Фрази до опису формувального етапу експерименту
ü Під впливом психологічного тренінгу мали місце зміни..........
ü Згідно з результатами діагностування зафіксована певна динаміка……..
ü Найбільшою мірою позитивні зрушення мали місце....
ü Щодо ……. мали місце статистично значущі зміни.
ü Результати психологічного експерименту свідчать про помітні зрушення....
ü Проведення до- і післятренінгової діагностики дало змогу оцінити ефективність психотренінгу, його можливості впливу на ……..
ü З метою визначення відмінностей між обома групами показників.....
ü Ми ставили за мету визначити динаміку............
ü Узагальнені статистичні дані відображають тенденцію, яка свідчить про позитивну динаміку з більшості показників……..
ü Кількісний і якісний аналіз змін ……. у ході експериментального навчання характеризується …… динамікою .
ü Узагальнені дані про тенденції змін ……. у результаті навчального експерименту були наступними: …………
ü Аналіз результатів формувального експерименту показав, що включення до навчальної діяльності прийомів на ..... сприяло посиленню …… .
ü Зазначені зміни виявилися і в III групі.
ü Ці результати засвідчили ефективність формувального експерименту.
ü Проаналізувавши результати дослідження, маємо підстави вважати, що...
ü Відповідно...
ü Разом з тим.....
ü Отже, ..........
ü Відтак, .........
ü Водночас.........
ü Використання критерію Фішера дозволило виявити статистично значущі зміни у динаміці...
ü Величина критерію вірогідності Фішера дозволяє стверджувати наявність статистично значущих відмінностей за всіма показниками у старшокласників експериментальної групи та їх відсутність у контрольній групі.
ü Підсумковий аналіз за показниками…….засвідчив значне зростання кількості учнів експериментальної групи з високим рівнем ……, тоді як у школярів контрольної групи на момент завершення експерименту суттєвих змін не відбулося.
ü В експериментальній групі виявлено зокрема зростання кількості випробуваних із високим рівнем ……., так як у контрольній групі показник зростання незначний.
ü Як виявилося, найчутливішою до формувальних впливів була група ..... .
ü Респонденти експериментальної групи............
ü Маємо вагомі підстави стверджувати, що застосування розробленої програми формування …… отримало належну обґрунтованість її ефективності щодо …… .
ü Доведено, що розроблена програма стимулює...............
ü Виявлені динамічні зміни...............
ü Отримані дані щодо динаміки ……. показали значне зростання ….. .
ü До позитивних результатів формувального експерименту слід віднести факт підвищення...........
ü Підсумкові результати порівняльного аналізу переконливо доводять, що формування ….. можна вважати чинником ……..
ü Підсумовуючи отриманий матеріал у цілому, маємо вагомі підстави стверджувати................
ü Експериментальні дані підтвердили ефективність технік психологічного впливу на........
ü Відповідних змін у розвитку мотивації школярів контрольної групи не відбулося.
ü Як показала дослідно-експериментальна робота..............
ü Можна дійти висновку..........
ü У контрольній групі ці показники лишилися на попередньому рівні і значно відрізняються від показників в експериментальній групі.
ü Помітною стала тенденція до зростання.................
У загальних висновках доцільно використовувати такі фрази:
Þ У роботі представлено теоретико-експериментальне узагальнення та наукове вирішення проблеми ……., що виявляється у розкритті й уточнені сутності та специфіки цього процесу, у змісті становлення ……., характеристиці її прояву залежно від рівня ……...
Þ Узагальнення результатів теоретичного аналізу ……. дає змогу вказати на низку принципових моментів.
Þ Результати аналізу засвідчили наявність різноманітних підходів до визначення проблеми.........
Þ На основі узагальнених теоретичних даних уточнено поняття.......
Þ Можна констатувати, що на сьогодні, незважаючи на значну кількість наукових даних, проблему ……. вивчено недостатньо.
Þ На підставі проведеного теоретичного аналізу …… приймаємо такі концептуальні положення: ...........
Þ На основі положень, що утвердилися у психологічній науці про ......... , зроблено висновки про те, що.......
Þ Аналізуючи загальний стан проблеми ……., необхідно відзначити, що існуючі підходи не дають можливості певною мірою визначити ……...
Þ Теоретичний аналіз літератури з проблеми дослідження свідчить, що на сьогодні немає єдиної концепції... ...
Þ З наведених теоретичних і методологічних положень видно, що накопичено вагомий теоретичний та експериментальний матеріал з проблеми............
Þ У результаті проведеного дослідження встановлено…..
Þ У становленні …… мають місце відмінності залежно від рівня ……..
Þ Висока психолого-педагогічна ефективність апробованої програми дозволяє рекомендувати її для використання педагогами та психологами.
Þ Подальшу перспективу роботи вбачаємо у розробці........
Оформлення результатів дослідження у вигляді таблиць, рисунків та їх аналіз
2.3.1. Приклади оформлення результатів дослідження у вигляді таблиць та їх аналіз у курсовій роботі 2-го курсу
Приклад 1
За результатами методики виявлення деструктивних установок у міжособистісних стосунках (методики В.В. Бойка) отримано наступні результати, які можна наочно продемонструвати у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Загальний рівень деструктивних установок у міжособистісних стосунках за методикою В.В.Бойка (n=58, %)
| Рівень | Кількість ( у %) |
| Високий | 28% |
| Середній | 60% |
| Низький | 12% |
Як видно з табл. 2.1, лише для 28% респондентів характерно високий рівень деструктивних установок, що свідчить про встановлення таких форм контактів, які ускладнюють або руйнують стосунки і згубно позначаються на людині чи обох партнерах. Прикладами такого роду контактів можуть бути маніпулятивне спілкування, агресивна взаємодія, авторитарний стиль спілкування. Навіть мовчання може мати деструктивне забарвлення, особливо тоді, коли воно приховує якусь важливу інформацію або слугує засобом покарання партнера.
Приклад 2
Дані, отримані за допомогою методики Спілбергера-Ханіна, можна представити у вигляді табл. 3.6.
Таблиця 3.6
Рівень реактивної та особистісної тривожності за методикою Спілбергера-Ханіна (n=35, %)
| Вид тривожності | Рівень | Кількість респондентів |
| Реактивна тривожність | високий | 76% |
| середній | 24% | |
| низький | ||
| Особистісна тривожність | високий | 70% |
| середній | 30% | |
| низький |
Як видно з табл. 3.6, переважна більшість медичних працівників мають високий рівень реактивної (76%) та особистісної тривожності (70%). Це говорить про неадекватну реакцію на ситуацію у вигляді високої тривожності. Лише невелика кількість спеціалістів мають середній рівень реактивної (24%) й особистісної (30%) тривожності. У жодного спеціаліста не було виявлено низького рівня тривожності.
