Розробка мережного графіка ремонту обладнання
Для розробки мережного графіка студент складає перелік робіт, необхідних для виконання ремонту обладнання, який представляє у формі табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Перелік робіт по виконанню капітального ремонту та модернізації обладнання
| Код події | Назва події | Шифр роботи | Зміст роботи | Тривалість роботи | Кількість виконавців |
Відповідно до розробленого переліку робіт із виконання ремонту обладнання, виявленої послідовності їх виконання і взаємозв'язку становлять мережний графік проведення ремонту.
Мережний графік складається з дотриманням усіх прийнятих правил його побудови. Коригування переліку робіт може здійснюватися, і після складання мережного графіка, який дозволяє більш наочно уявити зв'язки між роботами і подіями.
Роботи мережного графіка повинні отримати тимчасову оцінку по нормативним даними чи на підставі експертних оцінок. При визначенні тривалості окремих робіт при відомій їх нормативній трудомісткості розрахунок ведуть за формулою:
де 
- час виконання і-ї роботи;
- нормативна трудомісткість виконання і-ї роботи;
- кількість виконавців і-ї роботи;
kві - коефіцієнт можливого перевиконання норм по і-й категорії виконавців.
У разі відсутності даних по нормативну трудомісткість виконання окремих робіт застосовується метод імовірнісних оцінок. Він складається з того, що безпосередній керівник робіт оцінює максимальну Tmax i і мінімальну Tmin i трудомісткість виконання цієї роботи. На основі цих оцінок розраховується очікувана Точ.і трудомісткість роботи за формулою:
.
Визначивши тривалість робіт мережного графіка, розраховують його параметри:
- ранній і пізній терміни здійснення подій;
- резерв часу події;
- критичний шлях мережного графіка;
- повний і вільний резерви часу робіт.
Розрахунки виконують за такими формулам.
Найбільш ранній термін здійснення події:
,
де 
- найбільш ранній термін здійснення j-ї події;
- найбільш ранній термін здійснення i-ї події;
- тривалість роботи між і-ю і j-ю подіями.
Найбільш пізній термін здійснення i-ї події:
де 
- найпізніший термін здійснення i-ї події;
- найпізніший термін здійснення j-ї події.
Резерв часу події
,
де Rі - резерв часу i-ї події.
Тривалість критичного шляху мережного графіка:
де 
- тривалість у відповідних одиницях (див, табл. 1);
K - порядковий номер цієї роботи;
n - кількість робіт на аналізований шляху.
Повний резерв часу роботи:
.
Вільний резерв часу роботи:
.
|
|
Рис. 2.2. Схема позначень параметрів мережного графіка
Після розрахунку параметрів мережного графіка в разі необхідності проводиться його оптимізація. Вона здійснюється у тому разі, якщо тривалість критичного шляху перевищує директивний (нормативний) термін виконання ремонту. Оптимізація проводиться за рахунок перерозподілу виконавців, а саме виконавці перекладаються з робіт некритичного шляху на роботи критичного шляху за рахунок збільшення тривалості робіт некритичного шляху у межах повного резерву часу робіт. При проведенні оптимізації слід вказати, з яких робіт і на які переведені виконавці і на скільки змінилася тривалість робіт. Після оптимізації мережного графіка за часом необхідно побудувати оптимізований графік і розрахувати його параметри.
Після оптимізації мережного графіка за часом здійснюється його прив'язка до календарного періоду (календаризація). Сутність календаризації у тому, щоб кожна подія на графіку була прив'язана по раннім термінами його здійснення до календарного періоду згідно (рис. 2.3).
| Години | ||||||||||||||||||||||||
| Зміна | ||||||||||||||||||||||||
| Дата |
Рис. 2.3. Календарна прив'язка мережного графіка
На календарний графік наносять також графік розподілу трудових ресурсів (виконавців). З метою зменшення потреби у виконавцях здійснюється оптимізація мережного графіка по трудовим ресурсів. Оптимізація проводиться у кілька кроків шляхом перенесення раннього початку окремих робот у календарному часі, що відповідає переміщенню робіт з однієї дільниці на іншу чи збільшенню часу їх виконання в межах можливостей повного і вільного резерву часу робіт. За рахунок цього зменшується потреба у виконавцях в окремі зміни і дні і загальна потреба трудових ресурсів. Оптимізований мережний графік представляється студентом на аркуші для захисту дипломного проекту.
