amp; Методичні рекомендації
Розкриваючи перше питання питання теми, магістри мають виходити з того, що громадянським суспільством є спільність вільних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує рівні юридичні можливості бути власником, користуватися економічною і особистою свободою, надійним соціальним захистом, а також брати участь у політичному житті країни; реалізовувати особисті, соціальні, економічні, культурні, політичні, екологічні та інші права, закріплені Конституцією України та міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України.
Як зазначає А.Ю. Олійник, суб'єктами громадянського суспільства слід називати фізичних та юридичних осіб, їх об'єднання і спільноти. Такими суб'єктами є: а) сім'я; б) місцеве самоврядування (територіальні громади, органи і посадові та службові особи), в) об'єднання громадян (політичні партії, профспілки, творчі спілки, релігійні організації та інші громадські об'єднання); г) фізичні особи, як окремі підприємці та господарські підприємницькі корпорації різних форм власності (приватної, кооперативної, муніципальної, державної, спільної тощо); д) власники засобів виробництва; е) зайняті в різних сферах господарювання наймані працівники та фізичні особи, що не зайняті на виробництві з різних причин; є) засоби масової інформації та ін[145].До інших правоохоронних органів, які беруть участь у забезпеченні реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина належать: а) митні органи; д) органи охорони державного кордону; е) органи державної податкової служби; є) органи і установи виконання покарань; ж) державної контрольно-ревізійної служби; з) органи рибоохорони; і) органи державної лісової охорони; к) інші, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції[146].
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» закріплено перелік Центральних органів виконавчої влади:
Державна авіаційна служба України
Державна архівна служба України
Державна виконавча служба України*
Державна казначейська служба України*
Державна міграційна служба України*
Державна пенітенціарна служба України*
Державна регуляторна служба України*
Державна реєстраційна служба України*
Державна служба геології та надр України
Державна служба експортного контролю України
Державна служба інтелектуальної власності України
Державна служба статистики України
Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками
Державна служба України з безпеки на транспорті
Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру*
Державна служба України з питань праці
Державна служба України з надзвичайних ситуацій
Державна служба фінансового моніторингу України
Державна фіскальна служба України
Державна служба України з питань Автономної Республіки Крим та міста Севастополя*
Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції*
Державне агентство автомобільних доріг України*
Державне агентство водних ресурсів України*
Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України*
Державне агентство з питань електронного урядування України*
Державне агентство лісових ресурсів України
Державне агентство України з питань відновлення Донбасу*
Державне агентство резерву України*
Державне агентство рибного господарства України
Державне агентство України з управління зоною відчуження*
Державне агентство України з питань кіно
Державне космічне агентство України*
Державна архітектурно-будівельна інспекція України
Державна екологічна інспекція України
Державна інспекція навчальних закладів України
Державна інспекція енергетичного нагляду України
Державна інспекція ядерного регулювання України
Державна фінансова інспекція України
Адміністрація Державної прикордонної служби України*
Пенсійний фонд України*
Національне агентство України з питань державної служби*
Український інститут національної пам’яті*
Антимонопольний комітет України
Державний комітет телебачення і радіомовлення України
Фонд державного майна України
Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України
Магістрам слід відслідковувати зміни та трансформації в організації системи центральних органів виконавчої влади.
Так, приміром, свого часу існували Державна митна служба та Державна податкова служба.
Указом Президента від 18.03.2013 року «Про Міністерство доходів і зборів України»[147] затверджено положення про Міністерство доходів і зборів України, яке стало правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізувалися.
Згодом були наміри повноваження передати Міністерству фінансів України.
Постановою № 236 від 21 травня 2014 р. «Про Державну фіскальну службу України»[148] повноваження зазначених вище органів передано Державній фіскальній службі України (ДФС України).
Основними завданнями ДФС України є: реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Кожен з Центальних органів виконавчої влади, зазначених вище, має свої завдання та повноваження. Виконуючи належним чином свої функції відповідно до Конституції та законодавства України, кожен з органів, за умови відсутності узурпації влади в країні, сприяє створенню умов, за яких забезпечувалась би в Україні належна реалізація прав і свобод людини і громадянина.
Так, приміром, належна діяльність Державної екологічної інспекції України сприяє забезпеченню реалізації екологічних прав людини, а у випадках порушення вимог екологічного законодавства – захисту прав людини і громадянина.
Для вивчення другого питання слід ознайомитись та /чи повторити зміст Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»[149].
Так, згідно положень ст. 1 Закону: захист – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Оскільки, як правило, адвокат здійснює захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні саме в кримінальному провадженні, магістрам слід ознайомитись з положеннями КПК України щодо прав та повноважень захисника (адвоката).
Інші види правової допомоги надаються адвокатом, як правило, в цивільному та адміністративному процесах. Тому слід ознайомитись/повторити зміст положень ЦПК України (ст. ст. 27, 30, 31, 38-44 та ін.) [150] та КАС України (ст. ст. 50, 56-59 та ін.) [151].
Таким чином, адвокатська діяльність не здійснює захист порушених прав особи – це функція суду. Вона сприяє здійсненню належного та ефективного захисту прав особи.
