Елементи інфраструктури товарного ринку
Сутність ринку
На ринку відбувається взаємодія покупців і продавців. Між ними виникають угоди і контракти, за якими здійснюються різні угоди з обумовленими умови взаємодії. Учасниками ринку стають всі господарюючі суб’єкти – від приватних домашніх господарств до держави. При цьому значна роль в подібному взаємодії відводиться посередникам, які можуть одночасно виступати і в ролі продавців, і в ролі покупців.
Сутність ринку являє собою механізм взаємодії споживачів, які пред’являють попит на товар, і продавців, які формують пропозиція даного товару. Самі продукти при цьому є об’єктами ринку. Поняття товару не обмежується лише матеріальними речами. Це можуть бути послуги, ресурси, валюта, цінні папери, державні пільги і т.д.
Щоб вибудувати адекватні взаємозв’язку, учасники ринку мають потребу в інформації про пропозицію та попит на даний товар. Сутність ринку складаються також у передачі цієї інформації – як правило, у вигляді цін. Кількість вступників товарів і послуг, розмір доходу покупців, зростання їх потреб формують попит і пропозицію, яка забезпечує безперервне функціонування ринку.
У цілому сутність і функції ринку зводяться до наступного:
– Координація потреб покупців і можливостей продавців, яка відбувається за допомогою виявлення співвідношення між попитом і пропозицією в даному сегменті ринку.
– Надання можливості покупцям вибрати потрібні товари і послуги, а продавцям – найпривабливіші ринки збуту. Це стає можливим завдяки вільному пересуванню товарів, робочої сили, капіталів як всередині країни, так і між державами.
– Стимулювання зниження виробничих витрат, щоб продавці могли запропонувати ціну на свої товари в діапазоні між ринковою ціною і собівартістю.
– Оздоровлення стану економіки країни через використання банкрутства і самоліквідації фірм, які пропонують неякісні, занадто дорогі або несучасні товари і послуги.
Таким чином, процеси ціноутворення, посередництва, регуляції, інформативності та санації визначають сутність ринку. Всі ці функції виконуються безпосередніми господарюючими суб’єктами в ході здійснення операцій купівлі-продажу. За допомогою ринку економічно відокремлені покупці і продавці можуть утворювати необхідні зв’язки, створюючи тим самим різноманітні ринкові структури.
Існує безліч класифікацій таких структур. У першу чергу ринки можна поділити на два великі сегменти: товари та послуги. Потім вони дробляться на більш дрібні частини. Залежно від галузі виробництва товарів і послуг це можуть бути ринки промислових товарів, продовольчих, ресурсні ринки і т.д.
Також існує поділ за видами використовуваних виробничих ресурсів: ринки землі, інформації, капіталу, робочої сили і т.д.
Окремі сегменти теж дробляться на більш дрібні структури. Наприклад, у сфері інформації можна виділити окремі ринки науково-технічних розробок, інновацій, технологій. А у фінансовому середовищі існують окремі ринки цінних паперів (фондовий), валют і т.д. Всі вони виконують свої завдання і задовольняють вузькі специфічні потреби покупців. Наприклад, сутність валютного ринку полягає в регулювання процесів обміну, купівлі та продажу валют на самих різних рівнях взаємодчинники що впливають на пропозиціюії господарюючих суб’єктів.
КЛАСИФІКАЦЯ РИНКІВ
В сучасній економіці існують різноманітні класифікації ринків. Під ринком слід розуміти певне економічне середовище, де відбуваються певні економічні дії (купівля, продаж, інвестування, позика тощо), що здійснюються різними економічними особами (домогосподарствами, фірмами, державою тощо).
Ринки класифікуються за різними ознаками.
За рівнем конкурентності між продавцями економічних благ розрізняють типи ринків (або типи ринкових структур):
1. Ринок досконалої конкуренції;
2. Ринок монополії;
3. Ринок олігополії;
4. Ринок монополістичної конкуренції.
