ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Міжнародне право – цеособлива правова система, що складається з юридичних принципів і норм, які регулюють відносини між державами, а також іншими учасниками міжнародних відносин у політичній, економічній, культурній та інших галузях.

Публічне право(від. лат. publicus – суспільний народний) –сукупність галузей права, що регулюють відносини, які забезпечують загальнодержавні інтереси, потреби суспільства.

Субєкт міжнародного права – це учасник міжнародно-правових відносин (сторона), наділений юридичними правами й обовязками в суспільних відносинах, урегульованих міжнародним правом.

Правонаступництворозуміють як перехід прав та обовязків одного субєкта до іншого відповідно до міжнародно-правових норм на підставіобєднання існуючих держав, поділу держав, при відокремленні частини держави або її переході до іншої держави, зникненні (ліквідації) однієї держави як субєкта міжнародного права і виникненні на її місці інших держав.

Міжнародна організація (ММУО) – це обєднання держав, створене відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших сферах, що має необхідну для цього систему органів і відповідний правовий статус.

Міжнародний договір – це врегульована міжнародними правом угода, укладена державами та іншими субєктами міжнародного права у письмовій формі, незалежно від того, чи міститься така угода в одному, двох або декількох повязаних між собою документах, а також незалежно від її найменування. Це угода щодо встановлення, зміни або припинення взаємних прав та обовязків у політичних, економічних, соціальних, культурних або інших відносинах.

Основні принципи міжнародного права – це історично обумовлені основоположні загальновизнані норми, що виражають головний зміст міжнародного права, його характерні риси та володіють вищою, імперативною юридичною силою.

Імплементація– процес впровадження міжнародно-правових і внутрішньодержавних норм на виконання міжнародних, створення для цього умов у міжнародному і внутрішньодержавному правопорядках.

Міжнародно-правова відповідальність – це сукупність правових відносин, що виникають у звязку з правопорушенням, вчиненим якою-небудь державою чи іншим субєктом міжнародного права, чи через збитки, заподіяні однією державою іншій у результаті правомірної діяльності.

Міжнародна територія – це простір за межами державних територій, який не належить жодній окремій державі, а перебуває у спільному користуванні світового співтовариства і його правовий режим визначається виключно міжнародним правом.

Мiжнародний спір – це специфiчнi політико-правовi відносини, що виникають мiж двома або більшою кількістю субєктiв мiжнародного права і вiдображають протирiччя, які iснують у межах цих вiдносин.

Дипломатичне представництво– постійний закордонний державний орган зовнішніх зносин, створений на основі спільної угоди однією державою на території іншої для підтримання постійних офіційних контактів.

Міжнародне гуманітарне право – це система юридичних норм і принципів, що застосовуються під час збройних конфліктів, забороняють або обмежують використання певних засобів і методів ведення збройної боротьби, забезпечують права індивіда в цей час і встановлюють міжнародно-правову відповідальність за їх порушення.

Міжнародне космічне право – це сукупність міжнародно-правових принципів та норм, які встановлюють режим космічного простору та небесних тіл і регулюють відносини між державами, міжнародними організаціями і комерційними фірмами у звязку з дослідженнями і використанням космосу.

Міжнародне екологічне право – галузь міжнародного права, що складається з принципів і норм, які регулюють відносини між учасниками міжнародно-правових відносин стосовно запобігання і усунення шкоди з різних джерел, що завдається навколишньому середовищу окремих держав і поза межами дії юрисдикції держав.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
Лекції	Семі-нари	Прак-тичні заняття
1.	Поняття, особливості та субєкти міжнародного публічного права			–
2.	Право міжнародних договорів. Співвідношення міжнародного публічного права і національного права			–
3.	Право зовнішніх зносин. Право міжнародних організацій			–
4.	Міжнародне кримінальне право			–
Всього			–

Форма підсумкового контролю – екзамен.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Нормативно-правові акти

1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року.

2. Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р.

3. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р.

4. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р.

5. Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р.

6. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини.
1950 р.

7. Закон України "Про дипломатичну службу"//Оф. вісник України. – 2001. – №42.

8. Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" 2004 р. // www.rada.gov.ua

9. Закон України "Про міжнародні договори України" 2004 р. // www.rada.gov.ua

10. Статут ООН 1945 р.