Amp; Методичні рекомендації

Перше питання має фундаментальне теоретичне призначення. Розкриваючи питання про механізм правового регулювання правовідносин охорони та захисту прав особи, магістри усвідомлюють, що ні правовідносини, ні будь-які інші правові категорії та інститути не перебувають в абстрактних субстанціях чи площинах. Діалектика пізнання дає уяву про взаємопов’язаність та обумовленість фактичних відносин з механізмом впливу на них, який має свою генетичну спрямованість, програмність, стадійність. Права особи не існують абстрактно, вони існують в певних системах, які прийнято називати правовідносинами в силу їх урегульованості засобами правового впливу. Право ж існує у зв’язку з існуванням держави, її механізму, діяльності органів, які забезпечують його нормативне оформлення (формалізацію) і має на меті врегулювати інтереси різних соціальних груп, приватних осіб через формалізацію їх прав і обов’язків, регламентацію реалізації належних прав особи, ступеню обмеження прав особи. Дану функцію покладено на державу, інструментом якої є право, як засіб впливу на суспільні відносини.

В теорії права механізм правового регулювання суспільних, і в тому числі цивільних правовідносин традиційно зводиться до зазначення елементів механізму правового регулювання, серед яких виділяють чотири основні: норму права; правовідношення; акти реалізації прав і обов'язків; акти застосування права.

Механізм правового регулювання складається з елементів - предмета, методу і процесу правового регулювання (стадій механізму правового регулювання) .

Погрібний С.О. виділив наступні елементи механізму правового регулювання: норми цивільного права; юридичні факти; суб’єктивні юридичні права та обов’язки, які мають суб’єкти правовідносин, що виникли на підставі юридичного факту; здійснення суб’єктивних юридичних прав та виконання суб’єктивних юридичних обов’язків; захист порушених цивільних прав та інтересів (цивільно-правова відповідальність)[19].

Хропанюк В. Н. відзначає, що правове регулювання представляє собою багатогранний процес, здійснюваний за допомогою засобів юридичного впливу на суспільні відносини. Він виділив структурні елементи механізму правового регулювання: 1. Норми права встановлюють загальні обов'язкові правила поведінки учасників суспільних відносин. 2. Правовідношення. 3. Акти реалізації юридичних прав і обов'язків - фактична поведінка суб'єктів. Основними формами реалізації прав та обов'язків є використання наданих нормами права можливостей, виконання зобов'язуючого правового розпорядження, дотримання правових заборон. При неможливості самостійної реалізації суб'єктами права належних їм юридичних прав і обов'язків, держава здійснює правозастосовчу діяльність, покликану забезпечити їх повну реалізацію[20].

В даній системі правова норма є тісно пов’язана з функцією охорони прав особи. Закріплене чи регламентоване право є охоронюваним, так би мовити, перебуває під охороною держави і передбачає можливість задіювання механізму держави, субінституційного механізму, засобів державного примусу, спрямованого на захист порушеного чи оспорюваного права особи, що має на меті в тому числі і забезпечення стабільності суспільних відносин, а відтак, і можливості належної реалізації будь-якою особою належних їй прав.

Захист виступає в даній системі реалізацією, задіянням механізму державного примусу, реалізацією секундарного права особи на захист у випадку порушення прав і свобод особи. В даному випадку діяльність з захисту порушеного права особи є правовідношенням, яке переведене з ідеальної моделі захисту, передбаченої правовою нормою в реальний сектор через складну систему юридичних фактів – порушення права (правова норма і порушення як передумови захисту); діяльність особи, спрямована на відновлення її прав і свобод (подання заяви, позовної заяви, скраги, клопотання); діяльність органів із захисту порушеного чи оспорюваного права (правоохоронних органів, суду, органів державної влади).

В даному випадку магістри мають розмежовувати категорії відповідальності і захисту порушеного права. Відповідальність є результатом примусу держави, несприятливими наслідками протиправної поведінки особи, в той же час захист є підставою для за діяння механізму державного примусу по відношенню до порушника. Наслідки захисту є позитивними для особи, чиє право було порушене і відновлюється.