Приклад 3
Об’єктами ідентифікації для старших дошкільників, що брали участь у дослідженні, стали мати, батько, дідусь та бабуся, сиблінги (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Об’єкти ідентифікації особистості дітей старшого дошкільного віку
| Об’єкт ідентифікації | Дівчата, % | Хлопці, % |
| Мати | 20,1 | 12,3 |
| Батько | 11,2 | 11,3 |
| Бабуся | 9,4 | 11,1 |
| Дідусь | 11,5 | 9,9 |
| Сиблінги | 7,6 | 7,8 |
| Інші дорослі | 2,2 | 3,4 |
З табл.. 2.3 видно, що оцінка особистості і дій матір’ю дитини є значущою більше для дівчат; батьком – і для дівчат і для хлопців; братом чи сестрою – більше для дівчат. Хлопці схильні прислухатися до думок дідуся більше, ніж до бабусиних, а дівчата ж – навпаки.
Приклад 4. Представлення теоретичного матеріалу у вигляді таблиці
Таким чином, проблему визначення психологічних детермінант формування і розвитку ідентичності представники різних психологічних напрямів намагалися розв’язати, виходячи з позицій власних концептуальних моделей, проте їх поєднує те, що процес формування особистісної ідентичності розглядається через призму базових відносин «Я» і соціального оточення: ідентичність є соціальною за походженням, вона формується у результаті взаємодії індивіда з соціумом (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Розвиток ідентичності з позицій основних психологічних концепцій
| Напрям, концепція | Представники напряму | Основні теоретичні погляди |
| Психодинамічний | Freud | Індивід мотивований інстинктивними імпульсами, які первинно є сексуальністю і агресивністю |
| Erikson | Прогресивний розвиток дитини через стадії розвитку шляхом розв’язання конфліктів, які є результатом адаптації до соціокультурного середовища | |
| Біхевіористський | Watson, Skinner | Зміни у поведінці представляють функцію підкріплення і покарання |
| Bandura | До змін у розвитку приводить научіння через спостереження; наша здатність до символізації й антиципації наслідків власної поведінки | |
| Когнітивний | Ж. Піаже | Дитина розвиває свої когнітивні здібності через активну взаємодію з оточенням |
| Біологічний | Боулбі | Основа соціальної поведінки – біологічна, що пояснюється еволюційною теорією. Як приклад – формування соціальної прихильності |
| Гуманістичний | А. Маслоу | Індивіди є унікальними і прагнуть до повного розвитку власних потенцій – самоактуалізації та самореалізації |
Цит. за Lefranqois, G.R. The Lifespan. Belmont, Calif.: Wudsworth Publishing Company, 1993.
Приклади демонстрації результатів дослідження у вигляді рисунків та їх аналіз
Приклад 1
Результати аналізу рівня деструктивних установок у міжособистісних стосунках за окремими факторами представлено на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Рівень деструктивних установок у міжособистісних стосунках за окремими факторами (за методикою В. Бойка)
Як можна побачити з гістограми, шкала завуальованої жорстокості є найбільш вираженою (58%), тобто судження таких респондентів у замаскованій чи непрямій формі містять недоброзичливість, настороженість у стосунках із більшістю оточуючих, негативні висновки про людей, небажання відгукуватись на їх проблеми.
За шкалою негативного досвіду спілкування 54% респондентів мають високий рівень, що говорить про їх невдалий минулий досвід спілкування з найближчим оточенням.
у 49% респондентів наявний високий рівень за шкалою відкритої жорстокості. Особистості цієї групи не приховують і не пом’якшують свої негативні оцінки і переживання з приводу більшості оточуючих: висновки про них різкі, однозначні і зроблені, можливо, назавжди.
За шкалою буркотіння 39% респондентів мають високий рівень, тобто схильні робити необґрунтовані узагальнення негативних фактів в області взаємин з партнерами й у спостереженні за соціальною дійсністю.
26% опитуваних за шкалою обґрунтованого негативізму мають високий рівень, що виражається в об’єктивно обумовлених негативних висновках про деякі типи людей й окремих сторони взаємодії.
Як можна побачити з рис. 2.9, 33% опитуваних не відчувають почуття ненависті на даний період часу. Але більшість респондентів (67%) переживає почуття ненависті.
Приклад 2
Представимо результати у вигляді діаграми:
Рис 2.2.1.Розподіл рівнів відчуття самотності (за методикою
Д. Рассела та М. Фергюсона)
Приклад 3
Продемонструємо результати дослідження у вигляді гістограми (рис. 2.9).
Рис. 2.9.Аналіз відповідей на запитання «Чи переживаєте Ви почуття ненависті на даному етапі життя?»
Результати дослідження показали (рис. 2.10), що найчастіше об’єктом ненависті стають друзі (49%), знайомі (37%), члени родини (37%), «колишні» (23%), чужі друзі (18%), сусіди (12%).
Приклад 4
При зіставленні висотного параметру домагань з типом сім’ї істотних зв’язків виявлено не було. Розподіл показників отриманих результатів висотного параметру домагань підлітка подано на рис.2.4.
Рис. 2.4. Показники висотного параметру домагань підлітка у сім’ях з різним типом функціонування, одержані (за методикою Ф. Гоппе та опитувальником Д.Х. Олсона FACES-3)
Як видно з діаграми, підлітки, які мають середній та високий рівень домагань належать до всіх виокремлених типів сімей: збалансованих, незбалансованих та середньозбалансованих. Дещо вищі показники високого рівня домагань спостерігаються у підлітків, які належать до збалансованих сімей, однак відмінності не сягають рівня значущості.
Приклад 5
Проаналізовані батьківські відповіді виявили таку тенденцію: у більшості сімей домінує адекватний стиль виховання (48% опитуваних). 35% батьків виховують своїх дітей у стилі «домінуюча гіперпротекція», а 13% – у стилі «гіпопротекція». У 4% випадків спостерігається «підвищена моральна відповідальність». Якщо порівняти відповіді підлітків та відповіді батьків щодо стилів сімейного виховання, то знаходимо відмінності, які представлено на рис.2.2.
