Нумерація розділів і підрозділів
Розділи і підрозділи дипломної роботи нумерують арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію арабськими цифрами без крапки, наприклад,
„Розділ 1 Теоретичні і методологічні...”, „Розділ 2 Аналіз існуючого процесу...”, і т.д.
Такі структурні частини дипломної роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини дипломної роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу. За потреби пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
Переліки
Переліки, за потреби, можуть бути наведені у середині тексту розділів і підрозділів. Перед переліком ставлять двокрапку.
Перед кожною позицією переліку потрібно ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи, - дефіс (перший рівень деталізації). При подальшій деталізації переліку використовують арабські цифри з дужкою як другий рівень деталізації.
Перелік першого рівня деталізації друкують з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно розташування переліку першого рівня, наприклад:
Для фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання використовують такі типи санаційних заходів:
- фінансово-економічні;
- організаційно-правові:
1) санація зі збереженням існуючого юридичного статусу боржника;
2) санація зі зміною організаційно-правової форми боржника;
- виробничо-технічні;
- соціальні.
Ілюстрації
Ілюстрації (рисунки, графіки, схеми, діаграми) повинні бути розміщені у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті дипломної роботи. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.
Будь-яка ілюстрація позначається скороченим словом „Рис. ...”. Ілюстрації нумеруються арабськими цифрами в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.
Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, „Рис. 2.3. Цілі управління проектами ” – третій рисунок другого розділу. Назву ілюстрації розміщують посередині рядка. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (під рисунковий підпис). Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи: найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.»; порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами; тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного; експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.
Якщо у дипломній роботі тільки одна ілюстрація, її також нумерують згідно з визначеними вимогами.
Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1». Основними видами ілюстративного матеріалу в дипломних роботах є: схема, фотографія, діаграма, графік. Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».
Приклад оформлення ілюстрації наведено у додатку Д.
Таблиці
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею та друкують симетрично до тексту. Назву та слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом. За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці чи в них обох, а не у прографці; логічний предикат, або присудок, таблиці (тобто дані, якими характеризується підмет) – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка. Заголовок кожної графи в головці таблиці мусить бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.
Боковик, як і головка, потребує лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним. У прографці повторювані елементи, які стосуються до всієї таблиці, виносять у тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи збігалися; неоднорідні – посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою від 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці вносити не треба.
Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. На всі таблиці мають бути посилання у тексті дипломної роботи.
Таблиці слід розташовувати безпосередньо після тексту, де вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Таблицю розміщують таким чином, щоб її можна було читати без повороту, або з поворотом за годинниковою стрілкою.
Таблицю треба нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатках. Номер складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, „Таблиця 3.2 ”- друга таблиця третього розділу.
Якщо в роботі тільки одна таблиця, її також нумерують згідно з попередніми вимогами.
Слово „Таблиця...”, її номер та назву розміщують з абзацу.
Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату, таблицю поділяють на частини. При цьому додатково вставляється рядок, після заголовків граф, з відповідними їм номерами. Частину таблиці переносять на наступну сторінку, замінивши заголовки граф номерами і над цією частиною розміщують рядок „Продовження таблиці...” із зазначенням номера таблиці з абзацу.
Заголовки граф таблиці починаються з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком.
Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.
Коли текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
Після таблиці треба пропустити один рядок.
Приклад оформлення таблиці наведено в додатку Г.
Формули
При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил. Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Рівняння та формули відокремлюють від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал не менше одного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х). Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті. Інші нумерувати не рекомендується. Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то її номер записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і спрямоване в бік номера. Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула є складовою речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі. Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники та матриці, можна розділові знаки не ставити.
Формули розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Вище і нижче кожної формули має бути пропущений один рядок.
Формули у дипломній роботі (за винятком наведених у додатках) треба нумерувати порядковою нумерацією у межах кожного розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою, наприклад, „формула (2.4)”- четверта формула другого розділу.
Якщо в роботі тільки одна формула, її також нумерують згідно з вимогами.
