МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ЛЕКСИЧНОЇ НАВИЧКИ. ОСНОВНІ МЕТОДИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ ТА ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ

Практичні самостійні завдання до семінарського заняття з теми «Формування лексичної навички»

1. Опрацюйте основні положення щодо зазначеної теми, звернувши увагу на наступні положення:

- етапи формування фонетичної навички;

- способи семантизації іншомовних лексичних одиниць;

- особливості використання різних типів вправ.

2. За власним вибором підберіть статтю за темою «Методика формування лексичних навичок», скориставшись ресурсом: http://www.inozemnimovu.org/ Ukrain/arhiv.htm. Підготуйте опорний конспект, зазначивши теоретичну цінність та практичну спрямованість статті.

3. Розробіть фрагмент уроку, метою якого є формування лексичної навички,зазначивши клас, підручник, № уроку, конкретні задачи фрагменту, послідовність роботи.

4. Із запропонованого лексичного матеріалу («банк» вправ, лексичні ігри) прокоментуйте їх використання до конкретної мети уроку з формування лексичної навички.

Роль лексичної компетенції в структурі формування комунікативної компетенції

На що необхідно звертати увагу при навчанні лексики:

· Основна мета навчання лексики в середній школі – це формування лексичної компетенції, що є передумовою оволодіння іншомовленнєвою комунікативною компетенцією.

· Лексична компетенція (ЛК) – це здатність особистості до оформлення своїх висловлювань і розуміння мовлення інших, що базується на відповідних навичках. ЛК включає в себе лексичні навички, знання і здатність їх використання в усіх видах мовленнєвої діяльності (МД): говоріння, аудіювання, читання і письмо.

· Лексична навичка – це навичка інтуїтивно-правильного розуміння і вживання іншомовної лексики на основі мовленнєвих (контекстних) зв’язків звучання слова (фонетичний аспект), написання (графіко-каліграфічний аспект) і його значення, а також навичка знання закономірностей зв’язку між словами іноземної мови.

· Одиницею навчання лексичного матеріалу є лексична одиниця (ЛО), яка може бути представлена окремим словом, словосполученням (значення якого не випливає із значення його складових), а також це може бути так зване «готове речення» (тобто речення, що не змінюється у мовленні). Прикладами ЛО можуть бути:

Англ. How are you? What’s the time?
Нім. Wie geht's? Wie spät ist es?
Фр. Comment ca va? Quelle heure est-il?
Ісп. ¿Cómo está? ¿Qué hora es?

Основні методичні положення щодо методики формування лексичної компетенції

Відповідно до практичної мети лексичні навички поділяються на рецептивні і репродуктивні:

- рецептивні навички – це навички сприйняття і розуміння ЛО в усному (аудіювання) та письмовому мовленні (читання): впізнання, диференціація та ідентифікація усної і письмової форм ЛО, співвіднесеність ЛО з відповідним об’єктом чи явищем, обґрунтована здогадка про значення ЛО.

- репродуктивні навички – це навички використання ЛО в усному мовленні (говоріння) і письмовому (писемне мовлення), яка ґрунтується на здатності викликати ЛО з довготривалої пам’яті, її відтворення у зовнішньому мовленні, сполучення з іншими словами.

Формування лексичної навички здійснюється на базі лексичного мінімуму відповідно до визначених шкільною програмою сфер спілкування, які конкретизовані в певних темах. Сфери спілкування (особистісна, публічна, освітня), є уніфікованими для всіх етапів шкільного навчання, а тематика – конкретизується для кожного класу і реалізується завдяки використанню навчальних підручників, допоміжних метеріалів, зокрема навчальних комп’ютерних програм.

Цілі навчання ІМ, програмова тематика впливають на обсяг і призначення слів лексичного мінімуму. У структурі лексичного мінімуму відповідно до призначення за видами мовленнєвої діяльності розрізняють:

* реальний словниковий запас, який складають:

* активний лексичний мінімум: слова для вираження своїх думок в усній та письмовій формі, а також для розуміння мовлення інших при аудіюванні і читанні;

* пасивний лексичний мінімум – це ЛО, які учні розуміють під час сприймання думок інших: при аудіюванні і читанні;

* потенціальний словник (ПС), який складають ЛО, про значення яких читач/слухач може здогадатися. ПС складають: інтернаціональні ЛО, подібні за звучанням і написанням до слів рідної мови, похідні та складні слова, які включають знайомі учням структурні компоненти, конвертовані слова, багатозначні слова; ЛО, про значення яких можна здогадатися за контекстом; при вивченні ІМ-2 слова ІМ-2, подібні за структурою і значенням із словами ІМ-1.

Етапи роботи над формуванням іншомовної лексичної компетенції

Лексичний мінімум формується поетапно. У процесі оволодіння ЛК виділяються такі етапи:

І. Етап ознайомлення учнів з новими ЛО, на якому відбувається формування знань про лексичну систему ІМ, правил користування нею, семантизація ЛО (розкриття значення ЛО), демонстрація особливостей її використання.

ІІ. Етап автоматизації дії учнів з новими ЛО (формування навичок), яка відбувається на рівні:

а) словоформи, вільного словосполучення, фрази/речення;

б) понадфрази (діалогічної або монологічної єдності) і мікротексту.

 

Способи семантизації (розкриття значення) (перший етап) поділяються на дві групи: перекладні та безперекладні.

