Основні законодавчі акти про охорону праці.
1. Закон України “Про охорону праці” № 2694-XII. від 14.10.1992 р.
2. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров'я“ № 2801-XII від 19.11.1992 р.
3. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” № 4004-XII від 24.02.1994 р.
4. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” № 1105-XIV від 23.09.1999 р.
5. Кодекс цивільного захисту України № 5403-VI від 02.10.2012 р.
6. Закон України «Про основні засади держнагляду за суб’єктами господарювання» № 877-V від 05.04.2007 р.
7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” № 442 від 1.08.92р.
8. Постанова Кабінету Міністрів України “Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві” №1112 від 25.08.04 р.
Основні положення Закону України "Про охорону праці». Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон України «Про охорону праці». Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадянпроохоронуїх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженимниморганом і працівником з питань безпеки, гігієни працітавиробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Аналіз організації охорони праці в народному господарстві України кінця 80-х - початку 90-х років показує,що система управління цією важливою сферою трудових відносин, форми й методи роботи не відповідали тим процесам, котрі почали набирати сили у напрямі реформування економіки та всієї системи державного та господарського управління. Методи адміністративно-командного впливу на посадових осіб та працівників за порушення вимог охорони праці вже не діяли, а інших важелів впливу не було. Трудова, виконавська, технологічна дисципліна істотно знижувалися. Невизначеність обов'язків та повноважень з охорони праці новоутворюваних структур в процесі роздержавлення, приватизації та поступової відмови від галузевого принципу управління народним господарством ще більше ускладнювала стан справ. Негативний вплив справляла і відсутність законодавче закріплених обов'язків з охорони праці для органів державної виконавчої влади різногорівнявід уряду до державних адміністрацій областей, .районів, міст та інших територіальних формувань.
Тому прийняття Закону України «Про охорону праці» в 1992 році було об'єктивно зумовлене ситуацією, що склалася на той час в суспільстві.
Згідно з вимогами Закону в Україні сформовано чітку систему органів державного управління та нагляду за охороною праці. В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.
Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:
• Кабінет Міністрів України;
•Міністерство соціальної політики України (з функціями комплексного управління охороною праці на державному рівні);
• міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;
• місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів;
• асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств.
Закон містить норми прямої дії, що визначають обов’язки, права та повноваження кожного з цих органів.
Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці.
Кабінет Міністрів України:
• забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
• визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;
• визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.
Для розробки і реалізації цілісної системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів України створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.
Повноваження міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади в галузі охорони праці.
Міністерство соціальної політики України (утворене 9 грудня 2010 року шляхом реорганізації Міністерства праці та соціальної політики України) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах:
• зайнятості населення та трудової міграції,
• трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення,
• з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну;
• спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, попередження насильства в сім'ї та з питань протидії торгівлі людьми;
• центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей;
• спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань гуманітарної допомоги.
Повноваження місцевих державних адміністрацій та Рад народних депутатів у галузі охорони праці
Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території:
• забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
• формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;
• організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;
• здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці;
• створюють при необхідності фонди охорони праці.
Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.
Повноваження об 'єднань підприємств у галузі охорони праці.
Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об'єднань визначаютьсяїх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функційв його апараті створюються служби охорони праці.
Організація наукових досліджень з проблем охорони праці.
Фундаментальні та прикладні наукові дослідження з проблем охорони праці проводяться Національним науково-дослідним інститутом охорони праці, а також на госпрозрахункових засадах інститутами Академії наук України, Центральним науково-дослідним інститутом зв"язку, іншими науково-дослідними, проектно-конструкторськими установами , навчальними закладами і фахівцями.
З метою створення необхідних передумов для прийняття на різних рівнях цієї системи ефективних управлінських рішень передбачено реалізацію цілої низки важливих заходів. Створено та розширює свою діяльність ДУ «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці», Науково-інформаційний та навчальний центр охорони праці, видається журнал “Охорона праці” видавництво «Основа» започаткувало тиражування нормативних актів, наочних посібників, навчальної та іншої літератури з охорони праці. Розроблені та реалізуються Національна, галузеві, регіональні програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Створюються комп"ютерні мережі, опрацьовуються та впроваджуються автоматизовані інформаційні системи з ряду найважливіших питань охорони праці.
Чинним законодавством передбачене застосування економічних методів управління охороною праці (замість адміністративно-командних). Йдеться, з одного боку, про впровадження економічних санкцій та про застосування матеріальних і моральних стимулів за плідну роботу щодо поліпшення умов та підвищення безпеки праці.