За територіальним охопленням ринки поділяються на:
1. Місцевий ринок;
2. Регіональний ринок;
3. Національний (або внутрішній) ринок;
4. Глобальний (або світовий) ринок;
За об'єктами купівлі-продажу економічних благ (тобто, що саме продається і купується в усьому економічному середовищі) розрізняють:
1. Ринок споживчих товарів;
2. Ринок послуг;
3. Ринок ресурсів (інвестиційних товарів);
4. Ринок праці;
5. Фінансовий ринок
За механізмом функціонування:
1. Монополізований
2. Вільний
3. Державно-регульований
4. Планово-регульований
За рівнем насиченості:
1. Рівноважний
2. Дефіцитний
3. Надмірний
За формою власності:
1. Державні
2. Приватні
3. Кооперативні
За видами конкуренції:
1. Ринок досконалої конкуренції
2. Ринок недосконалої конкуренції
Ринкова інфраструктура
Необхідною умовою дієвості ринкових відносин, нормального функціонування ринку є створення добре розвинутої ринкової інфраструктури.
Інфраструктура ринку - це система установ, підприємств, організацій і служб, які забезпечують рух товарів і послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. До неї належать аукціони, різні види бірж, ярмарки, торгові палати, банки та інші фінансові установи, страхові та інвестиційні компанії, пункти прокату та лізингу, інформаційно-комерційні та постачальницько-збутові організації, служби зайнятості, аудиторські організації, центри маркетингу, холдингові компанії, брокерські та дилерські контори, транспортні комунікації та засоби оперативного зв'язку, рекламні агентства та ін. Тобто, ринкова інфраструктура - це сукупність різних інститутів ринку, що обслуговують і створюють сприятливі умови для ефективного функціонування різних видів ринків.
Елементи ринкової інфраструктури безпосередньо пов'язані з обслуговуванням певних ринків, через них реалізуються їїфункції. Головні з них такі: забезпечує фінансову і кредитну підтримку, включно з лізингом, аудитом, страхуванням суб'єктів підприємницької діяльності; сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції товаровиробників; здійснює маркетингове, інформаційне і рекламне обслуговування, правове та економічне консультування підприємців і т. ін., що в кінцевому результаті забезпечує прискорення товарно-грошового обігу, руху капіталів, переливання їх із менш прибуткових галузей економіки у більш прибуткові.
Кожний вид ринку має конкретну ринкову установу. Так, ринок засобів виробництва і ринок предметів споживання обслуговують аукціони, ярмарки, товарні біржі, торгові доми, торгово-промислові палати, магазини, пункти прокату і лізингу, брокерські компанії. Фінансовий ринок (грошей і цінних паперів) обслуговують фондові біржі, банки, фінансово-кредитні посередники. Валютний ринок обслуговують банки. Ринок праці (робочої сили) обслуговують біржі праці або служби зайнятості. Зупинимося на характеристиці елементів інфраструктури ринку.
Елементи інфраструктури товарного ринку
В економічній теорії елементи ринкової інфраструктури, через які реалізуються її функції, розділяють на три блоки Значна частина елементів загальної інфраструктури відноситься до складу спеціалізованої інфраструктури товарного ринку
Приведений перелік не вичерпує всієї різноманітності діючих структур. Разом з тим, він недостатньо упорядкований для поглибленого аналізу та вивчення.
Елементи інфраструктури доцільно розділити на групи за ознакою спорідненості завдань та виконуваних функцій щодо забезпечення функціонування товарного ринку.
Відповідно до цього виділяються наступні групи або складові:
- організаційна складова – оптові та торговельно-посередницькі структури, товарні біржі, брокерські, ділерські, лізингові та інші посередницькі організації, власні комерційні структури великих промислових підприємств та галузевих господарських формувань, підприємства дрібнооптової та роздрібної торгівлі;
- матеріальна складова – складське господарство, таропакувальні системи, вантажно-розвантажувальні та транспортні системи;
- інформаційна складова – інформаційні та довідкові системи щодо продукції, її виробниках та споживачах, умовах поставки, цінах, маркетингові та консалтингові фірми;
- кредитно-розрахункова складова - фінансово-кредитні установи, страхові, юридичні, аудиторські фірми, банки, які забезпечують безперебійність розрахунків при купівлі-продажу товарів та послуг, фінансують створення необхідних товарних запасів та матеріальних резервів, а також інвестиції для розвитку матеріально-технічної бази;
- кадрова складова – фахівці, працівники різного рівня кваліфікації відповідного фахового спрямування, з яких формуються трудові колективи господарюючих суб`єктів ринкової інфраструктури, спеціалізовані навчальні заклади по підготовці робітників та фахівців для сфери товарного обігу.