 

1. До безперекладних способів розкриття значень іншомовних ЛО відносяться:

1) наочна семантизація шляхом демонстрації предметів, малюнків, жестів, рухів тощо;

2) мовна семантизація за допомогою:

а) контексту, ілюстративного речення / речень (англ.: Thebasketweighs 5 pounds; фр.: Ilest 10 h. Montrainestparti á 9h. 30. J’aimontrain .; нім.: keineRoseohneDornen; ісп.: CristóbalColóndescubrióAméricaen 1492);

б) зіставлення однієї ЛО з іншими ЛО іноземної мови – за допомогою антонімів і зрідка синонімів (англ.: cold – warm; фр.: froid – chaud; нім.: schnell – langsam; ісп.: corto - lagro);

в) дефініції – опису значення нової ЛО за допомогою уже відомої (англ.: a teenager – a personfrom 13 to 19 yearsofage; фр.: culottes – despantaloonscourts; нім.: derFenderlohn – dieBelohnungfurdenFinder; ісп.: elcomedor – unahabitacióndondelosalumnoscomen);

г) тлумачення значення ЛО іноземною мовою (англ.: sir – a respectfultermtoaddress a man; франц.: mademoiselle – nompourdésignerlesfemmesnonmariées; ісп.: señorita – laformadedirigirse a unajoven o a unamujernocasada).

Відомо, що стосовно використання перекладу як засобу семантизації ЛО, так як і взагалі у підході до використання перекладу в процесі вивчення ІМ, протягом століть велась широка дискусія про доцільність його використання. На сьогодні так звані «толерантні» методисти не ігнорують причетність перекладу до способів семантизації нових слів, визначають його «за» і «проти».

«За» в процесі вивчення нової лексики, переклад – найкоротший шлях до розуміння значення іншомовного слова (при умові достатнього повного збігу знання слова ІМ і РМ, він є економічним засобом в плані витрати часу, ним можно скористатись для ознайомлення із значенням ЛО, наявність якої є «випадковою» супутньої до іншої ситуації впродовж уроку).

«Проти» в рамках комунікативного підходу необхідно віддавати перевагу доцільності у підтриманні іншомовної атмосфери на уроці, а не економічності в часі.

2. До перекладних способів відносять:

* однослівний переклад (англ.: bird – птах, salt – сіль; фр.: unefleur – квітка, dire – казати; нім.: derGerten – сад, lesen – читати; ісп.: cantar–співати, lamesa - стіл);

* багатослівний переклад (англ.: go – йти, їхати, летіти, пливти; фр.: manquer – пропустити, зробити помилку, припустити погрішність; нім.: laufen – бігти, йти; ісп.: ir – йти, їхати);

* пофразовий переклад (цей спосіб застосовується в інтенсивних методах);

* тлумачення значення і/або пояснення ЛО рідною мовою (англ.: big – великий означає величину, розмір; go – рухатися будь-яким способом від даної точки; фр.: longer – йти вздовж чогось (вулиці, набережної); ісп.: tampoco – «також» у заперечному реченні; дефініція / визначення (англ.: watch – годинник, що носять на руці або в кишені; фр.: unecanadienne – коротка хутряна куртка; нім.: dasKaufhaus – велика крамниця, де продають промислові та продовольчі товари; ісп.: conquistadores – учасники іспанських за войовничих походів до Центральної та Південної Америки в кінці 15-16 століть).

- Вибір способу семантизації залежить від ряду факторів, насамперед від лінгвістичних особливостей самої ЛО: її форми, значення, сполучуваності, збігу або розбіжності з ЛО рідної мови, належність ЛО до активного чи пасивного мінімуму та інше.

- Семантизація нових ЛО активного мінімуму здійснюється вчителем, а незнайомі слова, що належать до пасивного мінімуму, можуть бути семантизовані учнями самостійно за допомогою словника.

- На початковому ступені переважають такі способи семантизації як наочність та однослівний переклад, а на старшому можна застосовувати дефініцію або тлумачення ІМ тощо. Оптимальність того чи іншого способу семантизації конкретної ЛО у конкретних умовах визначається його економічністю і надійністю: чим менше зусиль і часу потрібно для розкриття значення нової ЛО, чим точніше розуміння учнями її значення, тим краще обрано спосіб семантизації.

· Візуальні засоби презентації (демонстрація реальних предметів, малюнків, дій або жестів), їх презентація завдяки використанню сучасних електронних засобів:

а) надають учням можливість ефективно візуалізувати лексику за рахунок реальних предметів, малюнків, флеш-карток тощо;

б) дуже ефективні на початковій стадії навчання;

в) надають учням можливість реалізувати свій власний темп і стиль навчання, ефективно формувати власні асоціації та мнемонічні засоби.

· Зазначені вербальні засоби презентації і семантизації лексики можуть використовуватись одночасно із візуальною підтримкою у вигляді малюнків, схем тощо;

· Надають можливість застосування ситуацій, які контекстуалізують нову лексику;

· Дозволяють підтримувати мовленнєвий режим уроку завдяки використання мікро контексту, опору на попередній мовний досвід (синоніми, антоніми), не мовленнєвий досвід (ситуації).

· При виборі способу семантизації доцільно звертати увагу на наявність таких факторів, як:

- лінгвістична особливість ЛО: її форма, значення (абстрактне, конкретне), сполучуваність з іншими словами, ступінь подібності чи розбіжності у значенні і формі з ЛО рідної мови, а також від належності ЛО до певної частини мов.