2.5. Обґрунтування штатної чисельності працівників механослужби цеху (ділянки)
Для обґрунтування штатної чисельності працівників механослужби цеху (ділянки) необхідно розрахувати річну трудомісткість поточних ремонтів Тр обладнання за укрупненими галузевими нормативами, наведеними у відповідних положеннях /1, 2/. При відомих даних категорії ремонтної складності (КРС) будь-якого виду механічного обладнання трудові витрати на окремі види ремонтів визначаються з співвідношень:
де 
, 
, 
, 
- трудомісткість ремонтів, відповідно поточних і капітального для цього виду обладнання, люд.-год.
Категорія ремонтної складності для обладнання може бути розрахована шляхом зіставлення трудомісткості (люд.-год) його капітального ремонту і капітального ремонту еталонного механізму, КРС якого дорівнює одиниці.
,
де 
- трудомісткість капітального ремонту еталонного механізму.
У табл. 2.2 наведені рекомендовані нормативи витрат праці.
Значення нормативної трудомісткості ремонтів передбачені для обладнання, яке перебуває в експлуатації до 10 років, за умови виконання ремонтних робіт у закритих приміщеннях при температурі довкілля 5-40°С. При ремонтних роботах в умовах, відмінних від зазначених, нормативи трудомісткості повинні прийматися з поправочними коефіцієнтами залежно від терміну експлуатації 1,1-1,3, місця виконання робіт (естакади, відкриті склади) - 1,2, температури довкілля 1,2-1,5.
При розрахунку трудомісткості ремонтник робіт необхідно врахувати додаткові витрати праці на підготовчо-заключні і допоміжні роботи, безпосередньо не передбачені технологією проведення ремонту: підготовка і складання складальних одиниць і металоконструкцій, установка і зняття домкратів, монтажних лебідок, попереднє складання вузлів, усунення виявлених дефектів тощо. Нормативну трудомісткість слід коригувати коефіцієнтами, значення яких рекомендуються такі: агломераційне і електросталеплавильне - 1,25, доменне, мартенівське, конвертерне, прокатне (обтискні стани) - 1,3; вогнетривке, феросплавне, коксохімічне, руднозбагатівне – 1,4; сортопрокатне, листопрокатне, трубне – 1,5, кар’єрне, рудновідновлювальне - 1,6. Якщо ж характер розташування обладнання перешкоджає доступу до об'єкта, який ремонтується, підйомно-транспортних пристроїв й інших засобів механізації ремонтних робіт, значення нормативної трудомісткості допускається збільшувати з коефіцієнтом 1,1.
Таблиця 2.2
Нормативи витрат праці на одиницю ремонтної вартості
| Вид механічного обладнання | Нормативи витрат праці на одну одиницю ремонтної вартості, люд.-год | ||
| ГТ1 | ГТ2 | ГТ3 | |
| Загально галузеве, підйомно-транспортне обладнання цехів: коксових, агломераційних, з виробництва окатишів, доменних, мартенівських, киснево-конвертерних | 1,5 | 5,0 | |
| Гірсько-шахтне | 1,5 | 3,0 | |
| Кар’єрне | 1,0 | 3,0 | |
| Рудозбагачувальних, вуглепідготовчих цехів коксохімічного виробництва | 2,0 | 4,5 | |
| Хімічних цехів | 3,5 | - | - |
| Електросталеплавильних та феросплавних цехів | 3,0 | 6,0 | - |
| Прокатних, МБЛЗ, вогнетривких цехів | 2,0 | 6,0 | |
| Труболиварних цехів | 2,0 | 5,0 | - |
| Ломоперероблююче | 2,0 | 5,0 | - |
Для усіх видів обладнання ГК.Р.=25 люд.-год
Для нового обладнання, однойменного за призначенням, але яке відрізняється від нього окремими показниками ремонту, трудомісткість рекомендується визначати за формулою:
,
де T1, T2 - трудомісткість ремонту, відповідно нового обладнання та його аналога, люд.-год.;
M1, M2 - відповідно маса нового обладнання та його аналога, т.
Результати розрахунку річної трудомісткості поточних ремонтів обладнання рекомендується оформити у вигляді табл. 3.
