Мета і завдання виховання за Я.А.Коменським.

(73-74) Філософ-гуманіст, суспільний діяч, він посів гідне місце в боротьбі проти норм, що були прийняті в середньовічних науці, культурі, вихованні та освіті. Я.А. Коменського по праву можна назвати батьком сучасної педагогіки. Одним із перших він зробив спробу відшукати і привести до системи об’єктивні закономірності виховання й навчання, вирішити питання, на які не змогла дати відповідей попередня педагогічна думка. Ніхто до Я.А. Коменського не відстоював з такою рішучістю і послідовністю ідею загального навчання і єдиної школи. Навчання дітей чоловічої і жіночої статі з 6 до 12 років тільки рідною мовою, ідея „материнської школи”, вимоги широкої за обсягом освіти – такі основні новаторські досягнення Я.А. Коменського стосовно системи народної освіти.

У цьому плані серед всіх педагогічних праць Я.А. Коменського (а їх більше 200) перше місце займає його твір „Велика дидактика”, написаний у 1632 р. Повна назва книги в урочистому стилі тієї епохи відтворює головну мету книги: „Велика дидактика, змістом якої є загальне мистецтво усіх навчати усього... коротко, приємно, ґрунтовно... Альфою та Омегою нашої дидактики нехай буде: пошук і відкриття нового способу, при якому вчителі менше б учили, а учні більше вчилися, у школах менше було б крику, одуріння, марної праці, а більше дозвілля, радості і міцного успіху; в християнській державі менше було б темряви, смутку, розладу, а більше б світла, порядку, миру і спокою”.

12. Принцип природовідповідності за Я.А.Коменським.
Принцип природовідповідності – головний методологічний принцип педагогічної системи Я.А. Коменського. За Я.А. Коменським – природовідповідність означає відповідність виховання природі і тим закономірностям, що існують у ній незалежно від нас. Оскільки людина є частиною природи (мікрокосм у макрокосмі), Я.А. Коменський ставить питання, передусім, про відповідність природі у широкому розумінні.

Я.А. Коменський вказував, що точний порядок для школи і саме такий, якого не змогли б порушити жодні перешкоди, треба запозичати у природи, тому в організації школи потрібно виходити «зі спостережень над тими процесами, які всюди являє природа своєю діяльністю», вона пристосовується до зручного часу, вона сама готує матеріал перед тим, як починає його оформляти, природа не змішує своїх дій, виконує їх у певній послідовності; природа ніколи не зупиняється доки не закінчить свою справу до кінця; природі не властиві стрибки, вона відрізняється послідовністю тощо.

Я.А. Коменський говорить, що природа все збирає разом: риби – у водах, дерева – в лісах, трави – в полях, таким чином, робить висновок Я.А. Коменський, і діти для навчання повинні бути зібрані у школах. Він також вимагає, щоб при навчанні ішли від загального до конкретного, повідомляючи, що така послідовність начебто є загальним законом природи: природа, створюючи із яйця птицю, не формує спочатку голову чи очі, а утворює загальне окреслення всієї птиці, у якої потім окремі члени розвиваються поступово.

Ці «основоположення» ілюструються у Я.А. Коменського прикладами, особливо із розвитку дерев, птахів. Розвиваючи, наприклад, основоположення, що «природа пристосовується до зручного часу» Я.А. Коменський пише, що, коли птах має намір продовжити свій рід, він «…починає свою справу не зимою, коли все замерзає від холоду, і не влітку, коли від спеки все розпалюється та розжарюється, і не восени коли з сонцем скорочується життєва сила всіх живих істот та приходить зима, ворожа юним створінням, а навесні, коли сонце знову приносить всім життя та свіжість». Так і садівник, пише Я.А. Коменський, суворо дивиться за тим, щоб все робити у свій час. «Він не садить взимку (тому що сік знаходиться тоді в корені й не може піднятися для живлення саджанців), і не влітку (тому що сік вже розподілений по гілках), і не восени (тому що сік вже повертається до коріння), але навесні, коли волога починає розподілятися з коріння та оживлює верхні частини рослин…». Так само і тямущому будівельнику треба дотримуватися належного часу для вирубки лісу, для обпалення цегли, закладання фундаменту і т.д. Виходячи з принципу природовідповідності, Я.А. Коменський робить висновок, що навчання кожної людини повинно починатися навесні життя, тобто з дитинства, бо дитинство являє собою весну життя, підлітковий вік – літо, змужнілий вік – осінь, старість – зиму.