Рис. 2.2. Результати відповідей підлітків та їх батьків щодо стилів сімейного виховання, одержані за опитувальником В.В. Юстицкіса та Е.Г.Ейдеміллера «Аналіз сімейних взаємин» та опитувальником «Батьків оцінюють діти»
Насамперед привертає увагу те, що, як видно з діаграми, у відповідях батьків не зафіксовано такий стиль сімейного виховання, як «емоційне відкидання». Натомість у дитячих відповідях, навпаки, не зустрічається стиль «підвищена моральна відповідальність». Для пояснення такого феномену можна висунути декілька припущень.
2.3.2 Приклади оформлення результатів дослідження у вигляді таблиць та їх аналіз у курсовій роботі 3-го курсу
Приклад 1
Дослідивши адекватність\неадекватність самооцінки за методикою О.І. Моткова, отримано наступні результати (Табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Загальний рівень самооцінки (за методикою О.І. Моткова)
(n=58, %)
| Рівень самооцінки | Кількість (у %) |
| Високий | 31% |
| Псевдовисокий | 2% |
| Середній | 37% |
| Низький | 30% |
Табл. 2.2 демонструє наявність високої, адекватної самооцінки у 31% респондентів. У 2% опитуваних самооцінка неадекватно завищена і має псевдовисокий рівень, що свідчить про наявність амбіцій і відсутність самокритичності у таких людей. Середню адекватну самооцінку, за даними таблиці 2.2, має більшість опитуваних (62%), а у 5% респондентів наявний низький рівень самооцінки. Зважаючи на зауваження автора методики
О.І. Моткова, низький рівень самооцінки не обов’язково свідчить про її неадекватність та заниженість. У випадку, коли за всіма пунктами виявлено низький рівень самооцінки, можна говорити про занижену і неадекватну самооцінку, оскільки людина апріорі не може бути «поганою» за всіма особистісними параметрами. Проаналізувавши відповіді кожного респондента, нами не виявлено жодної людини, яка б у більшості пунктів продемонструвала низький рівень самооцінки. Отже, у 5% опитуваних самооцінка низька, але є цілком адекватною та реалістичною.
Приклад 2
Щоб побачити взаємозв’язок ступеня вияву фаз вигоряння у медичних працівників з різним рівнем локус контролю, можна скористатися табл. 3.7.
Таблиця 3.7
Ступінь вияву фаз вигоряння у медичних працівників з різним рівнем локус контролю (n=34, %)
| Фаза | Ступінь сформованості фаз | Рівень локус контролю | |
| Високий | Низький | ||
| Напруга | Сформована | 3% | 17% |
| Формується | 3% | 28% | |
| Несформована | 11% | 43% | |
| Резистенція | Сформована | 3% | 26% |
| Формується | 11% | 31% | |
| Несформована | 6% | 14% | |
| Виснаження | Сформована | 3% | 8% |
| Формується | 17% | ||
| Несформована | 14% | 54% |
Як видно з табл.і 3.7, серед лікарів при низькому рівні локус контролю найбільш сформована фаза резистенції (26%), тобто, можна стверджувати, що такі спеціалісти через низький рівень інтернальності не можуть ефективно протистояти професійним стресам, утомі, схильні приписувати невдачі зовнішнім обставинам, а при спілкуванні з партнером чи клієнтом намагаються приділяти менше уваги, але так, щоб той не помітив.
Приклад 3
Дані, отримані за допомогою методики «Діагностика рівня субєктивного відчуття самотності» Д. Рассела та М. Фергюсона, наведено у табл. 2.2.1.
Таблиця 2.2.1
Результати визначення рівня переживання самотності за методикою Д.Рассела та М. Фергюсона
| №п/п | Бали за методикою Д.Рассела та М.Фергюсона | Рівень переживання самотності | №п/п | Бали за методикою Д.Рассела та М.Фергюсона | Рівень переживання самотності |
| 1. | Середній | 16. | Середній | ||
| 2. | Високий | 17. | Середній | ||
| 3. | Низький | 18. | Високий | ||
| 4. | Низький | 19. | Низький | ||
| 5. | Низький | 20. | Середній | ||
| 6. | Середній | 21. | Низький | ||
| 7. | Низький | 22. | Низький | ||
| 8. | Високий | 23. | Низький | ||
| 9. | Середній | 24. | Низький | ||
| 10. | Середній | 25. | Середній | ||
| 11. | Низький | 26. | Середній | ||
| 12. | Високий | 27. | Середній | ||
| 13. | Низький | 28. | Середній | ||
| 14. | Низький | 29. | Середній | ||
| 15. | Низький | 30. | Високий |
Приклад 4
Середня кількість характеристик із позиції дорослих, що носять позитивне, негативне забарвлення, або нейтральних, іронічних, емоційно-прихильних характеристик, представлено у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Середні показники даних дітей за методикою М.Куна, Т. Макпартленда «Хто Я?»
| № | Показники дослідження | Разом (N=48) | Хлопці (N=26) | Дівчата (N=22) | |||
| Хср. | s | Хср. | s | Хср. | s | ||
| Диференціація образу Я | 1,40 | 0,49 | 1,54 | 0,51 | 1,23 | 0,43 | |
| Цілісність, стабільність образу Я | 1,29 | 0,46 | 1,46 | 0,51 | 1,09 | 0,29 | |
| Валентність ідентичності | 2,58 | 0,68 | 2,65 | 0,63 | 2,50 | 0,74 | |
| Структура ідентичності | 3,58 | 1,82 | 3,73 | 1,95 | 3,41 | 1,68 | |
| Оцінка особистості батьком | 4,98 | 2,30 | 5,35 | 2,21 | 4,55 | 2,39 | |
| Оцінка особистості дитини матір’ю | 5,04 | 2,58 | 5,35 | 2,51 | 4,68 | 2,66 |
Приклади демонстрації результатів дослідження у вигляді рисунків та їх аналіз
Приклад 1
Дані, отримані за допомогою методики діагностики ворожості за шкалою Кука-Медлей, наочно представлено на рис. 2.2.
Рис. 2.2.Рівень ворожості за шкалою Кука - Медлей (n=58, %)
Як видно на малюнку, найбільш вираженою є шкала цинізму, за якою у 77% студентів виявлено середній рівень ворожості з тенденцією до високого. Це свідчить про те, що такі люди схильні нігілістично та зневажливо ставитись до людської культури, до загальноприйнятих норм моралі, етики. У 21% респондентів ця шкала знаходиться на середньому рівні з тенденцією до низького, а у 2% – на низькому.
