ТЕМА 5. Суть виховного процесу

I рівень

1.Яке визначення найбільш точно розкриває глибинну сутність виховного процесу?

1.Підготовка молодого покоління до життя.

2.Переведення загальнолюдської культури в індивідуальну форму існування.

3.Процес формування особистості, що проходить під впливом довкілля, умов, обставин, суспільного ладу.

4.Педагогічний процес організації і стимулювання активної діяльності особистості в оволодінні суспільним досвідом, способами творчої діяльності.

5.Спеціально організована виховна діяльність.

6.Спеціально організований педагогічний вплив на особистість.

7.Оволодіння всією сукупністю суспільного досвіду.

2.Діяльність педагога, що забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на вихованців:

1.Навчання. 2.Виховання.

3.Перевиховання. 4.Управління.

5.Формування. 6.Переконання.

3.Методологічна основа теорії виховання, яка трактує виховний процес як єдність і боротьбу суперечностей – . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

4.Найвищий етап процесу виховання, його органічна частина:

1.Навчання. 2.Перевиховання.

3.Формування. 4.Самовиховання.

5.Самопереконання. 6.Самозобов’язання.

5.Процес і результат розвитку особистості під впливом середовища, спадкових даних і виховання:

1.Навчання. 2.Освіта.

3.Формування. 4.Виховання.

5.Самовиховання. 6.Розвиток.

6.Виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості учня, які сформувалися під впливом несприятливих умов життя:

1.Самовиховання. 2.Навчання.

3.Формування. 4.Перевиховання.

5.Виховання.

7.Сукупність закономірних і послідовних дій, спрямованих на досягнення результату виховання:

1.Навчання. 2.Формування.

3.Управління. 4.Процес.

5.Виховання. 6.Метод.

8.Моральний принцип, який утверджує людину як вищу цінність на Землі – . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

9.Частина методу виховання:

1.Завдання. 2.Свідомість.

3.Фактор. 4.Звичка.

5.Прийом. 6.Інтерес.

10.Короткий виклад основних положень і цілей виховної діяльності школи на весь період навчання учнів – . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

11.Спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя й вихованця, спрямованої на формування в останнього переконань і навичок поведінки:

1.Прийом. 2.Метод.

3.Фактор. 4.Процес.

5.Етап.

12.Зарубіжний педагог, представник течії педоцентризму:

1.О. Декролі. 2.Ж. Марітен.

3.Д. Дідро. 4.Г. Спенсер.

5.В. Штерн.

13.Показник ефективності і якості виховного процесу, що характеризує особистість школяра – . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

14.Психічні стани і процеси, в яких відображені емоційний бік духовного світу людини, її суб’єктивні переживання подій та емоційне ставлення до навколишнього світу – . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

15.Компоненти процесу виховання:

1.Свідомість особистості.

2.Емоційно-почуттєва сфера.

3.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

16.Етапи процесу виховання:

1.Виділення конкретних рис і властивостей особистості, які передбачається виховати.

2.Вивчення вихованця і проектування його особистості на основі зразка-ідеалу.

3.Засвоєння вихованцем виділених рис і властивостей.

4.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

5.Спонукання вихованця до самостійної роботи над удосконаленням своєї особистості.

17.Що розуміють під методом виховання?

1.Діяльність учителя, внаслідок якої учень вивчає правила поведінки в громадських місцях.

2.Динамічний процес взаємодії вчителя й учнів, спрямований на вирішення навчальних задач.

3.Спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя і вихованців, спрямованої на вирішення виховних задач.

4.Засіб впливу на свідомість учня.

5.Спосіб активізації школяра.

6.Закономірності, що визначають організацію виховного процесу.

7.Рушійна сила виховного процесу.

18.Сформулюйте, на яке запитання відповідає зміст виховання

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

II рівень

1.Класифікуйте названі суперечності як рушійні сили виховного процесу на зовнішні та внутрішні:

1.Між досягнутим рівнем розвитку дитини і новим змістом діяльності, яким вона оволодіває.