Отже, теоретичним фундаментом усієї педагогічної системи Я.А. Коменського було його вчення про людину. Причому, виховні зусилля Я.А. Коменського були спрямовані не на розвиток окремих обдарованих осіб, а на просвіту усього людства, від талановитої до останньої розумово відсталої дитини і каліки. «Всіх потрібно вести до того, щоб вони, належним чином поглинали в себе знання, могли з користю пройти справжнє життя... Якщо ми дозволимо розвивати розум тільки деяким, вилучивши останніх, то будемо несправедливими у ставленні до тих, хто володіє тією ж природою», – так проголошував він велику мету загальної освіти.

У розмові зі своїми опонентами, які стверджували, що не з кожного шматка дерева виходить Меркурій, Я.А. Коменський говорив, що з кожної людини виходить людина, якщо тільки її не псувати. Я.А. Коменський не бачив у «різноманітності розумів», тобто, в індивідуальних особливостях дитячої душі, в здатностях людей жодної перешкоди до навчання усіх всьому, всебічно.

Я.А. Коменський висунув ідею компенсації за допомогою виховання і навчання природних недоліків людей: «Природа, коли їй щось заважало розвивати свою силу в одному, може особливо яскраво проявити її в іншому, потрібно лише допомогти їй. Приклади чітко показують – сліпі від народження стають прекрасними музикантами, юристами, ораторами; із глухих від народження виходять чудові художники, письменники. Сліпих, глухих, недорозвинених потрібно прилучати до культури і навіть з особливим старанням, зважаючи на їх більшу потребу у нашій допомозі, бо їхня природа через внутрішні недоліки менше здатна допомогти сама собі».

Маючи досвід учительської діяльності, Я.А. Коменський показує індивідуальні, вікові і типологічні особливості дитячої особистості, які необхідно знати і враховувати вчителю.

Типологія дітей, побудована Я.А. Коменським за принципом виявлення різних індивідуальних особливостей, які виявляються в навчальній діяльності. В них відображені наступні сторони особистості:

– якість розуму: гострий чи тупий;

– темпи розумової діяльності: швидкий чи повільний;

– ставлення до навчання – діти допитливі, прагнуть до знань, і байдужі до знань, не допитливі;

– прояв рис характеру в навчальній діяльності – слухняні, злі, добрі, вперті і т.д.

Навчати і виховувати, вважає Я.А. Коменський, потрібно всіх, але різними методами, враховуючи особливості кожного.

Відповідно до вказаних критеріїв, Я.А. Коменський виділяє шість типів дітей, даючи рекомендації індивідуального підходу до них.

На першому місці стоять «діти з гострим розумом, допитливі і поступливі, ... таким потрібно пропонувати їжу мудрості, а ростуть вони самі собою, подібно шляхетним рослинам». У вихованні цих дітей потрібно враховувати дві особливості: по-перше, обдаровані діти «по справжньому ще більше потребують виховання, оскільки допитливий розум, коли не буде зайнятий корисною справою, буде займатися марним, незрозумілим, шкідливим. Як поле, чим воно більш врожайне, тим більше виробляє шипшини і чортополоху, так і видатні таланти сповнені будуть незрозумілих думок, якщо їх не зайняти зернами мудрості і доброчинності. Якщо працюючому млину не постачати в достатній кількості зерна, матеріалу для муки, то він сам себе зітре і, виробляючи скребки, підіймає марний пил з шумом та тріском, навіть пошкоджуючи та роз’єднуючи окремі частини, – подібно до того діяльний розум, позбавлений серйозної праці, зануриться в пусті, незрозумілі і шкідливі речі та стане причиною своєї ж загибелі». По-друге, з обдарованими дітьми потрібна обережність, щоб не дозволяти їм занадто квапитися, щоб вони не взяли на себе зверх міри, щоб через це передчасно не ослабли, не виснажились.

Інші діти володіють гострим розумом, допитливі, але повільні, хоча і слухняні. Вони потребують тільки стимулювання.

