Положення про дипломну роботу 2 страница
У першому розділі дипломної роботи, як правило, описують власну модель досліджуваного явища. У назву розділу можна включити формулювання проблеми, але в ширшому контексті. Загалом назва та зміст цього розділу повинні вказувати на стан досліджуваної проблеми. Завершити огляд треба коротким висновком про ступінь вивченості в літературі основних аспектів теми.
Конче важливоює робота над понятійним апаратом. Слід мати на увазі, що в гуманітарних науках наукові визначення іноді межують з побутовою, загальновживаною мовою, а це призводить до їх некоректного використання.
Правильним є застосування вже апробованих, поширених, зрозумілих у педагогічному плані термінів. Правильність їх використання є суттєвою ознакою високого рівня проведеного дослідження. Цього можна досягти глибоко вивчаючи літературу, ознайомлюючись із різними існуючими підходами до визначення змісту певних наукових понять, вибору однієї з можливих точок зору та пояснення зробленого вибору в теоретичній частині дослідження.
Зміст другого розділузначною мірою залежить від стратегії дослідження. Зазвичай спочатку наводять характеристику методів і авторських методик, що використовуються для дослідження проблеми. Далі описують конкретні методики і процедури здійснення дослідження. Якщо методика стандартизована й часто використовується в науковому обігу, можна обмежитись посиланням на автора методики і джерело. Якщо методика маловідома, потрібно викласти її докладніше. Слід описати також процедуру дослідження: коли і за яких умов воно виконувалось, а також математичні методи обробки матеріалу. Емпіричне дослідження повинно ґрунтуватись на додержанні етичних принципів роботи соціального педагога.
У цьому розділі розкривають зміст практичної роботи, характеризують і описують результати експерименту. Завершуючи написання дипломної роботи, необхідно систематизувати ілюстративний матеріал. Ілюстрації можна подавати в тексті або оформити як додатки.
Педагогічний експеримент має складну структуру та здійснюється за допомогою групи методів емпіричного пізнання. Основна мета експерименту полягає у перевірці теоретичних положень, підтвердженні робочої гіпотези та більш широкому та глибокому вивченні теми дослідження. Тому експеримент вважається одним із головних способів одержання нового соціально-педагогічного знання.
Педагогічний експеримент визначають як науково визначений дослід або спостереження досліджуваного явища у спеціально створених умовах, що дають змогу стежити за його перебігом, керувати ним, відтворювати щоразу при повторенні цих умов. Отже, експериментом є дослідження педагогічного процесу шляхом внесення в нього принципово важливих змін у відповідності з поставленими завданнями та висунутою гіпотезою, що дає можливість розкрити відношення між явищами, що вивчаються, і описати їх якісно та кількісно. Суттєвою ознакою експерименту виступає активне втручання дослідника в об’єкт педагогічного пошуку.
Науково-педагогічне дослідження повинно включати не лише якісний аналіз явищ, що вивчаються, а й кількісний вимір отриманих експериментальних результатів, який підвищує ступінь вірогідності та об’єктивності їх оцінки.
Соціально-педагогічні процеси завжди мають імовірний характер, оскільки зв’язки між причиною і наслідками не є однозначними, а залежать від численних факторів, котрі не можна передбачити наперед і повністю врахувати.
Отже, вже на початку дослідження треба знати, які параметри педагогічного об’єкта вивчатимуться, методику їх вивчення, засоби збору та фіксації спостережень, техніку обчислення. Інакше кажучи, розробку експериментальної методики важливо розпочати з передбачення кінцевого результату, якому мають підпорядковуватися всі попередні процеси.
Висновки розміщуються після кожного розділу роботи та зумовлюються її змістом.
Загальні висновки. Наприкінці дипломної роботи наводять підсумки, де у стислому вигляді подають суттєві результати роботи згідно з її метою і завданнями. При перевірці дипломної роботи основна увага звертається на зміст викладеного матеріалу, його логічність, послідовність, повноту, репрезентативність, загальну грамотність, відповідність стандартам, а також зовнішнє оформлення титульної сторінки, тексту роботи, списку використаних джерел і додатків.