Для засвоєння та вивчення змісту питання щодо діяльності політичних партій з забезпечення реалізації та захисту прав, свобод людини і громадянина, слід по-перше, ознайомитись зі змістом Закону України «Про політичні партії в Україні» [152] від 05.04.2001 року; по-друге, визначити роль партій у формуванні органів державної влади, громадського суспільства; політичних цінностей та правосвідомості громадян.Так, згідно ст. 83 Конституції у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.
Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.
Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем’єр-міністра України, а також відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України.
Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
Депутатська фракція у Верховній Раді України, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, має права коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, передбачені Конституцією України.
Згідно ст. 10 Закону України «Про вибори Президента України» [153] право висування кандидата на пост Президента України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через політичні партії (далі - партії), а також шляхом самовисування відповідно до цього Закону.
Партія може висунути лише одного кандидата на пост Президента України.
Ст. 49 Закону закріплює, що грошова застава вноситься партією, яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії (після початку виборчого процесу та до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації) у розмірі два мільйони п’ятсот тисяч гривень.
В той же час ч. 3 ст. 3 Закону закріплює, що усі кандидати на пост Президента України мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.
Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 17.11.2011 р. [154] встановлює, що вибори депутатів здійснюються за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою:
1) 225 депутатів обираються за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі (далі - загальнодержавний округ) за виборчими списками кандидатів у депутати (далі - виборчі списки) від політичних партій (далі - партії);
2) 225 депутатів обираються за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах (далі - одномандатні округи).
Ст. 56 Закону передбачає грошову заставу у розмірі однієї тисячі розмірів мінімальної заробітної плати.
Таким чином, попри закріплений імператив ст. 5 Конституції, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, де факто, просування кандидатів у Президенти України та на обрання нарадними депутатами України має, здебільше, економічну основу від класу заможних українців (олігархів).
Питання формування органів державної влади, і зокрема, представницьких органів, є дискусійним і динамічним, тож до магістрів доводиться необхідність діалектичного підходу до його вирішення.
Разом з тим, саме політичні партії диктують політичну волю у суспільстві. Вони можуть формувати опозицію та сприяти впровадженню принципу прозорості в діяльності державних органів, висвітлювати проблемні питання політики, економіки, тощо, чим сприяють вираженню інтересів громадян, а відтак сприяють формуванню механізму забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту прав.
Приміром слугує звільнення Ю.Тимошенко та боротьба Всеукраїнського обєднання «Батьківщина» за звільнення полоненої льотчиці Надії Савченко[155].
Розкриваючи четверте питання щодо ролі профспілок у сфері захисту прав людини, варто зупинитись на нормативному закріпленні їх повноважень та функцій.
Так, згідно Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.11.1999 р.[156] професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.Ст. 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» закріплює права профспілок, їх об'єднань представляти і захищати права та інтереси членів профспілок.Відповідно до її змісту профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами. Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.Так, ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» закріплює, що профспілки, їх організації та об’єднання ведуть колективні переговори, укладають колективні договори, генеральну, галузеві (міжгалузеві), територіальні угоди від імені працівників у порядку, встановленому законом.Участь у колективних переговорах з укладення угод на національному, галузевому, територіальному рівні беруть репрезентативні на відповідному рівні профспілки, їх організації та об’єднання.Наведені повноваження конкретизовано в трудовому законодавстві, зокрема, Кодексі Законів про працю від 10 грудня 1971 р. [157] та Законі України «Про колективні договори і угоди»[158] від 01.07.1993 р. Так, ст. 247 КзпП України закріплює повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації:1) укладає та контролює виконання колективного договору, звітує про його виконання на загальних зборах трудового колективу, звертається з вимогою до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору;
2) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання запровадження, перегляду та змін норм праці;
3) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання оплати праці працівників, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат;
4) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу, дає дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо;
5) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання соціального розвитку підприємства, поліпшення умов праці, матеріально-побутового, медичного обслуговування працівників;
6) бере участь у вирішенні соціально-економічних питань, визначенні та затвердженні переліку і порядку надання працівникам соціальних пільг;
7) бере участь у розробленні правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи або організації;
8) представляє інтереси працівників за їх дорученням під час розгляду індивідуальних трудових спорів та у колективному трудовому спорі, сприяє його вирішенню;
9) приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", законодавство про працю, ухиляється від участі в переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов'язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори;
10) надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом;
11) бере участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, у роботі комісії з питань охорони праці;
12) здійснює громадський контроль за виконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю та про охорону праці, за забезпеченням на підприємстві, в установі, організації безпечних та нешкідливих умов праці, виробничої санітарії, правильним застосуванням установлених умов оплати праці, вимагає усунення виявлених недоліків;
13) здійснює контроль за підготовкою та поданням власником або уповноваженим ним органом документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їх сімей;
14) здійснює контроль за наданням пенсіонерам та інвалідам, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, в установі, організації, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціальними послугами і пільгами згідно із статутом підприємства, установи, організації та колективним договором;
15) представляє інтереси застрахованих осіб у комісії із соціального страхування, направляє працівників до санаторіїв, профілакторіїв і будинків відпочинку, туристичних комплексів, баз та оздоровчих закладів на умовах, передбачених колективним договором або угодою, перевіряє стан організації медичного обслуговування працівників та членів їхніх сімей;
16) визначає разом з власником або уповноваженим ним органом відповідно до колективного договору розмір коштів, що будуть спрямовані на будівництво, реконструкцію, утримання житла, веде облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розподіляє в установленому законодавством порядку жилу площу в будинках, споруджених за кошти або за участю підприємства, установи, організації, а також жилу площу, що надається власникові у розпорядження в інших будинках, здійснює контроль за житлово-побутовим обслуговуванням працівників;
17) представляє інтереси працівників підприємства-боржника в ході процедури банкрутства.