Друге питання «Міжнародні акти в механізмі охорони та захисту прав людини і громадянина» має на меті додати знать щодо змісту міжнародних актів у сфері охорони та захисту прав людини і громадянина, формуванню у них розуміння специфіки міжнародно-правового механізму охорони та захисту прав людини.

Відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (Далі – Конвенція), пріоритет надається міжнародному механізму охорони прав людини. Механізм захисту прав людини має субінституційний національний характер. Міжнародний (регіональний, європейський та ін..) механізм захисту прав людини зумовлений національним механізмом і можливий лише за умови вичерпування національних засобів захисту відповідно до законодавства України і у відповідності до взятих Україною зобов’язань по виконанню Конвенції (Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 року[21], Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року[22]).Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» (Дія міжнародних договорів України на території
України) чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.Відповідно до ст. 2 Конвенції рішення Європейського Суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.При тому варто знати та розуміти, що виконанню підлягають всі рішення Європейського Суду з прав людини, а не лише прийняті за поданням громадян проти України.Головне – рішення Європейського Суду з прав людини мають силу прецеденту, є нормою матеріального права, способом тлумачення правових норм і мають на меті сприяти зміні правопорядку країн-учасниць Конвенції з орієнтацією на охорону та захист прав людини.

Розкриваючи третє питання «Конституція України в механізмі правового забезпечення основних свобод людини і громадянина», варто виходити з положень Конституції України, зокрема ст. 19, - Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 9 Конституції - Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України[23].

Ст. 8 Конституції України - В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Права, свободи і обов’язки людини і громадянина закріплено в розділі 2 Конституції України і конкретизовані в інших законах України, зокрема, в Книзі 2 Цивліьного кодексу України 2003 р[24].

Місце Конституції України в механізмі правового забезпечення основних свобод людини і громадянина характеризується її базовим характером, регуля­тивним і охоронним призначенням, найвищою юридичною силою та визнанням людини і її свободи найвищою соціальною цінністю. Роль Конституції України в механізмі правового забезпечення основних свобод людини і громадянина по­лягає в: 1) обмежуючій функції Конституції; 2) установленні конституційних свобод; 3) забезпеченні їх реалізації [25].

Розкриваючи зміст четвертого питання «Закони України в нормативно-правовому забезпеченні основних свобод людини і громадянина» варто виходити з розуміння того, що основні права та свободи закріплені в Конституції України, інші – в Законах України. Разом з тим, виходимо з того, що діючі закони конкретизують зміст прав, закріплених в Конституції України, деталізують або встановлюють механізми реалізації консти­туційних свобод людини і громадянина (Закон України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 р.[26], Закон України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 року[27], Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 року[28], Закон України «Про міліцію» від 20.12.1992 р.[29], Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 р.[30], Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р.[31] та ін.).

Розкриваючи п’яте питання, варто виходити з того, що Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центральних органів державної виконавчої вла­ди деталізують окремі положення конституційних свобод на життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, свободу приватної власності і т.д.

Загалом, регуляторний вплив на суспільні відносини за допомогою нормативно-правових актів має на меті їх упорядкування, забезпечення реалізації прав і свобод особи, що супроводжується встановленням здорового балансу суспільних та приватних інтересів, шляхом встановлення обмежень у здійсненні прав особами та покладання обов’язків на державні органи, які виражаються в їх компетенції (повноваженнях).

 

¨Основні терміни та поняття

Конвенція, Декларація, Конституція, закон, нормативно-правовий акт, підзаконний акт, механізм правового регулювання, механізм охорони та захисту прав, конвенційний пріоритет, національний та наднаціональний захист, примус, дозвіл, зобов’язання, обмеження, дія нормативно-правових актів, норма права, захист, відповідальність, компетенція, повноваження

 

Тематика рефератів

1. Співвідношення міжнародного та національного механізмів захисту прав людини.

2. Проблеми правового захисту прав людини в умовах тимчасової окупації АР Крим.

3. Провадження Європейського Суду з прав людини.

4. Діяльність міжнародних правозахисних організацій.

5. Проблеми реалізації та захисту прав людини при реалізації права на свободу мирних зібрань в Україні (через призму змісту ст. 39 Конституції, Рішення Конституційного суду України від 19 квітня 2001 року та подій «Майдану» 2013 року).

6. Вплив порядку формування органів державної влади на дотримання прав і свобод людини і громадянина в Україні.

