Порядок написання конспекту уроку
II. Основний етап.
1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
2. Підготовча (пропедевтична) частина (підготовка до сприймання нового матеріалу, актуалізація знань, встановлення зв'язків міжстарим та новим).
3. Формуюча частина (зміст її безпосередньо залежить від метиуроку, тому складовими формуючої частини можуть виступи і всі нижченазвані компоненти (комбінований урок), декілька, або один із них.
а) ознайомлення з новими знаннями, уміннями та навичками;
б) уточнення та доповнення матеріалу, корекція неправильно сформованих знань;
в) систематизація і узагальнення знань;
г) застосування знань у практичній діяльності.
д) перевірка знань, умінь і навичок.
III. Заключний етап.
1. Підведення підсумків і оцінювання.
2. Пояснення домашнього завдання.
3.Релаксація.
4.Приведення у порядок робочих місць.
5. Створення установки на відпочинок.
Самостійно опрацювати корекційну спрямованість структури уроку у спеціальній школі (Миронова ст.92 – 98)
Типи уроків це група подібних за структурою уроків.
Типи уроків у допоміжній школі класифікуються у залежності від основної освітньої мети, яку передбачає урок:
1. Пропедевтичні уроки.
2. Уроки формування нових знань, умінь і навичок.
3. Уроки додаткової корекції знань і умінь.
4. Уроки систематизації й узагальнення знань, умінь та навичок.
5. Уроки застосування знань, умінь і навичок.
6. Уроки перевірки якості засвоєння знань і вмінь.
7. Комбіновані уроки.
Особливості проведення різних типів уроків у спеціальній школі.
ПРОПЕДЕВТИЧНІ УРОКИ.Уроки цього типу мають два різновиди: загальнопропедевтичні і тематикопропедевтичні.
Загальнопропедевтинпі уроки спрямовані на підготовку учнів до систематичного засвоєння програмного матеріалу (проводяться на початку навчання в першому класі).
Завдання цих уроків такі:
1. Уточнення клінічних і психологічних відомостей про учнів.
2. Виявлення рівня їх загального розвитку, обсягу уявлень і знань про навколишню дійсність, готовність до навчальної діяльності,
3. Прищеплювати учням навички навчальної діяльності, вміння бути організованими під час навчання, узгоджувати свої дії з діями учнів усього класу;
4. Долати індиферентне ставлення до навчальної діяльності і розвивати інтерес до неї, позитивні емоції й мотиви.
5. Визначити стан орієнтування кожного учнів в навколишньому середовищі, у громадських місцях, взаємодія із однолітками.
6. Вчити учнів орієнтуватись у класній і шкільній обстановці.
7. З’ясувати рівень сформованості навичок самообслуговування, практичних дій.
ТЕМАТИКОПРОПЕДЕВТИЧНІ УРОКИ (застосовуються в процесі вивчення навчальних предметів) з метою створення передумов для успішного оволодіння учнями навчальним матеріалом:
1. Підготовки учнів до засвоєння складного навчального матеріалу,
2. Підготовки до виконання самостійної роботи.
3. Підготовки до екскурсії (зорієнтувати учнів в тому, що вони мають спостерігати і які завдання виконувати під час екскурсії).
УРОКИ ФОРМУВАННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК.
Мета - сприймання нового навчального матеріалу або засвоєння нових способів і прийомів дій.
Головне в них — елемент новизни, початкове ознайомлення, а не повне опанування нової порції знань, ще невідомих способів дій.
Структура уроку:
І. Загальнокорекційний етап.
1. Організаційна підготовка учнів до праці (привітання, перекличка).
2. Нервово-психологічна підготовка учнів до уроку (активізація уваги, сприймання, мислення).
II. Основний етап.
1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
2. Пропедевтична підготовка учнів до сприймання нового матеріалу (відтворення старих знань)
3. Формуюча частина
3.1 ознайомлення з новими знаннями, уміннями та навичками;
3.2 уточнення та доповнення матеріалу, корекція неправильно сформованих знань;
3.3 систематизація і узагальнення засвоєних знань;
3.4 настанови щодо самостійної роботи учнів після уроків.
