ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Проблема визначення термінів міжнародне право, міжнародне публічне право, їх система і структура.

2. Інститути і галузі міжнародного публічного права.

3. Предмет, обєкт і субєкти міжнародного публічного права.

4. Функції міжнародного публічного права.

5. Основні риси сучасного міжнародного права.

6. Основні етапи розвитку міжнародного публічного права.

7. Міжнародне публічне право і міжнародне приватне право.

8. Норми сучасного міжнародного публічного права: поняття, сутність, види, форми реалізації.

9. Поняття, кодифікація та значення принципів міжнародного права.

10. Зміст і характеристика міжнародно-правових принципів, які стосуються підтримання міжнародного миру і безпеки.

11. Зміст і характеристика міжнародно-правових принципів, які стосуються міжнародного співробітництва держав.

12. Загальна характеристика джерел міжнародного права.

13. Міжнародний договір як джерело міжнародного права.

14. Міжнародний звичай і міжнародна судова практика як джерела міжнародного права.

15. Юридично обовязкові акти міжнародних організацій як джерела міжнародного права.

16. Дотримання Україною принципів сучасного міжнародного права.

17. Основні концепції співвідношення міжнародного і національного (внутрішнього) права.

18. Інститут визнання у міжнародному публічному праві.

19. Україна як субєкт міжнародного права.

20. Міжнародна правосубєктність націй і народів, які борються за незалежність.

21. Державоподібні утворення - субєкти міжнародного права.

22. Тенденції розвитку міжнародної правосубєктності.

23. Держави – основні субєкти міжнародного права.

24. Правосубєктність міжнародних організацій.

25. Міжнародно-правове регулювання правонаступництва.

26. Правонаступництво України в звязку з припиненням існування СРСР.

27. Міжнародне кримінальне право: поняття і джерела.

28. Міжнародно-правова відповідальність.

29. Поняття і види міжнародних правопорушень.

30. Поняття і характерні особливості міжнародно-правових санкцій.

31. Міжнародний правопорядок і законність.

32. Міжнародні воєнні трибунали.

33. Юрисдикція Міжнародного кримінального суду.

34. Міжнародний суд ООН.

35. Міжнародно-правове забезпечення боротьби зі злочинністю.

36. Основні форми міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю.

37. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол).

38. Правова допомога у кримінальних, цивільних, інших справах. Екстрадиція злочинців.

39. Видача злочинців у міжнародному праві: правові підстави, умови.

40. Поняття і джерела права міжнародної безпеки.

41. Універсальна система міжнародної колективної безпеки.

42. Регіональні системи колективної безпеки. Загрози сучасним системам міжнародної безпеки,. шляхи їх попередження і подолання.

43. Міжнародні організації, які забезпечують мир і безпеку.

44. Поняття, джерела і класифікація мирних засобів вирішення міжнародних спорів.

45. Міжнародна судова процедура. Арбітраж, третейський розгляд.

46. Розвязання спорів у міжнародних організаціях.

47. Право міжнародних організацій.

48. Класифікація міжнародних організацій.

49. Способи прийняття рішень в міжнародних організаціях.

50. Функціонально-організаційна структура міжнародних організацій.

51. Цілі та принципи, структура ООН.

52. Україна та ЄС.

53. Правовий статус Європейського Союзу.

54. Інститути Європейського Союзу.

55. Акти органів ЄС.

56. Відносини України та НАТО.

57. Рада Європи: цілі, структура, діяльність.

58. Європейський суд з прав людини.

59. Процедура звернення з індивідуальною скаргою до Європейського суду з прав людини.

60. Україна і Рада Європи.

61. Цілі, структура і статус ОБСЄ.

62. Міжнародні конференції: порядок скликання, учасники, процедурні правила, акти.

63. Спеціалізовані установи ООН.

64. Статус і сфера діяльності Світової організації торгівлі (СОТ).

65. Структура та акти Ради Європи.

66. Делімітація та демаркація як способи встановлення державного кордону.

67. Поняття та види територій у міжнародному праві.

68. Поняття та вили держаних кордонів у міжнародному праві.

69. Правові підстави та способи зміни державної території.

70. Правовий режим континентального шельфу та виключної економічної зони.

71. Територія зі змішаним режимом.

72. Міжнародна територія загального користування.

73. Правові режими Арктики, Антарктики.

74. Юрисдикція держави над своєю територією. Склад державної території.

75. Міжнародне морське право.

76. Поняття і джерела міжнародного повітряного права.

77. Поняття і джерела міжнародного космічного права.

78. Міжнародні ріки, протоки і канали. Міжнародно-правовий режим судноплавства.

79. Міжнародні польоти, польоти над державною територією. Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень.

80. Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл.

81. Регламентація діяльності держав з вивчення та використання космічного простору і небесних тіл.

82. Поняття і кодифікація права міжнародних договорів.

83. Поняття та класифікація міжнародних договорів.

84. Структура міжнародного договору. Договірна ініціатива.

85. Стадії укладання міжнародного договору.

86. Ратифікація та затвердження, приєднання до договору.

87. Дія та недійсність міжнародного договору.

88. Припинення дії міжнародних договорів.

89. Тлумачення міжнародної угоди: поняття, види та способи.

90. Дія міжнародних договорів на території України.