Приклад
Коефіцієнт ефективності інвестицій розраховується за формулою:
Рср
ARR = 100%, (3.2)
ІСср
де ARR – коефіцієнт ефективності інвестицій,%;
Рср – середньорічний чистий прибуток проекту, грн.;
ІСср – середньорічний обсяг інвестицій, грн.
Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, що виконуються, причому знак операції на початку наступного рядка повторюють. При перенесенні формули на знаку операції множення застосовують знак „×”.
Формули, що розташовані одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комами.
Посилання
При написанні дипломної роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дипломній роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена дипломна робота. При написанні дипломної роботи студент має надавати посилання на джерела, матеріали, окремі результати з яких наводяться в роботі. Такі посилання дозволяють проконтролювати достовірність наведених відомостей. При посиланнях на джерела інформації в тексті роботи вказують порядковий номер за переліком інформаційних джерел, виділений двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1, 3-7, 9-10]». Цитати оформлюються як посилання та наводяться у вигляді порядкового номера за списком джерел та сторінки у квадратних дужках; наприклад [19, с. 73].
Приклад. Цитата в тексті: «... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв'язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передавання інформації [6, с. 29]». Відповідний опис у переліку посилань:
6. Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей: Навч. посіб. - К.: КМ Аcademia, 1998. – 192 с.
Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: «рис. 1.2». Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад: «... у формулі (2.1)». На всі таблиці дипломної роботи необхідно посилатися в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3». Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи того друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
3.9 Обкладинка
Обкладинка для дипломної роботи повинна мати тверду оправу.
Титульний аркуш
Титульний аркуш є першою сторінкою дипломної роботи і містить дані, які розташовані в такій послідовності:
а) найменування міністерства;
б) повна назва навчального закладу;
в) відомості про факультет та кафедру;
г) повне найменування дипломної роботи;
д) відомості про виконавця дипломної роботи та наукового керівника;
е) відомості про консультанта з ІКТ;
є) відомості про відповідального за нормоконтроль;
ж) рік виконання дипломної роботи.
Приклад оформлення титульного аркуша наведено у додатку А.
Підписи і дати підписання рекомендується виконувати чорним кольором.
Зміст
Зміст розташовують безпосередньо після завдання, яке наведене у додатку Б, починаючи з нової сторінки.
Зміст включає: вступ, послідовно перелічені найменування усіх розділів, підрозділів, висновки і пропозиції, перелік літератури, додатки і відповідні їм номери сторінок.
Зміст доцільно виконувати у вигляді прихованої таблиці, що складається з потрібної кількості рядків і трьох колонок (перша – нумерація розділів і підрозділів, друга – найменування розділів і підрозділів, третя – нумерація сторінок).
Приклад оформлення змісту наведено у додатку В.
Перелік літератури
Перелік джерел, на які є посилання в основній частиті дипломної роботи, має бути наведений у кінці роботи, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання.
До переліку літератури включають усі використані джерела. Першими в списку приводять Конституцію України, Закони та Постанови Верховної Ради, надалі – постанови, рішення та розпорядження Президента, уряду, за ними – положення , вказівки, інструкції, рекомендації, листи Кабінету міністрів, галузевих міністерств, відомств. Потім наводять список книг, монографій, підручників, навчальних посібників, довідників, словників, статей, розмішуючи їх у алфавітному порядку.
Приклад оформлення окремих елементів літературних джерел наведено у додатку Ж.
Приклад оформлення переліку літератури наведено у додатку К.
Додатки
Додатки треба оформлювати як продовження дипломної роботи на наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку посилань на них у тексті роботи. Перед додатками на окремому аркуші має бути вказано слово „ДОДАТКИ”.
Кожний додаток слід починати з нової сторінки. Посередині рядка має бути вказано слово
”Додаток ...” і велика літера, що позначає додаток. Додатки треба позначати великими літерами української абетки за винятком літер Е, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, „Додаток К”. Один додаток позначається як „Додаток А”.
Додатки мають спільну з рештою сторінок роботи наскрізну нумерацію.