У процесі формування лексичної компетенції на етапі первинного ознайомлення етап семантизації взагалі і вибір способу розкриття значення ЛО зокрема є надто важливим, це свого роду «візитна карточка» слова і послідуюче успішне оволодіння новою ЛО в значній мірі залежить від усвідомленого обраного способу.

Для більш успішного вирішення цього питання пропонується скористатися запропонованими способами семантизації, що представлені в узагальненому «Банку» способів.

Способи семантизації лексичних одиниць

1. Семантизація іменників шляхом демонстрації означених предметів або їх зображень на картинці, фотографії або їх зображення на дошці з допомогою графопроектора способом «крокі» («скелетний» малюнок) і відповідного багаторазового називання слова ізольовано, у називному або ситуативно (контекстуально) пов'язаному реченні.

2. Семантизація дієслова за допомогою ілюстративних рухів або дій, міміки, пантоміміки або зображуваних дій малюнком «крокі» на дошці, картинці, діапозитиві, за допомогою відео-кліпу.

3. Семантизація прикметників шляхом показу (демонстрації) різних предметів або їх зображень, що мають яскраво виражену якість (колір, розмір, форму, малюнок, візерунок).

4. Семантизація числівників з використанням картинок з різною кількістю предметів або самих предметів, а також годин, календаря, таблиці, розкладу і т. д.

5. Семантизація прислівників за допомогою різних покажчиків (годин - рано, пізно, часто; географічної карти - далеко, близько; місцеположення в класній кімнаті; використання картинок, кінофрагментів).

6. Семантизація займенників за участю учнів (особові та присвійні займенники), з використанням положення різних предметів у приміщенні, відповідних картинок.

7. Введення прийменників з використанням співвіднесення предметів у класі, спеціальних малюнків, на яких предмети розташовані по-різному відносно інших предметів, або один предмет знаходиться в різних зв'язках з іншими предметами. Для динамічної зміни місця предметів можна використовувати магнітну або фланелеву дошку.

8. Семантизація нових слів на основі вже відомих (складні слова, додавання словотворчих елементів, співвіднесення однокореневих частин мови) за допомогою виконання необхідних мовних операцій, аналізу і пояснення.

9. Семантизація слів і словосполучень в контексті, якщо він підказує необхідне значення.

10. Введення лексичних одиниць способом тлумачення (дефініції), якщо всі слова відомі. Іноді доцільно використовувати і дефініцію рідною мовою.

11. Введення збірних слів за допомогою співставлення слів з конкретними значеннями (огірки, помідори – овочі).

12. Введення конкретних слів шляхом назви класу, категорії, приналежності, окремих якостей, визначення (A roomunder a house - cellar).

13. Семантизація лінгвокраїнознавчих ЛО за допомогою опису, тлумачення реалій, використання відповідних наочних матеріалів (фотографій, діапозитивів, малюнків).

14. Семантизація синонімів і антонімів у системі з іншими, уже відомими словами і словосполученнями.

15. Семантизація з використанням мовної здогадки (інтернаціональні слова, словотворчі елементи, звуконаслідування, контекст).

16. Семантизація «хибних друзів перекладача», що припускає використання мовної здогадки, за якою повинні слідувати ретельний аналіз і співвіднесення значень і особливостей вживання слів в обох мовах, опис їх стилістичних та прагматичних особливостей, ілюстративні приклади і ситуації вживання.

17. Систематична семантизація слів на основі малюнка, де кожна деталь підказує значення, що виключає переклад (наприклад, план будинку, ситуація на вокзалі, в театрі).Слова можуть наводитися безпосередньо на малюнку або у вигляді списку з відповідними малюнку номерами слів.

18. Самостійна семантизація учнями лексичних одиниць за допомогою системного малюнка, якщо багато зі слів їм уже відомі. Можна запропонувати учням використовувати іноземні словники, а список слів під малюнком послужить ключем.

19. Семантизація слів з використанням прийому винятку, коли разом з новим словом дається кілька відомих слів іноземною мовою, які, крім одного, явно не відповідають значенню слова, яке вводиться; встановлюючи відповідність, учень визначає значення цього слова.

20. Семантизація слова або словосполучення з опорою на малюнок з непозначеним місцем предмета.

21. Семантизація слова за допомогою підстановки відповідного слова з ряду даних (в яких слова не відповідають контексту; невідоме семантизується в контексті).

22. Семантизація слова шляхом заміни в іншомовному реченні (висловлюванні) російського слова на основі вибору відповідного з ряду даних.

23. Семантизація слів способом пригадування асоційованих за тематичним, ситуативним або семантичним принципом слів і співвіднесення відповідних позначень у рідній та іноземній мовах.

24. Введення слів за допомогою співвіднесення двох словникових списків у різних варіантах рідною та іноземною мовою, синонімів, антонімів і встановлення необхідних відповідностей.

25. Використання в семантизації прийому «Що це?» або «Що я задумав?», «Про що я думаю?» (викладач називає невідоме слово або словосполучення, а учні уточнюють, що воно означає, ставлячи питання або показуючи картинки).

26. Використання для семантизації перекладу, що є економним, але не простим засобом. Щоб учні не робили співвідносні в іноземній та рідній мовах лексичні одиниці еквівалентними (тобто не переносили на іноземні слова повний обсяг значення ЛО у рідній мові), необхідно повідомити їм про існуючі відмінності в значеннях і про ті слова, які передають окремі значення або їх відтінки, а також про особливості поєднання відповідних слів з іншими.

