Окресліть основні концепції походження свідомості; покажіть їх позитивні та негативні сторони.

Сучасна філософія (і наука) не може дати залишкового і безсумнівного розв'язання проблеми походження свідомості, але наявні на сьогодні авторитетні концепції походження свідомості допомагають цю проблему висвітлити і багато чого зрозуміти в її розв'язанні. До таких концепцій можна віднести: теологічну, дуалістичну, еволюційну, трудову, теорію єдиного інформаційного поля та субстанційну. Розглянемо їх основні тези, зазначаючи водночас переваги та недоліки кожної концепції.

Релігійна концепція стверджує, що свідомість людини є божим дарма: створюючи людину, Бог “вдунувши у неї дух живий”, наділивши, таким чином, людину часткою божественного світла. Власне людська свідомість із її найпершими властивостями постає вже наслідком відомого із Святого Листа гріхопадіння: саме внаслідок нього людина почала розрізняти добро та зло, а, отже, почала сприймати дійсність не цілісно, а частково, фрагментарно. У тій же година наявність в глибинах свідомості частки божественного зумовлює людське прагнення до вищого, здатність пізнавати істину і т. ін. Безумовнім позитивним моментом теологічної концепції постає ті, що вона зводить людську свідомість до трансцендентного, абсолютного, вищого, не обмежує її аспектами існування людини та її виживання. Проте вона залишає поза розглядом зв’язок свідомості із людським організмом, соціальною історією, інформацією. Окрім того, вона, фактично, пояснює не походження свідомості, а лише ті, чому вона притаманна людині.

Дуалістічна концепція наголошує на моментах радикальної відмінності між свідомістю та матеріально-чуттєвою реальністю, що відкрита людині і робить звідси висновок про існування у світі двох родів явищ (або двох субстанцій) – матеріальних та ідеальних. Сморід існують і тісному переплетінні між собою, а всі явища дійсності постають лише різними мірами їх єдності. Дуалістічна концепція може бути виправдана внаслідок того, що між свідомістю та буттям справді пролягають настільки різкі межі, що звести їх одне до одного або до якогось спільного корінивши майже неможливо; ця концепція дозволяє нам виразно усвідомлювати докорінні відмінності між явищами матеріальними та духовними. І. Кант із цього приводу наголошував: “Існують два основні стовбури людського пізнання, що зростають, можливо, з єдиного, загального, але нам не відомого корінивши...”.

Концепція єдиного інформаційного поля базується на тезі, яка не викликає серйозних заперечень: усі процеси світу супроводжуються обміном інформації. Тому логічно припустити, міркують її прихильники, що існує єдине поле інформації усіх світових процесів та явищ. Людська свідомість — один із проявів інформаційних процесів, можливо, найяскравіший. Як буде показане далі, людську свідомість не можна звести до інформації, але, безперечно, вона має до неї прямий стосунок. Зазначена концепція фіксує факт існування такого стосунку, до того ж вона по-своєму переконливо із посиланнями на новітні данні науки, пояснює зв’язок свідомості із мозком людини. Вона стверджує, що людський мозок можна уподібнити до доладного приймача: його деталі необхідні для прийому радіохвиль, але сморід не мають нічого спільного із їх змістом. Соціальне середовище та соціальна діяльність виконують функції “настроювання” мозку на необхідні параметри дії, тому поза ними свідомість не виникає (американські вчені Прібрам та Екклз). Ця концепція безумовно виправдана, але навряд чи здатна пояснити складності та нюанси реального функціонування людської свідомості, у тому числі, наприклад єдність свідомості та людських почуттів, переживань, прагнень до вищого та кращого.

Концепцію еволюції можна представити в різних варіантах. Напріклад, так звана «Теорія панспермії» стверджує, що насіння життя («сперма») розвіяне по всьому Всесвіту. За наявності сприятливих розумів воно дає результат: розквіт форм життя і його свідомих проявів. У варіанті дарвінівської теорії стверджується, що внаслідок боротьби за існування та пристосування до розумів довкілля відбувається удосконалення видів живих організмів, з'являються психіка та людська свідомість. Але сучасна генетика заперечує саму можливість змін організмів через пристосування; ці зміни повинні бути зумовлені на генетичному рівні й не інакше. Крім того, концепція пристосування не підходить до людини, адже людина не стільки пристосовується до зовнішніх природних розумів, скільки змінює їх, засоби діяльності, свої знання та навички. Нарешті, дослідження еволюціонування живих організмів не пояснює інформаційних можливостей людського мозку і спрямованості самої еволюції до людини, мислення, знання. Хоча, з іншого боку, було б невиправданим заперечення зв'язків людського організму із процесами життя у ширшому плані, а людської свідомості – із певними особливостями будови людського організму, наприклад існування людини у двох статях із особливостями вікового розвитку людини та ін.

Трудову концепцію або концепцію походження свідомості внаслідок розвитку праці враховують археологія та антропологія і вона нібито має з їх боку численні підтвердження. Але багато чого при цьому все одне залишається незрозумілим. Напріклад, найдавніші кам'яні знаряддя праці відстають від нас у часі на 2,5 млн.років. Але справді помітні прояви людської свідомості, пов'язані із спеціальними похованнями людей, наскельними малюнками та ін., з'являються в інтервалі 100—35 тис. років тому (6, 11). Отже, “Трудова теорія” не пояснює, чому при наявності “праці із знаряддями” історичний процес формування свідомості був фактично або взагалі відсутній, або загальмований на дуже тривалий години Справедліві також зауваження, згідно з якими саме виготовлення знарядь праці потребувало досить розвиненого інтелекту. З іншого боку, зв'язок мислення та пізнання з технологіями людської праці досить очевидний. Отже, зв'язок є, але чи є він визначальний з боку праці щодо свідомості? Співучо, він складніший, багатофакторний та неоднозначний. По сьогоднішній день всі спроби прилучити розвинених тварин до стабільних дій із елементарними допоміжними засобами діяльності не дали позитивних результатів; а головешці ті, що у тварин не формується предметне сприйняття дійсності. Це свідчить про тих, що задля того, щоби діяльність із знаряддями привела до формування розвиненої свідомості і культурно-історичного процесу, необхідно мати в наявності досить високо розвинений інтелект, або, хоча б, зародки свідомості. Віходіть, що свідомість повинна ніби передувати своїй власній появі. Тому трудова концепція навіть у логічному плані залишається не коректною.

