Форми державного санітарного нагляду

 

Важливою ланкою в санітарній охороні харчових продуктів є державний санітарний нагляд. Основною метою державного санітарного нагляду у галузі харчування є охорона здоров'я населення і раціональне використання харчових продуктів.

Окрім органів державного санітарного нагляду, які проводять санітарну експертизу за певними показниками, повсякденну експертизу харчових продуктів здійснюють відомчі інспекції за якістю, відомчі санітарні лікарі, ветеринарна служба і служба стандартизації та метрології та товариство з захисту прав споживачів. Робота цих інстанцій координується між собою.

Установи санітарно-епідеміологічної служби у плановому порядку санітарного нагляду здійснюють санітарну експертизу якості продуктів, які швидко псуються. Санітарно-епідеміологічні станції досліджують тільки ті показники, які мають санітарно-епідеміологічне значення і можуть впливати на здоров'я людини: визначають наявність шкідливих домішок (токсичних і хімічних елементів, пестицидів, антибіотиків, нітратів), ступінь бактеріальної забрудненості продукту і характер мікрофлори, вміст патогенної мікрофлори, гельмінтів і ін.

Позапланову санітарну експертизу проводять за наявності певних показників і нерідко здійснюють її спільно з відомчими інспекціями і службами.

Основним завданням відомчих інспекцій за якістю є відомчий контроль за забезпеченням випуску продукції відповідно до діючих стандартів і технічних умов, за дотриманням технологічних режимів виробництва, умов зберігання, а також транспортування і реалізації харчових продуктів.

Перелічені контролюючі служби мають право знімати з реалізації товари, термін зберігання і реалізації яких закінчився, а також товари з ознаками псування, забруднені, із сторонніми і шкідливими речовинами або домішками, що не відповідають вимогам стандартів і технічних умов. Такі товари направляють на промислову переробку або виправлення виявлених дефектів у виробничих умовах.

Якщо виявлені дефекти, мають санітарно-гігієнічне значення, то питання про придатність і подальше використання таких продуктів вирішують установи санітарно-епідеміологічної служби. Існує система гігієнічного контролю за імпортними товарами. Митна служба привертає увагу органів санітарного нагляду до експертизи цієї партії харчових продуктів.

Державна ветеринарна служба ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України проводить ветеринарно-санітарну експертизу продуктів тваринного походження при їх заготовці, транспортуванні і продажі, що передбачено Законом України “Про ветеринарну медицину”.

Фахівець державного санітарного нагляду бере участь у санітарній експертизі продуктів тваринного походження спільно з фахівцями служби державної ветеринарної медицини у випадках виникнення спалахів харчових отруєнь, пов'язаних з вживанням в їжу м'яса вимушено забитих тварин; м'яса, субпродуктів і інших продуктів, інфікованих мікробами роду сальмонел; спільно розв'язуються також питання про використання м'ясних i молочних продуктів при виникненні інфекційних захворювань у тварин.

Запобіжний санітарний нагляд передбачає контрольза додержанням діючих гігієнічних норм і санітарних правил під час:

1) перспективного планування розвитку агропромислового комплексу, харчової промисловості, ресторанного господарства і торгівлі;

2) розробки норм проектування харчових підприємств;

3) надання земельних ділянок під будівництво підприємств харчової індустрії;

4) узгодження технологічних проектів і робочих креслень на будівництво і реконструкцію усіх видів підприємств харчової індустрії;

5) підприємств або окремих цехів;

6) пристосування існуючих будівель для розміщення в них харчових підприємств зміни профілю роботи діючих підприємств, упровадження нової технології або зміни існуючої;

7) зміни асортименту продуктів, що випускаються, і виробів з них, використання нових нетрадиційних видів сировини, харчових добавок або зміни рецептури виробів;

8) уведення в експлуатацію знову побудованих, реконструйованих і капітально переобладнаних підприємств;

9) конструювання і введення в експлуатацію нових технологічних ліній, агрегатів, машин, обладнання для виробництва, зберігання і реалізації продуктів;

10) розробки стандартів і технічних умов на нові види харчових продуктів, тари і пакувальних матеріалів для них;

11) випуску нових видів харчових продуктів, посуду, тари, інвентарю, пакувальних матеріалів, покрить для технологічного, холодильного і торговельного обладнання харчового призначення;

12) використання нових видів пестицидів, миючих і дезінфікуючих засобів тощо.