7. Роль Збройних Сил України в захисті прав людини (на прикладі заходів в зоні проведення АТО).

8. Роль Служби Безпеки України в механізмі охорони та захисту прав людини.

9. Самозахист прав людини і громадянина.

10. Реалізація права людини на пошук кращої долі.

 

?Тестові завдання

1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини не проводить провадження на підставі:

а) звернень громадян;

б) за власною ініціативою;

в) звернень іноземців, осіб без громадянства;

г) звернення народних депутатів України;

д) звернень будь-яких органів державної влади.

 

2. Конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:

а) акт реагування до Верховної Ради України;

б) акт реагування до Президента України;

в) акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України;

г) акт реагування до будь-якого органу державної влади;

д) акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції України та законів України.

 

3. Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

а) право на безкоштовну правовому допомогу адвоката;

б) право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

в) мати щонайменше 72 години для підготовки свого захисту;

г) захищати себе особисто чи використовувати безоплатну юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд;

д) допитувати свідків обвинувачення.

 

4. Відповідно до ст. 7 Конвенції:

а) нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення окрім як на підставі судового рішення;

б) нікого не може бути визнаним винним у вчиненні кримінального злочину, якщо його винуватість у тому не доведена;

в) нікого не може бути визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення на підставі дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.

г) особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності без урахування давності притягнення до кримінальної відповідальності, якщо дана особа вчинила злочин проти людства;

д) до осіб, що вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

 

5. Право на свободу світогляду і віросповідання відповідно до ст. 35 Конституції України:

а) свобода сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої;

б) безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність;

в) свобода сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, крім випадків обмеження цього прва в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей;

г) мати особисті релігійні переконання та вільно виражати їх;

д) свобода сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

 

6. Відповідно до ст. 28 Конвенції Про права дитини (ООН, 20.11.1989 р.)[32], право дитини на освіту включає:

а) безплатну й обов'язкову початкову освіту;

б) обов'язкову початкову освіту;

в) безплатну й обов'язкову середню освіту;

г) право на безоплатну вищу освіту;

д) доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів.

7. Подання Уповноваженого:

а) акт реагування Уповноваженого на порушення прав людини;

б) звернення з промовою до Верховної Ради України;

в) акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина;

г) звернення до народних депутатів України;

д) звернення до будь-яких органів державної влади та управління.

 

8. Згідно Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання:а) жодна держава-сторона не повинна висилати, повертати чи видавати будь-яку особу іншій державі, якщо є серйозні підстави
вважати, що їй там може загрожувати застосування катувань, крім випадків екстрадиції осіб, що вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини;б) жодна держава-сторона не зобов’язана висилати, повертати чи видавати будь-яку особу іншій державі, якщо є серйозні підстави
вважати, що їй там може загрожувати застосування катувань;в) жодна держава-сторона не повинна висилати, повертати чи видавати будь-яку особу іншій державі, якщо є підстави вважати, що їй там може загрожувати застосування катувань; г) жодна держава-сторона не зобов’язана висилати, повертати чи видавати будь-яку особу іншій державі;д) жодна держава-сторона не повинна висилати, повертати чи видавати будь-яку особу іншій державі, якщо є серйозні підстави
вважати, що їй там може загрожувати застосування катувань. 9. Органом, до повноважень якого відноситься контроль за дотриманням Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, є:

а) омбудсмен;

б) Уповноважений Верховної Ради з прав людини;

в) Верховна Рада України;

г) Комітет проти катувань;

д) Наглядова Рада при ООН з питань запобіганню катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

 

10. Мета парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина:а) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;б) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених
Конституцією України, законами України та міжнародними договорами
України;

в) недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина, заборона дискримінації та встановлення механізму реалізації прав людини;

г) контроль за належним виконанням обов’язків органами державної влади;

д) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації
людиною своїх прав і свобод. 11. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює свою діяльність шляхом:

а) прийняття рішень;

б) подання органові чи особі, що вчинила порушення права людини припису про усунення порушень прав людини;

в) виступу з щорічною доповіддю в Верховній Раді України;

г) конституційного подання та подання;

д) звернення до державних органів про недопустимість порушення прав людини і громадянина.