Ілюстрації, таблиці, формули, що є тексті додатку, треба нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, „Рисунок К.3” – третій рисунок додатку К; „Таблиця В.2” – друга таблиця додатку В; формула (Б.1) – перша формула додатку Б.
Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, їх нумерують згідно з попередніми вимогами, тобто, рисунок А.1, таблиця А.1, формула (А.1).
Якщо в дипломній роботі як додатки використовуються реальні документи, що мають самостійне значення й оформляються відповідно до вимог щодо документів даного виду, їх копію вміщують в роботу без змін в оригіналі. На копії документів посередині друкують або пишуть від руки слово „Додаток...” і проставляють праворуч у верхньому куті аркуша порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію роботи.
ЗАХИСТ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
До захисту дипломна робота супроводжується відгуком наукового керівника та зовнішньою рецензією.
Відгук наукового керівника має свідчити про самостійність дослідження, актуальність теми, відповідність змісту плану роботи, оцінювати як якість виконання самої роботи, так і якість роботи студента над нею й містити висновок про можливість допуску дипломної роботи до захисту у ДЕК( Додаток Л).
Зовнішніми рецензентами можуть бути провідні спеціалісти, які працюють на підприємствах, в наукових установах, викладачі вищих навчальних закладів. Зовнішня рецензія має містити такі складові:
- висновки щодо актуальності обраної теми, практичної значущості виконаної
дипломної роботи;
- характеристику повноти завдання щодо розкриття теми дипломної роботи, відповідність тексту роботи завданню;
- висновки щодо використання в роботі сучасних методів дослідження, методичних підходів до вдосконалення діяльності організації згідно з напрямком теми дипломної роботи;
- оцінку конкретних пропозицій, рекомендацій щодо вдосконалення управляння
певними аспектами діяльності, підвищення його ефективності;
- оцінку загальних вражень від дипломної роботи (оформлення, стиль, грамотність
викладення тощо);
- висновок рецензента про відповідність якості виконання дипломної роботи до
вимог, які висуваються до таких робіт; зауваження та висновок про можливість допущення її до захисту і, за бажанням, про рівень оцінювання роботи за чотирьохбальною системою: відмінно, добре, задовільно, незадовільно.
Рецензент має підписатися та позначити своє прізвище, ім’я та по батькові, місце роботи, посаду, яку обіймає, і завірити свій підпис печаткою. Бланк рецензії на дипломну роботу наведено у додатку М.
Під час підготовки до захисту студент повинен погодити зі своїм науковим керівником складену стислу доповідь щодо дипломної роботи і підготовити наочні матеріали (5-6 сторінок з найважливішими ілюстративними матеріалами: плакати або роздавальний матеріал, слайди, фотографії, рекламні проспекти тощо).
Обсяг тексту доповіді має відповідати 10 хвилинам виступу, містити обґрунтування актуальності обраної теми дипломної роботи, стислу характеристику та основні результати аналізу діючого підприємства та пропозиції й рекомендації, які випливають із проведеного дослідження.
Наочні матеріали мають послідовно ілюструвати доповідь студента і забезпечувати повноту висвітлення всіх положень, які підлягають захисту. Вони виконуються у форматі А4 (А3) і подаються для членів ДЕК у кількості не менше трьох екземплярів.
Дипломна робота, яка успішно пройшла попередній захист, подається завідувачу кафедри, який приймає рішення щодо дозволу до захисту дипломної роботи на засіданні ДЕК, що оформлюється через відповідний запис у висновку кафедри про дипломну роботу ( див. додаток Л). Якщо завідувач кафедри вважає за неможливе допустити дипломну роботу до захисту через її незадовільну якість, це питання виноситься на засідання кафедри. Обговорення оформлюється протоколом і подається на затвердження декану факультету.
Дипломна робота, яка не відповідає вимогам щодо змісту та оформлення, написана без дотримання затвердженого плану, не містить матеріалів конкретного дослідження проблеми на реальному підприємстві, обґрунтованих пропозицій та рекомендацій, не має зовнішньої рецензії, до захисту не допускається.