Вивчення та освітлення п’ятого питання «роль засобів масової інформації (ЗМІ) у сфері формування умов для реалізації прав і свобод людини і громадянина, їх захисту» потребує ознайомлення з нормативним регулюванням діяльності ЗМІ в України та зарубіжних країнах.Полудьонний М. висловив думку, що чільне місце в забезпеченні та реалізації права людини на інформацію у її взаємовідносинах з державою посідають засоби масової інформації. Саме через цю роль ЗМІ називають і "сторожовим собакою" суспільства і, навіть, "четвертою владою". Завдяки реалізації права людини на інформацію через ЗМІ в тій чи іншій мірі опосередковано реалізуються й інші права та свободи людини. Наприклад, право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23 Конституції України), право на повагу до гідності (ст. 28), право на свободу думки і слова (ст. 34), право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35), право на свободу об’єднань (ст. 36), право брати участь в управлінні державними справами, виборчі права (ст. 38), право на збори, демонстрації, мітинги, походи (ст. 39), право на звернення до органів влади та місцевого самоврядування (ст. 40), право на охорону здоров’я, медичну допомогу (ст. 49), право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50), свобода літературної, художньої, наукової творчості (ст. 54), право знати свої права та обов’язки (ст. 57) тощо [159].Для з'ясування сутності засобів масової інформації необхідно ще раз уточнити, що розуміють під засобами масової інформації. Під засобами масової інформації розуміються газети, журнали, теле-та радіопрограми, кінодокументалістика, інші періодичні форми публічного розповсюдження масової інформації. Засоби масової інформації - це складова частина політичної системи суспільства. Яке суспільство, така й система масової інформації. У той же час ЗМІ здійснюють серйозний вплив на суспільство, його стан і розвиток. Вони можуть сприяти прогресу чи гальмувати його. ЗМІ висловлюють інтереси суспільства, різних соціальних груп, окремих особистостей. Їх діяльність має важливі суспільно-політичні наслідки, так як характер інформації, що адресується аудиторії, визначає її ставлення до дійсності і напрям соціальних дій. Тому, за загальним визнання політологів, ЗМІ не просто інформують, повідомляють новини, а й пропагують певні ідеї, погляди, вчення, політичні програми і тим самим беруть участь у соціальному управлінні. Шляхом формування громадської думки, вироблення певних соціальних установок, формування переконань ЗМІ підштовхують людину до певних вчинків, дій.Наочним прикладом є події «Майдану» та їх висвітлення телеканалами ТВІ та «5».Разом з тим, частими є висвітлення в ЗМІ проблем окремих громадян чи соціальних груп, внаслідок чого державні органи стають «не байдужі» до них. Більшість з них починають вирішуватися через діяльність державних органів, а відтак, здійснюється захист прав особи.Головна проблема в діяльності ЗМІ – це достовірність, вірогідність та об’єктивність інформації.Конституція України (ст. 34) закріплює право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Правову основу діяльності ЗМІ, крім Конституції України, складають закони України: а) Про інформацію[160]; б) Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні[161]; в) Про телебачення і радіомовлення[162]; г) Про інформаційні агентства[163]; д) Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів[164]; е) Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації[165]; є) Про Суспільне телебачення і радіомовлення України [166] та інші.
Зазначені закони покликані зробити ЗМІ гарантією реалізації прав людини і громадянина, гарантією від узурпації влади та тоталітаризму.
¨Основні терміни і поняття
Політична партія, первинна профспілкова організація, об’єднання громадян, охорона та захист прав, забезпечення реалізації права, вибори Президента України, засіб масової інформації, агітація, інформація, освітлення подій, адвокатура, адвокатська діяльність, правова допомога, колективний договір, соціально-економічні права особи, політичні права особи, право на інформацію, громадянське суспільство, правова держава, демократія, народ, людина, особа, громадянин, державна політика, правова допомога, захист
Тематика рефератів
1.Захист прав національних меншин в Україні.
2. Захист прав осіб, що переселилися у зв’язку з проведенням АТО на Сході України.
3. Роль ЗМІ в сфері захисту прав людини.
4. Роль політичних партій у сфері захисту прав людини.
5. Національний та наднаціональний механізми захисту права людини на повагу до приватного і сімейного життя.
6. Сім’я як головний суб’єкт громадянського суспільства.
7. Роль профспілок в механізмі захисту соціально-економічних прав особи.
8. Реалізація права на правову допомогу в Україні.
9. Захист прав осіб, які постраждали внаслідок терористичних актів на Сході України.
10. Захист прав українців, які проживають на території АР Крим, що тимчасово окупована РФ.