Менш вираженою є шкала агресивності – 57% студентів має показник середній з тенденцією до високого, тобто більша частина респондентів може частіше використовувати агресію у міжособистісних стосунках. У 41% ця шкала має середній рівень з тенденцією до низького, а у 2% – низький рівень, що може свідчити про відсутність у них агресивного ставлення до оточуючих.
Шкала ворожості у 3% респондентів має високий рівень, у 26% – середній з тенденцією до високого, що виявляється в інтенсивній та тривалій неприязні, при якій агресивне ставлення до когось проявляється як активно і відкрито, так і прихованим чином. У більшої ж половини (67%) респондентів ця шкала має середній рівень з тенденцією до низького. І лише у 3% людей ця шкала знаходиться на низькому рівні.
Приклад 2
Результати аналізу розподілу сімей за типами відображено на рис. 3.3.
Рис. 3.3. Типи сімейних структур, одержані за результатами опитувальника «Шкала сімейної адаптації та згуртованості» (FACES-3) Д. Олсона
Як видно з рис. 3.3, більшість реальних сімей, а це 57,1 % вибірки, належать до незбалансованих сімей; 25,7 % – середньозбалансованих та
18,6 % – незбалансованих. Щодо бажаної сімейної структури спостерігається тенденція прагнення до збалансованого типу сім’ї.
Приклад 3
Аналіз результатів, одержаних у ході застосування методики, показав, що 7,4 % досліджуваних не приймають індивідуальні властивості особистості своєї дитини, що є загрозою для її психічного здоров’я (рис. 3.4). У таких сім’ях дитина відчуває себе відкинутою, ситуація для неї є вкрай небажаною, що не може не відображатися на розвиткові особистісної ідентичності.
Рис. 3.4. Показники ступеня прийняття/неприйняття батьками дитини, одержані за методикою А. Баркан «Шкала ступеня відкидання дитини в сім’ї
Один або обидва члени подружжя у 8,1 % випадках зі всієї вибірки періодично або частково задоволені поведінкою, рисами характеру, розумовими здібностями своєї дитини. Така ситуація у сім’ї є теж несприятливою для психологічного благополуччя й особистісного розвитку дитини.
Приклад 4.Як видно з результатів констатувального етапу експерименту, на формування певної висоти домагань помітно впливає встановлена дистанція між батьками та дітьми. Симбіотичні взаємини (наочно представлені на рис. 2.5) сприяють формуванню домагань низького рівня.
.
Настя К. (14 років) Денис Б. (14 років)
Рис. 2.5. Приклади соціограм підлітків із симбіотичним розташуванням членів сім’ї
Як видно з представлених соціограм, підлітки продемонстрували невизначеність власного простору у межах сімейної системи. Можемо стверджувати, що неусвідомлення підлітком власного «Я», відокремленого від «Я» батьків, відсутність особистісного простору спричинюють недиференційованість власних потреб та цілей від батьківських настанов та, як наслідок, формування низького рівня власних домагань.
2.3.3. Приклади оформлення результатів дослідження у вигляді таблиць та їх аналіз у бакалаврській роботі
Приклад 1
Аналіз психолінгвістичного аспекту ідентичності включає у себе визначення того, які частини мовлення і який змістовний аспект самоідентифікації є домінуючим у самоописах дитини (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Аналіз психолінгвістичного аспекту ідентичності дітей старшого дошкільного віку за методикою М. Куна, Т. Мак-Партленда «Хто Я?»
| Психолінгвістичні показники у тексті | Самоідентифікаційні характеристики дівчат, % | Самоідентифікаційні характеристики хлопців, % |
| Середній та високий рівень диференціації особистості | 57,2 | 44,9 |
| Середній та низький рівень диференціації особистості | 42,8 | 55,1 |
| Переважання іменників | 13,8 | 9,5 |
| Переважання прикметників | 32,6 | |
| Гармонійний тип лінгвістичного самоописування | 12,9 | 14,8 |
| Переважання словосполучень, речень | 20,37 |
З табл. 2.1 видно, що у 13,8 % дівчат та 9,5 % хлопців у самохарактеристиках переважають іменники: діти відчувають потребу у визначеності, усталеності. У 91 % дівчат та 36,6 % хлопців висловлювання характеризуються емоційністю, проявами демонстративності, про що свідчить переважання у самоописах прикметників.
Приклад 2
Якщо порівняти висотний параметр домагань за двома методиками
Ф. Гоппе та Дембо-Рубінштейна, то бачимо результати, наочно продемонстровані у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Показники результатів висотного параметру домагань підлітків, одержані за методикою Ф.Гоппе
| Висотний параметр домагань | Методика Ф.Гоппе | Методика Дембо-Рубінштейна |
| Дуже високий рівень | - | 72% |
| Високий рівень | 67% | 18% |
| Середній рівень | 25% | 10% |
| Низький рівень | 8% | - |
Як видно з табл.. 2.1, 72 % підлітків за методикою Дембо-Рубінштейн продемонстрували дуже високий рівень домагань. За методикою Ф.Гоппе підлітки з висотою домагань у зазначеній зоні відсутні. Пояснити такі результати видається можливим, звернувшись до описаної Ф. Гоппе ієрархії цілей. Учений виокремлював реальну мету (мету конкретної дії) та ідеальну мету (мету, яка перевищує реальні цілі, але все ж стоїть «над» ними і спрямовує весь потенціал індивіда).
Приклад 3
Якщо порівняти висотні параметри самооцінки та рівня домагань, то спостерігаємо різні комбінації між ними, які представлено у табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл показників висотних параметрів самооцінки (за методикою Дембо-Рубінштейна) та рівня домагань (за методикою Ф. Гоппе)
| Висота домагань | Висота самооцінки | Загалом | ||||
| Низький рівень | Середній рівень | Високий рівень | Дуже високий рівень | |||
| Низький рівень | ||||||
| Середній рівень | ||||||
| Високий рівень | ||||||
| Загалом |
Як видно з табл. 2.2, у результаті проведеного експерименту виокремлено різні сполучення між висотою самооцінки та рівня домагань, крім «низька самооцінка-низький рівень домагань». Вважаємо, що такий факт зумовлений, по-перше, особливостями проведення дослідження (підліткам тест презентувався як дослідження інтелекту, результати якого стануть основою складання рейтингу серед однолітків, що створило конкурентне середовище серед учнів), а по-друге, віком досліджуваних.