 

12. До способів судового захисту прав людини відноситься:

а) визнання права;

б) заборона вчиняти певні дії;

в) припинення дії, яка порушує право;

г) відновлення порушеного права;

д) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. 13. Право на захист виникає:

а) у разі оспорюваня права;

б) у разі невизнання права;

в) у разі порушення права;

г) у разі невиконання дій чи бездіяльності державних органів, що спричинило для особи негативні наслідки;

д) все вище зазначене. 14. Згідно Конвенції Про права дитини, діти мають право на:а) життя, виживання, вільний розвиток, свободу дій;б) ім'я, набуття громадянства та вихід з нього;в) знати своїх батьків та користуватися батьківською турботою;г) цукерки та солодощі;д) захист у випадку незаконного перетину та повернення з-за кордону. 15. Співвідношення норм міжнародного та національного права у сфері захисту прав людини:

а) пріоритет національного законодавства;

б) пріоритет міжнародного права;

в) міжнародне право є частиною національного права;

г) міжнародне приватне право є частиною національного законодавства;

д) міжнародні акти, обов’язковість яких надана шляхом ратифікації міжнародного договору, є частиною національного законодавства.

 

Задачі з теми

Задача №1

26.06.2012 року Кицюк В.С. отримав споживчий кердит ПАТ «ВБР» у розмірі 5000 гривень. Станом на 01.01.2014 року залишок заборгованості за кредитом склав 253,58 копійок.

Надалі кредит Кицюк В.С. не погашався. Банк звернувся до суду з позовною заявою про стягнення непогашеної частини кредиту в сумі 253,58 копійок та відсотків за користування кредитними коштами в сумі 71,01 грн.

У зв’язку з неявкою відповідача суд постановив заочне рішення, яким зобов’язав стягнути з відповідача на користь позивача відповідні суми коштів.

Державний виконавець С.С., з метою забезпечення виконання рішення суду, звернувся до суду з заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи.

Кицюк В.С., 01.12.2014 року не зміг перетнути кордон України для відпочинку в м.Хургада (Єгипет) згідно придбаної ним туристичної путівки, у зв’язку з чим йому завдано шкоди у розмірі 7000 гривень (вартість путівки).

Дайте правову оцінку ситуації у відповідності до ст. 33 Конституції України, ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 313 Цивільного кодексу України, Закону України від 21 січня 1994 р. № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Пункту 8 ст. 19 Закону від 3 квітня 2003 р. № 661-VI «Про Державну прикордонну службу України», Закону України від 4 листопада 2010 р. № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження», ст. 3771 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК), листа Національного банку України (НБУ) від 3 листопада 2009 р. № 49-012/2687-20491 «Щодо обмеження виїзду за межі України боржників банків».

Визначіть порядок та способи захисту прав Кицюк В.С.

Задача №2

Справу порушено за заявою (№ 29447/04), поданою проти України до Суду на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) 3 серпня 2004 року громадянином України п. Віталієм Валерійовичем Лотарєвим (далі — заявник) в Європейському Суді з прав людини.

Обставини справи.

Застосування сили з боку тюремних наглядачів 9 червня 2004 року та наступне розслідування цього інциденту.

Уранці 9 червня 2004 року наглядачі проводили плановий огляд камер та персональний обшук довічно ув’язнених. Після проведення цього огляду у камері, де тримали заявника, виникнув інцидент. Пояснення сторін конфлікту стосовно цього інциденту відрізняються.

Заявник стверджує, що він запропонував наглядачу П. привести у порядок розгардіяш, який залишився після огляду камери. Після цього наглядач П. надів на заявника наручники, вивів у коридор, де кілька разів вдарив об стіну до тих пір, поки заявник не відштовхнув його в порядку самозахисту. У цей час інший наглядач, Т., теж почав бити заявника. Обидва наглядачі продовжували бити і штовхати заявника навіть після того, як останній впав на підлогу. Пізніше заявника відвели до службового приміщення, де його знов били наглядачі, але їхніх осіб та номерів він не може назвати. Кілька хвилин заявник залишався на підлозі, де його поверхнево оглянули два фельдшери, котрі визначили його стан як задовільний; потім заявника відвели до його камери. Хоча у заявника був жар та боліло у грудях (що серйозно обмежувало його рух), в нього не виникло бажання звертатися за медичною допомогою з причини байдужості та глузування з боку медичних працівників тюрми.