Тестові завдання
1. Суспільне телебачення і радіомовлення України:
а) Укртелефільм;
б) Національна телекомпанія України, Національна радіокомпанія України;
в) Національна суспільна телерадіокомпанія України;
г) Державна телерадіокомпанія «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення»;
д) Державна телерадіокомпанія «Культура».
2. Інофрмація:а) Об’єкт збирання, обробки, творення, зберігання, підготовки інформації до поширення, випуску та розповсюдження інформаційної продукції; б) будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків;
в) будь-які відомості про особу;
г) програми та передачі, їх частини, які повністю або частково створені та/чи профінансовані телерадіоорганізацією;д) будь-які відомості та/або дані, які можуть бути
збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному
вигляді.
3. Не відноситься до повноважень профспілки:
а) бере участь у розробленні правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи або організації;
б) представляє інтереси працівників за їх дорученням під час розгляду індивідуальних трудових спорів та у колективному трудовому спорі, сприяє його вирішенню;
в) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання оплати праці працівників, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат;
г) здійснює підготовку та подання документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їх сімей;
д) здійснює контроль за наданням пенсіонерам та інвалідам, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, в установі, організації, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціальними послугами і пільгами згідно із статутом підприємства, установи, організації та колективним договором;
4. Грошова застава вноситься партією, яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії (після початку виборчого процесу та до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації) у розмірі:
а) три мільйони гривень;
б) три мільйони п’ятсот тисяч гривень;
в) десять тисяч розмірів мінімальної заробітної плати.;
г) два мільйони п’ятсот тисяч гривень;
д) однієї тисячі розмірів мінімальної заробітної плати.
5. Адвокату дозволяється:
а) використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта;
б) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;
в) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта;
г) відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом;
д) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта.
6. Особам, які беруть участь у справі, забороняється:
а) знайомитися з матеріалами справи;
б) вести відео фіксацію процесу;
в) одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях;
г) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам;
д) давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
7. В адміністративному судочинстві не є документом, що підтверджує повноваження представників:
а) свідоцтво про народження;
б) ордер, що підтверджує повноваження адвоката;
в) договір доручення;
г) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги;
д) засвідчена довіреність.
8. Політичній партії дозволяється вчиняти дії, спрямовані на:
а) порушення суверенітету і територіальної цілісності
України;
в) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;
г) незаконне захоплення державної влади;
д) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної,
расової чи релігійної ворожнечі.
9. Обвинуваченим є особа:
а) якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру;
б) яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення;
в) обвинувальний акт щодо якої переданий до суду;
г) щодо якої складено повідомлення про підозру;
д) щодо якої проводиться кримінальне провадження.
10. Захисником за КПК України є:
а) фахівець у галузі права;б) адвокат, що не виключає можливості отримання такої допомоги від іншої особи;в) будь-яка особа;
г) адвокат;
д) особа, допущена на стороні захисту.
11. В кримінальному провадженні свідкам правова допомога:
а) не надається;
б) надання правової допомоги свідкам заборонено;
в) може надаватися фахівцем в галузі права;
г) може надаватися адвокатом;
д) може надавати будь-яка особа.
12. Представником партії у Центральній виборчій комісії може бути:
а) виборець;
б) член виборчої комісії;
в) посадова особа органу виконавчої влади або суду, правоохоронних органів;
г) військовослужбовець;
д) особа, яка проходить альтернативну (невійськову) службу.
13. До повноважень державної авіаційної служби України не відноситься: а) здійснення перевірки на території України відповідності іноземних екіпажів та їх повітряних суден вимогам міжнародних програм та процедур;
б) здійснення моніторингу рівня безпеки польотів іноземних повітряних суден, що виконують рейси до України, шляхом проведення перонних інспекцій в аеропортах України на дотримання стандартів Міжнародної організації цивільної авіації; в) приймання рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України;
г) здійснення нагляду за експлуатацією метеорологічного аеродромного обладнання;д) здійснення нагляду за забезпеченням заходів авіаційної безпеки авіаційних суб'єктів, у тому числі під час виконання польотів та робіт українськими експлуатантами поза межами місць постійного базування.
14. Статус учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, присвоюється:
а) працівникам підприємств, установ та організацій сектору оборони;
б) командирам (начальникам) військових частин (органів, підрозділів) або іншим керівникам установ, закладів, після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, керівники міністерств, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органів, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади;
в) військовослужбовцям (резервістам, військовозобов’язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції та партизанам, які сприяли в проведенні антитерористичної операції;
г) військовослужбовцям (резервістам, військовозобов’язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції;
д) всим зазначеним вище особам, які подали заяву про надання учасника бойових дій в місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
15. Для проведення зборів, мітингу, вуличного походу або
демонстрації необхідно:а) зробити заяву у виконавчий комітет відповідної місцевої Ради;б) отримати дозвіл від виконавчого комітету відповідної місцевої Ради;в) зробити заяву у виконавчий комітет відповідної місцевої Ради не пізніш як за десять днів до намічуваної дати їх проведення;г) відсутній обов’язок попередити виконавчий комітет відповідної місцевої Ради за десять днів до намічуваної дати їх проведення, якщо останні є мирними та такими, що само організовуються;д) зробити заяву у виконавчий комітет відповідної місцевої Ради не пізніш як за п’ять днів до намічуваної дати їх проведення[167].