Приклади демонстрації результатів дослідження у вигляді рисунків та їх аналіз
Приклад 1
Вслід за О.І.Мотковим вважаємо, що у психологічно здорової людини, незалежно від загального рівня самооцінки, на високому рівні обов’язково повинні бути виражені Моральність, Воля, Самостійність і Гармонійність, а в юнацькому віці ще й Екстраверсія. У нашому ж дослідженні рівень вияву цих та інших факторів представлено наочно на рис. 2.3.
Рис. 2.3. Рівень самооцінки загальних факторів особистості (за методикою О.І.Моткова)
Фактор моральності знаходиться на високому рівні у 67% опитуваних, волі – у 31%, самостійності – у 38%, гармонійності – у 35%, екстраверсії – у 41% (рис. 2.3). Також видно з рис. 2.3, що у більшості респондентів вищевказані важливі фактори, окрім моральності та екстраверсії, знаходяться переважно на середньому рівні (воля – 32%, самостійність – 37%, гармонійність – 37%).
Приклад 2
Результати дослідження доцільно представити у вигляді гістограми (Рис. 2.2.2.).
Рис. 2.2.2.Розподіл рівнів вияву почуття самотності (за опитувальником С.Г. Корчагіної)
Приклад 3
Отже, аналіз результатів методик М. Куна та Т. Макпартленда «Хто Я?» та Е. Клессманн «Три дерева» дозволив виокремити 4 групи дітей, що відрізняються між собою на статистично достовірному рівні за 2-критерієм Пірсона (значущість сягає рівнів р 0,001 та р 0,01) за ступенем «благополуччя» особистісної ідентичності – від позитивної, стабільної, до несприятливої, нестабільної або викривленої (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Розподіл малюнків, проведених за проективною методикою «Намалюй себе» щодо визначення груп з рівнем розвитку особистісної ідентичності
Відтак, результати статистичного аналізу за 2-критерієм Пірсона та кореляційного аналізу за коефіцієнтом Спірмана дозволили виокремити прояви особистісної ідентичності у дітей старшого дошкільного віку, що різняться за ознаками: цілісність, стабільність, чіткість, диференціація образу «Я», здатність до тріангуляторних відносин та психологічні особливості зумовленості поєднання зазначених показників у дошкільників механізмами функціонування сімейної системи та якістю батьківського ставлення до дитини.
Приклад 4
Оскільки методика дає змогу виявити бажаний для учасників експерименту тип сім’ї, ми зробили порівняльний аналіз існуючих уявлень членів сім’ї про наявний рівень сімейної згуртованості та сімейної адаптації, уявлень про бажану сім’ю за середніми показниками (рис. 3.2).
Рис. 3.2. Типи наявної та бажаної сімейної структури за шкалами «Сімейна згуртованість» та «Сімейна адаптація», одержані за результатами опитувальника «Шкала сімейної адаптації та згуртованості» (FACES-3) Д. Олсона
Як видно з рис. 3.2, серед сімей, які увійшли до вибірки на етапі констатувального етапу експерименту, існує тенденція до зменшення невизначеності сімейних ролей, правил і стандартів взаємодії, тобто тенденція до позитивної динаміки проходження соціальної адаптації. Проте спостерігається тенденція до збільшення заплутаності, незбалансованості у внутрішньосистемній взаємодії, розмитості її внутрішніх та зовнішніх меж, тобто наявна тенденція до підвищеної ригідності у досліджуваних щодо збереження балансу відкритості/закритості зовнішніх та внутрішніх меж сімейної системи, емоційного зв’язку між її членами, прийнятті рішень, розподілу сімейного часу та ін. Ми припускаємо, що динаміка сімейної системи відображає особливості розвитку соціуму: якщо процеси, що відбуваються у суспільстві, не визначаються стабільністю, сталістю, прогнозованістю тощо, сімейні системи як елементи соціальної структури також характеризуватимуться певною розбалансованістю, ригідністю, дифузністю внутрішньосімейних меж.
Приклади демонстрації результатів кореляційного аналізу
З метою визначення чинників, що зумовлюють розвиток особистісної ідентичності дітей старшого дошкільного віку, було здійснено кореляційний аналіз за коефіцієнтом Спірмена.
У процесі аналізу було виявлено сильні позитивні зв’язки між безумовною любов’ю до дитини та емоційною близькістю з нею (r=0,76, p0,01), емоційна близькість з дитиною та повага до неї (r=0,73, p0,05), та помірні негативні зв’язки між показниками «Недостатність вимог-заборон по відношенню до дитини» та «Відчуття у дитини сприятливих сімейних відносин» (r=-0,33, p0,05); «Первинна ідентифікація дівчинки з материнською фігурою» та «Домінування матері над дитиною» (r=-0,57, p0,05) (Додаток О).
Додаток О
Кореляції проявів особистісної ідентичності за методиками «Три дерева», «Хто Я?», «FACES-3», «ВБД», АСВ»
** Кореляція значуща на рівні Р<0,01 (2-стор.)
* Кореляція значуща на рівні Р<0,05 (2-стор.)
| № | Показники | Коефіцієнт кореляції | |
| 1. | Безумовна любов до дитини | Емоційна близькість з дитиною | 0,76** |
| 2. | Емоційна близькість з дитиною | Повага до дитини | 0,73* |
| 3. | Недостатність вимог-заборон по відношенню до дитини | Відчуття у дитини сприятливих сімейних відносин | -0,33* |
| 4. | Первинна ідентифікація дівчинки з материнською фігурою | Домінування матері над дитиною | -0,57** |
2.3.4. Приклади оформлення результатів дослідження у вигляді таблиць та їх аналіз у дипломній роботі
Приклад 1
Так, за результатами опитувальника виявлення емоційного вигоряння МВІ отримано результати, які можна наочно продемонструвати за допомогою табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Рівень емоційного вигорання за методикою МВІ
| Субшкали | Рівень | Кількість (у %) |
| Емоційне виснаження | Високий | 20% |
| Середній | 44% | |
| Низький | 41% | |
| Деперсоналізація | Високий | 17% |
| Середній | 38% | |
| Низький | 44% | |
| Редукція особистісних досягнень | Високий | 23% |
| Середній | 47% | |
| Низький | 29% |
З табл. 3.1. видно, що серед медичних працівників найбільш сформованим є такий симптом, як редукція особистісних досягнень (23%). Це говорить про те, що у таких спеціалістів є тенденція негативно оцінювати себе, занижувати свої професійні досягнення й успіхи, до негативізму по відношенню до службових можливостей або у зменшенні своєї власної гідності, обмеженні своїх можливостей, обов’язків по відношенню до інших. Найбільш несформований симптомом вигоряння – деперсоналізація (44%).