Найбільший обсяг робіт по формуванню та забезпеченню обігу товарів та послуг, здійсненню актів купівлі-продажу виконують суб`єкти організаційної складової. Їхня діяльність сприяє формуванню системи комерційних зв`язків, досягненню ринкової рівноваги між попитом і пропозицією, скороченню витрат обігу та раціональному використанню ресурсів.
Матеріальна складова відіграє важливу роль як в діяльності самих суб`єктів інфраструктури товарного ринку, так і в забезпеченні руху товарів в процесі обігу. Транспорт здійснює фізичне переміщення товарів в матеріально-речовій формі. Складське господарство забезпечує умови для належного оброблення товарів та їх зберігання, його таропакувальна система сприяє збереженню якості та підвищенню конкурентоспроможності товарів. Розвиток матеріальної складової являється однією з важливих передумов підвищення ефективності товарного обігу та його інтенсифікації.
Інформаційні структури сприяють прискоренню товарного обігу, надаючи суб`єктам товарного ринку повну і достовірну інформацію про його стан, обсяги та структуру попиту та пропозиції. Вони створюють умови для добросовісної конкуренції, найбільш ефективного здійснення ринкових процесів.
Суб`єкти кредитно-розрахункової складової забезпечують ефективне функціонування товарного ринку завдяки не тільки своєчасному та безперебійному проведенню фінансово-розрахункових операцій, але й пошуку та залученню інвестиційних ресурсів. Це дозволяє суб`єктам інфраструктури реалізовувати інноваційну політику, впроваджувати в свою діяльність досягнення науково-технічного прогресу.
Кадрова складова відіграє значну роль в процесі формування та реалізації трудової політики на товарному ринку. Високопрофесійні кадри здатні не тільки визначати його проблеми, але й успішно їх вирішувати. Специфіка товарного ринку вимагає від працівників інфраструктури не тільки комерційних знань, але й глибокого знання товарів, вміння налагоджувати ділові стосунки між суб`єктами ринку, підтримувати та розвивати їх.
Сутність закону попиту
В умовах ринкової економіки попит є найважливішою категорією, адже саме він визначає ринкову ціну на різні товари і послуги, розподіляє економічні ресурси і готову продукцію.
Попит - це форма прояву потреб покупців у певних товарах і послугах, забезпечена відповідними грошовими засобами. Інакше кажучи, це платоспроможна потреба, тобто сума грошей, яку покупці можуть і згодні заплатити за необхідні їм товари та послуги. Попит залежить від грошових доходів покупців, потреби у певних товарах чи послугах та їх ціни. Обсяг попиту визначається кількістю товарів (послуг), яку суб'єкт попиту (покупець) має намір купити за певними цінами, що склалися на ринку. Попит тісно пов'язаний з реальними суспільними потребами в життєвих засобах, бажаннями суб'єктів попиту, але не збігається з їхньою кількісною визначеністю, тому що фінансові можливості покупця залежать від платоспроможного попиту.
Об'єктами попиту можуть бути будь-які об'єкти ринкових відносин, що мають вартісну оцінку і певну користь для споживачів (покупців).
Основним чинником ринкового попиту є ціна товару чи послуги. Чим вища ціна, тим меншу кількість товару споживачі хочуть купити. І навпаки, чим нижча ціна, тим більшу кількість товару вони можуть придбати. Цю залежність виражає відповідний економічний закон - закон попиту. Суть цього закону полягає в тому, що між ринковою ціною і величиною попиту існує зворотний зв'язок: чим вища ціна товару, тим менша величина попиту, і навпаки, чим нижча ціна, тим більша величина попиту. Тобто закон попиту відображає причинно-наслідковий зв'язок між зміною ринкової ціни і зміною величини попиту за незмінності всіх інших чинників: підвищення ціни товару призводить до зменшення обсягу попиту, і навпаки - зниження ціни призводить до його зростання.