Уряд надав інформацію (посилаючись на дані тюремної адміністрації), що заявник чинив опір, коли наглядач П. проводив персональний обшук, і при цьому непристойно висловлювався та намагався вдарити наглядача П. головою. Незважаючи на попередження про застосування сили у разі продовження опору, заявник намагався вдарити наглядача П., котрий, у свою чергу, повалив заявника на підлогу прийомом рукопашного бою (боротьби самбо). Потім заявника було доправлено до службового приміщення, де його тримали поки він не заспокоївся.

Того ж самого дня наглядач П. заповнив «форму щодо застосування до ув’язненого (затриманого) наручників, гамівної сорочки, або інших спецзасобів», у якій він доповів начальнику тюрми, що, оскільки заявник чинив «фізичний опір», він змушений був застосувати прийом самбо. Два інших наглядачі підтвердили правильність фактів, викладених у цій формі. Тюремний лікар, у свою чергу, написав звіт з приводу медичного огляду заявника «після застосування прийому самбо», у якому зазначив задовільний фізичний стан заявника, відсутність патології внутрішніх органів; у той же час сам заявник не висував жодних скарг.

Згодом кримінальну справу було порушено і 4 листопада 2004 року слідчий допитав в’язня A., який перебував в одній камері з заявником у період від квітня до липня 2004 року. В’язень А. заявив, що він знав заявника як спокійну та урівноважену особу. A. описав події 9 червня 2004 року наступним чином: наглядач П. та його колега виконували огляд камери, залишивши після цього безлад. Заявник звернувся з цього приводу до П., який у відповідь порекомендував заявникові поскаржитися тюремній адміністрації. Заявник, у свою чергу, використав лайливі слова на адресу П., після чого останній відкрив двері камери та вивів заявника у коридор. А. зазначив, що він бачив, як П. один раз вдарив заявника ногою та двічі — рукою. Після цього двері камери було зачинено і він почув звуки ударів. Заявник повернувся приблизно сорок хвилин потому з пошкодженим лівим вухом та синцями на лівій частині спини.

У період від 15 до 29 листопада 2004 року Житомирське обласне бюро судово-медичної експертизи за вказівки слідчого провело медичний огляд заявника та вивчило відповідні медичні документи заявника, маючи на меті з’ясувати наступні питання: були чи ні пошкодження на тілі заявника і що їх спричинило; час, характер та серйозність пошкоджень (якщо такі взагалі будуть знайдені). У процесі даного медичного огляду заявник обстежувався рентгенівським променем 15, 18 та 19 листопада 2004 року. Зі слів самого заявника, це було його перше рентгенівське обстеження після інциденту 9 червня 2004 року. Експерти знайшли (крім деяких змін у легенях заявника, характерних для хронічного туберкульозу), що у заявника присутня закрита травма грудної клітини, яка була спричинена тупим предметом, та переломи двох ребер середньої важкості, які сталися не пізніше двох місяців потому.

Можлива дата переломів була визначена на основі того, як виглядали кінцівки зламаних кісток на рентгенівський плівці.

2 грудня 2004 року Житомирська прокуратура знову відмовилася порушувати кримінальну справу проти наглядача П. та тюремних лікарів (проти яких заявник та його мати теж скаржилися), тому що не було знайдено елементів складу злочину.

Умови тримання у поданні заявника.

Камери, у яких тримали заявника, не відповідали основним стандартам гігієни. Вони були брудними, вологими та погано провітрювалися. Ситуація ще погіршилася, коли влітку 2005 року тюремна адміністрація припинила постачати хлорку для в’язнів. Для покращення санітарних умов своєї камери заявник мав за власний рахунок побілити та пофарбувати її стіни.

Дайте правову оцінку справи з посиланням на роми національного законодавства та міжнародні акти.

Задача №3

За набуттям пенсійного віку, Іванова К.В. звернулася до органів Пенсійного фонду України. Останнім їй було призначено мінімальний розмір пенсії у зв’язку з відсутністю доказів наявності у неї трудового стажу, який давав би їй право на призначення розміру пенсії у відповідності до її трудового внеску.