Треті діти з гострим розумом, допитливі, але дикі і вперті. Таких, як правило, ненавидять у школах і майже завжди вважають безнадійними. Між тим, пише Я.А. Коменський, з них звичайно виходять великі люди, якщо тільки їх виховувати належним чином. Я.А. Коменський у характеристиці цієї групи дітей звертається до прикладів з давньогрецької історії. Він посилається на Плутарха, який описував життя Фемістокла, великого афінського полководця, що завжди відрізнявся непокірною вдачею, тому вчитель говорив йому: «Хлопче, посереднім ти не будеш, а будеш ти або великим щастям для держави, або великим злом». Коли згодом хто-небудь дивувався змінами в характері Фемістокла, він звичайно відповідав: «Із диких жеребців виходять хороші коні, якщо застосовувати до них належний спосіб навчання». Я.А. Коменський посилається і на інший приклад із Плутарха, який описує приклад зі знаменитим Буцефалом, конем Олександра Македонського. Побачивши, що батько його, Філіпп Македонський хоче кинути дуже дикого коня, який не терпів на своїй спині жодного вершника, маленький Олександр промовив: «Якого коня гублять люди, не вміючи користуватися ним внаслідок своєї недосвідченості!». І взявшись за нього з дивовижним мистецтвом, без побоїв, він досяг того, що цей кінь не тільки тоді, але і завжди потім носив на собі Олександра, і в цілому світі не можна було знайти іншого коня, більш шляхетного і більш вартого великого героя. Розповідаючи цю історію, підкреслює Я.А. Коменський, Плутарх доповнює: «Цей кінь нагадує нам про те, що багато видатних природних талантів пропадає через провину вихователів, які коней перетворюють у віслюків, не вміючи керувати величними і вільними створіннями». Як бачимо, Я.А. Коменського дуже хвилює ця група дітей, оскільки вона, зазвичай, талановита і надмірно емоційна, темпераментна, і вона може спрямувати у будь-який бік свою енергію, розум. Тут важливим є м’якість і терплячість, з якими вчитель ставиться до таких дітей, направляючи їх потенціальні сили в потрібне русло.

По-четверте, є діти слухняні і в той же час допитливі, але повільні й тупі. Такі можуть йти слідами інших, і, щоб для них зробити це можливим, потрібно поблажливо ставитися до їх слабкості, не доручати їм дуже важкої роботи, ніколи різко не вимагати з них, ставитися завжди до них доброзичливо, підтримуючи їх, укріплюючи їх дух. Ця група дітей зазвичай пізніше досягає своєї мети, проте такі діти міцніше тримаються за неї, як це буває з пізніми плодами, і як печатку набагато важче відтиснути на свинцеві, ніж на глині, але вона і тримається довше, так і подібні діти володіють більшою життєвою міцністю і в них міцніше тримається те, що було ними засвоєно. З цими дітьми, підкреслює Я.А. Коменський, потрібно бути особливо м’якими, терплячими, хвалити їх за всі зроблені ними успіхи, якими б малими вони не були.

По-п’яте, деякі діти тупі, і, більше того, в’ялі і ліниві. Їх можна виправити, пише Я.А. Коменський, аби не було б у них впертості. Але тут потрібні великі розсудливість і терпіння.

Останнє місце в цих шести групах дітей з різними індивідуальним особливостями у Я.А. Коменського займають діти не допитливі, тупі, але злі й уперті. Він вважає цю групу дітей дуже важкою, але запевняє, що в природі проти згубного знаходяться засоби, і що дерева, від природи неродючі, внаслідок належної посадки, можуть бути плодоносні, і, виходячи з цього, вчителю не потрібно втрачати надію, а потрібно турбуватися про те, щоб, насамперед, у цих дітей побороти та усунути впертість.

Таким чином, говорячи про мету і завдання виховання, Я.А. Коменський гуманно підходив до питання про дотримання індивідуального підходу до кожної дитини, який сприяє розвитку в дитині властивих їй здібностей і сил, необхідних їй для того, щоб вона стала людиною.

Керуючись принципом природовідповідності, Я.А. Коменський на цій основі запропонував цікаву вікову періодизацію, відмічаючи чотири періоди життя у молодому поколінні: дитинство, отроцтво, юність, змужнілість. На його думку, природа відвела людині перші 24 роки життя на навчання і виховання. Він поділяє їх на чотири періоди, для кожного відводить по 6 років : дитинство триває від народження до 6 років (в цей період у дитини найбільш інтенсивно розвиваються зовнішні відчуття): другий період – отроцтво – від 6 до 12 років (у отроків розвивається фантазія і пам’ять з їх виконавчими органами – язиком та рукою); третій – юність – від 12 до 18 років (у юнаків розвивається розум і здатність мислити); четвертий період – змужнілість – від 18 до 24 років (розвивається воля, спрямована на конкретну мету).