91. Поняття і структура, джерела права зовнішніх зносин.

92. Внутрішньодержавні і закордонні органи зовнішніх зносин.

93. Дипломатичні представництва в іноземних державах.

94. Ранги і класи дипломатичних представників.

95. Структура дипломатичного персоналу.

96. Основні функції, привілеї та імунітети дипломатичного представництва.

97. Початок та закінчення дипломатичної місії.

98. Консульські представництва.: види та функції.

99. Консульські привілеї та імунітети.

100. Консульський апарат. Класи представників консульських установ.

101. Представництво держави при міжнародній організації.

102. Спеціальні місії.

103. Сучасні дипломатичні документи і вимоги до них.

104. Нештатні (почесні) консули.

105. Порядок звернення громадян до дипломатичних представництв і консульських установ.

106. Дипломатична служба України.

107. Дипломатичний корпус України та його характеристика.

108. Поняття, предмет і принципи міжнародного гуманітарного права.

109. "Право Гааги". "Право Женеви".

110. Субєкти міжнародного гуманітарного права. Учасники збройних конфліктів.

111. Початок війни і його правові наслідки.

112. Обмеження засобів і методів ведення війни.

113. Закінчення війни і її міжнародно-правові наслідки.

114. Міжнародна система захисту прав людини.

115. Міжнародні стандарти у сфері прав людини та їх закріплення в міжнародних документах.

116. Основні положення Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р.

117. Правовий статус населення в міжнародному публічному праві.

118. Міжнародно-правові механізми захисту прав людини в ООН.

119. Механізми захисту прав людини в рамках Ради Європи.

120. Поняття, предмет та обєкти міжнародного міжнародного права навколишнього середовища.

121. Джерела і принципи міжнародного екологічного права.

122. Міжнародні природоохоронні організації.

123. Поняття, предмет та джерела міжнародного економічного права.

124. Система міжнародних економічних організацій.

125. Пріоритети розвитку міжнародного публічного права у ХХІ ст.

Теорія правозастосування

Дисципліна "Теорія правозастосування", присвячена узагальненій характеристиці реалізації права у формі правозастосування.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є:

- соціально-правова природа, особливості правозастосування, як особливої форми реалізації права;

- правозастосовча діяльність та форми її здійснення;

- теоретичні і методологічні аспекти правової сутності правозастосовних рішень;

- вимоги до правильного застосування права;

- стадії правозастосування.

Міждисциплінарні звязки:теорія держави та права, юридична деонтологія, актуальні проблеми теорії держави та права, правові системи сучасності, конституційне право, кримінальне право, кримінальний процес, адміністративне право, судові та правоохоронні органи тощо.

Метою викладання навчальної дисципліни "Теорія правозастосування" є навчити студентів формувати на базі ґрунтовної теоретичної підготовки сталі практичні навички самостійної дослідницької діяльності, інтерпретувати нові знання та уміло використовувати їх для розвязання проблем практично-прикладного характеру.

Основними завданнями вивчення дисципліни "Теорія правозастосування" є: сформувати у студентів фундаментальне теоретичне підґрунтя правосвідомості, правового світогляду та правового мислення; навчити студентів правильно давати правову оцінку соціально значущим фактам, політичним подіям та процесам, грамотно формулювати власні переконання щодо проявів правового нігілізму, використовувати свій світоглядний потенціал для прийняття юридично значущих рішень; сформувати та утвердити у студентів активної громадянської позиції; навчити студентів правильному орієнтуванню в діючому законодавстві; набуття студентами вміння застосовувати норми під час юридичної кваліфікації; вивчення курсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до закону як важливого засобу захисту людини, її прав, свобод і законних інтересів, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань; набуття навиків у ході правозастосування встановлювати наявність прав і обовязків та їх критеріїв, визначати момент дії чи факт припинення субєктивних прав і обовязків.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

- особливості застосування норм права як специфічної форми його реалізації;

- окремі форми застосування права та їх специфічні риси;

- випадки реалізації норм права у формі застосування;

- особливості правозастосування як правової діяльності;

- особливості актів застосування права та інтерпретаційно-правових актів;

- вимоги до правильного застосування норм права;

- критерії розрізнення помилок у правозастосуванні і зловживань правом;

- критерії ефективності правозастосування;

- особливості правозастосовчих проваджень і режимів;

- правові засоби забезпечення законності і ефективності правозастосовчої діяльності;

уміти:

- послуговуватись різними формами правозастосування;

- чітко визначати правові ситуації, що потребують правового розвязання шляхом застосування права;

- розрізняти правові акти (нормативні, правозастосовчі, інтерпретаційні) за юридичною силою;

- використовувати різні способи тлумачення правових норм та творчо поєднувати акти офіційного тлумачення із власним усвідомленням змісту правових норм;

- володіти усім правовим інструментарієм, необхідним на кожній із стадій правозастосовчого процесу;

- неухильно керуватись вимогами (принципами) правильного застосування права;

- вірно обирати необхідне правозастосовче провадження і використовувати відповідний правозастосовчий режим;

- використовувати засоби самопрофілактики від помилок у правозастосуванні та унебезпечувати себе від зловживань правом;

- вірно обирати засоби підвищення ефективності правозастосування;

- фахово використовувати набуті знання для забезпечення режиму законності.