Задачі з теми
Задача № 1
31.12.2013 р. 14-и річний К. та 15-ти річний М. о 23:27, направляючись зі святкування дня Нового року від друзів додому, були зупинені патрулем ДПС для перевірки документів та з’ясування питань щодо причетності останніх до крадіжки мобільного телефону Самсунг Гелексі 3 у гр. С. На місці було проведено огляд та обшук особистих речей К. та М. Крадений телефон знайдено не було, проте, у К. було знайдено 1500,00 грн., а у М. пакетик з листками трав’яної рослини.
К. пояснив, що гроші йому подарувала бабуся. М. пояснив, що листки то є листками табаку.
Співробітники міліції доставили останніх до райвідділку та закрили останніх в кабінеті слідчого В.С. до з’ясування обставин.
О 3:15 ночі слідчим В.С. було проведено допит К. та М.
О 10:00 годині ранку батьки К. та М. були сповіщені про перебування останніх в райвідділку міліції.
О 10:15 годині К. та М. були передані батькам.
Батьки хлопців звернулися до суду з вимогою притягнути співробітників міліції до відповідальності та відшкодувати завдані їм моральні збитки, причинені неправомірними діями співробітників міліції.
Дайте правову кваліфікацію ситуації.
Чи було порушено права К. та М.? Як процедурно мали діяти співробітники міліції та слідчий відповідно до положень Конституції та КПК України?
Вирішіть судову справу з посиланням на норми національного законодавства та практику ЄСПЛ.
Відповіді аргументуйте.
Задача № 2
Магістри групи 8.34114-1 юридичного факультету Запорізького національного університету у складі 25 осіб з метою підтримати військових 55 артилерійської бригади, зібралися біля пам’ятника Т-34, що встановлений на площі Радянській на вшанування пам’яті танкістів танку командира Миколи Яценка39-ї танкової бригади, які 14 жовтня 1943 року першими увійшли в м. Запоріжжя.
Магістрами було продекламовано вірші та виконано пісні патріотичного характеру. До пам’ятника було приєднано прапор України, а на танку зафарбовано зірки.
Співробітниками Жовтневого РВ УМВС України в Запорізькій області, які були викликані комуністом О. магістрам була висловлена вимога припинити мітинг, оскільки органи виконавчої влади про нього заздалегідь не були сповіщені. Трьох осіб, які встановили прапор, було доставлено до райвідділку у зв’язку з вандалізмом.
Оскільки група не була згодна з діями співробітників міліції, була виявлена непокора, яка виражалася в продовженні мирного зібрання та була розцінена як невиконання законних вимог співробітника міліції. Порушено кримінальну справу.
Дайте правовий аналіз ситуації.
Дії осіб групи 8.34114-1 та осіб, що встановили прапор та замалювали зірку на танку (пам’ятнику) кваліфікуйте.
Дайте правову оцінку дій комуніста О.
Вирішіть справу з посиланням на національне законодавство та практику ЄСПЛ.
У якості адвоката здійсніть захист осіб, що встановили прапор.
P.S. Події є вигаданими і не мали місце у реальності.
Задача № 3
У громадян України М. та К. Самойлових, що проживають останніх два роки в м. Сімферополь (АРК Крим), у 29 вересня 2014 року народилася дочка Маруся. При зверненні до органів окупаційної влади з проханням видати свідоцтво про народження дитини стало відомо, що їх паспорти громадян України буде знищено, а дитині автоматично за народженням буде присвоєно громадянство країни-окупанта - РФ.
Самойлови звернулися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Президента України, Міністра закордонних справ України, Міністра Міністерства юстиції України захистити їх права як громадян України та їх дитини.
Останнім було відмовлено у зв’язку з неможливістю захисту прав громадян України на окупованій території.
Дайте правовий аналіз ситуації з посиланням на національне, міжнародне право та практику ЄСПЛ.
Дайте консультацію Самойловим щодо можливості захисту їх прав та їх дитини з метою зберегти громадянство України.
Задача № 4
Громадянин Німеччини Бірман надав пакет документів згідно вимог Закону України «Про політичні партії в Україні» до Міністерства юстиції України з заявою про реєстрацію політичної партії «Пиво понад усе». Метою створення партії було формування культури вживання пива в Україні та має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян щодо дозволу споживання пива в громадських місцях, пропагування споживання якісного продукту.
Йому було відмовлено в реєстрації, оскільки мета створення політичної партії не відповідає критерію «політичності».
Дайте правову оцінку ситуації.
Чи змінилась би відповідь, якби: ініціатором був громадянин України; назва була «Свобода або смерть»; метою створення було формування некорумпованої влади, яка виходила б від народу?
Відповідь аргументуйте з посиланням на національне законодавство.
Задача № 5
11 січня 2000 року Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу стосовно заявника та іншого працівника ДАК «Колос України» за ознаками вчинення розкрадання державного майна у особливо великих розмірах шляхом перерахування суми, що приблизно становить 44000 євро, на рахунок приватного підприємства «Укрзовнішторг» (далі - «справа Укрзовнішторг») на підставі фіктивного договору, а також стосовно заявника за ознаками використання підробленого диплому вищого навчального закладу у 1996 році для зайняття посади державного службовця.