Як бачимо таке розділення віку в основному наближається до наукового вікового розподілу і свідчить про глибоке знання Я.А. Коменським вікових особливостей дітей.

Для кожного з встановленого віку Я.А. Коменський намічає особливу ступінь навчання:

для дитинства (від народження до 6 років) – материнську школу в кожній сім’ї, тобто дошкільне сімейне виховання;

для отроцтва (6-12 років) – школу рідної мови у кожній общині, поселенні, містечку;

для юності (12-18 років) – школу латинську або гімназію у кожному великому місті;

для змужнілості – академію в кожній державі або великій області.

Вся освіта, на думку Я.А. Коменського, повинна закінчуватися мандрівкою навколо світу, зрозуміло пішки, щоб познайомитися з життям, звичаями і культурою інших народів. Тут видатний педагог повертається до середньовічної традиції, – коли після закінчення навчання в одному з європейських університетів студент повертався додому пішки. І сам Я.А. Коменський, за свідченням біографів, повернувся в Чехію з Гейдельберга пішки, віддаючи належне цій традиції.

Зміст освіти в кожному з видів такої школи також було детально розроблено Я.А. Коменським. Так, наприклад, у «материнській школі», на думку Я.А. Коменського, виховання повинно розвинути запас уявлень дитини із навколишнього життя. Він писав, що з галузі фізики (таку назву мало у XVII ст. природознавство) дитина повинна в цьому віці дізнатись, що таке «….вода, земля, вогонь, дощ, сніг, камінь, залізо, дерево, трава, риба»; дитина може збагнути початки оптики, «світло і темрява, різноманітні кольори»; метафізики – «є – немає», «схоже – не схоже»; астрономії – «дитина пізнає, що називається сонцем, місяцем, зірками, небом»; географії – «будинок, гора, долина, поле, річка, село, місто»; хронології – «година, день, тиждень, літо, зима»; арифметики – «мало, багато, перші навички рахунку»; геометрії – «великий, малий, довгий, короткий, широкий, вузький, товстий, тонкий» тощо. Таким чином, Я.А. Коменський стосовно розумового виховання дітей дошкільного віку ставить завдання розширення дитячих уявлень і розвитку мови дитини.

Я.А. Коменський також радить вже в ранньому віці привчати дітей до господарства і ручної праці. Він рекомендує велику увагу приділяти фізичному розвитку дитини в цей період, проводячи аналогію між дитиною і мурахою: як мураха ніколи не буває нерухомою, а знаходиться завжди в русі, праці, так і дитина повинна постійно рухатися, тренуючи свої органи. Коли дитина ще знаходиться в колисці, але вже може руками тримати іграшки, її руки повинні бути завжди зайняті, пізніше руку необхідно наполегливо розвивати, так, як ми вчимо дітей ходити. Дитина повинна в цьому періоді навчитися елементарному самообслуговуванню, брати участь у посильних для неї господарчих справах сім’ї.

Таким же шляхом мати може навіювати дитині найважливіші основи моральності і доброзичливості (любов до правди та справедливості, терпіння, помірність, любов і повага до старших, а головне – любов до людей). Мати повинна прищеплювати це дитині, підкреслює Я.А. Коменський, і не тільки словами, а й повчаннями і не тільки ними, але й тим, що буде доручати дитині легку роботу, ставлячи перед нею завдання, які вона уже здатна виконувати, на конкретному прикладі показувати їй, що і як треба робити, щоб вона старалась наслідувати це. «Неможливо криве дерево, що вже виросло, зробити прямим. І сім’я – це перший сад, де вирвані бур’яни і де випрямляється молодий пагін, щоб рости рівно і розпустити всі гілки. Навчання в молодості – насолода в старості».