Наступним етапом формування ЛК є етап автоматизації для учнів з формуванню лексичної навички, яка реалізується завдяки цілеспрямованого відбору і використанню лексичних вправ на рівні слова, словосполучень, фрази, речення і понад фразової єдності.

Для формування репродуктивних лексичних навичок зберігається така оптимальна послідовність вправ:

1) імітація зразка мовлення (ЗМ).

2) лаконічні відповіді на альтернативні запитання вчителя.

3) підстановка у ЗМ.

4) завершення ЗМ.

5) розширення ЗМ.

6) відповіді на різні типи запитань.

7) самостійне вживання ЛО у фразі/реченні.

8) об’єднання ЗМ у понадфразові єдності – діалогічну та монологічну.

9) використання ЗМ у мікротекстах.

Типові лексичні вправи

 

Засвоєння ЛО відбувається шляхом виконання некомунікативних, умовно-комунікативних, комунікативних вправ, спрямованих на набуття відповідних знань, формування навичок і здатності використовувати набуті навички в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Серед некомунікативних вправ на повторення слів, словосполучень, мовленнєвих кліше, групування слів за частинами мови, словотворчими ознаками, за тематичною приналежністю та ін..

Вправи на імітацію можуть мати ігровий характер: «Уявіть, що я – суфлер, а ви – актори!» або: «Пограємо у відлуння: я буду називати слово, а ви повторюватимете за мною, як відлуння». Імітація може бути у вигляді альтернативних запитань учителя, які вимагатимуть коротких відповідей у вигляді нових ЛО.

На етапі формування лексичних навичок вчитель може скористуватись умовно-комунікативними вправами, найбільш вживаними і ефективнішими є наступні:

1. лаконічні відповіді на альтернативні запитання вчителя.

2. імітація використання ЗМ на рівні фрази: Agree with me if I’m right.

3. підстановка у ЗМ: Correct me if I´m not right.

Т: «Попелюшка» це коротка розповідь.

Р1: Ти не правий. «Попелюшка» це казка.

4. завершення ЗМ: Complete my statements.

T: «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо…

P1: «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо це пригодницька розповідь.

5. відповіді на різні типи запитань:

T: Який твій улюблений вірш?

P1: Вірш “My Heart’s in the Highlands” Роберта Бернза.

6. об’єднання ЗМ у понадфразову єдність (монологічну).

7. об’єднання ЗМ у понадфразову єдність (діалогічну):

Запитайте один одного про книгу, яка подобається Вам найбільше. Ви можете використовувати підміни.

 

  Яка (Який)   роман розповідь гра вірш   автора ….. тобі подобається більш за все?

 

  - Більш за все мені подобається роман розповідь гра вірш   автора…...

 

8. використати ЗМ у мікротекстах: напишіть листа однокласнику. Запитайте його/її про його/її улюблений роман/історію/гру/вірш. Зачекайте на відповідь.

Завершується формування ЛК комунікативними вправами, наприклад:

Скажіть, що Ви (не) робите взимку? У неділю? Після уроків?

 

При організації роботи з формування лексичної навички після обраного способу семантизації важливо зберігати поступовість опрацювання лексичної одиниці, пам’ятати, що кожна порція лексики, яка має вивчатись на кожному конкретному уроці чи на серії уроків з однієї теми повинна ретельно і цілеспрямовано відпрацьовуватись із збереженням послідовності дій учнів, що реалізується завдяки використанню вправ із чіткою установкою:

1. Хорове повторення за вчителем слів і словосполучень з метою засвоєння їх слухового образу.

2. Кількаразове прослуховування та повторення слів і словосполучень за вчителем з опорою на образне унаочнення (завжди легше проілюструвати словосполучення або ціле речення з новим словом, ніж окреме слово).

3. Відповіді на запитання у такій послідовності:

а) загальні запитання (Чи це…?, Чи ти …? тощо), які вимагають короткої відповіді: Так або Ні;

б) альтернативні запитання (Це стіл чи стілець?, Він пише чи читає? тощо), які дають можливість вибору;

в) спеціальні запитання, які передбачають власне визначення предмета, якості, місцезнаходження тощо.

Вправи такого типу можна організувати як роботу парами: учитель демонструє предмети або їх зображення, дії, якості предметів тощо, а учні звертаються один до одного із серією запитань, аналогічних до запропонованого вчителем. Дещо гіршим можна вважати фронтальне виконання таких вправ, коли вчитель демонструє предмети і сам звертається до класу з серією запитань.

Таку форму тренування легко організувати, коли опрацьовуються слова одного класу (назви меблів, кольори, назви професій, назви видів спорту, назви магазинів, визначення часу, місцезнаходження предметів тощо).

4. Повторне застосування зазначених вище форм роботи на наступному уроці.

5. Запис слів і словосполучень у словнички та їх хорове приговорювання. Відповідно до принципу усної основи ця форма роботи застосовується, починаючи з другого року навчання іноземної мови.

6. Завдання додому – за допомогою словника визначити і записати у свій словничок значення слів і словосполучень, а також вивчити («довчити») їх.

7. Закріплення знань лексичного матеріалу в парах. Для цього на основі словничка складають списки слів і словосполучень на картках: на одній – рідною мовою, на другій – іноземною. Такі картки учні можуть підготувати вдома. Картки дають можливість організувати як засвоєння мовного матеріалу, так і взаємний контроль його знань.

