Система місцевого самоврядування в Україні.

Основними рисамимісцевого самоврядування в Україні є: демократичний характер, здійснення на всіх щаблях адміністративно-територіального устрою держави (крім Автономної Республіки Крим), відсутність ієрархії між територіальними громадами, їх органами та посадовими особами, характер соціальної служби, фінансово-економічний, політичний характер, специфічний правовий статус.

Важливими ознакамибудь-якого органу місцевого самоврядування є його правова, організаційна та фінансова автономія щодо інших органів місцевого самоврядування, а також державних органів. Суть правової автономії полягає в наявності в органів місцевого самоврядування власних повноважень, визначених Конституцією та законодавством. Організаційна автономія виражається в тому, що орган місцевого самоврядування має можливість сам визначати власну внутрішню структуру з тим, щоб вона відповідала місцевим потребам і забезпечувала ефективне управління. Фінансова автономія полягає в праві органів місцевого самоврядування на володіння й розпорядження власними коштами, достатніми для здійснення своїх функцій і повноважень.

Хоча місцеве самоврядування, його органи відповідно до Конституції України не належать до механізму державної влади, це не означає його повної автономності від державної влади, державного управління. Місце й роль органів місцевого самоврядування в системі державного управління визначаються структурою їх повноважень,які включають:

1) власні повноваження, здійснення яких пов'язане з вирішенням питань місцевого значення, наданням суспільних послуг населенню;

2) делеговані повноваження (окремі повноваження органів виконавчої влади, надані законом органам місцевого самоврядування), здійснення яких пов'язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях.

Система самоврядування включає первинний рівень самоврядування — село, селище, місто та вторинний — район, область. Головним осередком місцевого самоврядування є села, селища та міста, де живуть люди і природним шляхом утворять громади.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх виконавчі органи, тобто через певний структурно-організаційний механізм, що називається системою місцевого самоврядування.

Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 5) до елементівсистеми місцевого самоврядування відносить: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні в місті ради, які створюються в містах з районним розподілом за рішенням територіальної громади міста або міської ради; районні й обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Суб'єктом і основним носієм функцій у системі місцевого самоврядування і повноважень є територіальна громада. Територіальна громада— це співтовариство мешканців, жителів населених пунктів (сіл, селищ і міст), об'єднане спільними інтересами власного життєзабезпечення, самостійного, у межах законів, вирішення питань місцевого значення як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Територіальна громада села, міста є організаційною основою місцевого самоврядування. Територіальні громади сусідніх сіл можуть поєднуватися в одну територіальну громаду, і навпаки, жителі, які входять у територіальну громаду сусідніх сіл можуть виходити з неї та утворювати власну територіальну громаду.

Територіальні громади чинним законодавством наділені функціями й повноваженнями в різних сферах місцевого життя. Вони управляють майном, що перебуває в комунальній власності, і затверджують програми соціально-економічного і культурного розвитку та контролюють їх виконання; затверджують відповідно закону місцеві податки і збори; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; забезпечують проведення місцевих референдумів і реалізацію їх результатів; утворюють, організують і ліквідують комунальні підприємства, установи і організації, здійснюютьконтроль за їхньою діяльністю і виконують інші функції, віднесені законом до їх компетенції.

Територіальна громада функціонує безпосередньо, через органи й посадових осіб місцевого самоврядування. Формами прямої (безпосередньої) місцевої демократії є місцеві вибори, місцеві референдуми, консультативні опитування, загальні збори громадян за місцем проживання, місцеві ініціативи та громадські слухання. Представницькими органами місцевого самоврядування в територіальних громадах є сільські, селищні й міські ради, які складаються з депутатів, вибраних жителями сіл, селищ, міст. Ради наділені функціями й повноваженнями, які є основою для їхньої практичної діяльності, працюють за принципом розподілу повноважень, мають визначену виняткову компетенцію в певних організаційних, контрольних і нормативних питаннях. Сільські, селищні і міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення, які є обов'язковими на підвідомчої території.

Для реалізації рішень сільських, селищних і міських рад і здійснення інших завдань виконавчо-розпорядницького характеру створюються виконавчі органи рад.Це — виконавчі комітети, відділи, управління й інші виконавчі органи. Виконавчі органи рад наділені власними і делегованими повноваженнями.

Власні (самоврядні) повноваження стосуються сфер соціально-економічного і культурного розвитку, планування і обліку, фінансів, цін тощо і полягають у встановлення порядку діяльності суб'єктів правовідносин, підготовки проектів документів на розгляд відповідної ради і т. ін.

Делегованими повноваженнями виконавчих органів сільських, селищних і міських рад є ті, що належать до сфери виконавчої влади і передаються винятково цим органам для реалізації її виконавчо-розпорядницьких функцій.

Головною посадовою особою територіальної громади є сільський, селищний і міський голова,що обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років (ст.141). Він очолює відповідну раду і його виконавчий орган. У своїй діяльності сільські, селищні й міські голови підзвітні, підконтрольні й відповідальні перед територіальними громадами, які їх обрали, перед своїми радами, а з питань здійснення виконавчими органами рад повноважень органів виконавчої влади — підконтрольні відповідним місцевим адміністраціям.

Органами місцевого самоврядування, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, є районні й обласні ради.Як вторинний, інтегральний рівень місцевого самоврядування, вони покликані захищати інтереси місцевого самоврядування перед районними й обласними державними адміністраціями. Районні й обласні ради наділені власними й делегованими їм територіальними громадами сіл, селищ і міст повноваженнями.

Довласнихповноважень належать:затвердження програм соціально-економічного і культурного розвитку, контроль за їхнім виконанням; прийняття районних і обласних бюджетів, що формуються з коштів державного бюджету для їхнього відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання загальних проектів, рішення інших питань, віднесених до їх компетенції.

Делегованіповноваженняздійснюються за взаємною згодою (шляхом укладання договорів, прийняття рішень) органів самоврядування первинного і вторинного рівнів.

Районні й обласні ради не мають своїх виконавчих органів, їх діяльність забезпечується виконавчим апаратом рад, що очолюють голови цих рад. Голів обирають районні й обласні ради.

Органічним доповненням місцевого самоврядування є органи самоорганізації населення(будинкові, вуличні, квартальні й ін.), які утворюються з ініціативи жителів сіл, селищ і міст з дозволу відповідних рад. Вони діють у межах Конституції і законів України, статутів територіальних громад, регламентів відповідних рад і забезпечують реалізацію актів місцевих референдумів, підтримання зусиль органів місцевого самоврядування, здійснення суспільних ініціатив. Органи місцевого самоврядування для більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту інтересів територіальних громад можуть об'єднуватись у асоціації або входити у відповідні міжнародні асоціації.

Концепцією адміністративної реформи передбачається трансформація низової ланки системи адміністративно-територіального устрою шляхом добровільного об'єднання, на основі чинних положень Конституції України, адміністративно-територіальних одиниць для забезпечення формування реального суб'єкта місцевого самоврядування - такої територіальної громади (комунального об'єднання територіальних громад), яка б мала необхідні фінансові й матеріальні можливості для надання населенню повноцінних державних суспільних послуг.