Для правильної постановки дошкільного виховання Я.А. Коменський вважає за необхідне складання посібника для батьків, що він і зробив, видавши свій порадник з дошкільного виховання під назвою «Материнська школа». Ним вперше розроблено зміст дошкільного виховання, розроблено глибоко, з урахуванням вікових особливостей дітей. У цьому методичному посібнику він обґрунтував необхідність раннього виховання, показав силу перших вражень малюка і їх значення для характеру його подальшого сприйняття світу і всього його життя. В ранні роки набуваються не тільки мотиви життєдіяльності, але і в більшості – направленість, характер особистості, що зумовлюють собою подальше виховання. «Провідна варта людського роду – біля колиски. Тому що від початку залежить все і добре, і зле: куди і як направити людину, вона туди і піде – за головою тіло, за колесами – віз. І легше всього починати з самого початку, інакше справа піде важко».

«Материнська школа» – доказ виняткової талановитості Я.А. Коменського у психології. Йому вдається глибоко проникнути в хід дитячих думок і інтересів. Він, виходячи з легкості дитячого розуміння, яке зі сходинки на сходинку піднімається до більш складних завдань, вважає необхідним готувати маленьку людину в перші 6 років життя до всіх необхідних у майбутньому знань. Адже тут, у «Материнській школі» Я.А. Коменський намагається закласти основи пізнання, на яких буде потім будуватися шкільне і моральне виховання. Він дає методику закладання послань, від яких залежить, щоб дитина добре вчилась, старанно використовувала свій розум у пізнанні світу, створює достатній запас уявлень, в яких слово і поняття завжди будуть пов’язані з конкретним образом конкретних предметів, щоб дитина до 6 років навчилася розуміти найпростіші залежності – причина, наслідок, призначення, мета, а потім і основні абстрактні уявлення – відношення моральності, поняття часу тощо. Я.А. Коменський неодноразово підкреслює, що подібне виховання і навчання можливе тільки в сім’ї, особливо у матері є можливість ввести дитину в найпростіше і в той же час найважливіше – в розуміння світу.

Послідовно розробивши призначення материнської школи, Я.А. Коменський виділяє наступну сходинку – загальноосвітню школу, школу рідної мови, яка призначена для дітей обох статей з 6 до 12 років без відмінності стану та конфесії. Думки Я.А. Коменського випередили свій час і у відношенні програми школи рідної мови. Школа ця повинна була дати дітям розвиток мови, уміння вільно читати і писати, знайомство з математикою (усний рахунок і на рахівниці), навчити деяким елементам геометрії, вимірювання, виробити вміння співати найбільш відомі мелодії, дати знання катехізису і “Священної історії” та гарні знання напам'ять найголовніших текстів Святого Письма, елементи морального виховання і «такі поняття про господарство і політику», щоб дитина могла зрозуміти оточуюче її суспільне життя. Школа повинна також дати елементарні знання з географії і природознавства, звертаючи особливу увагу на найбільш основні знання історії і географії своєї Батьківщини. Школа також повинна ознайомити, по-можливості, з усіма більш-менш загальними прийомами ремесла. Я.А. Коменський вимагав, щоб усі діти, багаті і бідні, шляхетні й безрідні, хлопчики і дівчата, діти різних релігій, жителі великих міст і сільської місцевості, всі, без вийнятку, навчались у школі рідної мови.

Відносно гімназії, Я.А. Коменський поряд із звичайним колом підвищеного навчання того часу, тобто “сімома вільними мистецтвами”, включає до вільного навчання наступні науки: фізику (природознавство), географію, історію, а також започатковує вивчення чотирьох мов: латинської, грецької, єврейської, німецької або французької. Крім того, Я.А. Коменський вважає, що всі шість років повинні вивчатися мови, всі шість років повинна вивчатися історія таким чином: 1 рік – біблійна, 2 – природознавча, 3 – мистецтва й винаходів, 4 – етики і моралі, 5 – релігійні звичаї у різних народів, 6 – загальна історія.

У академії Я.А. Коменський аналогічно з середньовічними університетами передбачає звичайні факультети того часу: богослов’я, юридичний, медичний. Закінчення академії – довгий шлях додому або навколосвітня подорож.