Загальна річна трудомісткість поточних ремонтів TО розраховується за формулою:
ТО=ТР·КП,
де КП - коефіцієнт, що враховує додаткові витрати праці
Таблиця 2.3
Розрахунок річний трудомісткості поточних ремонтів
обладнання цеху (ділянки)
| Обладнання | Тип, коротка характеристика | Кількість одиниць обладнання, шт., комплекти | КРС (категорія ремонтної складності) | Кількість ремонтів відповідних видів у плановому році | Річна трудомісткість поточних ремонтів, люд.-год. | |
| одиниці обладнання | усього обладнання | |||||
Штатну кількість ремонтного персоналу механослужби цеху (ділянки) розраховують за формулою:
,
де ЧР.П - штатна кількість ремонтного персоналу;
КЦ - коефіцієнт централізації поточних ремонтів (за даними базового підприємства);
ВЭ - ефективний фонд робочого часу одного середньосписочного робочого ремонтника механослужби в плановому році (визначається на підставі балансу робочого часу);
КВ - коефіцієнт, що враховує виконання норм вироблення.
Кількість чергового персоналу механослужби цеху ЧД.П може бути розрахована за нормативами внутрішньозмінного технічного обслуговування механічного обладнання в залежності від характеру виробництва. Відповідні нормативи в табл. 2.4.
Кількість чергового персоналу для інших видів виробництв може бути визначено на основі трудомісткості міжремонтного технічного обслуговування, яке становить приблизно 0,4-0,5 від трудомісткості поточного ремонту. Розрахунок чисельності чергового персоналу ЧД.П ведуть за формулою:
,
де ТМ.О - трудомісткість чергового обслуговування, люд.-год.;
КУ - коефіцієнт, що враховує участь експлуатаційного персоналу в міжремонтному обслуговуванні обладнання, за даними базового підприємства в межах 0,2-0,4;
ВЭ - ефективний фонд робочого часу чергового слюсаря у плановому році.
З огляду на необхідність складання балансу робочого часу для визначення фактичного часу роботи ремонтного і чергового слюсаря, рекомендується зібрати необхідні дані за місцем практики. Баланс робочого часу складають у формі табл. 2.5. На підставі розрахунків чисельності працівників технічної служби складається розклад за формою, наведеної в табл. 2.6.
Таблиця 2.4
Нормативи внутрішньозмінного технічного обслуговування
обладнання для чергового персоналу механослужби
| Вид механічного обладнання | Кількість одиниць ремонтної складності (КРС), яка приходиться на одного чергового (змінного) слюсаря |
| 1.Підйомно-транспортне | |
| 2.Технологічне обладнання цехів (виробництв): | |
| - руднозбагатівних, вуглепідготовчих, окомковальних вогнетривких, киснево-конверторних, ломоперероблюючих, труболитейних та хімічних - коксових, доменних, мартенівських, електросталеплавильних, феросплавних - обжимних, рельсобалочних, крупносерійних, безперервно-заготовочних, листових, гарячої прокатки МБЛЗ, трубопрокатних гарячої та холодної прокатки, пічний зварювання труб 300 середньо- і мелкосерийних, дротяних - листових холодної прокатки, трубозварювальних, термокалібрувальних і профілегибочних |
Таблиця 2.5
Плановий баланс робочого часу одного середньосписочного робочого
| Стаття балансу | Безперервний виробничий тиждень | Перервний виробничий тиждень, семигодинний робочий день | ||
| шестигодинний робочий день | семигодинний робочий день | шестиденний робочий тиждень | п’ятиденний робочий тиждень | |
| Календарний фонд часу, днів Кількість вихідних днів відповідно до графіку змінності Номінальний фонд робочого часу, днів Невиходи на роботу з причин, днів - основні і додаткові відпустки - відпустки у зв'язку з пологами - за хвороби - виконання державних і громадських обов'язків - відпустки учнів Ефективний фонд робочого часу: днів……………………………… год……………………………….. |
Таблиця 2.6
Штатний розклад працівників механослужби цеху
| Дільниця, професія | Номер сітки | Розряд | Тарифна ставка | Підстава тарифікації | Система оплати | Премія, % | Графік роботи | Тривалість зміни, год | Кількість за штатом | |
| за 100% виконання | за кожний % перевиконання | |||||||||
У штатному розкладі необхідно встановити кількість робітників за професіями і розрядами відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника, визначити тарифні ставки працівників, обґрунтувати систему оплати їхньої праці і показники преміювання.
2.6. Організація праці і планування річного фонду заробітної плати працівників механослужби
Основною формою організації праці в механослужбі є бригада. При бригадній формі організації та стимулювання праці застосовується як відрядна, так і погодинна форма заробітної плати. Найбільше поширення отримала бригадна погодинна система оплати праці у поєднанні з преміюванням за виконання і перевиконання встановлених кількісних і якісних показників. Важливою умовою ефективності бригадної оплати праці є вибір найпростіших і найефективніших показників оплати праці, розподіл колективного заробітку серед членів бригади з урахуванням особистого вкладу в загальні результати.