Іванова К.В. звернулася до суду посилаючись, що вона працювала з 19 січня 1980 року по 30 листопада 1987 року вихователем Горностаївського дитячого садка № 1 в смт.Горностаївка Херсонської області, з 01 березня 1991 року по 31 травня 2014 року вона працювала в дитячому садку „Сонечко" в смт.Горностаївка Херсонської області, а тому просить суд встановити факти належності їй наступних документів:

- архівної довідки трудового архіву Горностаївської селищної ради Херсонської області від 01 липня 2014 року № 01-18/В-562 про записи в розрахунково-платіжних відомостях Горностаївського дитячого садочка № 1 за період з 1980 року по 1984 рік, в яких заявник значиться як Іванова К.В.;

- архівної довідки трудового архіву Горностаївської селищної ради Херсонської області від 01 липня 2014 року № 01-18/В-563 про записи в розрахунково-платіжних відомостях Горностаївського дитячого садочка № 1 за період з 1985 року по 1987 рік, в яких заявник значиться як Іванова К.В.;

- архівної довідки трудового архіву Горностаївської селищної ради Херсонської області від 01 липня 2014 року № 01-18/В-564 про записи в розрахунково-платіжних відомостях дитячого садочка „Сонечко" за період з 1991 року по 1995 рік, в яких заявник значиться як Іавнова К.В.;

- архівної довідки трудового архіву Горностаївської селищної ради Херсонської області від 01 липня 2014 року № 01-18/В-565 про записи в розрахунково-платіжних відомостях дитячого садочка „Сонечко" за період 1996 - 2014 років, в яких заявник значиться як Іванова К.В.

Встановлення даних фактів необхідно заявникові для оформлення документів для призначення пенсії, іншого шляху для встановлення цих фактів не має.

Дайте правову оцінку справі.

Задача№4

Прокурор Хорольського району Полтавської області в інтересах малолітнього Тарасика Тарасюка звернувся в суд позовом до його матері Тарасюк Марії, третіх осіб служби у справах дітей Хорольської районної державної адміністрації, органу опіки та піклування Ялосовецької сільської ради Хорольського району про позбавлення батьківських прав.

В заяві вказувалося, що відповідачка, маючи малолітнього сина Семена ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків по вихованню дитини Тарасика. Вона безвідповідально ставиться до своїх батьківських обов’язків, не займаються вихованням та матеріальним забезпеченням свого сина.

11 січня 2011 року постановою прокурора Хорольського району малолітнього Тарасика Тарасюка, було відібрано від матері без позбавлення її батьківських прав та влаштовано до Кременчуцького обласного пеціалізованого будинку дитини.

На підставі неналежного виконання відповідачкою своїх батьківських обов’язків службою у справах дітей Хорольської РДА було прийнято рішення звернутися до прокурора Хорольського району для представництва у суді інтересів малолітніх дітей та подачі позовної заяви про позбавлення батьківських прав.

В судовому засіданні прокурор Хорольського району Мазур В.І. позов підтримала, просила суд позбавити Тарасюк Марію батьківських прав щодо її малолітнього сина Тарасика Тараюска.

В судовому засіданні представник служби в справах дітей Хорольської районної державної адміністрації не заперечувала проти позбавлення відповідачки батьківських прав.

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування не заперечував проти позбавлення відповідачки батьківських прав.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, чого не виконує Відповідачка.

Згідно ч.1 п. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Судом встановлено, що Тарасюк Марія, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не займається вихованням та матеріальним забезпеченням свого сина Тарасика Тарасюка.

Відповідачка заперечувала проти позову прокурора, посилаючись на те, що у неї її сина Тарасика Тарасюка було відібрано безпідставно та передано до Кременчуцького обласного пеціалізованого будинку дитини.

Оскільки відстань від місця її проживання до зазначеного закладу складає 238 км, а грошей у неї обмаль, вона не має змоги приймати участь в утриманні та вихованні свого сина. Просить відмовити в задоволенні вимог прокурора та повернути їй сина.

Дайте правову оцінку справи з посиланням на акти національного та міжнародного права, зокрема Конституції України, Сімейного Кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р.[33], Конвенції про права дитини 1989 року^[34].