Бібліографіявключає список використаних джерел (75 пунктів). Уся наукова література подається в алфавітному порядку й має бути оформлена з урахуванням сучасних вимог до бібліографічного опису (додаток 17). У списку використаних джерел повинні переважати актуальні видання.
У додаткивиносяться плани роботи соціальних педагогів, методичні розробки, анкети, фотоматеріали тощо.
3.6. Обсяг і правила оформлення дипломної роботи
Дипломні роботи, як і всі роботи студентів, підлягають оформленню згідно з відповідними правилами. Загальний обсяг дипломної роботи, за винятком додатків і списку використаних джерел, повинен становити щонайменше 75 сторінок тексту.
Оформлення дипломної роботи розпочинається з титульного аркуша (додаток 6). Далі необхідно подати зміст, у якому повинні бути відображені основні питання, які розглядаються в дипломній роботі. З лівого боку аркуша проставляються номери розділів та пунктів, а з правого номери сторінок рукопису, з яких розпочинається виклад. Номери сторінок виставляються після повного завершення роботи над текстом.
Кожний розділ, а також вступ і висновки починають з нової сторінки. Роботу обов’язково зшивають. Необхідно також дотримуватися певного розподілу роботи на окремі логічні частини, кожна з яких повинна мати назву, що відтворює її зміст. Розділи дипломної роботи нумерують арабськими цифрами. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою.
До формулювання заголовків розділів і підрозділів дипломної роботи висуваються такі вимоги:
• стислість, чіткість, відсутність повторень;
• послідовне й точне відбиття внутрішньої логіки змісту дипломної роботи.
Рукопис дипломної роботи повинен бути надрукованим на одній стороні стандартного аркуша паперу А4 (210x297) шрифтом Times New Roman через 1,5 інтервали. Загальні вимоги до оформлення тексту такі: кількість рядків на кожному аркуші не повинна перевищувати 30, а в рядку повинно бути до 70 знаків (враховуючи й пробіли між словами, й розділові знаки); текст друкується з абзацами 1,25 см; заголовки та підзаголовки відділяються від основного тексту зверху і знизу пробілом в два інтервали і друкуються рядковими літерами. Кожну структурну частину дипломної роботи треба починати з нової сторінки. Розмір полів на всіх листах повинен бути однаковим: зліва – 2,5 см; зверху – 2 см; знизу – 2 см; зправа – 1,5 см.
У дипломних роботах бажаним є доцільне використання таблиць, графіків, формул, що надає можливість більш економно, наочно, виразно й переконливо передати результат експериментальної роботи та висновки, зроблені автором. Обов’язковою умовою подання таблиць, графіків і схем є правильне оформлення (див. додаток). Для позначення додатків послідовно використовуються великі літери української абетки, за винятком літер Г,Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б.
На підтвердження власних положень і висновків автора в дипломній роботі використовуються цитати з відповідної літератури, державних документів. Основними вимогами до використання цитат у дипломному дослідженні є такі: 1) текст цитати повинен точно відповідати джерелу; 2) цитувати треба за першоджерелом; 3) якщо речення цитується не повністю, то замість пропущених слів ставиться багато крапка; 4) цитати в середині основного тексту беруться в лапки.
Велике значення в дипломній роботі мають цифри, факти, документи, які є доказом, обґрунтуванням, аргументацією власної позиції автора. Зважаючи на це, необхідно навести джерела використаних відомостей, тому в тексті, де згадуються вказані вище матеріали, ставиться знак посилання.
Бібліографічні посилання знаходяться в кінці дипломної роботи і повинні бути правильно оформлені. Посилання на архівні документи треба розпочинати з назви архіву, фонду, опису, номеру одиниці зберігання і сторінки. Бібліографічні посилання розміщуються безпосередньо в тексті, до якого належать. Оформлюються в дужках із посиланням на номер у списку літератури та конкретну сторінку джерела [12, с. 7] або сторінки [12, с. 7–8]. Якщо посилання здійснюється на декілька джерел, то воно оформлюється таким чином [12; 37].