Приклад 2
Дані, отримані за допомогою методики виявлення сформованості фаз емоційного вигоряння В.В. Бойка наочно можна представити у вигляді
табл. 3.2.
Таблиця 3.2
Сформованість фаз вигорання (за методикою В.В. Бойко)
| Фаза | Несформований | Формується | Сформований |
| Напруга | 55% | 26% | 17% |
| Резистенція | 29% | 41% | 14% |
| Виснаження | 70% | 14% | 11% |
Як видно з табл. 3.2., найбільш сформованою у медичних працівників є фаза напруги (17%).
Найменш сформованою фазою є фаза виснаження (70%), що говорить про стійкість загального енергетичного тонусу і сильну нервову систему.
Приклад 3
Дані, отримані після повторної діагностики рівня деструктивних установок у міжособистісних стосунках, представлено у вигляді табл. 3.3.
Таблиця 3.3
Рівень деструктивних установок у міжособистісних стосунках за окремими факторами (за методикою В.В.Бойка)
| Шкала | Рівень | До тренінгу | Після тренінгу |
| Завуальована жорстокість | Високий | ||
| Середній | |||
| Низький | |||
| Відкрита жорстокість | Високий | ||
| Середній | |||
| Низький | |||
| Обґрунтований негативізм | Високий | ||
| Середній | |||
| Низький | |||
| Буркотіння | Високий | ||
| Середній | |||
| Низький | |||
| Негативний досвід спілкування | Високий | ||
| Середній | |||
| Низький |
Як видно з табл. 3.3, в експериментальній групі:
- за шкалою «Завуальована жорстокість» у 20% респондентів рівень деструктивних установок знизився до середнього чи низького;
- за шкалою «Відкрита жорстокість» у 13% респондентів рівень деструктивних установок знизився до середнього чи низького;
- за шкалою «Обґрунтований негативізм» у 20% респондентів рівень деструктивних установок знизився до середнього чи низького;
- за шкалою «Буркотіння» у 20% респондентів рівень деструктивних установок знизився до середнього чи низького;
- за шкалою «Негативний досвід спілкування» у 13% респондентів рівень деструктивних установок знизився до середнього чи низького.
Приклад 4
Розглянемо останній параметр аналізу домагань підлітка – «стійкість». Нами використовувались виокремленні І. В. Дубровіною патерни вибору та розв’язання задач у ході дослідження. Результати проведеного дослідження висвітлено у табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Показники параметру стійкості домагань
(за методикою Ф. Гоппе)
| Кількість підлітків | Патерни цілепокладання | |||
| Реалістич-ний | Гіперлабіль-ний | Ригідний | Кроко-вий | Змішаний |
| 47% | 10% | 14% | 6% | 23% |
Як видно з табл. 2.3, 47% підлітків продемонстрували реалістичну тактику цілепокладання. Така тенденція у постановці подальшої мети властива дорослим здоровим людям. Вона відображає вміння правильно оцінити свої попередні досягнення та адекватно планувати подальшу діяльність, тобто індивід з реалістичною тактикою цілепокладання здатен гнучко та адекватно змінювати свої цілі залежно від успіху та невдачі.
Приклад 5
Отже, у результаті аналізу параметру «Сімейна згуртованість» та особливостей рівня домагань особистості підлітка, одержано результати, які наочно представлено у табл.2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл показників висотного параметру домагань підлітка залежно від типу сімейної згуртованості, одержаних (за методикою Ф.Гоппе та опитувальником Д.Х. Олсона FACES-3)
| Висотний параметр домагань підлітка | Тип сімейної згуртованості | ||||
| Роз’єднана система | Розділена система | Об’єднана система | Заплутана система | ||
| Низький | |||||
| Середній | |||||
| Високий |
Як видно з табл. 2.2, більшість підлітків (41%) з високими показниками рівня домагань належать до сімей з розділеним та об’єднаним типами згуртованості.
Приклади демонстрації результатів дослідження у вигляді рисунків та їх аналіз
Приклад 1
В анкетуванні респондентам також пропонувалося відповісти на запитання «Який, на Вашу думку, найефективніший спосіб боротьби із почуттям ненависті?» (рис. 2.13).
Рис. 2.13. Аналіз відповідей на питання «Який, на Вашу думку, найефективніший спосіб боротьби з почуттям ненависті?»
Як видно з рис. 2.14, більшість респондентів завжди або інколи користуються методами боротьби з ненавистю (45% та 36% відповідно).
Приклад 2
Наочно побачити сформованість усіх симптомів фаз вигоряння у медичних працівників можна за допомогою рис. 3.1.
Рис.3.1.Сформованість симптомів фаз вигорання у медичних працівників
Як видно з рис. 3.1, найбільш сформованими симптомами вигорання у медичних працівників є симптом редукції професійних обов’язків (48%) та симптом неадекватного вибіркового емоційного реагування (43%). А найменш сформованими симптомами є симптом незадоволеності собою (6%), «загнаність у клітку» (6%) та симптом емоційної відстороненості (6%).
Приклад 3
Наочно побачити результати тестування за допомогою методики
Дж. Роттера можна за допомогою рис. 3.2.
Рис. 3.2. Рівень локус контролю (за методикою Дж.Роттера)
З рисунку 3.2. видно, що у більшості медичних працівників низький рівень загальної інтернальності (80%), тобто можна стверджувати, що у цих фахівців спостерігається екстернальний локус контроль. Для них властива зовнішньоспрямована захисна поведінка. Вони впевнені, що їх невдачі є результатом невезіння, випадкових збігів обставин, негативного впливу інших людей.
Лише 20% медичних працівників мають високий рівень локус контролю, що говорить про наявність у них інтернальності. Такі професіонали частіше впевнені у тому, що їх успіхи або невдачі невипадкові, і є такими, що залежать від рівня здібностей і є закономірним результатом цілеспрямованої діяльності. Їх поведінка направлена на досягнення успіху шляхом розвитку власних здібностей.
Приклад 4
Для зручності, на рис. 2.3.4. представлено графік, що відображає отриману залежність:
Рис. 2.3.4.Графік взаємозв’язку між рівнем відчуття самотності та рівнем самооцінки
Як бачимо, коефіцієнт кореляції взаємозв’язку двох досліджуваних явищ становить -0.7, що свідчить про наявність очевидного зв’язку між самооцінкою особистості та рівнем переживання самотності. Точніше ця залежність виражається в оберненому співвідношенні: чим вищий рівень самооцінки, тим нижчий рівень переживання самотності та навпаки.