2.Між суспільством і природою.

3.Між виховним процесом і процесом формування особистості.

4.Між організмом і середовищем.

5.Між впливом сім’ї, школи і громадськості.

6.Між необмеженими можливостями розвитку людської природи і обмеженими умовами соціального життя.

7.Між потребами, мотивами і установками особистості.

8.Між колективом та особистістю.

9.Між застарілими педагогічними концепціями і новими вимогами життя.

2.Управління процесом виховання передбачає:

1.Визначення змісту виховання.

2.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3.Організацію діяльності учнів і досвіду поведінки.

4.Регулювання взаємовідносин у колективі, координацію впливу на дитину з боку вчителів, батьків і представників громадськості.

5.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

6.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3.Які з перерахованих понять відображають особливості процесу виховання:

1.Цілеспрямованість. 2.Віддаленість результатів.

3.Складність. 4.Співдружність з сім’єю.

5.Неперервність. 6.Виховання почуттів.

7.Масовість. 8.Повага до особистості.

9.Зв’язок з життям. 10.Економічність.

11.Опора на позитивне. 12.Варіативність.

13.Багатофакторність. 14.Тривалість.

15.Двосторонній характер.

4.Дуже низький рівень вихованості особистості характеризується:

1.Негативним досвідом поведінки, яка важко піддається корегуванню.

2.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

5.Низький рівень вихованості особистості характеризується:

1.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

2.Спостерігаються зриви.

3.Поведінка регулюється в основному вимогами старших та іншими зовнішніми стимулами.

4.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

5.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

6.Середній рівень вихованості характеризується:

1.Стійкою позитивною поведінкою.

2.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

4.Активна позиція стосовно до діяльності і вчинків товаришів по класу ще не проявляється.

7.Високий рівень вихованості особистості характеризується:

1.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

2.Наявністю саморегуляції.

3.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

8.Основні показники рівня вихованості школяра:

1.Зовнішній вигляд, культура поведінки у школі та за її межами.

2.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

4.Сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості.

5.Ставлення до навчання, інтерес до знань і визначення їх ролі в своєму розвитку.

6.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

7.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

8.Працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.

9.Прийоми самовиховання:

1.Самопереконання. 2.Самопідбадьорювання.

3.Самоосуд і самопокарання. 4.Самопримус.

5.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

7.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

10.Який зміст вкладають у поняття «діяльнісно-особистісний» підхід у вихованні?

1.Включення учня в різноманітні види діяльності.

2.Оволодіння різними сторонами суспільного досвіду.

3.Стимулювання активності учня в діяльності.

4.Синтез виховання, навчання і розвитку особистості.

5.Формування особистості на основі властивих цьому процесу закономірностей.

6.Формування позитивного ставлення до діяльності.

7.Розвиток «мотиваційної сфери особистості».

11.Проаналізуйте терміни і розподіліть їх на групи за самостійно виділеними ознаками групування:

Самопереконання, спадковість, компенсаційна, самопідбадьорювання, мета, виховання, виправна, самонавіювання, завдання, відновна, середовище, зміст, самозаохочення, стимуляційна, форми, методи, самопокарання, активність, самоаналіз, прийоми, самопримус, корегування результатів виховання.

12.Побудуйте логічну схему виховного процесу, використовуючи його структурні компоненти: форми, методи, прийоми, мета, зміст, завдання, коригування результатів виховання.

13.У чому полягає «основна трагедія виховання» (Д. Н. Узнадзе)?

1.Цілі, методи і форми виховання випливають із педагогічних цілей, а не з актуальних потреб та інтересів учнів.

2.Дитина живе сьогоднішнім днем, а вихователь прагне наблизити її до майбутнього, яке віддалене в часі.

3.Вихованець не розуміє цілей вихователя і бореться проти свого ж майбутнього.