Аналізуючи шкільну систему Я.А. Коменського, передусім, згадаємо, як будувалось навчання дітей до неї. До Я.А. Коменського школи виникали випадково, без загального плану в залежності від потреб окремих станів та професій. Діти старших класів, як правило, вчилися читати з домашніми вчителями, а потім вступали до латинських шкіл чи гімназій. Але й гімназії не були в той час певним типом школи, не було точно встановленого терміну навчання, віку вступу: у одних гімназіях термін навчання був 3-5 років, в інших - до 10 років. У жодній країні не було навіть думки про планову організацію школи. Що стосується дошкільного виховання і навчання, то про нього зовсім не думали: бідним було не до навчання, а багаті віддавали своїх дітей на навчання гувернерам і слугам.

Я.А. Коменський уперше теоретично розробив і обґрунтував ідею загального початкового навчання; детально розробив теорію дошкільного виховання; розкрив зміст початкового навчання в широкому спектрі (в ті часи у початковій школі було 2-3 роки навчання, де обмежувалися зазвичай читанням, письмом, лічбою, Законом Божим і церковним співом). У Я.А. Коменського 6 років навчання, зміст освіти включає не тільки читання та письмо рідною мовою, але й арифметику з елементами геометрії, елементи природознавства і географії, Закон Божий, ручну працю і спів; обгрунтував ідею початкової школи на рідній мові; крім того, він значно розширив зміст освіти в гімназії.
13. Обґрунтування Я.А.Коменським класно-урочної системи.
Принципи навчання. Я.А. Коменський надавав великого значення школі, називаючи її «майстернею гуманності». Він розробив оригінальну систему навчання, яка отримала пізніше назву класно-урочної і в багатьох рисах збереглася до наших днів. Я.А. Коменський прагнув такої організації навчання, за якої було б передбачено чітке розподілення всіх видів шкільної роботи за роками, місяцями і днями навчання.

Так, наприклад, Я.А. Коменський вимагав, щоб прийом учнів до школи проводився один раз на рік, восени, таким чином він встановив навчальний рік із суворо визначеним початком і кінцем, поділив його на чотири чверті з вакаціями між ними, ввів у кінці навчального року перевідні іспити з класу в клас.

Педагог запропонував таку систему організації процесу навчання: діти приблизно одного віку і приблизно одного рівня знань під загальним керівниц-твом учителя повинні були одночасно рухатися вперед до єдиної для всіх освіт-ньої мети. Так виникли класи з постійним складом учнів, певна тривалість навчального дня – від чотирьох уроків у школі рідної мови до шести уроків у день в гімназії. Все це нагадує загальну організацію навчання у школах багатьох країн світу, що збереглася протягом майже чотирьох століть.

Не тільки у «Великій дидактиці», але і в невеликому творі «Закони добре організованої школи» Я.А. Коменський дав багато правил, що стосуються шкільного режиму, управління школою, обов'язків вчителів, порядку навчання, поведінки учнів.

Він писав, що в школі повинно бути стільки класних кімнат, скільки є класів. Шкільні приміщення треба підтримувати дуже охайно, і вони повинні бути витончено обставлені.

Я.А. Коменський також вимагав, щоб вчитель вів колективну роботу зі

всім класом, щоб всі учні цього класу вивчали один і той же матеріал. Я.А. Коменський рекомендував основною формою навчального процесу урок. Він дав ряд вказівок, як вести урок: частину уроку приділяти опитуванню учнів, частина – викладу нового матеріалу і вправам для його закріплення. Вчитель на уроках, вважав Я.А. Коменський, повинен перевіряти знання учнів, добиваючись міцного, ґрунтовного засвоєння знань усіма учнями.

Кожен урок повинен мати свою тему і завдання. «Час повинен бути розподілений так, щоб на кожен рік, місяць, день і годину доводилася своя, особлива робота». Вчитель повинен уважно стежити за учнями всього класу і уміти підтримувати в класі дисципліну.

Шкільну дисципліну Я.А. Коменський вважав важливою умовою добре організованої школи. «Школа без дисципліни, що млин без води», – приводив він для прикладу відоме чеське прислів'я. Але він вносить своє розуміння до змісту цього поняття: «Дисципліна повинна прагнути до того, щоб у всіх і всіма засобами будити і зміцнювати постійними навиками і вправами – ввічливість до ближнього, бадьорість у ставленні до праці і виконання життєвих завдань».