Нарешті, субстанційна концепція намагається податі свідомість як конкретне, на рівні людини виявлення вихідної засади світу – духу, або ідеї, або світового розуму (інтелекту). Ця концепція пояснює, наприклад, спрямованість еволюційних процесів як рух та найповнішого виявлення якостей субстанції світу; певною мірою вона пояснює і динамізм процесів буття (оскільки дух – це є рух, енергія) і деякі характеристики свідомості (саморефлексія, трансцендентність). Проте і вона нагороджує нас серією складних питань; наприклад, субстанційні характеристики за самою своєю якістю повинні бути найпершими, а, означати, найпотужнішими, проте, як мі знаємо, свідомість тримається на постійному внутрішньому зусиллі; якщо свідомість початково є ідеальною, навіщо для її проявів потрібна недосконала матеріальна реальність? Якові роль у субстанційному процесі відведено людському стражданню та надіям на безсмертя?

Отже, переглядання основних концепцій походження свідомості дозволяє зробити висновок про тих, що жодна з них не може пояснити усіх складностей свідомості як явища людського буття, проте кожна з них виділяє та акцентує справді дуже важливі риси свідомості, а те мі повинні брати до уваги їх всі, розуміючи та оцінюючи їх як своєрідні елементи (фрагменти) єдиної мозаїчної картини: хоча вся картина і не складається, проте наявні її фрагменти дають можливість уявити її собі досить повно та виразно.

Креационіізм - філолофсько-методологічна концепція, у рамках якої основні форми органічного світу (життя), людство, планета Земля, а також світ у цілому, розглядаються як навмисно створені деяким надістотою чи божеством. Послідовникі креаціонізму розробляють сукупність ідей - від суто богословських і філософських до тих, що претендують на науковість, хоча в цілому сучасне наукове співтовариство відноситься до таких ідей критично.

Особлівістю багатьох релігій, у тому числі монотеїстичних (християнства іудаїзму й ісламу) є наявність кодифікованих священних текстів (відповідно Біблія, Танах і Коран), що містять у тім чи іншому варіанті фрагменти, що описують створення світу і людини. Нагромадження даних різних наук (від астрономії до геології і біології), особливо поява в XІ столітті теорії еволюції, привело до виникнення протиріччя між буквальним прочитанням цих текстів і наукових даних і теоріями. Результатом цього протиріччя ставши креаціонізм як сукупність телеологічних концепцій, що є релігійною реакцією на наукові представлення про еволюцію живої і неживої природи. У рамках таких концепцій фундаменталістські плини продовжували дотримувати буквальної інтерпретації священних текстів, повідомляючи погляду науки на походження світу і людини невірними, у тієї година як ліберальні плини намагалися знайти компроміс між ними.

Відповідно до загальноприйнятого критерію науковості До. Поппера, креаціонізм є не науковою теорією, а філософською концепцією і релігійною вірою, тому що введення що не перевіряють науковими методами зрозуміти (таких, як Бог-творець) не відповідає загальноприйнятому принципу верифицируемости/фальсифицируемости і принципу Оккама. Тому спростувати креаціонізм за допомогою наукових методів у принципі неможливо. Які б аргументи не приводили палеонтологи, усі сморід розбиваються про неможливість фальсифікації будь-якої системи, що включає усемогутнього творця як основна олениця.

На думання більшості фахівців в області природничих наук, що вивчають минуле, буквальне тлумачення священних текстів різних релігій про створення не тільки не науково, але і псевдонауково, тому що таке тлумачення суперечить масиву палеонтологічних і біологічних даних у частині інтерпретації біологічної еволюції, а також геологічним і астрофизичним даним про вік Землі й астрономічних об'єктів.

Концепцію еволюції можна представити в різних варіантах. Напріклад, так звана «Теорія панспермії» стверджує, що насіння життя («сперма») розвіяне по всьому Всесвіту. За наявності сприятливих розумів воно дає результат: розквіт форм життя і його свідомих проявів. У варіанті дарвінівської теорії стверджується, що внаслідок боротьби за існування та пристосування до розумів довкілля відбувається удосконалення видів живих організмів, з'являються психіка та людська свідомість. Але сучасна генетика заперечує саму можливість змін організмів через пристосування; ці зміни повинні бути зумовлені на генетичному рівні й не інакше. Крім того, концепція пристосування не підходить до людини, адже людина не стільки пристосовується до зовнішніх природних розумів, скільки змінює їх, засоби діяльності, свої знання та навички. Нарешті, дослідження еволюціонування живих організмів не пояснює інформаційних можливостей людського мозку і спрямованості самої еволюції до людини, мислення, знання. Хоча, з іншого боку, було б невиправданим заперечення зв'язків людського організму із процесами життя у ширшому плані, а людської свідомості – із певними особливостями будови людського організму, наприклад існування людини у двох статях із особливостями вікового розвитку людини та ін.