17 січня 2000 року заявника було затримано.
19 січня 2000 року слідчий, який розслідував справу, пред'явив заявнику обвинувачення у розкраданні державного майна в особливо великих розмірах та використанні підроблених документів.
20 січня 2000 року заступник Генерального прокурора дав санкцію на взяття заявника під варту строком на два місяці на підставі тяжкості обвинувачення. Заявник оскаржив цю постанову до Печерського районного суду міста Києва.
14 березня 2000 року заступник Генерального прокурора продовжив строк тримання заявника під вартою до п'яти місяців.
15 березня 2000 року Генеральна прокуратура порушила ще дві кримінальні справи стосовно заявника за ознаками вчинення розкрадання державного майна в особливо великих розмірах шляхом укладання фіктивних контрактів з компаніями «РАС TRADING CO. LTD» та «Аніме». Всі справи було об'єднано в одне провадження.
27 березня 2000 року Печерський районний суд, розглянувши скаргу заявника, скасував санкцію на взяття заявника під варту від 20 січня 2000 року. Суд встановив, що у справі немає підстав вважати, що у разі звільнення, заявник переховуватиметься від слідства або перешкоджатиме встановленню істини у справі. Зокрема, суд зазначив, що заявник має постійне місце проживання в Україні та на його утриманні знаходяться дружина та дитина, які проживають у м. Києві. Заявник ніколи не ухилявся від викликів до слідчого та не робив спроб перешкоджати слідству. Більш того, суд встановив, що при обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту не було враховано наявності у заявника низки серйозних захворювань.
У цей самий день, не звільняючи заявника з Київського СІЗО, слідчий знову затримав заявника, цього разу за підозрою у причетності до «справи Аніме». У цей же день заступник Генерального прокурора дав санкцію на взяття заявника під варту строком на два місяці на підставі тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється заявник, наявності ризику, що заявник переховуватиметься від слідства і суду або перешкодить встановленню істини в кримінальній справі.
28 березня 2000 року заявнику було пред'явлено обвинувачення у розкраданні державного майна в рамках «справи Аніме».
30 березня 2000 року заступник Генерального прокурора вніс протест до Київського міського суду на постанову Печерського районного суду від 27 березня 2000 року.
10 квітня 2000 року Президія Київського міського суду скасувала постанову Печерського районного суду від 27 березня 2000 року та залишила санкцію на взяття заявника під варту від 20 січня 2000 року без зміни.
1 листопада 2000 року заявника було переведено до Житомирського СІЗО.
14 грудня 2000 року слідчий постановив перевести заявника назад до Київського СІЗО.
27 грудня 2000 року Печерський районний суд розглянув скаргу заявника в присутності прокурора та захисника заявника. Суд зазначив, що, хоча національне законодавство дозволяє лише на підставі тяжкості злочину застосувати запобіжний захід у виді взяття під варту до особи, яка обвинувачується у розкраданні державного майна в особливо великих розмірах, також мають братися до уваги інші передбачені законодавством підстави. Печерський районний суд, зокрема, вказав, що у справі немає достатніх доказів того, що у разі звільнення заявник буде переховуватись від слідства або перешкоджатиме встановленню істини у справі. Заявник мав постійне місце проживання в Україні та не міг на законних підставах виїхати за межі України, оскільки строк дії його закордонного паспорту закінчився. Заявник проживав зі своєю дружиною та двома дітьми в Україні. Також заявник має на утриманні свого батька та матір дружини, які проживають в Україні. Більш того, заявник мав серйозні захворювання.
Печерський районний суд скасував санкції на взяття заявника під варту від 20 січня 2000 року та 27 березня 2000 року. У цю ж дату заступник Генерального прокурора вніс протест на цю постанову суду.
28 грудня 2000 року заявника, який досі тримався під вартою у Київському СІЗО, було затримано слідчим за підозрою у причетності до «справи РАС». Цього ж дня заявнику було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину.
5 січня 2001 року Генеральний прокурор продовжив строк тримання заявника під вартою до п'ятнадцяти місяців.
29 березня та 22 червня 2007 року заявник звернувся до слідчого з заявою про закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. У відповідь слідчий повідомив, що цю заяву буде розглянуто і з цього питання буде прийнято рішення відповідно до чинного законодавства.
13 травня 2008 року заявника було притягнуто в якості обвинуваченого у зловживанні посадовим становищем і підробленні документів та обрано щодо нього запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
Дайте правову оцінку справі з посиланням на національне законодавство та практику ЄСПЛ[168]..
Складіть скаргу до ЄСПЛ.
ÑПитання для самоконтролю
1. Роль суб’єктів громадянського суспільства в механізмі захисту прав людини.2. Роль інших правоохоронних органів (крім міліції, СБУ та прокуратури) в механізмі захисту прав людини.3. Роль ЗМІ в механізмі захисту прав людини.4. Особливості захисту прав національних меншин.5. Роль сім’ї в механізмі захисту прав людини.6. Політичні партії в механізмі захисту прав людини.7. Діяльність громадських організацій у сфері захисту прав людини.8. Діяльність адвоката щодо захисту прав осіб в цивільних, адміністративних, кримінальних справах.9. Право на правову допомогу та його реалізація за національним законодавством та практикою ЄСПЛ.10. Діяльність профспілок у сфері захисту прав осіб.