III. Заключний етап.
1. Підведення підсумків.
2. Пояснення домашнього завдання.
3.Релаксація.
4.Приведення у порядок робочих місць.
5. Створення установки на відпочинок.
Прийоми і засоби ефективної організації навчального матеріалу і діяльності дітей на УФНЗ.
1. Добирати максимально зменшений обсяг знань (розрахований на 5-10 хвилин в молодших класах, і 10-25 — в старших класах в залежності від характеру матеріалу).
2. Зміст навчального матеріалу повинен мати значно нижчий рівень узагальнення порівняно з рівнем узагальнення навчального матеріалу у масовій школі.
3. Навчальний матеріал подають учням з широким використанням наочності (за кожним словом, судженням, думкою учень повинен бачити реальні речі — факти, предмети, процеси).
4. Надавати допомогу дітям у встановленні зв'язків між старими і новими знаннями, між окремими фактами в системі нових знань, між предметами й явищами, змістом нових знань і реальними предметами, явищами і процесами.
5. Для полегшеного сприймання нового, перед поясненням чи розповіддю, учнів ознайомлюють з новими словами (словникова робота), планом викладу, малюнками.
6. Для усвідомленого сприйняття учнями навчального матеріалу -використовувати багаторазові повторення, вказівки і роз'яснення.
УРОКИ ДОДАТКОВОЇ КОРЕКЦІЇ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ (підготовчі).
Мета -повторення раніше вивченого матеріалу з метою його уточнення і доповнення.
Таких уроків не буває в масовій школі, бо діти з нормальним інтелектом спроможні самостійно подолати подібні вади в засвоєнні знань під час повторення чи виконання домашніх завдань. В допоміжних школах, навіть після добре проведеного уроку, учні не завжди повністю й якісно засвоюють знання. (З часом окремі елементи засвоєних знань забуваються, абстракції послаблюються). У цих умовах недоцільно відразу переходити до закріплення щойно поданого навчального матеріалу. Потрібна додаткова робота для уточнення, внесення поправок, поповнення і відтворення знань, особливо тоді, коли одна и та сама тема вивчається протягом багатьох уроків.
Для цього матеріал заново поділяється на частини, кожну з яких вивчають окремо. Так само відбувається й розгортання складних дій. Завдяки повторному поелементному вивченню знань і умінь відновлюються слабко засвоєні раніше або забуті знання, виправляються допущені неточності в засвоєнні окремих фактів, поглиблюється поверхово засвоєний навчальний матеріал. Поряд з тим продовжують збагачуватись і закріплюватись нові знання в пам'яті учнів.
Структура уроку:
І. Загальнокорекційний етап.
3. Організаційна підготовка учнів до праці (привітання, перекличка).
4. Нервово-психологічна підготовка учнів до уроку (активізація уваги, сприймання, мислення).
II. Основний етап.
1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
2. Підготовча (пропедевтична) частина:
2.1. виявлення рівня засвоєння знань учнів для визначення того, що потребує корекції.
3. Формуюча частина
3.1. поелементне повторне вивчення матеріалу попереднього уроку,
3.2. уточнення та доповнення матеріалу, корекція неправильно сформованих знань;
3.3. систематизація і узагальнення знань;
3.4. закріплення знань і вправляння і їх застосуванні.
III. Заключний етап.
1. Підведення підсумків.
2. Пояснення домашнього завдання.
3.Релаксація.
4.Приведення у порядок робочих місць.
5. Створення установки на відпочинок.
УРОКИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ І УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК (повторення пройденого матеріалу).У результаті уповільненого темпу навчання в допоміжній школі вивчення системи знань розтягується на довгий час. У зв'язку з цим розумово відсталі школярі схильні забувати багато чого із засвоєного до закінчення вивчення теми. Це перешкоджає створенню у них системи знань.
З метою попередження забування учнями знань, умінь, набутих під час вивчення теми проводяться в значній кількості спеціальні уроки систематизації й узагальнення знань.