Засвоєння. Учень А користується карткою із списком словосполучень рідною мовою. Він називає словосполучення вибірково і пропонує учневі Б перекласти їх іноземною мовою. Учень Б, користуючись карткою із списком словосполучень іноземною мовою, повинен вибрати і прочитати відповідні словосполучення.

Контроль. Учень А користується обома картками й описує учня Б, пропонуючи всі словосполучення із списку в довільному порядку. Учень Б при цьому ніякою опорою не користується. Про результат перевірки доповідають учителю.

Така робота над лексикою має й певні виховні можливості: формує в учнів почуття відповідальності, вчить бути вимогливими, чесними.

8. Індивідуально-масове тренування у класі та вдома. Тут можна запропонувати такі завдання:

1) виконайте розпорядження вчителя (включаються нові слова, виконують усі учні);

2) намалюйте названі предмети (дається список іменників);

3) з поданих слів виберіть ті, що стосуються певної теми (пропонується список слів);

4) назвіть хором предмети, які показує вчитель;

5) вставте замість крапок потрібне слово (пропонуються два слова для вибору, виконується письмово);

6) назвіть предмети, зображені на малюнку (на столі вчителя тощо);

7) поєднайте правильно слова (пропонуються дві колонки слів, наприклад, іменників і прикметників);

8) прокоментуйте зміни у предметній ситуації (вчитель переставляє або замінює предмети на столі тощо);

9) складіть речення за картинкою, використовуючи назви позначених предметів (пропонується сюжетна картинка, на якій певні предмети позначено стрілочкою або цифрою);

10) включення лексичних одиниць у вправи на формування навичок говоріння.

На всіх етапах роботи звертається увага учнів на функцію структурно-службових слів, навіть якщо вони не входять до списку, який опрацьовується.

У процесі формування в учнів лексичних навичок вчителі, як правило, використовують методичні рекомендації щодо послідовності дій, вибору лексичних вправ для засвоєння слів активного мінімуму, різноманітні вправи, які представлені у змісті сучасних автентичних комплексів.

У той же час у підручниках недостатньо уваги приділяється вправам для формування в учнів розуміння слів, які зустрічаються в текстах і які відносяться до так званих «пасивного» і «потенціального» запасів.

Навчальна робота із лексикою пасивного мінімуму зосереджується в старших класах і пов’язана із збільшенням питомої ваги читання.

Формування рецептивних лексичних навичок і ознайомлення із ЛО, а також завданнями на її розуміння. При цьому рекомендується зберігати певну наступність завдань для виконання учнями:

* Знайдіть у реченні незнайому лексику.

* Зверніть увагу на її графічну форму.

* Встановіть її словникову форму.

* Знайдіть у структурі слова знайомі елементи (корінь, префікс, суфікс, що вони означають).

* Опираючись на місце слова в реченні, визначте його ймовірну синтаксичну функцію.

* Намагайтесь визначити значення слова, враховуючи контекст речення/понад фразової єдності.

Скористуйтеся даними рекомендаціями в процесі читання тексту.

Навчання лексики в іграх і через ігри

У процесі формування лексичної компетенції вчителі приділяють особливу увагу доцільності (поряд з вправами, завданнями) використанню виду вправ під рубрикою «Ігрові вправи», підтримуючи гасло класика педагогіки А.С. Макаренка «Граючись-навчай!».

«Банк» ігрових вправ для навчання іншомовної лексики.

 

Гра у слово.

Мета: використання нової лексики

Інструкція: Учні виписують нові слова відповідно до теми, яку вони вивчають, перевіряючи їх правопис за словником. Запропоновані вирази для вирішення комунікативного завдання:

Doestheword “…” soundfamiliartoyou?

Yes, thiswordisfamiliartome. Ukrainianforitis “…”.

(No, I amafraidit’sunfamiliartome. Whatdoesitmean?)

Yes, youareabsolutelyright.

(No, youarewrong.)

Whatisthespellingofthisword?

Thankyouverymuch. Now I knowthisword.

Учасники гри записують необхідну інформацію, узагальнюючи її: скільки учнів виписали ці ж самі слова, скільки із них їх уже знали та яке слово є найбільш складним для запам’ятовування.

 

Гра «Кольори»

Мета:повторення назв кольорів.

Інструкція:Перед грою вчитель розучує з учнями вірш:

I seesomethingyellow, yellow, yellow,

I seesomethingyellow.

Guesswhatitcanbe!

Він пояснює, що замість слова «yellow» можна вжити будь-яке слово, що оз-начає колір. Учитель повторює з учнями назви вивчених кольорів і кладе на стіл кілька малюнків, на яких зображено предмети різних кольорів. Учні по черзі під-ходять до столу і повторюють вірш, замінюючи в ньому назву кольору і показую-чи класу малюнок, виконаний у цьому кольорі. Хто робить це правильно, дістає очко.

 

Гра «Веселе коло»

Мета: повторення назв кольорів.

Інструкція:Учні сідають чи стають у коло. Один з них кидає кому-небудь м’яч або м’яку іграшку і називає колір. Учень, який спіймав м’яч, називає словосполучення: ко-лір + предмет (a redflower) і кидає м’яч іншому учневі, називаючи інший колір, і т. д. Учень, який не може назвати словосполучення, вибуває з гри.

 

 

Гра «Не збийся з ритму»

Мета:повторення слів до певної теми.