Рекомендована література:
Основна [1-3;8-12] ; додаткова [20;25;26;29;30].
ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ
1. Права та свободи людини
2. Види основних прав та свобод людини
3. Теоретичні засади охорони та захисту прав людини і громадянина
4. Правові засоби охорони прав та свобод
5. Наукові та нормативні джерела права особи на свободу
6. Ідеї свободи особи, їх становлення та розвиток
7. Поняття конституційних свобод особи
8. Зміст конституційних свобод особи
9. Покоління прав людини.
10. Механізм забезпечення конституційних свобод особи
11. Механізм захисту прав та свобод людини
12. Діяльність державних органів та захист прав людини
13. Теоретико-методологічні основи права особи на свободу
14. Наукові та нормативні джерела права особи на свободу
15. Ідеї свободи особи, їх становлення та розвиток
16. Поняття конституційних свобод особи
17. Зміст конституційних свобод особи
18. Механізм забезпечення конституційних свобод особи
19. Нормативно-правове забезпечення конституційних свобод людини і громадянина в Україні
20. Конституція України в механізмі правового забезпечення основних свобод людини і громадянина
21. Закони України в нормативно-правовому забезпеченні основних свобод людини і громадянина
22. Значення підзаконних нормативно-правових актів у забезпеченні основних свобод людини і громадянина
23. Конституційні органи та суб'єкти громадянського суспільства в механізмі забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні
24. Верховна Рада України (парламент) в механізмі забезпечення основних свобод людини і громадянина
25. Президент України в механізмі забезпечення основних свобод людини і громадянина
26. Органи виконавчої влади України в механізмі забезпечення основних свобод людини і громадянина
27. Судові та правоохоронні органи України в механізмі забезпечення основних свобод людини і громадянина
28. Суб'єкти громадянського суспільства в механізмі забезпечення основних свобод людини і громадянина
29. Поняття та структура діяльності судових і правоохоронних органів з реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
30. Діяльність судових органів України з реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
31. Діяльність Конституційного Суду України
32. Діяльність прокуратури України з реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
33. Діяльність Служби безпеки України з реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
34. Діяльність органів внутрішніх справ з реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
35. Діяльність інших правоохоронних органів (державних і недержавних) з реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
36. Адвокатура
37. Уповноважений Верховної Ради з прав людини
38. Захист прав національних меншин
39. Законодавча функція парламенту
40. Установча функція Верховної Ради України
41. Контрольна функція парламенту
42. Функція забезпечення конституційних свобод людини і громадянина в Україні. Президент в системі розподілу влад
43. Президент як гарант свобод людини і громадянина
44. Служби Президента в механізмі захисту прав людини і громадянина
45. Кабінет Міністрів України в механізмі забезпечення основних свобод людини і громадянина
46. Державні комітети (державні служби) та інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом
47. Органи місцевого самоврядування місцеві державні адміністрації в механізмі забезпечення основних свобод людини і громадянина
48. Суди загальної юрисдикції
49. Суди спеціальної юрисдикції
50. Роль Конституційного Суду в механізмі захисту прав людини
51. Функція органів прокуратури з загального нагляду: стан та перспективи
52. Права та свободи людини та громадянина
53. Захист та охорона прав людини в діяльності державних органів
54. Проблемні питання захисту прав людини в діяльності державних органів.
55. Діяльність Європейського Суду з прав людини.
56. Порядок звернення до Європейського Суду з прав людини.
57. Виконання рішень Європейського Суду з прав людини в Україні.
58. Діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
59. Доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, їх роль в механізмі захисту прав людини і громадянина.
60. Проблеми захисту прав людини в діяльності органів міліції.
61. Проблеми реалізації та захисту права власності в Україні.
62. Проблеми правового захисту права на життя (ст. 2 Конвенції).
63. Порушення прав людини в Україні щодо заборони катування, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання (ст. 3 Конвенції).
64. Проблеми правового захисту прав людини на свободу та особисту недоторканість (ст. 5 Конвенції).
65. Проблеми правового захисту прав людини на справедливий судовий розгляд (ст. 6 Конвенції).
66. Проблеми правового захисту прав людини на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).
67. Проблеми правового захисту прав людини на свободу думки, совісті та релігії (ст. 9 Конвенції).
68. Проблеми правового захисту прав людини на свободу вираження поглядів (ст. 10 Конвенції).
69. Проблеми правового захисту прав людини на свободу зібрань та об’єднань (ст. 11 Конвенції).
70. Проблеми правового захисту прав людини на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).
71. Проблеми правового захисту прав людини щодо заборони дискримінації (ст. 14 Конвенції).
72. Проблеми правового захисту прав людини на вільні вибори.
73. Проблеми правового захисту прав національних меншин.
74. Захист прав людини в умовах проведення антитерористичних операцій. Нормативно-правове регулювання.
75. Проблеми правового захисту прав людини в Україні від політичних переслідувань.