Мета - об'єднання окремих знань в єдину систему, встановлення й укріплення зв'язків між окремими фактами і їх системами. Такі уроки проводяться в години, відведені програмою на повторення.
Структура уроку:
І. Загальнокорекційний етап.
1. Організаційна підготовка учнів до праці (привітання, перекличка).
2. Нервово-психологічна підготовка учнів до уроку (активізація уваги, сприймання, мислення).
II. Основний етап.
1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
2. Підготовча (пропедевтична) частина (підготовка до сприймання нового матеріалу, актуалізація знань
3. .Формуюча частина
3.1.Поетапне відтворення і корекція окремих частин усієї системи знань.
3.2.Об’єднання частин знань, що вивчалися розрізнено, в єдину систему.
3.3.Побудова загальних висновків.
III. Заключний етап.
1. Підведення підсумків і оцінювання.
2. Пояснення домашнього завдання.
3.Релаксація.
4.Приведення у порядок робочих місць.
5. Створення установки на відпочинок.
6.
УРОКИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК. Уроки застосування знань, умінь і навичок набувають вагомого значення для подальшої соціальної адаптації розумово відсталих дітей, особливо для їхньої професійної самореалізації.
Користуватися знаннями учнів систематично навчають у процесі засвоєння навчального матеріалу. Водночас розумово відсталим учням важко використовувати цілий комплекс знань, умінь, здобутий у різний час. Щоб навчити учнів користуватись складними комплексами знань, умінь, і вводять спеціальні уроки. На них 
учнів на тривалий час залучають до цілісної практичної діяльності, результатом якої є отримання матеріальної цінності або розв'язання будь-якого пізнавального завдання. Уроки застосування знань, умінь і навичок запроваджуються з усіх навчальних предметів і передбачають, зокрема, такі види діяльності:
1. Дослідна робота на пришкільній земельній ділянці.
2. Виконання практичних завдань на місцевості в зв'язку з вивченням
природничого, географічного і геометричного матеріалу.
3. Практична робота в усіх кабінетах (написання творів, складання ділових паперів, практичні обчислення тощо).
4. Заняття в навчально-виробничих майстернях.
5. Виробнича праця на підприємствах під час проходження навчальної виробничої практики.
Умови ефективного застосування знань на практиці:
1. Дотримання єдності засвоєння і застосування знань. Не роз'єднувати ці процеси, а зробити одночасними: робота за інструкцією; пригадування правила перед дією; складання плану діяльності тощо.
2.Укріплення зв'язків навчання з життям, практикою (спеціальний добір завдань), актуалізація і використання в навчанні життєвого досвіду дітей.
3. Систематичне включення учнів в практичну діяльність, яка вимагає використання набутих знань:
- спочатку пригадують правило, а потім стимулюють до самостійного виконання роботи;
- виконання завдань у життєвих ситуаціях (визначення висоти будинку, відстані до дерева; вирощування рослин тощо);
- виховання звички обдумувати способи роботи, звертатись до довідкової літератури;
- стимулювати поєднання практичної дії зі словом;
- вироблення узагальнюючих способів дій з метою недопущення штампів у використанні знань.
4.Заохочення і підтримка учнів.
Структура уроку:
І. Загальнокорекційний етап.
5. Організаційна підготовка учнів до праці (привітання, перекличка).
6. Нервово-психологічна підготовка учнів до уроку (активізація уваги, сприймання, мислення).
II. Основний етап.
1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
2. Формуюча частина
2.1. Доведення до учнів завдань, які потрібно виконати.
2.2.Пояснення, як слід застосовувати знання.
2.3.Практичні вправи на застосування знань.
2.4. Оцінка правильності застосування знань, виправлення допущених помилок.
III. Заключний етап.
1. Підведення підсумків і оцінювання.
2. Пояснення домашнього завдання.
3.Релаксація.
4.Приведення у порядок робочих місць.
5. Створення установки на відпочинок.
УРОКИ ПЕРЕВІРКИ ЯКОСТІ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ(контрольні уроки).
Мета уроків: виявлення рівня засвоєння знань і вмінь, з’ясування прогалин в знаннях і уміннях учнів.