Оформлення таблиць та ілюстрацій. Усі таблиці нумерують наскрізно. Праворуч над заголовком з великої літери пишуть слово «Таблиця» і вказують її порядковий номер. Вертикальні графи таблиці нумерують тоді, коли в тексті на них є посилання або таблицю частково переносять на наступну сторінку, а також у разі виконання розрахунків за даними, розміщеними в різних графах. Назви граф пишуть з великої літери, а підзаголовки, якщо вони граматично пов’язані з назвою, – з малої, в інших випадках – з великої. Графу «№» у таблицю не включають. Якщо таблицю переносять на наступну сторінку, на ній пишуть: «Продовження таблиці» і вказують її номер. Таблицю розміщують після першого посилання на неї в тексті, вказуючи її номер і слово «Таблиця» у скороченому вигляді (табл. 1). Таблицю розміщують уздовж або поперек сторінки з відповідним поворотом її за годинниковою стрілкою. Знизу її не закривають.
Кількість ілюстрацій у дипломній роботі визначається її змістом і повинна бути достатньою для того, щоб текст роботи був зрозумілий і конкретний. Усі ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, діаграми тощо) називають рисунками та нумерують послідовно. Номер і назву рисунка пишуть під графічними зображеннями. Ілюстративні матеріали розміщують одразу після посилання на них.
Усі додатки повинні мати порядкову нумерацію та назви, що відповідають їх змісту. Нумерація аркушів із додатками продовжує загальну нумерацію сторінок основного тексту роботи.
Особливі вимоги висуваються до стилю дипломної роботи. Він повинен вирізнятися певними мовними засобами, логічністю викладу, доказовістю, точністю літературної мови, наявністю загальноприйнятих у науці термінів, символів, понять тощо. Згідно з вимогами робота повинна бути написана чітко, охайно, без скорочень (за винятком загальновживаних).
Список використаних джерел друкується так само як і основний текст через 1,5 інтервал. Він подається в кінці роботи та має бути побудований за алфавітом.
3.7. Захист дипломної роботи
Підготовка дипломної роботи до захисту. Завершена дипломна робота підписується її виконавцем і подається керівнику. Оформлена відповідно до вимог дипломна робота здається на перевірку науковому керівникові не пізніше, ніж за 2 тижні до зазначеного терміну захисту.
Науковий керівник пише письмовий відгук і подає роботу для перевірки завідувачу кафедри. У відгуку керівник повинен охарактеризувати роботу за всіма розділами. Завідувач кафедри на основі цих матеріалів вирішує питання про попередній захист дипломної роботи на засіданні кафедри.
Студент готує для цього невелику доповідь (короткий зміст роботи) до 10 хвилин з метою ознайомлення з основними результатами дослідження і в усній формі відповідає на запитання з теми роботи, отримує рекомендації щодо наступного захисту перед Державною екзаменаційною комісією. Попереднім захистом дипломної роботи може вважатися за рішенням кафедри виступ студента на наукових конференціях – університетських, міжуніверситетських, всеукраїнських тощо за темою дипломної роботи. Кафедра на основі цих матеріалів вирішує питання про допуск студента до захисту й оформлює це документально. Дипломна робота, допущена випускною кафедрою до захисту, направляється на рецензію.
Склад рецензентів призначається з числа висококваліфікованих науковців. Рецензентами може бути також професорсько-викладацький склад інших вищих навчальних закладів. Відгук спеціаліста установи, де виконана дипломна робота, прирівнюється до внутрішньої рецензії. Дипломна робота з відгуком керівника, допуском випускної кафедри та рецензією спеціаліста направляється до Державної екзаменаційної комісії для захисту. В рецензії відзначаються як позитивні сторони роботи, так і її недоліки.