Приклад 5
Результати аналізу розподілу сімей за типами відображено на рис. 2.5.
Рис. 2.5. Типи сімейних структур
Більшість реальних сімей, а це 57,1 % вибірки, належать до незбалансованих сімей; 25,7 % – середньозбалансованих та 18,6 % – збалансованих. Щодо бажаної сімейної структури, спостерігається тенденція прагнення до збалансованого типу сім’ї.
Приклади зображення кореляційного аналізу
Для отримання статистично значущих висновків здійснено кореляційний аналіз за критерієм Спірмена, у результаті чого було виявлено сильний позитивний кореляційний взаємозв’язок між формуванням цілісного, стабільного образу «Я» у дошкільників та його диференціацією, структурованістю (r=0,83, p0,05), помірний позитивний зв’язок – між показниками «Відчуття у хлопчиків емоційного неприйняття у сім’ї, емоційного відкидання, емоційна залежність» та «Емоційна дистанція між усіма членами сім’ї» (r=0,37, p0,01), помірний негативний – між показниками «Здатність хлопчиків до тріангуляторних відносин» та «Порушені взаємини, негативні емоції по відношенню до батька» (r=-0,45, p0,01) (додаток Д).
Додаток Д
Кореляції проявів особистісної ідентичності за методиками «Три дерева», «Хто Я?», «FACES-3», «ВБД», АСВ»
** Кореляція значуща на рівні Р<0,01 (2-стор.)
* Кореляція значуща на рівні Р<0,05 (2-стор.)
| № | Показники | Коефіцієнт кореляції | |
| 5. | Цілісний, стабільний образ «Я» | Диференційований, багатокомпонентний образ «Я» | 0,83** |
| 6. | Диференційований, багатокомпонентний образ «Я» у хлопчиків | Емоційна близькість | 0,35* |
| 7. | Відчуття у хлопчиків емоційного неприйняття в сім’ї, емоційного відкидання, емоційна залежність | Емоційна дистанція зі всіма членами сім’ї | 0,37** |
| 8. | Здатність хлопчиків до тріангуляторних відносин | Порушені взаємини, негативні емоції по відношенню до батька | -0,45** |
| 9. | Відчуття у дівчат сприятливих сімейних відносин | Вимогливість батьків | -0,35* |
Приклади демонстрації результатів формувального експерименту в експериментальній та контрольній групах, представлені у рисунках
Приклад 1
Як видно з рис. 3.5, значно збільшилася кількість підлітків з реалістичною тактикою цілепокладання – до 44%. Цікаво, що підлітки з гіперлабільною та змішаною тактиками після участі у тренінгу продемонстрували реалістичний патерн постановки власних цілей (після проведення тренінгу кількість підлітків з гіперлабільним патерном становила 12%, зі змішаним – 12%). Отже, можемо зазначити, що протягом тренінгу діти вчилися грамотно ставити цілі та аналізувати певні кроки для їх досягнення. Зокрема систематичне виконання й обговорення вправ «Тиждень переможця», «Коло мого життя» та ін. допомогло підліткам реально оцінити власні успіхи та невдачі, що, зрештою, й зумовило зміну деяких неконструктивних тактик цілепокладання.
Рис. 3.5 Результати впливу психокорекційних заходів на тактику цілепокладання адекватності домагань особистості
Приклад 2
На статистично значущому рівні відбулося зменшення таких показників: актуалізоване в оповіданні батьків про дитину почуття гніву (t=4,50;p0,01); умовна любов до дитини (t=2,06 ;p0,05); невираження любові до дитини у батьківському наративі (t=3,43;p0,05); невираження поваги до дитини у наративі (t=3,89 ;p0,01); неповага до дитини (t=2,52;p0,05); емоційна дистанція з дитиною (t=3,17 ;p0,01) (рис. 3.4).
Рис. 3.4. Порівняльна характеристика особливостей батьківсько-дитячих взаємин, відображених у батьківських наративах про дитину в експериментальній групі 1 до та після проведення формувального експерименту
2.3.5. Приклади оформлення результатів дослідження у вигляді таблиць та їх аналіз у магістерській роботі
Приклад 1
Для комплексного дослідження рівня самооцінки взято «Методику дослідження самооцінки особистості» С.А. Будассі, яка базується на взаємозв’язку між уявленнями про «Я-ідеальне» та «Я-реальне». Автор вважає, що чим більш тісний взаємозв’язок між «Я-ідеальним» та «Я-реальним», тим вищий та адекватніший рівень самооцінки. Отримані дані за методикою С.А. Будассі (табл. 2.3) показали, що у більшості респондентів (39%) наявний високий адекватний рівень самооцінки, тобто їм характерне позитивне ставлення до себе, самоповага, прийняття себе, відчуття власної повноцінності. У 8% опитуваних рівень самооцінки високий, неадекватний, що свідчить про неадекватність сприйняття себе, своїх сил, відсутність самокритичності. Низький, проте адекватний, а отже, реалістичний рівень сприйняття себе, характерний для 20% респондентів. Нечітке і недиференційоване уявлення людини про своє «Я-ідеальне» та «Я-реальне», і, як наслідок, низький неадекватний рівень самооцінки, характерний для 12% респондентів даної вибірки.
Таблиця 2.3
Рівень самооцінки особистості за методикою С.А. Будассі
| Рівень самооцінки | Кількість (у %) |
| Низький неадекватний | 12% |
| Низький адекватний | 20% |
| Середній адекватний | 21% |
| Високий адекватний | 39% |
| Високий неадекватний | 8% |
Приклад 2
Отже, важливим моментом аналізу сімейної системи є також аналіз комунікацій. На нашу думку, стиль сімейного виховання, який виявляється у своєрідній манері спілкування та взаємодії (В.М. Мініяров) і презентує певний тип комунікацій між дітьми та батьками. Для більш повного сімейного аналізу було порівняно тип сім’ї та стиль сімейного виховання, як його сприймають підлітки. Результати наведено у табл. 2.5.
Табл. 2.5.
