Види та методи проведення дослідження природно-територіальних комплексів рідного краю

Природно-територіальні комплекси (ПТК) — це цілісні складові частини географічної оболонки, які утворюються внаслідок тривалого взаємопов’язаного і взаємозумовленого розвитку природних компонентів. У світовій географії для характеристики цього поняття вживають термін німецького походження — «ландшафт».

Усі ландшафти, які існують на Землі, поділяють на природні та антропогенні.

Природні ландшафти утворюють гірські породи, повітря, вода, ґрунти, рослинність, тваринний світ, які взаємодіють між собою та формуються під впливом тільки природних процесів, так званих ландшафтотвірних чинників. Природні ландшафти, у свою чергу, поділяються на водні та ландшафти суходолу. Назви природних ландшафтів відображають їх належність до теплових поясів, природних зон і форм рельєфу (рівнин та гір). Наприклад, на території України, виділяють рівнинні, мішано-лісові, лісостепові, степові, субтропічні, гірські природні ландшафти.

Антропогенні ландшафти утворюють природні та змінені людиною компоненти, що взаємодіють між собою. Вони сформувались упродовж тривалого історичного періоду під впливом господарської діяльності людини. Антропогенними компонентами ландшафтів є сільськогосподарські угіддя, меліоративні системи, населені пункти, лісосмуги, водосховища, транспортні системи, кар’єри, шахти тощо. Назви антропогенних ландшафтів залежать від виду господарської діяльності, під впливом якої змінився природний ландшафт (сільсько-, лісо-, водогосподарські, промислові, селитебні (населених пунктів), рекреаційні, природоохоронні).

Ландшафтам властива зональність, що виявляється в зміні їх природних характеристик.

Відмінність природних ландшафтів між собою зумовлена впливом різних чинників ландшафтоутворення — зовнішніх і внутрішніх. Радіаційний та циркуляційний — зовнішні чинники, під впливом яких формується клімат. Тектонічний — внутрішній чинник впливає на формування гірських порід та рельєфу. Антропогенний чинник — це перетворена та спрямована людиною енергія Сонця, земних надр, повітряних мас і водних потоків.

Різноманіття ландшафтів пов’язане з тим, що на кожній ділянці Землі названі чинники ландшафтоутворення взаємодіють по-різному. Якщо з часом з’являються відмінності у впливі хоча б одного чинника ландшафтоутворення — змінюється й ландшафт у цілому.

Тривалий час краєзнавча робота зводилася до вивчення лише окремих компонентів природи і мало уваги приділялося природно-територіальним комплексам (ПТК). Нині вчитель географії повинен неодмінно переходити від розгляду окремих природних елементів До комплексного дослідження природи території, виявляючи взаємозв'язані ПТК. Для цього він може використати результати польових досліджень та екскурсій з учнями.

Вивчення ПТК своєї місцевості слід розпочинати з ознайомлення із спеціальною методичною літературою, друкованими краєзнавчими джерелами та картографічними матеріалами, які характеризують природу рідного краю.

Для поглибленого вивчення ландшафту поблизу школи вибирають типові точки (ділянки) спостережень і досліджень. Типовими точками потрібно охопити всю різноманітність ПТК (урочищ і фацій) території. У кожній такій точці слід провести візуальні спостереження, описати геологічні відслонення, грунтові розрізи, рослинність, відібрати зразки порід, грунтів, рослин, установити зв'язки і межі з сусідніми ПТК.

Вивчають ПТК рангу урочищ. Для виділення ПТК за основу беруть геолого-геоморфологічну будову території (заплава, схил річкової долини, яр, балка, улоговина, вододільна рівнина). За грунтово-рослинними ознаками можуть виділятися і вивчатися ПТК нижчого рангу (фації). На основі даних досліджень легко зробити висновки про основні причини різноманітності ПТК. Кінцевим результатом є складання географічної характеристики ПТК і комплексного географічне профілю. На профілі наочно показують структур взаємозв'язки і взаємодію ландшафтних компонентів ПТК нижчого рангу (урочищ і фацій). За допомогою такого профілю можна показати і господарське використання території. Взагалі вивчення ПТК повинно закінчуватись складанням характеристики напряму господарського використання території, написанням рекомендацій для її раціональної експлуатації на даному етапі і на перспективу.

Географічну характеристику ПТК складають за таким планом: назва; географічне положення; загальні особливості ландшафтоутворюючих факторів і причинних зв'язків між ними; характеристика окремих компонентів природного комплексу і ландшафтоутворюючих принципів; оцінка природних ресурсів; рівень використання природних ресурсів; охорона і перетворення природи; перспективи господарського використання природних ресурсів; прогноз розвитку основних природних процесів; пропозиції щодо поліпшення використання ПТК і підвищення їхньої продуктивності.

Дослідження ПТК завершується повною характеристикою виявлених ландшафтно-типологічних природних комплексів. Результатом польових ландшафтних досліджень має бути великомасштабна ландшафтна карта урочищ та фацій, на основі якої виділяються фізико-географічні райони.