На момент подання дипломної роботи, вона має бути переплетеною у твердій обкладинці. До внутрішньої сторони обкладинки студент приклеює конверт для розміщення супроводжувальних матеріалів. Рецензія вкладається у конверт разом із іншими супроводжувальними матеріалами. Для підготовки студента до пояснень у зв’язку з можливими зауваженнями рецензента йому надається можливість ознайомитися з рецензією до захисту роботи на засіданні ДЕК.
Дипломна робота реєструється на кафедрі і передається в деканат.
Захист дипломної роботи відбувається на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії, графік роботи якої затверджує ректор академії.
На засідання ДЕК до початку захисту подаються деканом такі документи:
- витяг з наказу ректора академії про затвердження персонального складу цієї
комісії;
- список студентів, які допущені до захисту дипломних робіт за підписом декана
факультету;
- довідка від деканату про виконання студентом навчального плану та про одержані ним оцінки з теоретичних дисциплін , навчальних та виробничих практик;
- дипломна робота студента;
- письмовий відгук наукового керівника дипломної роботи;
- зовнішня рецензія на дипломну роботу;
- інші матеріали, які характеризують наукову та практичну цінність виконаної
дипломної роботи (довідки про впровадження пропозицій студента у практичну діяльність підприємства, друковані тези доповідей, статті студента з теми дипломної роботи тощо).
Процедура захисту протоколюється секретарем ДЕК.
Студент стисло доповідає комісії сутність проведеного дослідження, дає оцінку
отриманим результатам, ілюструючи доповідь наочними матеріалами.
Після доповіді студента голова ДЕК дає можливість членам ДЕК, присутнім
ставити студенту запитання щодо змісту дипломної роботи. Відповіді студента мають бути конкретними, аргументованими і короткими.
Після відповіді студента на запитання голова ДЕК оголошує відгук наукового
керівника та зачитує рецензію на дипломну роботу, а студенту надається можливість відповісти на всі зауваження рецензента.
За результатами захисту дипломної роботи ДЕК приймає рішення щодо оцінки захисту роботи та про присвоєння студенту відповідної кваліфікації з видачею йому диплома державного зразка.
Студент, який отримав на захисті дипломної роботи незадовільну оцінку, має бути відрахований з академії і в цьому випадку йому видається академічна довідка встановленого зразка. Він має право бути повторно допущений до захисту дипломної роботи протягом наступних трьох років. Повторно дипломна робота виконується за наявності заяви студента про допуск до захисту, дозволу ректора і рішення кафедри про затвердження теми та об’єкта дослідження, призначення наукового керівника. На вимогу кафедри тему дипломної роботи може бути змінено або у межах з самого початку обраної теми матеріали роботи можуть бути суттєво оновлені та доповнені.
Якщо захист дипломної роботи не відбувся з поважних причин (про що студент має подати відповідні документи до ДЕК), то ректор академії може продовжити термін його навчання до наступного терміну роботи ДЕК із захисту дипломних робіт, але не більше як на один рік. Незалежно від причин повторний захист дипломних робіт у той самий рік категорично заборонено.
На всіх засіданнях ДЕК складається протокол, до якого вносяться відповідні оцінки щодо захисту дипломних робіт, записуються запитання членів ДЕК і присутніх на захисті, особисті думки членів ДЕК, оцінюється набутий освітній рівень, а також відомості про державний документ про освіту, що видається випускникові академії.
Протоколи захисту дипломних робіт підписуються головою і членами ДЕК, що брали участь у засіданні, і зберігаються в академії протягом 75 років.
ДЕК по завершенню роботи складає звіт, в якому відображає основні показники щодо рівня та якості успішності захистів, характеристик дипломних робіт щодо впровадження конкретних пропозицій у практику діючих організацій, застосування сучасних інформаційних і комп’ютерних технологій в аналітичних дослідженнях і т.ін. Звіт ДЕК обговорюється на Вченій раді академії. Захищені дипломні роботи випускова кафедра здає в архів академії не пізніше ніж через 3 дні після завершення роботи ДЕК, де вони зберігаються протягом 5 років.