Почасова оплата праці здійснюється по нормованим завданням. Заробітна плата працівників включає такі види оплати праці: оплата за тарифом, премії відповідно до діючих преміальних положень, премії разового характеру та виплати. У положенні про преміювання серед критеріїв оцінки роботи можуть бути такі:
- безперебійна і ритмічна робота машин і обладнання;
- збільшення міжремонтного періоду експлуатації обладнання та скорочення витрат на обслуговування і ремонт;
- поліпшення коефіцієнта використання машин і обладнання;
- суворе виконання графіків і термінів планово-попереджувального ремонту.
При розробці цього розділу в дипломному проекті необхідно використовувати передовий досвід впровадження нових форм та стимулювання праці, у т.ч. бригадного підряду.
Розрахунок річного фонду заробітної плати ведуть в такій послідовності:
1) Розраховують тарифну частина заробітної плати за формулою:
,
де 
- середньозважена годинникова тарифна ставка, грн.;
ВЭ - ефективний (за планом) фонд робочого часу одного середньосписочного робочого, год;
Ч - кількість ремонтного (чергового) персоналу механослужби за штатом, люд.
Середньозважена годинникова тарифна ставка визначається за формулою:
,
де 
- вартові тарифні ставки працівників відповідних розрядів, грн.;
Ч1, Ч2,… Чn - кількість працівників відповідних розрядів, люд.
2) Визначають доплати за вечірній і нічний час роботи для чергового персоналу.
За вечірній час доплата обчислюється за формулою:
Звеч=0,2·СЧ.ср·Ввеч·Ч,
де Ввеч - кількість годин роботи у вечірній час.
Вечірній час вважається з 16.00 до 22.00 годин.
За нічний час доплата розраховується за формулою:
Зноч=0,4·СЧ.СР·Вноч·Ч,
де Вноч - кількість годин роботи у нічний час.
Нічний час вважається з 22.00 до 6.00 годин ранку наступного дня.
3) Обчислюють розмір премії за виконання планових показників за формулою:
,
де РПР - відсоток встановленої премії.
Для ремонтного персоналу премія нараховується до тарифного заробітку.
4) Визначають доплату для чергового персоналу за роботу у святкові дні за формулою:
,
де Д - кількість святкових днів в році;
П - тривалість робочої зміни, год;
Е - частка працюючих у святкові дні.
5) Обчислюють доплату за переробку за графіком за формулою:
,
де Л - кількість годин переробки за рік.
Л= Л1-Л2-Л3,
Де Л1 - кількість годин роботи з за графіком;
Л2 - кількість годин роботи відповідно до КЗпП;
Л3 - кількість годин роботи у святкові дні.
6) Сума розрахованих елементів заробітної плати утворює основну заробітну плату:
Зосн = Зт + Звеч + Зноч + Зпр + Зпразд + Зперер
7) Додаткову заробітну плату визначають за формулою:
ЗДОП=ЗОТП+ЗГ.О,
де ЗОТП - оплата відпусток;
ЗГ.О - оплата виконання державних і громадських обов'язків.
Оплату відпусток обчислюють за формулою:
,
де О - тривалість відпустки, днів;
ВН - номінальний фонд робочого часу за даними балансу, днів.
Оплату часу виконання громадських доручень і державних обов'язків визначають за формулою:
де Г - час виконання громадських державних обов'язків, днів.
8) Фонд заробітної плати розраховують, підсумовуючи основну і додаткову заробітну плату, відповідно для ремонтного і чергового персоналу механослужби за формулою:
Зоб = Зосн + Здоп .
Розрахунок річного фонду заробітної плати закінчують розрахунками відрахувань у державний фонд соціального страхування за встановленим нормативу в % (26 %) від загального фонду заробітної плати. Середньомісячний заробіток одного робочого механослужби визначають за формулою:
,
де ЧСП - спискова кількість працівників механослужби.
Планування річного фонду заробітної плати ІТР і службовців проводиться за посадовими окладами. Премії цієї категорії працівників виплачують з єдиного фонду оплати праці.
Фонд заробітної плати за посадовими окладами розраховують за формулою:
ЗИ.С=ОМ·ЧСР·12,
де ОМ - посадовий місячний оклад, грн.;
ЧСР - середньосписочна кількість працівників по цій посаді, люд.