На основі виявлених прогалин визначення змісту подальшої додаткової роботи, визначається доцільність переходу до вивчення нового матеріалу.
Відомості, отримані на контрольних уроках, дозволяють визначити напрямки подальшої навчальної та корекційної роботи і враховуються при переведенні учнів до наступного класу.
Види уроків:
1. Уроки перевірки якості засвоєння знань з окремої теми.
2. Уроки заключної перевірки знань наприкінці І семестру чи навчального року.
Методи перевірки: бесіда, письмові роботи, практичні завдання.
Структура уроку:
І. Загальнокорекційний етап.
1. Організаційна підготовка учнів до праці (привітання, перекличка).
2. Нервово-психологічна підготовка учнів до уроку (активізація уваги, сприймання, мислення).
II. Основний етап.
1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
2. Формуюча частина
2.1. Інструкція про порядок і способи виконання завдання
2.2. Виявлення рівня засвоєння вивченого матеріалу
Заключний етап.
1. Підбиття підсумків перевірки знань і оцінка досягнень учнів.
2. Настанови щодо усунення недоліків знань і умінь.
3.Релаксація.
4.Приведення у порядок робочих місць.
5. Створення установки на відпочинок.
КОМБІНОВАНІ УРОКИ.Це уроки, які містять в собі головні завдання і види роботи декількох типів уроків. Найчастіше проводяться в молодших класах допоміжної школи.
Порядок написання конспекту уроку
1.Тема
2. Мета
3. Обладнання
4. Словник. 5.Бюджет часу 6.Структура уроку
4. Підготовка вчителя до уроку
Підготовка вчителя до уроку – тривалий багатоступеневий процес, який передбачає різні етапи і види роботи.
Загальна підготовка – робота над змістом начального предмета
1.Знайомство з програмою.
2.Розширення й уточнення знань з самого предмета.
3.Вивчення стану знань і вмінь учнів, їх підготовленість до роботи з предмета чи нового курсу, врахування особливостей складу учнів класу.
4.Підготовка обладнання (повинні бути певні натуральні моделі, малюнки, схеми, мапи, набір сучасних технічних засобів і т. н. Обладнання уроків містить в собі демонстраційні посібники, а також роздатковий матеріал індивідуального користування і місце для його зберігання, розміщення на столах учнів. Ряд посібників виготовляється руками вчителя, учнів, тому вчитель визначає естетичний вигляд, зручність у використанні на уроці.)
Підготовка до роботи над конкретною навчальною темою вчитель.
1. Продумати освітні, виховні та корекційно-розвивальні завдання уроку.
2. Перед початком роботи над навчальною темою - розділити її на невеликі порції, які будуть послідовно пропонуватись школярам. Окрема порція є деяким закінченим етапом у вивченні теми.
3. Відображення в календарному і тематичному планах послідовності етапів у вивченні програмової теми.
4. Розробка тематичного плану до початку роботи над темою. У тематичний план включаються відомості про порядок роботи над темою, типи уроків. Враховується необхідність постійного звертання до пройденого. В процесі реалізації тематичного плану можливе внесення в нього змін. Розходження з тематичним планом не повинно бути довільним, а повинно визначитись серйозними причинами (виявились прогалини в знаннях учнів, не вдалось викликати в учнів
необхідної активності тощо).
5. На основі тематичного плану складання плану уроку. Його тема визначається тематичним планом. Відправним моментом при розробці конспекту (робочого плану) уроку є результати опитування учнів, виконання ними самостійних, класних і домашніх робіт, якість виготовлених дітьми виробів, загальні й індивідуальні труднощі та помилки. У плані уроку відображаються структурні компоненти, різні методи і прийоми, добирає види робіт, завдання і вправи, які будуть запропоновані учням. У конспекті уроку відображається також індивідуальний і диференційований підхід до школярів, робота, спрямована на попередження і виправлення помилок. Конспекти можуть бути скорочені і розгорнуті. Розгорнутість конспекту уроку залежить від досвіду і майстерності вчителя.