Методи здійснення запобіжного санітарного нагляду:

1) читання топографічних карт місцевості, ситуаційних планів, генеральних планів будівельного майданчика, архітектурно-будівельних, планувальних, санітарно-технічних і технологічних креслень;

2) кількісна та якісна оцінка повноти переданих на експертизу матеріалів;

3) санітарне обстеження територій, що відводяться під забудову об’єктів харчового призначення на стадіях будівництва та приймання на експлуатацію;

4) гігієнічна експертиза проектів та технологічних процесів;

5) санітарний опис (заповнення актів санітарного обстеження та інших звітних форм запобіжного санітарного нагляду);

6) системний аналіз для визначення потреб населення в основних продуктах харчування, прогнозування розвитку агропромислового комплексу та підприємств харчової індустрії; рівнів споживання основних продуктів харчування;

7) лабораторні дослідження експериментальних зразків продовольчої сировини та продуктів харчування, що були вироблені під час пробного пуску в експлуатацію;

8) притягнення юридичних та фізичних осіб, які винні у порушенні санітарного законодавства, до дисциплінарної, адміністративної та карної відповідальності.

Поточний санітарний нагляд. Лікарі з гігієни харчування контролюють:

1) відповідність обладнання харчових підприємств, підприємств ресторанного господарства і торгівлі діючим санітарно-гігієнічним і санітарно-протиепідемічним правилам і нормам;

2) додержання гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм під час виготовлення і випуску, зберігання, транспортування і реалізації продуктів харчування;

3) відповідність діючим санітарно-гігієнічним і санітарно-протиепідемічним правилам і нормам устаткування, інвентарю, тари, пакувальних матеріалів, посуду, призначених для контакту з харчовими продуктами;

4) додержання гігієнічних вимог у разі використання харчових, кормових і технологічних добавок у виробництві продовольчої сировини і продуктів харчування;

5) виконання термінів і умов обробки пестицидами продовольчих сільськогосподарських культур, а також додержання нормативів допустимих залишкових кількостей пестицидів у харчових продуктах;

6) рівень вмісту у продовольчій сировині і продуктах харчування пріоритетних контамінантів;

7) проведення заходів з попередження харчових отруєнь, гострих кишкових інфекцій і аліментарних захворювань;

8) забезпечення організованих колективів раціональним, дієтичним і лікувально-профілактичним харчуванням;

9) додержання установленого порядку вітамінізації готових страв і їх масового споживання;

10) проведення заходів з пропаганди гігієнічних знань у галузі харчування серед населення і проходження працівниками харчових підприємств установленого гігієнічного навчання;

11) додержання установленого порядку медичних обстежень працівників харчових підприємств і проведення профілактичних щеплень.

Методи здійснення поточного санітарного нагляду:

1) санітарне обстеження об’єктів, що функціонують;

2) санітарний опис (заповнення усіх звітних форм поточного санітарного нагляду і доповнення санітарного паспорта об’єкта);

3) лабораторні дослідження з метою одержання об’єктивних даних та відповідність якості продовольчої сировини чи продуктів харчування медико-біологічним вимогам;

4) створення та використання даних моніторінгу рівня найбільш поширених контамінантів у продовольчій сировині та продуктах харчування для розробки профілактичних заходів;

5) вивчення харчування населення та організованих колективів;

6) вивчення поширення серед населення аліментарних та аліментарно-зумовлених захворювань;

7) облік виробництва та споживання дієтичних, лікувально-профілактичних та функціональних продуктів харчування;

8) притягнення юридичних та фізичних осіб, які винні у порушенні санітарного законода вства, до дисциплінарної, адміністративної та карної відповідальності.