Діти з відхиленнями емоційно-волової сфери та соціальної поведінки.

Причиною психопатії може бути патологічна спадковість чи несприятливі впливи на дитину зовнішніх факторів у період внутріутробного розвитку або на ранніх етапах її життя (родові травми, мозкові інфекції, токсикоз, токсоплазмоз, хронічні захворювання матері, алкоголізм, ендокринні порушення і т.п.) Проблеми у поведінці таких дітей можуть бути обумовлені як біологічними, так і соціальними факторами. При цьому біологічні фактори враховуються як вихідні моменти. Вони не є вирішальними в процесі розвитку. Ступінь психопатичного стану дитини у великій мірі залежить від того, в яких умовах живе дитина.

Психопатія не стільки хвороба, скільки аномальне протікання всього дитячого розвитку. Психопатія характеризується нерівномірним (дисгармонійним) розвитком окремих функцій і систем. У психопатичних дітей при повноцінному розумовому розвитку спостерігається недорозвиток і своєрідність змін в емоційно-вольовій сфері. Одні діти надміру чутливі, образливі, хворобливо прив’язані до кого-небудь (частіше до матері), але байдужі до інших членів сім’ї. Інші діти, навпаки, емоційно холодні, не мають прив’язаностей, замкнуті. В деяких випадках спостерігається егоцентризм, переоцінка своїх можливостей, підкреслене самоствердження, що нерідко приводить до конфліктів із навколишніми. В таких дітей часто спостерігається підвищена збудливість, схильність до емоційних спалахів. Характерним для них є недорозвиток волі, що призводить до підвищеної навіюваності, нестійкому настрою. Їх поведінка може носити імпульсивний характер. В таких дітей знижена працездатність, вони недостатньо уважні, не вміють зосередитись, не здатні переборювати труднощі в процесі навчання (Т.А.Власова, М.С.Певзнер).

Виділяють такі види психопатії : органічна психопатія, епілептоїдна психопатія, шизоїдна психопатія, істерична психопатія.

Органічна психопатія. Обумовлена органічною недостатністю підкоркових мозкових систем. Вона характеризується відчутним недорозвитком особистості. Така дитина нездатна правильно оцінювати свою діяльність, свої вчинки. В неї відмічаються примітивні прагнення, особливості емоційної сфери. При збереженні елементарних емоційних проявів (почуття радості, страху, прихильності) в них не розвиваються складні емоційні утворення (диференційоване ставлення до навколишніх). Внаслідок цього їх емоції нестійкі, поверхові. В таких дітей не виникає глибоких переживань, вони не самолюбиві, не ображаються, не вміють регулювати власну поведінку.

Не дивлячись на те, що інтелект у них не порушений, продуктивність навчання в них часто буває нестійкою, поскільки вони приступають до виконання завдань без попереднього обдумування, не зосереджуються на ньому, не утримують в пам’яті окремі елементи завдань, не вміють долати перешкоди.

У корекційно-педагогічній роботі з такими дітьми необхідно звернути увагу на правильну організацію першочергового навчання: наполегливо привчати до ретельного виконання завдань. Виховувати інтелектуальні інтереси, виробляти вміння аналізувати і правильно оцінювати свої вчинки. Постійно тримати в полі зору, в умовах суворого режиму, спілкуватись спокійним, рівним тоном. В період афекту переключати увагу дитини на яку-небудь іншу діяльність, а не вмовляти чи карати.

Конституційна психопатія. Етиологічний фактор – патологічна спадковість (випадки епілепсії). Основні особливості даної групи – в’язкість і малорухливість емоційних проявів. Для епілептоїдів характерне застрягання на переживаннях, підозрілість, подавленість, незадоволення, схильність до афективних спалахів, помститливість, злісність, скупість, жадібність.

Головним у корекційно-виховній роботі повинно бути прагнення перебороти наявну у цих дітей схильність до «застрягання» на своїх переживаннях. Для цього потрібно включати їх у різні види діяльності і надавати необхідну допомогу в процесі її виконання. При проявах впертості, негативізму, озлоблення не слід авторитарно впливати на дитину. Краще переключити її на діяльність, з якою вона справляється краще. Поскільки в таких дітей спостерігається деяка уповільненість мислення, доцільно в процесі додаткових занять попередньо опрацювати з дитиною навчальний матеріал. Залучати дітей до суспільно-корисної гурткової роботи. Особливо сприятливим є вплив праці. При афективному збудженні, яке може виявлятись у несприятливих умовах, дитину краще всього ізолювати, помістити в спокійну обстановку, дати за вказівкою лікаря ліки, які знижують збудження.

Діти з шизоїдною психопатією частіше всього з’являються в сім’ях з спадковістю у вигляді психічних захворювань (шизофренія). У шкільному віці відчутно виявляється дисгармонічність у розвитку. Поряд з прискореним розумовим розвитком у дітей з шизоїдними рисами недорозвинута моторика. Емоційно-вольова сфера в таких дітей розвивається доволі своєрідно. Деякі діти можуть бути холодні, інші – надмірно прив’язані до кого-небудь. Для них характерна велика чутливість, невпевненість у собі. Але основна риса їх – це знижена потреба у спілкуванні, небажання знаходитись у колективі. Можливо тому такі діти рано починають читати, що призводить до явного переважання абстрактного мислення.

Корекційна робота з раннього дитинства повинна бути спрямована на розвиток моторики. Особливо важливо залучати таких дітей до гри з ровесниками, виробляти потребу спілкуватись з дітьми. Звертати особливу увагу на розвиток навичок письма. На уроці постійно контролювати дитину, залучати до активної діяльності. Особливу увагу приділяти формуванню практичних умінь і навичок дитини.

Для дітей із істеричною психопатією найбільш характерний егоцентризм. Вони схильні до хвастування і прикрашення своїх якостей, прагнуть виставити свою особистість на перший план. Ці якості поєднуються із підвищеною навіюваністю, нестійкістю емоційних проявів, нестійкістю настрою. В шкільному віці до проявів егоцентризму додаються непосидючість в роботі, невміння доводити розпочату справу до кінця.

Корекційну роботу з такими дітьми розпочинати з того часу, коли будуть помічені ці риси. Дуже корисно для таких дітей перебування в дитячому колективі, поскільки в ході гри із ровесниками їм приходиться подавлювати свої егоцентричні тенденції. Виявляти нахили і схильності дітей, підтримувати їх і націй основі будувати роботу із перевиховання особистості дитини. Необхідно допомогти такій дитині, опираючись на її позитивні риси, зайняти певне положення в дитячому колективі, сформувати позитивне ставлення до неї з боку ровесників.