6. Після уроку - зробити висновки, пропозиції як до уроку в цілому, так і до окремих його етапів, до роботи учнів.
5. Зміст та методи аналізу уроку у спеціальній школі. (див аналіз уроку у допом. Школі + додаткова література)
6. Екскурсія як специфічна форма організації навчального процесу.
Особливим уроком у допоміжній школі виступає навчальна екскурсія. Навчальна екскурсія – це специфічна форма організації педагогічного процесу, при якій виучувані факти (предмети, явища, процеси) подано в натуральному вигляді і в реальній обстановці. К.Д. Ушинський зазначав, що живе споглядання натурального предмета навіть без чужого слова пробуджує думку дитини, коригує її.
Екскурсія може проводитись в усіх класах, на різних навчальних предметах. Вона не є окремим типом уроку, оскільки може переслідувати декілька цілей. Тому вона співвідноситься за типологією з уроками додаткової корекції знань і умінь, уроками систематизації й узагальнення знань і умінь, пропедевтичними уроками.
Тематика навчальних екскурсій, місце їх проведення, кількість та зміст не обираються вчителем довільно, а регламентуються навчальною програмою предмета. Саме тому вони передбачаються у календарному плануванні й проводяться під час конкретного уроку.
Особливістю навчальних екскурсій у допоміжній школі є те, що вони проводяться з метою розширення, доповнення знань учнів про факти і явища, засвоєні раніше на уроках.
Формування нових знань під час екскурсії не планується, оскільки увага дітей на таких заходах є досить розсіяною, учні емоційно збуджуються під впливом нових вражень, що негативно відображається на засвоєнні матеріалу. Лише окремі види екскурсій можуть плануватись як пропедевтичні. Це, зокрема, збір природного матеріалу 
перед виготовленням відповідних виробів на уроці ручної праці; ознайомлення з працею людей на окремому підприємстві перед роботою у майстернях тощо.
Навчальні екскурсії набувають вагомого корекційного значення, оскільки ніяке майстерне слово чи найяскравіша наочність не замінять живого споглядання. Результати спостережень і одержані на екскурсіях відомості заповнюють можливі прогалини у знаннях учнів, пов'язані з вадами сприймання та уявлення; враження, одержані під час екскурсій, стимулюють учнів до свідомого засвоєння матеріалу, пробуджують їхню допитливість і активність.
Етапи підготовки і проведення екскурсії:
1. Підготовка до екскурсії:
- визначити тему,
- мету (чітко визначити навчальну, корекційну і виховну мету
екскурсії відповідно до програми предмета, рівня засвоєння матеріалу учнями конкретного класу та їхніх можливостей).
- місце проведення екскурсії (узгодити місце проведення екскурсії, передбачене програмою, з місцевими умовами; правильним буде відвідання його вчителем заздалегідь).
- об’єкт вивчення,
- методику організації навчальної діяльності учнів,
- зміст пояснення.
2. Розробити план:
- маршрут,
- час на дорогу,
- місця відпочинку,
- послідовність проведення самої екскурсії.
3. Визначити екскурсоводів. Підготувати екскурсовода (якщо він не фахівець-дефектолог, а екскурсовод музею, майстер на будівництві, бригадир на фабриці та ін.), до зустрічі з дітьми, конкретизувавши, що саме він має розповідати, у якому обсязі й темпі; можливо краще домовитись, що вчитель буде задавати конкретні запитання.
4. Встановлення часу закінчення екскурсії (можливо домовитись про зміни у розкладі — якщо екскурсія займе не один урок. Проте власне екскурсія має тривати, як і урок, 45 хвилин; інший час може бути витрачений на дорогу).
5. Підготовка учнів до проведення екскурсії: повідомлення теми, мету, місце проведення, повторити правила дорожнього руху, техніки безпеки і поведінки у громадських місцях.
6. Проведення екскурсії.
7. Підсумок екскурсії. Це можна зробити у вигляді бесіди, дидактичної гри в кінці заходу, дати домашнє завдання — намалювати малюнки, зробити гербарій, написати твір тощо.