 

Задача №5

Служба автомобільних доріг у Волинській області звернулась в суд з позовом до Непохитного С.С. про викуп (вилучення) земельної ділянки для суспільних потреб, посилаючись на слідуючі обставини[35].

Служба автомобільних доріг здійснює реконструкцію автомобільної дороги загального користування державного значення - Устилуг - Луцьк -Рівне, км.0+420-км.3+600, Волинської області. Реконструкція дороги передбачає її прокладення по території ряду земельних ділянок, зокрема і по земельній ділянці відповідача, яка належить йому на праві приватної власності і на якій розташовані житловий будинок з надвірними будівлями та зеленими насадженнями. В зв’язку з реконструкцією автомобільної дороги виникла потреба у викупі у Непохитного С.С. належної йому земельної ділянки з відшкодуванням всіх збитків за будівлі, дерева, кущі та сільськогосподарські культури, посаджені та посіяні на земельній ділянці.

Право приватної власності на землю стверджується Державним Актом серії РЗ №125903, виданого Непохитному С.С. 29 листопада 200 2р. Устилузькою міською Радою, Володимир-Волинського району. Земельна ділянка розміщена в м. Устилуг, вул.. С. Ковпака б.13 і її площа становить 0,0905га., з них 0,0060га. під забудовою.

Експертна грошова оцінка ринкової вартості земельної ділянки становить 5137гр., а експертна грошова оцінка ринкової вартості житлового будинку з надвірними будівлями за зеленими насадженнями становить 115795гр. Загальна викупна оцінка становить 120 932гр.

Відповідач згоди на викуп земельної ділянки не дав, не згідний з розміром викупної ціни за землю, будинку з надвірними будівлями та насадженнями.

Служба автомобільних доріг просить припинити право власності Непохитного С.С. на земельну ділянку та жилий будинок з надвірними будівлями шляхом викупу з відшкодуванням власнику всіх збитків з розмірі 120 932гр. за рахунок Служби автомобільних доріг.

До участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Устилузьку міську Раду, Володимир-Волинського району.

В судовому засіданні представник позивача Потапенко B.C., Рісний М.Б. та Кінах М.І. позов підтримали, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, просять позов задоволити.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Устилузької міської Ради - Касьян Л.В. суду пояснила, що автомобільна дорога, яка проходить через м.Устилуг потребує реконструкції, про що були прийняті відповідні рішення Устилузькою міською Радою. Однак викупити земельні ділянки, зокрема і земельну ділянку відповідача під дорогу Устилузька міська Рада не має можливості, оскільки у місцевому бюджету немає таких коштів. Викупити земельні ділянки та відшкодувати всі збитки взяла на себе служба автомобільних доріг, з чим погодилась міська Рада, а тому не заперечує проти задоволення позову.

Представник відповідача Рязанцев О.Є. позов не визнав, посилаючись на те, що згідно ст. 146 ч. 2 Земельного Кодексу України та ч.ч.2,3 ст. 350 ЦК України право викупу земельних ділянок мають певні органи державної влади та місцевого самоврядування на підставі відповідного рішення цих органів.

Рішення відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування про викуп земельної ділянки для суспільних потреб -реконструкції автомобільної дороги у власника - відповідача Непохитного С.С. немає. Служба автомобільних доріг не вправі звертатись з позовом до суду з такою вимогою, а тому їй слід відмовити в позові.

Вирішіть справу.

Дайте правову оцінку з посиланням на Рішення Європейського Суду з прав людини (справи про власність).

 

ÑПитання для самоконтролю

1. Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав.

2. Повноваження Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

3. Місце міжнародних актів в системі права України в сфері охорони та захисту прав людини і громадянина.

4. Міжнародний механізм охорони прав людини.

5. Європейський механізм охорони та захисту прав людини.

6. Національний механізм охорони та захисту прав людини.

7. Органи державної влади в механізмі охорони та захисту прав людини.

8. Захист прав дитини за міжнародним правом та національним законодавством.

9. Захист прав людини від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

10. Форми та способи захисту прав особи.

Рекомендована література:

Основна [3;4;7;8;9;11] ; додаткова [1;16;18;25;26].

Семінарське заняття № 3

Тема № 3