Інструкція:Учні сідають колом або півколом. Учитель розучує з ними такі дії: двічі стукнути долонями по столу, підняти руки і двічі плеснути в долоні, потім двічі ляснути пальцями. Ця послідовність дій повторюється кілька разів у чіткому ритмі. Коли учні засвоїли цю послідовність дій, учитель пояснює, що надалі вони виконуватимуть першу і другу дію всі разом, а під час третьої перший учень повинен сказати яке-небудь слово на задану тему. Зазначена послідовність дій виконується далі і вже другий учень має сказати яке-небудь слово, ляскаючи пальцями. Хто при цьому збивається з ритму, не може сказати або повторює вже сказане слово, вибуває з гри. В кінці гри у колі залишається лише один учень, який і стане переможцем.

 

Гра «Земля, вода, повітря»

Мета:повторення назв речей, істот, розподіл їх за сферами існування.

Інструкція:Учні стають колом. Один із них кидає м’яч або м’яку іграшку іншому учневі і говорить яке-небудь одне слово: «earth», «air», «water». Учень, який спіймав м’яч, має швидко назвати річ або істоту, яка існує в цій сфері (наприклад: air – a bird, earth – a house, water – a ship), і кинути м’яч іншому учневі, сказавши знову одне з цих трьох слів.

Учень, який говорить неправильно, повторює сказане раніше слово або не мо-же назвати ніякої речі чи істоти, вибуває з гри. Перемагає той, хто залишиться в грі до кінця.

 

Гра «Клубок»

Мета:активізація лексики з певної теми, розвиток слухової пам’яті.

Інструкція:Учні сідають колом. Учитель починає розмову з будь-якої теми, наприклад «Покупки»: Yesterday I wentshoppingandboughtsomebread. Учень, який сидить зліва, повторює це речення і додає: Yesterday I wentshoppingandboughtsomebreadandsomemeat. Третій повторює це речення і додає своє словосполучення. Хто не зможе відтворити попередніх речень або додати своє, вибуває з гри.

Таку гру можна проводити з будь-якої теми на різних етапах навчання.

 

Гра «Що зникло?»

Мета:повторення слів до певної теми.

Інструкція: Учитель розкладає на столі вісім малюнків з тваринами або певними предметами, які важко запам’ятовуються дітьми. Потім пропонує учням закрити очі: Shutyoureyes! Учитель в цей момент забирає один з малюнків і каже: Openyoureyes! Whatismissing? Учні називають предмет, малюнок якого зник. Діти знову закривають очі і гра триває.

 

Гра «Котра година?»

Мета:активізація лексики до теми «Час».

Інструкція:Учитель ділить клас на дві – три команди. На макеті годинника він ставить стрілки на певний час і звертається до першого гравця першої команди із запитанням: What’sthetime? За правильну відповідь команді зараховується двоє очок. Якщо замість першого учня відповідає інший з цієї команди, то зараховується одне очко. Далі вчитель міняє час на циферблаті, запитує про час у першого гравця другої команди, і гра триває. Протягом гри кожен учень має можливість сказати, котра година, і завоювати для своєї команди двоє очок.

 

Гра «Хрестики – нулики»

Мета:активізація лексики з певної теми.

Інструкція:Учитель ділить клас на дві команди – «хрестики» і «нулики». На дошці зображено квадрат, який поділено на 9 менших квадратиків. В кожному квадраті написана назва теми-категорії, наприклад: animals, seasons, food, weather, professions, clothes і т. д. Кожна команда вибирає собі категорію, а вчитель читає запитання до цієї категорії. Якщо гравці відповідають на запитання, то вчитель замість категорії ставить значок команди, що дала відповідь: хрестик або нулик. Перемагає команда, що має три хрестика чи нулика підряд. Запитання можуть бути такі:

Animals: Itlivesintheforest; it’sbrownandfatandhas a shorttail. (A bear)

Seasons:Childrendon’tgotoschoolin … (Summer)

Food: Whatvegetablesdoyouneedtocookvegetablesalad?

Weather: Whatcanweseeintheskyatdaywhentherearenoclouds? (Thesun)

Professions: Peopleofthisprofessionsellthings. (A seller) і т. д.

 

Гра «Заборонений числівник»

Мета: закріплення кількісних та порядкових числівників.

Інструкція: Вчитель ділить клас на дві команди. Він називає «заборонений» числівник – його не можна вимовляти. Учні хором чи індивідуально рахують, називаючи кількісні або порядкові числівники. Той, хто помиляється і вимовляє «забороне-ний» числівник, приносить своїй команді штрафне очко. Виграє команда, що отримала меншу кількість штрафних очок.

 

Гра «П’ять слів»

Мета:закріплення лексики з певної теми.

Інструкція:Учитель ділить клас на дві команди. Один учень з першої команди рахує до п’яти (спочатку можна спробувати до десяти), а представник другої команди повинен за цей час назвати п’ять слів з певної теми, зазначеної вчителем заздалегідь. Учасник, що не справився із завданням, вибуває з гри. Вчитель може змінювати тему протягом гри.

 

Гра «Назви шосте слово»

Мета:закріплення та активізація лексики з певної теми.

Інструкція:Учні сідають в коло чи півколо. Учитель починає гру, називаючи п’ять відомих учням слів з певної теми, наприклад: п’ять видів спорту, професій, тварин тощо. Учень, на якого вказує вчитель, має швидко додати ще одне – шосте слово, не повторюючи вже названих слів. Якщо учень одразу ж називає «шосте» слово, то стає ведучим, якщо ж замешкається, то ведучий залишається той самий.