Якщо у рецензованій роботі відзначені суттєві недоліки, то вона до захисту не допускається. У такому випадку необхідно разом із науковим керівником, усунути існуючі недоліки. Доопрацьована дипломна робота здається на повторне рецензування науковому керівникові з доданою першою рецензією. Студенти, роботи яких не допущені до захисту вдруге, отримують оцінку «незадовільно».
Дипломна робота, що відповідає всім вимогам до таких робіт, допускається до захисту.
За бажанням студента-дипломника або його керівника до ДЕК можуть бути подані матеріали, які характеризують наукову й практичну цінність дипломної роботи, наприклад документи (відгуки, постанови, нагороди тощо), підтвердження практичного використання пропозицій, друковані статті з теми роботи та інші матеріали, що сприяють розкриттю наукової та практичної цінності дипломної роботи.
До захисту студент-дипломник готує виступ (доповідь) до 10 хвилин, наочну інформацію (схеми, таблиці, графіки та інші ілюстративні матеріали) у вигляді презентації у форматі PowerPoint для використання під час захисту перед ДЕК. У виступі доцільно висвітлити такі важливі питання: обґрунтування актуальності теми дослідження; мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження; що вдалося встановити, виявити, довести; якими методами це досягнуто; елементи новизни в теоретичних положеннях і практичних рекомендаціях; з якими ускладненнями довелося зіткнутися у процесі дослідження, які положення не підтвердились. У ньому треба також відповісти на основні зауваження наукового керівника і рецензента.
Відгук і рецензія на роботу. Керівник у відгуку оцінює вміння студента логічно мислити, організовувати свою роботу, робити висновки з отриманих результатів, сформованість професійних умінь і навичок. Поряд із зазначенням позитивних моментів дипломної роботи необхідно вказати й недоліки. Відгук завершується тим, що керівник визначає відповідність роботи всім вимогам, які є обов’язковими для дипломних робіт, і оцінює її.
У рецензії визначається також актуальність роботи, її наукова новизна, повнота та ґрунтовність викладу матеріалу, науковий рівень досліджень, аргументованість висновків і пропозицій, можливість їх практичного впровадження. Рецензент повинен звернути увагу на відповідність отриманих результатів меті та завданням дипломної роботи, зазначити її позитивні та негативні аспекти. Рецензент також оцінює дипломну роботу.
Виконавець повинен ознайомитися з відгуком і рецензією на роботу, проаналізувати їх та підготувати відповіді на зауваження.
Орієнтовний план рецензії або відгуку:
1. Актуальність і значущість теми.
2. Професіоналізм виконання (логічна послідовність, аргументованість і конкретність висновків, якість таблиць, ілюстрацій, рівень самостійності).
3. Можливість практичного використання (які пропозиції доцільно впровадити у практику).
4. Використання літературних джерел.
5. Оформлення роботи.
6. Переваги (недоліки) роботи.
7. Допуск до захисту.
8. Оцінка роботи.
Захист дипломної роботи в Державній екзаменаційній комісії. Студент допускається до захисту дипломної роботи, що відбувається на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії, якщо він повністю виконав навчальний план і має допуск до захисту, підписаний завідувачем випускної кафедри.
Процедура захисту дипломних робіт визначається Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах і Рекомендаціями про порядок створення, організацію і роботу Державної екзаменаційної кваліфікаційної комісії у вищих навчальних закладах України.
Відповідно до цього до захисту випускної дипломної роботи допускаються особи, які завершили повний курс навчання та успішно склали всі атестаційні іспити (екзамени й заліки), передбачені навчальним планом. Списки студентів, допущених до захисту дипломних робіт, подаються до Державної комісії деканом факультету або директором інституту.
Перед захистом дипломних робіт директорат інституту подає такі документи до ДЕК:
• зведену відомість про виконання студентами навчального плану, про отримані ними оцінки з теоретичних дисциплін, курсових робіт, практик, із державних іспитів (тільки перед захистом дипломних робіт);
• відгук керівника про дипломну роботу;
• рецензію на дипломну роботу спеціаліста відповідної кваліфікації і профілю.