76. Проблеми правового захисту прав неповнолітніх в Україні.
77. Проблеми правового захисту прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
78. Проблеми правового захисту прав пенсіонерів та осіб похилого віку.
79. Проблеми правового захисту прав військовослужбовців.
80. Проблеми правового зихасту прав державних службовців.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Авторське право— цивільно-правовий інститут, що являє собою систему юридичних норм, які регулюють немайнові і майнові правовідносини, пов’язані зі створенням і використанням наукових винаходів, творів літератури та мистецтва.
Адміністративний арешт— короткочасне позбавлення волі правопорушника, пов’язане з примусовим утриманням його упродовж встановленого законом часу у спеціальних приміщеннях органів внутрішніх справ.
Адміністративна відповідальність— вид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративний проступок, певного заходу — адміністративного стягнення.
Адміністративне правопорушення (проступок)— протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 Кодекс України про адміністративні правопорушення).
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стаття 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення до видів адміністративних стягнень відносить:
1) попередження;
2) штраф;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
5-1) громадські роботи;
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт.
Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Адміністративно-попереджувальні заходи— дії державних органів, спрямовані на попередження правопорушень, ухилень від виконання юридичних чи інших обов’язків, забезпечення суспільної безпеки.
Аліменти— грошове утримання, яке у встановлених законом випадках одні особи зобов’язані надавати іншим (в силу шлюбу, доведеного батьківства тощо) у розмірі, передбаченому законом.
Арешт (ст. 60 КК України) -полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.
Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.
Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.
Багатодітна сім'я - сім'я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім'ї включаються також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
Боржник— юридична особа чи громадянин, який згідно взятих зобов’язань, має вчинити на користь іншої сторони — кредитора — передбачені попередньою угодою дії (передачу майна, виплату грошей, виконання робіт за домовленістю тощо). У деяких випадках боржник за своїм зобов’язанням має утриматися від дій.
Близькі родичі та члени сім’ї (ст. 3 КПК України) - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Валютні операції— купівля, продаж, обмін чи використання в якості засобу платежу або застави іноземної валюти, використання платіжних документів в іноземній валюті, обмін національної грошової одиниці з метою перетворення її вартості на вартість іноземної валюти. В. о. регулюються національним законодавством і міжнародними договорами.
Верховна Рада— єдиний орган законодавчої влади в Україні, виразник суверенітету нації.
Виконавчо-розпорядча діяльність— діяльність органів виконавчої влади, спрямована на реалізацію законів, актів законодавчої влади.
Вимушений прогул— час, протягом якого працівник не зі своєї вини був позбавлений можливості працювати.
Вина— психічне ставлення суб’єкта права до здійснюваних ним діянь (бездіяльності) та їх наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Виправні роботи (ст. 57 КК України) – вид покарання, якийвстановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Вихідна допомога— грошова сума, яка сплачується у передбачених законодавством випадках в разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
Відкриття спадщини— виникнення спадкового правовідношення при встановленні певних юридичних фактів (смерть громадянина, оголошення особи померлою, внаслідок безвісної відсутності) (ст. 1220 ЦК).
Відповідальність неповнолітніх— встановлена законодавством України юридична відповідальність молодих людей, які не досягли 18 років, за вчинені ними правопорушення.
Відповідальність цивільна— майнова відповідальність фізичної чи юридичної особи, що виникає внаслідок її неправомірних дій, невиконання договірних зобов’язань, заподіяння майнової чи особистої шкоди, а також у випадках позадоговірної відповідальності.
Відрахування із заробітної плати— грошові суми, які вираховуються із заробітної плати у випадках, передбачених трудовим законодавством.
Відшкодування збитків— форма цивільної відповідальності за порушення зобов’язань. Відрізняється від поняття “відшкодування шкоди” тим, що в цьому випадку боржник відшкодовує кредиторові збитки, які виникли у разі невиконання або неналежного виконання першим своїх зобов’язань.
Відшкодування шкоди— цивільно-правова відповідальність згідно із зобов’язаннями, що виникли внаслідок заподіяної шкоди (гл. 82 ЦК).
Власність— історично зумовлена суспільна форма володіння матеріальними та нематеріальними благами, яка виражає суспільні та виробничі взаємовідносини між людьми в процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну та споживання.
Власник— громадянин або юридична особа, якому належить право володіння, користування і розпорядження майном у межах, визначених законом.
Володіння— фактичне, законне або протиправне перебування майна у конкретної фізичної або юридичної особи.
Громадянське суспільство— спільність вільних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою і надійним соціальним захистом, а також брати участь у політичному житті.
Громадські роботи (ст. 56 КК України) – вид кримінального покарання, яке полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Давність позовна— строк для судового захисту права за позовом особи, право якої порушено.
Дарування— безоплатна передача однією стороною (дарувальником) іншій стороні (обдарованому) за її згодою майна у власність (ст. 717 ЦК України).
Деліктоздатність— здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєне правопорушення (делікти).
Державне обвинувачення (ст. 3 КПК України) - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Дієздатність— закріплена законом здатність суб’єктів права (людей, їхніх об’єднань або спільностей) дотримуватися своїми діями своїх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.
Дізнання (ст. 3 КПК України) - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків.