козацьких земель. Даючи відсіч зухвалому шляхтичеві, загін реєстрових козаків на чолі з К. Косинським у грудні 1591 р. захопив замок і м. Білу Церкву. Цей виступ, підтриманий міщанами та селянами, незабаром переріс у масштабний повстанський рух, який протягом 1592— 1593 pp. охопив Київське, Волинське, Брацлавське і частково Подільське воєводства.иївський воєвода Костянтин Острозький, зібравши численне шляхетське військо та загін німецьких найманців, у серпні 1593 р. завдав поразки козацькому війську у вирішальній битві під П'яткою на Житомирщині. К. Косинський з частиною козаків змушений був відійти на Запорожжя. Зібравши двохтисячне військо, повстанці в травні 1593 р. розпочали новий наступ. Під час облоги Черкас загинув К. Косинський (за однією версією під час бою, за іншою — підступно вбитий слугами князя Вишневецького в ході переговорів). Залишившись без лідера, повстанці зазнали поразки. Після першого великого спалаху народної активності 1594 р. розпочинається козацько-селянське повстання під проводом С. Наливайка.
Новим масштабним виступом народних мас стало селянсько-козацьке повстання 1637—1638 pp., яке очолили П. Бут (Павлюк), Д. Гуня, Я. Остряниця. На початковому його етапі лідером став гетьман нереєстрового козацтва П. Бут, який зібрав під свої знамена майже 10 тис. осіб. Виступаючи під гаслами боротьби з «ляхами», захисту православної віри, знищення зрадників — старшин-реєстровців, повстання поширило свій вплив на все Подніпров'я, особливо на Лівобережжя. Наприкінці 1637 р. під Кумейками поблизу Черкас відбулася вирішальна битва. Козацьке військо, втративши більше п'ятої частини свого складу, зазнало поразки, а невдовзі біля Боровиці після невдалого бою Потоцькому було видано Павлюка та інших ватажків. Проте навіть такий розвиток подій не зупинив повстанців — вже навесні 1638 р. козаки знову активізують свою боротьбу. Спочатку повстання очолює Я. Остряниця, потім — Д. Гуня. Та сили були нерівними, особливо коли на допомогу коронному війську прийшли жовніри Я. Вишневецького. Після поразки в бою під с. Жовнин (Черкаська область) повстанці змушені були капітулювати. На козацьких радах у Києві (вересень) та Масловому Ставі в Канівському повіті (грудень) реєстровці під тиском польського уряду визнали ухвалену сеймом «Ординацію Війська Запорозького реєстрового», за якою скасовувалося козацьке самоврядування, число реєстрових козаків обмежувалося до 6 тис. Козаки мали право селитися в трьох староствах — Черкаському, Чигиринському та Корсунському. Замість обраного гетьмана уряд направляв свого комісара. Нереєстрові козаки переходили до стану посполитих.
Отже, дві хвилі козацько-селянських повстань, що прокотилися українськими землями наприкінці XVI — на початку XVII ст., закінчилися поразками. Основними причинами невдач були стихійність, неорганізованість, недосконале озброєння повстанців, локальний характер дій, малочисельність лав повсталих, тертя між козацькою старшиною та рядовим козацтвом, неузгодженість дій реєстрового та нереєстрового козацтва, нечіткість програмних установок, гнучка політика польського уряду, спрямована на розкол лав повстанців, тощо. Однак, незважаючи на поразки, селянсько-козацькі повстання відіграли значну роль в історії українського народу, оскільки суттєво гальмували процеси ополячення та окатоличення, зменшували тиск феодального гніту, підвищували престиж та авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду боротьби, служили прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення народу, прискорювали формування національної самосвідомості.
24. Розкрийте суть боротьби запорізьких козаків проти турків і татар в середині XVI - першій чверті XVII ст. Дайте оцінку діяльності П. Сагайдачного.
Наприкінці XV ст. кримські хани почали здійснювати загарбницькі походи на українські землі. Татари мали досить боєздатну й підготовлену армію. Напади татар спустошували Поділля, Волинь, Холмщину, Галичину та Київщину. 1482 року Менглі-Гірей організував великий похід в Україну, під час якого захопив і пограбував Київ. Підсумком кожної татарської навали в Україну було, насамперед, захоплення великої кількості здобичі й невільників. Торгівля невільниками, здебільшого в Кафі, примножувала прибутки кримських ханів. Після татарських походів цілі райони України перетворювалися на пустелю. Протягом 1450-1556 pp. орди кримських татар учинили 86 грабіжницьких нападів на українські землі. Провідною силою в боротьбі з турецько-татарською агресією стало українське козацтво. Щоб дати відсіч ворогові й визволити побратимів, козаки здійснювали сміливі морські и сухопутні походи на Крим і турецькі фортеці. Звичайно, усі походи козаків на татар відбувалися під керівництвом безстрашних гетьманів - Самійла Кішки та Петра Сагайдачного — ватажків, яких дуже поважали козаки. Лицарські риси П. Сагайдачного привернули до нього запорожців, які 1606 року обрали його гетьманом. Уперше П. Сагайдачний став відомий після морського походу запорожців на турецьку фортецю Варну 1605 року. Через рік запорожці під керівництвом гетьмана здобули штурмом Кафу, спалили турецький флот та звільнили багатьох християнських бранців. 1613 року П. Сагайдачний здійснив ще один вдалий морський похід проти турків і татар. Славу непереможного полководця гетьман здобув й у двох наступних походах: московському 1618 року й турецькому 1621 року. Часи гетьманування П. Сагайдачного відзначалися не тільки воєнними походами, а й культурним піднесенням. З його іменем пов'язане утворення славетної Київської колегії, що згодом стала називатися Києво-Могилянською. 1615 року в Києві засноване київське братство, до якого увійшли заможні міщани, шляхта, православне духовенство, а через рік до нього вступив і гетьман Петро Сагайдачний «з усім Військом Запорізьким», узявши братство під свій захист.
25. Охарактеризуйте української культури у другій половині XVI - першій половині XVII ст.
Протягом XVI - першої половини XVII ст. відбувалися важливі зрушення в розвитку української мови. Від часів Київської Русі тривала традиція заснування двох літературних мов: книжна староукраїнська (у другій половині XVI ст. її називали прóстою мовою) та слов'яно-руська. Прóста мова була наближена до мови розмовної, використовувалася вона надзвичайно широко. Нею писалися найрізноманітніші судові та урядові документи, полемічні ораторсько-проповідницькі твори, повчальна поезія, літописи. Першою відомою книгою Святого Письма тогочасною книжною українською мовою є Пересопницьке Євангеліє (1556-1561). Спеціально підготовлені дяки навчали дітей письму церковнослов’янською мовою, основам арифметики, молитвам, співу. Спочатку такі школи існували в найбільших містах, згодом їх кількість зростала: у другій половині XVI ст. вони діяли у Львові, Стрию, Рівному, Кременці, Заблудові, Володимирі-Волинському, на Житомирщині. Нові риси розвитку освіти найяскравіше втілилися в діяльності острозького культурно-освітнього осередку. Його було створено 1576 р. з ініціативи князя Василя-Костянтина Острозького. Головну мету власної діяльності він вбачав у відродженні української культури на засадах православ’я. Освітянські й виховні ідеї Острозької академії були підхоплені братствами. Необхідність протидіяти наступові католицької культури спричинила появу братських шкіл. Київська колегія (незабаром Києво-Могилянська академія) була вищим навчальним закладом. Повний курс навчання тривав 12 років. Усього в академії було вісім класів, а кількість предметів перевищувала 30. Основу навчальних предметів становили ті ж таки "сім вільних наук". Заснування постійного книговидання в Україні пов'язують з іменем московського першодрукаря Іваном Федоровича (Федорова). У 1574 р. у Львові Іван Федорович видав Апостол і перший український друкований підручник для навчання грамоти- "Буквар". У 1581 р. в Острозі Федорович видав справжній шедевр серед стародруків - Острозьку Біблію.
26. З"ясуйте вимоги і перебіг народних рухів та козацьких виступів 20-30-х рр. XVII ст.
Козацько-селянські повстання в Україні кінця XVI - першої половини XVII ст. були явищем закономірним. Це була реакція на ворожу і шкідливу щодо українського народу політику Речі Посполитої в соціально-економічній, суспільно-політичній та культурній сферах. Протестуючи проти кріпацтва, селяни палили маєтки своїх панів, припиняли наступ польської шляхти на права і привілеї козаків, боролися за збереження магдебурзького права жителів міст.
1621 р. козацько-селянське повстання під проводом М. Жмайла, який уклав з урядовими комісарами Куруківську угоду:
• козацький реєстр збільшувався до 6 тисяч;
• була встановлена зарплата реєстровцям - 10 злотих на кожного;
• 40 тис. козаків виписувалися із реєстру і повинні були повернутися у панські маєтки;
• усім учасникам повстання оголошувалася амністія;
• козакам було заборонено робити походи в Крим та на турецькі володіння.
15 травня 1630 р. Т. Федорович вщент розгромив коронного гетьмана С. Конецпольського. Успіхи повстанців змусили поляків піти на укладення Переяславської угоди (28 травня 1630 р.), за якою основні вимоги Куруківського договору зберігалися, але реєстр збільшувався до 8 тис. чоловік.
У ніч з 11 на 12 серпня 1635 р. загін запорожців на чолі з І. Сулимою зруйнував Кодацьку фортецю, розгромив його охорону. Старшина реєстровців підступно схватила Сулиму і видала магнатам для покарання.
Через два роки влітку 1637 р. Україну охопило нове повстання під керівництвом гетьмана нереєстрового козацтва Павла Бута (Павлюка). Він закликав селян і міщан знищити реєстрових старшин, оскільки вони зрадили як бідноту. Повстання охопило Подніпров’я, Брацлавщину. Битва між повстанцями та польським військом на чолі з польським гетьманом М. Потоцьким відбулася під Кумейками (біля Черкас) 16 грудня 1637 р. Поляки запропонували переговори. Павла Бута та кількох ватажків схопили реєстровці й передали польському командуванню. Згодом їх стратили у Варшаві.