Приклад гри: cat, dog, monkey, rabbit, cow, …(pig).

 

Гра «Раз – два»

Мета:закріплення та активізація лексики з певної теми.

Інструкція:Учні стають в коло. Учитель дає кожному учаснику «ім’я» - слово із вивченої лексики. Щоб діти запам’ятали ці «імена», кожен має ще раз по колу назвати себе новим іменем. Далі починається гра. Учні хором кажуть: One – two. Ведучий називає своє нове ім’я і нове ім’я будь-якого іншого учня. Знову хором: One – two. Учень, чиє ім’я було названо ведучим, називає своє нове ім’я і нове ім’я іншого гравця. Так гра триває, поки не будуть названі усі гравці. Приклад гри:

Хором: One – two

Учень: Bear, dog.

Хором: One – two

Учень: Dog, cat.

Гра проводиться у швидкому темпі. Якщо учень називає себе та іншого гравця не зразу або забуває імена учнів, він виходить з гри.

 

Гра « Що зайве?»

Мета:активізація лексики з певної теми.

Інструкція:Гра проводиться з картками. Вчитель розміщує на дошці групами картки зі словами по чотири. Діти по черзі називають картку, яка не входить в ту чи іншу групу, і вчитель забирає її. Потім кожна з груп називається одним узагальнюючим словом. Для ускладнення завдання гру можна проводити без карток – усно.

Приклад гри: Cow, horse, window, pig.

Whatdoesn’tbelong?

“Window” doesn’tbelong.

Cows, horses, pigsaredomesticanimals.

 

Гра «Підбери антонім»

Мета:розширення словникового запасу учнів.

Інструкція:Перед початком гри вчитель пояснює учням, що антоніми – це протилежні за значенням слова. Гру можна проводити з м’ячем. Учитель кидає учневі м’яч, називаючи певне слово, а учень має повернути м’яч, підібравши до нього антонім. Таку ж гру можна проводити на підбір синонімів або рим.

 

Гра «Їстівне – неїстівне»

Мета:активізація лексикиз різних тем.

Інструкція:Гра проводиться з м’ячем. Учитель або учень кидає м’яча іншому учневі, називаючи певне слово. Якщо слово означає їстівний предмет, дитина ловить м’яча, якщо ж неїстівний – відкидає його.

 

Гра «Виправ помилку»

Мета:закріплення та активізація лексики з теми «Частини тіла».

Інструкція:Дітям подобається виправляти помилки інших. Вчитель показує свою руку і каже: “Oh, somethingiswrongwithmyfoot!” Учні виправляють: “withyourhand!”.Вчитель продовжує: “I don’thear, somethingiswrongwithmynose!”, показуючи на вухо, наприклад. Діти сміються і виправляють. Потім роль ведучого може виконувати учень, який по черзі звертається до однокласників.

 

Гра-відпочинок. RelaxationGame

Мета: використання нової лексики

Інструкція:Imagineyousee a treewithapplesonit. Trytogetthem. Theyaresohigh. Standup! Takethem. Youcan’tdoit. Raiseyourhandsup! It’ssodifficulttogettheapples. Jump! Isthereanythinginyourhands? Nothing? Jumponcemore! Nowhave a rest.

 

Лексико-граматична гра «Вгадай тварина» («Guesstheanimal»)

Мета: використання нової лексики

Інструкція: Гра використовується для розвитку уяви, творчого мислення, навичок усного мовлення теме «Аnimals» або навички вживання загального питання з дієсловом tobe (будь-яка тема). Учитель починає малювати якусь тварину (або предмет). Учень повинен здогадатися яку тварину (або предмет) буде намальовано. Він задає питання: Isit a cat? (Isit a book?) Потім учитель починає поступово домальовувати, учень продовжує задавати питання поки не відгадає.

 

Лексико-граматична гра «Квартира» («Flat»)

Мета: використання нової лексики

Інструкція: Ця гра на повторення лексики та розвиток навичок усного мовлення за темою «Квартира». Учні працюють у групах. Кожній групі дається опис однієї з кімнат квартири (спальня, їдальня, дитяча, вітальня) і великий аркуш паперу. Учні ділять лист на 4 частини. Кожна група малює кімнату за описом, яке їй видається, та підписує назви предметів в кімнаті. Потім групи міняються картками з описом кімнат. Наприкінці роботи кожна група повинна намалювати всю квартиру. Картки з описом кімнат забираються, і кожна група отримує завдання усно описати одну з намальованих кімнат.

 

Гра «Прикрась ялинку» («Decoratethetree»)

Мета: використання нової лексики

Інструкція:Гра використовується для відпрацювання вміння називати кольори по-англійськи.

З картону вирізається ялинка (або малюється на дошці). Окремо готуються кулі різного кольору. Учитель (чи ведучий) звертається до дітей з пропозицією повісити на ялинку кулю будь-якого кольору: "Kate. Decoratethetree! "Учень прикріплює кулю на ялинку і каже:" I decoratethenewYeartreewiththegreenball. "Далі вчитель просить повісити куля якогось певного кольору:''Тоm, decoratethetreewithblueball!" І т.д.

 

Гра-розрядка (warming-up activity).

Мета: запровадження нової лексики, обговорювання нових слів у типових ситуаціях, емоційна і фізична розрядка.