Складання державних іспитів або захист дипломних робіт проводиться на відкритому засіданні Державної комісії за участю не менше половини її складу за обов’язкової присутності голови комісії. Члени комісії заздалегідь ознайомлюються зі змістом роботи. На захист можуть бути запрошені керівники навчальних закладів, студенти, викладачі та ін. Процедура захисту передбачає:
• доповідь студента про зміст роботи;
• оголошення відгуку наукового керівника або його виступ;
• відповіді студента на запитання членів ДЕК і присутніх на захисті осіб;
• заключне слово студента;
• рішення комісії про оцінку роботи.
Під час захисту дипломної роботи студент зобов’язаний дати вичерпні відповіді на всі зауваження у відгуках і рецензіях, а також у виступах на захисті. Захист дипломної роботи фіксується у протоколі ДЕК. Результати захисту визначаються оцінками «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».
Оцінка дипломної роботи ухвалюється членами Державної екзаменаційної комісії на закритому засіданні. Комісія враховує зміст роботи, її грамотність, якість оформлення результатів дослідження, обґрунтованість висновків і пропозицій, зміст доповідей і відповідей на запитання студента-дипломника, відгуки на дипломну роботу, рівень теоретичної наукової та практичної підготовки студента. Оцінки з дипломних робіт оголошуються того ж дня після оформлення в установленому порядку протоколу засідання комісії.
За результатами підсумкової атестації випускників Державна комісія приймає рішення про надання їм кваліфікації за напрямом (спеціальністю) і видачу диплома про вищу освіту.
Виступ на захисті. Доповідь треба виголошувати повільно, дотримуватися правильної інтонації. Виступаючи, завжди необхідно стежити за слухачами: якщо аудиторія перестає слухати, слід змінити інтонацію, навести цікавий факт. У рукопис слід заглядати, не нахиляючи голови. Треба стежити також за вимовою, уникати слів-паразитів, не заповнювати паузи звуками тощо. Наприкінці доповіді рекомендується повторити основну думку, підсумувати найважливіші положення.
3.8. Оцінювання дипломних робіт
Рішення про підсумкові оцінки дипломних робіт приймається на закритому засіданні Державної екзаменаційної комісії. У розробці критеріїв оцінювання дипломної роботи із соціальної педагогіки необхідно мати на увазі те, що дипломна робота – це індивідуальне завдання науково-дослідницького чи творчого характеру, яке виконує студент на завершальному етапі підготовки та є однією з форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння їх застосовувати при розв’язанні конкретних наукових, соціальних і виробничих завдань. Критеріями оцінювання є:
· актуальність теми дослідження, її відповідність сучасному стану та перспективам розвитку вітчизняної та світової наукової думки, обґрунтованість її вибору;
· самостійність у підборі та вивченні основної і додаткової літератури з даної проблеми;
· рівень самостійності у процесі аналізу літератури, що вивчається;
· критичний аналіз наукової літератури;
· різнобічна характеристика історії проблеми, що досліджується, з обов’язковим критичним аналізом основних концепцій та підходів до її розв’язання;
· чітке уявлення про об’єкт та предмет дослідження, мету та завдання роботи, методологічний апарат;
· глибина та цілеспрямованість теоретичного висвітлення досліджуваної теми;
· адекватність обраних методів дослідження його меті;
· правильна постановка соціально-педагогічного експерименту та інтерпретація отриманих даних;
· наявність конкретних висновків і пропозицій;
· практична значущість проведеного дослідження;
· відповідність змісту роботи темі дослідження;
· чітке формулювання авторських висновків із проблеми дослідження;
· успішне виконання дослідницьких завдань;
· науковий стиль викладу;
· дотримання усіх вимог щодо технічного та естетичного оформлення роботи й орфографічного стандарту.
