Тема 5. Форми організації, методи і засоби навчання
1. Форми організації навчання: лекція, семінар, лабораторне заняття, практичне заняття, самостійна робота студентів.
2. Методи навчання. Активні методи навчання.
3. Засоби навчання. Інтернет-ресурс як засіб навчання.
Ключові слова: форма організації навчання, лекція, семінар, лабораторне заняття, практичне заняття, самостійна робота студентів, метод навчання, активний метод навчання, кейс-метод, «мозковий штурм», навчання, дидактична ціль, дискусія, діалог, ділова гра, інтернет-ресурс, засіб навчання, дидактичний засіб.
1. Форми організації навчання: лекція, семінар, лабораторне заняття, практичне заняття, самостійна робота студентів
Форми організації навчання – це певна структурно-організаційна та управлінська конструкція навчального заняття залежно від його дидактичних цілей, змісту й особливостей діяльності суб’єктів та об’єктів навчання.
Форми організації навчання мають упорядкувати навчальний процес. Їхньою провідною ознакою для класифікації є дидактичні цілі.
Виокремлюють чотири групи організаційних форм:
1. навчальні заняття;
2. практична підготовка;
3. самостійна робота;
4. контрольні заходи.
Лекція – це традиційно провідна форма навчання у вузах, організаційно-методична основа для всіх форм навчальних занять. Вона забезпечує системне подання наукових знань у викладенні науково-педагогічних працівників. Дидактичні цілі: повідомлення нових знань, систематизація й узагальнення накопичених, формування на їхній основі ідейних поглядів, переконань, світогляду, розвиток пізнавальних і професійних зацікавлень. Види: вступна , інформаційна, оглядова, настановна та підсумкова лекції. Також до видів лекцій зараховують проблемну лекцію, лекцію-візуалізацію, лекцію із запланованими помилками, бінарну лекцію, лекцію-прес-конференцію тощо.
Основна мета лекції - дати систематизовані основи наукових знань із навчальної дисципліни, з’ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід роботи.
Основні вимоги до читання лекції:
1. високий науковий рівень викладеної інформації;
2. значний обсяг систематизованої й методично опрацьованої сучасної наукової інформації;
3. доказовість і аргументованість висловлюваних суджень;
4. достатня кількість переконливих фактів, прикладів, текстів і документів;
5. ясність викладення думок та активізація мислення слухачів, формулювання питань для самостійної роботи з обговорюваних проблем;
6. аналіз різних поглядів у розв’язанні поставлених проблем;
7. виведення головних думок і положень, формулювання висновків;
8. роз’яснення нових термінів, а також назв;
9. надання студентам можливості слухати, осмислювати й коротко записувати інформацію;
10. уміння встановити педагогічний контакт з аудиторією;
11. використання дидактичних матеріалів і технічних засобів;
12. застосування основних матеріалів – тексту, конспекту, блок-схем, креслень, таблиць, графіків.
Структура лекції:
1. вступ, де дається мотивація навчання, чітке формулювання теми лекції та постановка завдання;
2. викладення в логічній послідовності окремих частин лекції;
3. висновки;
4. конкретне завдання на самостійну роботу;
5. відповіді на запитання.
Лекції притаманні три основні педагогічні функції: пізнавальна, розвиваюча і організуюча.
Пізнавальна функція виражається в можливості засобами лекції забезпечити слухачів основною науковою інформацією, необхідної для їх професійної та дослідницької діяльності.
Розвиваюча функція лекції реалізується у безпосередньому контакті студента з викладачем, становленні у студентів творчої розумової діяльності, що забезпечує їх професійно-особистісний розвиток.
Організуюча функція передбачає управління самостійною роботою студентів, як в процесі заняття, так і в поза аудиторний час.
Критерії оцінювання якості лекції:
1. Результативність;
2. Організація;
3. Зміст;
4. Методика викладання;
5. Керівництво роботою студентів на лекції;
6. Лекторські здібності та вміння викладача.
Семінар
Орієнтує студентів на виявлення більшої самостійності у навчально-пізнавальній діяльності.
За методикою проведення розрізняють:
1. вступні семінари (базується на досвіді та знаннях студентів. Студенти збирають інформацію по новій темі та класифікують її);
2. оглядові семінари (самостійний огляд студентами всієї теми за допомогою літератури);
3. самоорганізуючі семінари (студенти самостійно визначають мету заняття, розподіляють теми рефератів між собою);
4. пошуковий семінар (передбачає дослідницьку діяльність студентів);
5. семінар – «круглий стіл» (запрошуються фахівці або спеціально підготовлені студенти. Це обмін інформацією, відповіді на питання, колективний пошук нових шляхів вирішення проблеми).