Інструкція: Викладач встає на вільне місце і говорить: «I likeyoghurtbut I don'tlikecheese.» При цьому він показує рукою праворуч, кажучи like і наліво, кажучи don'tlike.Задача учнів – приєднатися до вчителя праворуч і ліворуч, запропонувавши свій варіант. Наприклад: I don'tlikecottagecheeseeither, but I likemargarine.

Дана гра підходить до будь-якої теми.

 

Гра-вправа «Вставте букву».

Мета: повторення графічного образу слова.

Інструкція: викладач пише на дошці слова з активного словника, пропускає одну або декілька літер. Завдання учнів – вставити пропущені букви. Вставте пропуски в словах:

ADM-RATION, EL-TION, ENTHUSE-- SM, PR-DE, ANNO-ANCE, AN-IETY, HUMILI-TION, ENV-

JE-LOSY, GU-LT, L-VE, SH-ME, ANG-R, JY, Z-ST, TEN-ION,

EXC-T-MENT, H-TE, DESP--R.

 

Гра «Хрестики-нулики».

Мета: використання нової лексики в мові під контролем викладача. Поясніть значення слова або виразу в клітці. Після цього, поставте в ній свій знак (хрестик або нулик) і рухайтеся далі. Тільки правильне пояснення дає вам право зробити хід.

flight Luggagetag Meansoftraveling
Freeofcharge Excessluggagecharge Boardingpass
Be duty-free Check-in Foryourpersonaluse

Інструкція: викладач малює сітку як для гри в хрестики-нулики і заповнює їх лексичним матеріалом, який хоче обговорити. Завдання учнів - вибрати клітку і пояснити поняття (слово). Якщо гравці все зробили вірно, вони отримують право поставити хрестик / нулик і продовжують гру. Учні грають в командах або в парах.

 

Гра «Змагання»

Мета: використання нової лексики в діалоговій мови.

Інструкція: гра складається з двох етапів. Учні грають у парах. На першому етапі учні пишуть максимальну кількість слів по темі. На другому етапі складають діалоги з даними словами.

 

Гра «Групи»

Мета: міні-монологічне висловлювання з активною лексикою під контролем викладача.

Інструкція: гра проводиться стоячи, в русі. Під керівництвом викладача клас ділиться на дві групи за різними ознаками. Завдання учнів – сказати про переваги перебування в даній групі. Клас ділиться на дві групи за певною ознакою. Скажіть про переваги своєї групи.

SMOKERS - NONSMOKERS

LEFT - RIGHT HANDED

HAVING BROTHERS - SISTERS

CAN RIDE A BICYCLE - CAN RIDE A CAR

CAN SWIM - CAN DANCE

 

Гра-кросворд «Прикметники для опису людей».

Мета: використання нової лексики в мові під контролем викладача.

Інструкція: учні діляться на дві групи – A і B. Викладач пропонує групам бланки з кросвордом по темі, який заповнений тільки на половину. Слова у груп A і B не збігаються, а є продовженням кросворду. Завдання учнів - заповнити кросворд новими словами до кінця, при цьому пояснивши іншій команді значення відсутніх слів.

 

Гра по темі «Здорове харчування».

Мета: вдосконалення лексичних мовних навичок у ситуаціях усного спілкування.

Інструкція:малюнок у вигляді ігрового поля із завданнями. Завдання учнів пройти ігрове поле, виконуючи завдання. Кинувши кубик, учасники говорять без зупинки протягом 30 секунд.

 

Рольова гра «У супермаркеті».

Мета: розвиток лексичних мовних навичок у діалоговому спілкуванні.

Інструкція: викладач заготовлює «товар для продажу» у вигляді карток з написами. Завдання учнів – розіграти діалоги від імені покупця і продавця, використовуючи лексику на картках.

«Товар для продажу» у вигляді етикетки з інформацією про виріб:

ITEM - T-SHIRT

COLOUR - LIGHT BLUE

SIZE - 36

MATERIAL - PURE COTTON

COUNTRY - CHINA

PRICE - 46 $

Перед початком гри учні повторюють лексику за темою «Одяг». Учні розповідають діалоги у ролях.

Ролі: BUYER / CUSTOMER / CLIENT - SELLER / SHOP-ASSISTANT / SALESMAN

 

Гра «Скажи наступне слово»

Мета:засвоєння та повторення назв днів тижнів, місяців, дат, числівників.

Інструкція:Учитель називає день тижня, місяць, дату або числівник. Учні по черзі швидко називають наступний день, місяць, дату або числівник. За кожне правильне слово учень дістає очко.

Цю гру можна проводити на командну чи особисту першість.

 

Гра «Лексичне лото «Bingo!»

Мета:повторення лексики з будь – якої теми.

Інструкція:Учитель готує список слів з якої-небудь лексичної групи (назви тварин, магазинів, меблів, шкільного приладдя тощо). Кожний учень креслить на аркуші паперу квадрат, який ділить на 9 маленьких квадратів, у кожному з яких учні пишуть по одному слову із заданої групи.

На виконання цього завдання учням дається 3-5 хвилин, після чого вчитель голосно читає слова зі свого списку, викреслюючи прочитані. Учні викреслюють слова, які є у їхніх квадратах. У кого виходить три закреслені слова по вертикалі, горизонталі або діагоналі, той говорить: «Bingo!». Цьому учню надається перше місце. А вчитель продовжує читати слова зі списку, щоб визначити друге і третє місце.

ТЕМА 3