За наслідками захисту дипломного дослідження виставляється оцінка, яка заноситься до екзаменаційної відомості та залікової книжки й оголошується студентам. Оцінювання дипломної роботи здійснюється за п’ятибальною шкалою:
· оцінка «відмінно» виставляється при якісному виконанні всіх названих вище вимог;
· оцінка «добре» при наявності незначних недоліків у виконанні теоретичних і практичних завдань роботи та її оформленні;
· оцінка «задовільно» при наявності суттєвих недоліків у виконанні теоретичної та практичної частини роботи, окремих недоліків у її оформленні;
· оцінка «незадовільно» – виставляється при повній невідповідності вимог щодо викладу змісту роботи, її обсягу та оформлення.
IV. ОСНОВИ НАПИСАННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ
4.1. Положення про магістерську роботу
4.1.1. Загальні положення
1.1. Магістерська робота виконується на завершальному етапі навчання студента за освітньо-професійною програмою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» на базі освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр» або «спеціаліст».
1.2. Магістерська робота є кваліфікаційною науково-практичною роботою студента-магістранта, яка містить актуальні науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати та наукові положення і свідчити про спроможність магістранта самостійно проводити наукові дослідження в обраній галузі знань.
1.3. Виконання магістерської роботи у педагогічному університеті має за мету:
- усвідомлене, поглиблене науково-практичне вивчення визначеної проблеми, пов’язаної з майбутнім напрямком професійної та наукової діяльності;
- розвиток навичок самостійної наукової діяльності, якою передбачено вміння аналізувати науково-методичну та спеціальну літературу, вибирати відповідні методи дослідження, систематизувати та узагальнювати отримані теоретичні або експериментальні дані та на їх основі розробляти або експериментально перевіряти науково-педагогічні методики або теоретичної моделі, а також робити власні висновки;
- визначення рівня знань та ерудиції магістранта, ступеня його підготовленості до проведення самостійної наукової діяльності в умовах вищих закладів освіти, науково-дослідних інститутів, наукових лабораторій тощо.
1.4. Узагальнені в магістерській роботі результати проведення її автором досліджень повинні відповідати одній із таких вимог:
- отримання таких науково обґрунтованих спостережень і висновків, які мають теоретичне або практичне значення, аргументовано вирішують певне конкретне наукове завдання;
- отримання нових науково обґрунтованих теоретичних або експериментальних результатів, які є важливими для певної галузі науки.
1.5. Текст магістерської роботи компонується за загальноприйнятими вимогами:
- вступ (обґрунтування актуальності теми дослідження, постановка мети та визначення завдань дослідження, вибір методів дослідження, об’єкту та предмету, формулювання наукової новизни, практичного та теоретичного значення роботи, характеристика особистого внеску автора);
- критичний огляд науково-методичної та спеціальної літератури та стану проблеми, що досліджується;
- результати досліджень, проведених магістрантом, їх аналіз та співставлення з раніше відомими фактами даного напрямку дослідження;
- висновки, що базуються на результатах дослідження магістранта, пропозиції щодо їх використання і впровадження у практику наукових досліджень;
- список використаних джерел, який повинен містити ті наукові, методичні роботи, інструктивні матеріали, які були використані магістрантом при виконанні роботи;
- додатки до магістерської роботи - частина основного тексту, яка має додаткове (як правило, довідкове) значення, але є необхідною для більш повного висвітлення теми. За формою це може бути текст, таблиці, рисунки, графіки, анкети, протоколи і т. ін.
1.6. Науковим керівником магістерської роботи призначають провідного фахівця у певній галузі знань (що має науковий ступінь або вчене звання), який у межах виділених навчальних годин систематично консультує магістранта, перевіряє роботу, допомагає у підготовці до захисту та надає письмовий відгук.
1.7. Попередній захист магістерської роботи відбувається на засіданні випускової кафедри не пізніше ніж за місяць до початку роботи державної екзаменаційної комісії (ДЕК). За результатами передзахисту вирішується питання про допуск магістранта до захисту магістерської роботи перед ДЕК і призначається рецензент.
