ВЧЕННЯ ПРО ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВОВИХ АКТІВ І ГАЛУЗЕВІ ЮРИДИЧНІ НАУКИ

Науково обґрунтована методологія тлумачення нормативно-правових актів, яка б відповідала практичним потребам правозастосування, може бути створена, може існувати і розвиватись тільки за умови опори на галузеві дослідження проблем тлумачення нормативно-правових актів, на практику застосування норм окремих галузей права, на практику викладання окремих навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах. Звичайно, є і зворотній зв'язок: галузеві дослідження, галузева практика і викладання окремих навчальних дисциплін у вищих юридичних навчальних закладах не можуть не враховувати загального вчення про тлумачення правових актів. Якщо галузь дає для загального вчення емпіричний матеріал і узагальнення першого рівня, то загальне вчення про тлумачення правових актів дає для галузі теоретичні положення більш високого рівня, що можуть використовуватись у галузі як методологічний інструментарій.

Слід, однак, визнати, що належна взаємодія загального вчення про тлумачення правових актів з галузевими науками, галузевою практикою і викладанням галузевих навчальних дисциплін, не налагоджена. У наукових дослідженнях Є. В. Васьковський здійснив потужний прорив у розробці загального вчення про тлумачення правових актів одночасно з розробкою галузевих (цивілістичних) проблем тлумачення законів. Але в подальшому ні загальні теоретико-правові, ні галузеві дослідження ніколи не піднімались до того рівня, якого досяг Є. В. Васьковський на початку XX століття: галузеві дослідження нічого не могли дати для дослідження проблем загального вчення про тлумачення правових актів і навпаки. Разом ці дослідження нічого не могли дати для практики.

Особливо слід звернути увагу на навчальний аспект проблеми. Звичайно, вивчення галузевих навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах має на меті отримання знань норм позитивного права. Студент повинен засвоїти певне коло правових норм. Без цього у нього не буде тієї «критичної маси» знань, яка дає йому право називатись фахівцем. Але ж усі правові норми запам'ятати не можна, а тим більше, - у зв’язку з практикою їх застосування. Крім того, не можна не враховувати і того, що законодавство змінюється. Тож при вивченні галузевих навчальних дисциплін студентів необхідно навчати тлумаченню актів відповідної галузі законодавства. Під цим кутом зору має вивчатись усе галузеве законодавство. Правда, уже сьогодні ставити таку вимогу було б нереально. Але ж на перспективу слід мати на увазі необхідність досягнення мети викладання галузевих наукових дисциплін під кутом зору тлумачення відповідних актів законодавства. Для цього поступово створюється наукове підґрунтя. У радянські часи галузеві проблеми правотлумачення досліджували Р. С. Рез, П. С. Елькінд. У роки незалежності України їх досліджували В. Я. Карабань, І. Л. Самсін, О. В. Капліна, В. М. Коваль. А. М. Мірошниченко здійснив дослідження проблеми колізій у земельному законодавстві, що є частиною проблеми правотлумачення.

Але і сьогодні більш реальним для виконання є завдання викладення матеріалу під кутом зору тлумачення правових актів у підручниках і навчальних посібниках з галузевих навчальних дисциплін.

Що стосується теорії держави і права, то ця галузь юридичної науки перш за все повинна діждатись емпіричного матеріалу і узагальнень першого рівня, а потім - спробувати освоїти цей матеріал та сформулювати теоретичні узагальнення більш високого рівня. Видається, однак, що більш прийнятним було б різко розширити обсяг досліджень, поглибити дослідження загальних проблем тлумачення нормативно-правових актів і взяти курс на формування нової галузі юридичної науки, нової навчальної дисципліни — тлумачення правових актів. Це сприяло б значному підвищенню рівня юридичної науки, посиленню її практичної спрямованості, підвищенню якості юридичної освіти, рівня підготовки юристів, практики здійснення правосуддя. У свою чергу це позитивно вплинуло б на професійний рівень правотворчості, підвищення якості національного законодавства, на розвиток правової системи України в цілому.