Антимонопольна політика держави

Зазначені наслідки функціонування монополії примушують суспільство робити спроби нейтралізації негативних ефектів. Відносно монополій, що не мають природного характеру, застосовується антимонопольне законодавство, а діяльність природних – регулюється державою.

Рисунок 9.2-Обмеження цін в умовах монополії

Порушення рівності Р=МС і Р=АТС свідчить про неефективний розподіл ресурсів і несправедливий розподіл доходів (одержання економічного прибутку за умов ціни P₁ та об'єму Q₁) (див. рис.9.2). Дії держави по регулюванню діяльності монополій полягають в імітації умов, характерних для конкурентного ринку. Для природних монополій встановлюються ціни продажу продуктів у відповідності з якими, за думкою суспільства, буде забезпечуватися ефективне використання ресурсів або справедливий розподіл прибутку. Ціна, яка забезпечує ефективне використання ресурсів (суспільно-оптимальна ціна), встановлюється на рівні Р=МС (ціна P₂ та об'єм Q₂ на рис.9.2.). Однак звичайно ціна такого рівня буває настільки низькою, що викликає появу у монополії збитків в короткостроковому періоді, а в довгостроковому - банкрутство фірми. Необхідно забезпечити їй хоча б отримання нормального прибутку, що обумовлює встановлення державної стелі цін на рівні Р=АТС (ціна P₃ та об'єм Q₃ на рис.9.2.). Суть дилеми регулювання цін полягає у виборі між суспільно справедливою, але збитковою для монополії ціною P₂, та ціною P₃, що гарантує нормальний прибуток монополії, але не повністю задовольняє суспільні потреби.

Наявність трансакційних витрат робить необхідність регулювання монополій ще більш суттєвим. Справа в тому, що зміни ринкової ситуації в результаті виникнення трансакційних витрат зовсім відрізняється від їхніх наслідків в умовах досконалої конкуренції. Для наочності покажемо це графічно (рис. 9.3.). Як і при аналізі досконалої конкуренції, припустимо, що трансакційні витрати повинні сплачувати споживачі.

Зсув графіка попиту з положення D₀ у положення D₁ викликає аналогічний зсув графіка граничного доходу з положення МR₀ у положення MR₁. Новою точкою рівноваги, у якій виконується умова МR = МС, замість точки С стає точка B; на новій лінії попиту їй відповідає точка G, що вказує ціну Р₂, що одержується виробником безпосередньо за товар.

На рис. 9.3 добре видно, що ця ціна вище вихідної ціни Р₀. Це означає, що існування монополій призводить до більш різкого зростання ціни Р₁, що перевищує зростання трансакційних витрат (відповідно величині Р₁ - Р₂). Різниця Р₂ - Р₀ стає додатковим прибутком, що в умовах виникнення трансакційних витрат одержує монополія. Таким чином, монополія виявляється спроможною не тільки цілком перекласти трансакційні витрати на споживачів, але й одержати при цьому додатковий монопольний прибуток. Природно, це свідчить про більш глибокий ступінь нерівності споживачів і виробників, ніж в умовах конкурентного ринку.

Рисунок 9.3 – Наслідки існування трансакційних витрат в умовах монополії

Наслідки виникнення трансакційних витрат у випадку використання суспільно-оптимальної ціни будуть зовсім іншими. Ця ціна встановлюється, як було показано вище, на рівні Р=МС, тобто до виникнення трансакційних витрат вона відповідала точці L, а після – точці К. Таким чином, ціна, що одержана продавцем за продукцію зменшилася для випадку регульованої монополії на величину (Р_ro-P_r2), меншу ніж величина трансакційних витрат. Їхня частина, що залишилася (Р_r1-P_rо), повинна бути сплачена споживачем. Отже, використання регульованої монополії дозволяє не тільки забезпечити ефективне використання виробничих ресурсів, але й більш справедливо розподіляти вантаж трансакційних витрат між монополіями і споживачами їхньої продукції.

 

Питання для обговорення на семінарському занятті

1. Характерні риси чистої монополії. Бар’єри для вступу в галузь.

2. Ціноутворення монополій. Максимізація прибутку монополістом.

3. Цінова дискримінація: поняття, умови та види.

4. Економічні наслідки монополії.

5. Антимонопольна політика та її особливості в Україні.

Практикум