1.8. Для рецензування магістерської роботи залучаються провідні фахівці викладачі кафедр факультетів (інститутів), або інших навчальних закладів, наукових установ (що мають науковий ступінь або вчене звання), досвідчені фахівці у певній галузі виробництва, учителі-методисти, які після детального аналізу магістерської роботи не пізніше ніж за 7 днів до захисту надають письмову рецензію (у 2-х примірниках) завірену в установленому порядку.
1.9. За умов не допуску студента до захисту магістерської роботи (згідно рішення кафедри) або незадовільної оцінки, відсутності студента під час захисту без поважних причин, він відраховується з університету і йому видається академічна довідка. За умови його поновлення ДЕК визначає, чи може студент подавати на повторний захист (не раніше ніж на наступний рік і не пізніше трьох років після відрахування) ту саму роботу з доопрацюванням або підготувати магістерську роботу за новою темою, визначеною в установленому порядку.
1.10. За умов відсутності студента під час захисту з поважних причин ДЕК може перенести дату захисту магістерської роботи протягом поточного календарного року, але не пізніше нового календарного року.
1.11. Під час навчання особи, які навчаються за програмою магістра, мають право складати кандидатські іспити за умови вступу до магістратури з дипломом «спеціаліста».
4.1.2. Обов’язки виконавця, наукового керівника
та рецензента магістерської роботи
2.1. Студент-виконавець магістерської роботи зобов’язаний:
- виконання магістерської роботи проводити за індивідуальним планом, схваленим відповідною кафедрою. Плани-проспекти магістерських робіт подаються у жовтні поточного навчального року і розглядаються на засіданнях випускових кафедр не пізніше 15 жовтня поточного навчального року;
- дотримуватись індивідуального плану (додаток 11);
- самостійно опрацювати та систематизувати бібліографічні джерела з досліджуваної проблематики;
- організувати та виконати дослідницьку частину роботи;
- при написанні роботи чітко дотримуватись авторського права, коректно оформляти посилання на використані в тексті роботи джерела;
- звітувати про хід виконання роботи на фаховій кафедрі або раді факультету;
- своєчасно подати на розгляд кафедри якісно оформлену магістерську роботу;
- апробувати результати дослідження у вигляді актів впровадження, а також публікацій в періодичних виданнях та наукових збірниках, доповідей на наукових або науково-практичних конференціях тощо (мінімум 1 публікація за період навчання).
2.2.Науковий керівник:
- видає магістранту завдання щодо виконання наукової роботи та надає допомогу в розробці індивідуального плану;
- систематично консультує магістранта з питань методики проведення дослідження, узагальнення результатів, оформлення роботи тощо;
- разом із магістрантом несе відповідальність за коректність дослідження та дотримання прав інтелектуальної власності;
- допомагає магістранту в підготовці роботи до захисту;
- перевіряє виконану магістрантом роботу та надає письмовий відгук (додаток 15) на неї.
2.3. Рецензент після ознайомлення з магістерським дослідженням та його детального аналізу надає два примірники завіреної у встановленому порядку письмової рецензії на роботу (додаток 16).
4.1.3. Організація виконання магістерської роботи
3.1. Тема магістерської роботи повинна відповідати обраному напряму підготовки (спеціальності), науковій проблематиці кафедри, навчальним та індивідуальним інтересам студента і бути схваленою випускового кафедрою, ученою радою факультету (інституту) та затвердженою наказом ректора університету разом з прізвищем наукового керівника 15 жовтня поточного навчального року.
3.2. Студенту-магістранту надається право обрати тему, визначену кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки.
3.3. Теми магістерських робіт мають бути пов’язані, як правило, з напрямами основних науково-дослідних робіт відповідних кафедр або продовжувати (узагальнювати) результати дослідницької роботи їх авторів, проведених у період навчання в університеті (участь у студентських наукових темах, наукових гуртках, виконання курсових і дипломних робіт тощо).