Залежно від завдань і змісту семінарських занять їх можна класифікувати як:
1. просемінари;
2. традиційні (тематичні) семінари;
3. підсумовуючі семінари (повторення і систематизації знань, міжпредметні семінари та ін.);
4. спецсемінари.
Дидактичні цілі: поглиблення, систематизація, закріплення знань, перетворення їх на переконання, перевірка знань, прищеплювання навичок і умінь самостійної роботи з книгою.
Існує ряд критеріїв оцінки семінарського заняття, за якими можна визначити продуктивність проведеного заходу:
1. Зміст;
2. Методика проведення;
3. Організація;
4. Керівництво роботою студентів.
Методи, які використовуються при проведенні семінарів:
1. «Мозковий штурм»;
2. Діалог – це співробітництво учасників навчального процесу, з одного боку – різних груп студентів, з другого – студентів і викладача з метою спільного пошуку рішення;
3. Дискусія – це словесний обмін ідеями, думками з будь-якої теми;
4. «Мозкова атака» достатньо популярний засіб навчання у дискусії. Ведучий пропонує якусь проблему або життєву ситуацію, для її вирішення пропонується якомога більше альтернативних засобів, які потім аналізуються самими студентами.
Лабораторне заняття.
Лабораторне заняття - форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.
Дидактичні цілі: експериментальне підтвердження вивчених теоретичних положень, експериментальна перевірка формул, ознайомлення з методикою проведення експериментів, досліджень та ін.
Структура: проведення попереднього контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи; виконання конкретних завдань у відповідності з запропонованою тематикою; оформлення індивідуального звіту; оцінювання результатів роботи студентів викладачем. У разі виконання лабораторних робіт, пов'язаних з можливою небезпекою для здоров'я і життя студентів, обов'язковим етапом його підготовки і проведення є інструктаж з правил безпеки і контроль за їх дотриманням.
Функції:
¾ методологічна – забезпечує поглиблення знань про методику і техніку педагогічного пізнання й підходи щодо з’ясування сутності педагогічних явищ та закономірні зв’язки між ними;
¾ інформативна (освітня) – дозволяє закріпити загально педагогічні знання з одночасним їх практичним застосуванням, розширити уявлення майбутніх учителів про педагогічний процес сучасної школи;
¾ розвивальна – пов’язана із завданням активізації мисленнєвої діяльності студентів; формування професійно-педагогічної спрямованості психологічних процесів; розвитку їх педагогічних здібностей і творчого потенціалу;
¾ виховна – спрямована на формування комплексу професійно-значущих якостей і властивостей, закріплення установок на самопізнання, самовдосконалення, самоосвіту;
¾ рефлексивна – полягає у забезпеченні умов, які сприяють переключенню уваги майбутніх учителів на особистість, пізнання самих себе та здатність дати своїм вчинкам об’єктивну оцінку;
¾ прикладна – спрямована на посилення практичної підготовки вчителя, оволодіння студентами технологіями навчання й виховання.
Практичне заняття.
Практичне заняття – форма організації навчального процесу, під час якої за завданням і під керівництвом науково-педагогічного працівника студенти виконують практичну аудиторну чи поза аудиторну роботу з будь-якого предмета. Основна дидактична мета: закріплення й деталізація наукових знань, а також формування навичок і вмінь. Для проведення практичного заняття викладач готує відповідні методичні матеріали: тести для виявлення рівня оволодіння необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розв’язування їх на занятті та дидактичні засоби.
Структура практичного заняття: попередній контроль знань, навичок і вмінь студентів; формулювання загальної проблеми та її обговорення за участю студентів; розв'язування завдань та їх обговорення; розв'язування контрольних завдань, їх перевірка й оцінювання.
Основними функціями практичних занять (за І. Кобиляцьким) є:
- поглиблення та уточнення знань, здобутих на лекціях і в процесі самостійної роботи;
- формування інтелектуальних умінь та навичок планування, аналізу і узагальнень, опанування діючою технікою, вироблення навичок управління і користування нею;
- накопичення первинного досвіду організації виробництва та технікою управління ним;
- оволодіння початковими навичками керівництва працівниками на виробництві;
- формування вміння аналізувати і оцінювати економічну ефективність виробництва;
- оволодіння науковим апаратом роботи з джерелами;
- формування вміння робити соціологічні оцінки тощо.