Результати співвідношення стилів сімейного виховання та типів функціонування сім’ї, одержаного на основі аналізу опитувальників «Батьків оцінюють діти» та «Шкала сімейної адаптації та згуртованості» (FACES-3) Д.Х.Олсона
| Тип функціонування сім’ї | Стиль сімейного виховання: | |||||
| Адекватне виховання | Потураюча гіперпротек | Домінуюча гіперпротек | Емоційне відкидання | Жорстоке ставлення | Гіпопро-текція | |
| Збалансовані | ||||||
| Середньо- збалансовані | ||||||
| Незбалансовані |
Як видно з табл. 2.5, у сім’ях зі збалансованим типом функціонування спостерігаються такі два стилі сімейного виховання як адекватне виховання, та домінуюча гіперпротекція. Це свідчить про те, що у збалансованих сім’ях взаємини у дитячо-батьківській підсистемі переважно будуються за принципом діалогічності та партнерства. Що стосується 4% сімей з домінуючою гіперпротекцією, то можемо висунути припущення, що, незважаючи на надмірну опіку та порушення дистанції у дитячо-батьківській підсистемі (очевидностосунки між батьками та дітьми ще не вийшли на новий рівень, на якому стало б можливим прийняття самостійності підлітка), у взаєминах між іншими членами сім’ї вдало поєднуються власна незалежність та тісні взаємозв’язки. Це і дозволяє сім’ї загалом бути збалансованою та гармонійною.
Приклад 3
Дані, отримані після повторної діагностики рівня ворожості, представлено у табл. 3.2.
Таблиця 3.2
Результати діагностики рівня ворожості за шкалою Кука-Медлей
| Шкала | Рівень | До тренінгу | Після тренінгу |
| Цинізм | Високий | ||
| Середній з тенденцію до високого | |||
| Середній з тенденцією до низького | |||
| Низький | |||
| Агресивність | Високий | ||
| Середній з тенденцію до високого | |||
| Середній з тенденцією до низького | |||
| Низький | |||
| Ворожість | Високий | ||
| Середній з тенденцію до високого | |||
| Середній з тенденцією до низького | |||
| Низький |
Аналіз даних табл. 3.2. показав, що в експериментальній групі:
- за шкалою «Цинізм» у 27% респондентів рівень ворожості знизився до середнього з тенденцією до низького;
- за шкалою «Агресивність» у 20% респондентів рівень ворожості знизився до середнього з тенденцією до низького;
- за шкалою «Ворожість» у 20% респондентів рівень ворожості знизився до середнього з тенденцією до низького.
Приклад 4
Аналіз психолінгвістичного аспекту ідентичності включає у себе визначення того, які частини мовлення і який змістовний аспект самоідентифікації є домінуючим у самоописах дитини. У 13,8 % дівчат та 9,5 % хлопців у самохарактеристиках переважають іменники: діти відчувають потребу у визначеності, усталеності (табл. 2.1). У 52,9 % дівчат та 36,6 % хлопців висловлювання характеризуються емоційністю, проявами демонстративності, про що свідчить переважання у самоописах прикметників.
Таблиця 2.1
Частота самоідентифікаційних характеристик дітей старшого дошкільного віку
| Психологічні показники | Частота за групами | Значущість розходжень | |
| Дівчата | Хлопці | ||
| Рівень диференціації особистості | |||
| Вище середнього та високий | 57,2% | 43,9% | p>0,05 |
| Нище за середній та низький | 42,8% | 55,1% | |
| Тип самоописування | |||
| Гармонійний | 12,9% | 14,8% | p>0,05 |
| Перевага іменників | 13,8% | 9,5% | |
| Перевага прикметників | 52,9% | 38,7% | |
| Перевага словосполучень, речень | 20,4% | 37% |
Приклади демонстрації результатів дослідження у вигляді рисунків та їх аналіз
Приклад 1
За теорією Р. Стенберга різне поєднання трьох компонентів почуття ненависті дає сім різних видів ненависті. Дані щодо видів ненависті, отримані за допомогою опитувальника Р. Стенберга, представлено на рис.2.5.
Рис. 2.5.Вираженість видів ненависті (за опитувальником Р.Стенберга)
Як видно з рис. 2.5, найбільш переживається серед респондентів гаряча ненависть (27%), тобто домінуючими у їхніх переживаннях є страх чи гнів по відношенню до «цілі». Обурену ненависть та нетерпимість відчувають 16%, що свідчить про сприйняття цими людьми об’єкта своєї ненависті як чогось огидного, схильного до такої ж огидної поведінки. Сприйняття «цілі» як такої, що недостойна існувати та потребує негайного знищення, говорить про переживання спалюючої ненависті, характерної 15% опитуваних. Переживання киплячої ненависті (11%) передбачає раптову відразу до «мішені», сприйняття її як «недолюдини» та погрози, для усунення якої необхідно щось зробити.
Холодна ненависть характерна для 11% респондентів та передбачає оцінку «мішені» як чогось поганого та неправильного. Подібні твердження часто засновані на негативних стереотипах та забобонах.
Вируюча ненависть (11%) передбачає сприйняття «цілі» як постійної надлюдської загрози.
У розумовій ненависті домінуючим компонентом є відраза, тому 9% опитуваних сприймають ціль своєї ненависті як шкідника, від якого хочеться віддалитись на максимальну відстань.
Приклад 2
Так, за результатами опитувальника особистісної зрілості Ю. Гільбуха, виявлено, що серед протестованих респондентів 16 (66,7%) опитаних мають задовільний рівень особистісної зрілості, 6 (25%) опитаних – незадовільний, 2 (8,3 %) – високий. Слід звернути увагу на те, що у більшості респондентів виявлено середні показники, високих показників при цьому критично бракує, тобто, молодь не є зрілою, досить сформованою.
Отримані дані можна також зобразити на діаграми (рис. 2.1).
Рис.2.1. Розподіл досліджуваних за рівнями особистісної зрілості
Приклад 3
Представимо дані до отриманих результатів у вигляді графіку, де наглядно можна побачити вид взаємозв’язку між явищами, що вивчаються (рис 2.3.3.).
 |
Рис. 2.3.3.Графік взаємозв’язку між рівнем відчуття самотності та рівнем самооцінки
Графік демонструє зворотну залежність між рівнем самотності та самооцінкою особистості, коли зростання рівня самооцінки призводить до зниження рівня переживання самотності.
Приклад 4
Загальний емоційно-оцінний фон, що переважає в ідентифікаційних характеристиках, визначає валентність ідентичності (рис. 2.2)
Рис. 2.2.Розподіл ідентифікаційних характеристик дітей старшого дошкільного віку за валентністю ідентичності