На противагу суворій дисципліні, що панувала в ті часи у школах, Я.А. Коменський вимагає, щоб із школи були виключені тілесні покарання, стверджуючи, що різки і палиця – це знаряддя рабства, які абсолютно не підходять для людей вільних. Проте тут він не був до кінця послідовним: не зважився зовсім відмовитися від тілесних покарань, він не допускав їх як покарання за погані успіхи у навчанні, але зберіг в тих випадках, коли була провина проти моральності, а також за богохульство

Дисципліна, вважав Я.А. Коменський, удосконалює характер учня. Але використовувати дисципліну слід без гніву, без ненависті, з щирістю, щоб той, хто навіть покараний, розумів, що покарання застосоване для його ж блага. Використання таких дисциплінарних засобів як «стягнення», «заклик до порядку за допомогою зауважень», «залякування суворим стягненням», різкою, заучуванням напам'ять латинських слів, пропозицій, «стягнення перед зборами» Я.А. Коменський радив використовувати, але використовувати «переконливо, не жартома», навіть часом жорстоко, щоб викликати «переляк і повагу», але не «сміх і ненависть». Для цього вчителеві потрібно бути дуже мудрим, мати «в процесі навчання спокій, але без легковажності», під час зауваження «робити стягнення, але без отруйності», під час покарання показувати «суворість, але без жорстокості».

Найбільший внесок Я.А. Коменський вніс до теорії навчання – дидактики. Він поставив своєю метою розробити на нових засадах теорію навчання або «загальне мистецтво всіх учити всьому скоро, легко і ґрунтовно». У «Великій дидактиці» Я.А. Коменський не тільки розробив чітку систему навчання, але й розкрив суть її основних принципів, таких, як: наочність, свідомість і активність, послідовність і систематичність знань, посильність нав-чання, закликав якомога більше розвивати пізнавальні здібності учнів, самос-тійність у спостереженнях, мові, практиці.

Детально розроблена і обґрунтована Я.А. Коменським дидактична вимога наочності. Протестуючи проти звичайного у той час в школах словесно-схоластичного методу викладання, Я.А. Коменський вимагає, щоб навчання починалося з речей, явищ, оскільки «річ – тіло», «слово – одежа». «Чому краще користуватися чужими очима замість своїх?» – запитує Я.А. Коменський, наполягаючи, щоб у школі досліджувалися речі, а не чужі спостереження і свідоцтва про речі, щоб при вивченні слух з'єднувався із зором і «слово з діяльністю руки». Виходячи з цього, він формулює «золоте правило дидактики»: треба все, «наскільки можливо, пропонувати відчуттям, а саме: видиме – зору, відчутне на слух – слуху, пахуче – нюху, те, що можна покуштувати – смаку і відчутне на дотик – дотику, якщо ж що-небудь може бути одночасно сприйняте декількома відчуттями, то слід представляти цей предмет одночасно декільком відчуттям».

Своїм «золотим правилом дидактики» Я.А. Коменський поклав початок найважливішому дидактичному правилу, яке згодом було підтверджено експериментально і свідчить: сприйняття стає сильнішим, коли в цьому сприйнятті беруть участь декілька органів чуття.

Я.А. Коменський вимагав, щоб вчитель, повідомляючи що-небудь учням, не тільки розповідав, але і показував, «щоб все, що звичайно вивчається в кожному класі, хоч теореми, або правила, або образи і емблеми з предмету, що викладається, зображалося наочно. Наприклад, вивчаючи будову людського тіла, Я.А. Коменський наявний скелет обкладав зробленими із замші і набитими шерстю м'язами, сухожиллями, нервами, венами, артеріями, внутрішніми органами, все в потрібному місці, необхідних розмірів з написом на кожній частині її назви, призначення, функції.

Обґрунтовуючи принцип свідомості навчання, Я.А. Коменський підкреслює, що учні повинні заучувати тільки те, що вони зрозуміли. Виступаючи проти механічного зубріння, Я.А. Коменський стверджує, що не слід нічому вчити на підставі лише авторитету, потрібно учити на підставі доказів, за допомогою зовнішніх відчуттів і розуму.

Я.А. Коменський сформулював також вимоги систематичності, послідовності, посильності навчання. Розуміння того, що вивчається буде досягнуто, говорить Я.А. Коменський, тільки у випадку, якщо навчальний матеріал висловлюватиметься вчителем систематично і послідовно, щоб попереднє прокладало шлях подальшому і «ніщо не було ні пропущене, ні збочене».

Я.А. Коменський указує, що при навчанні потрібно йти від простого до складного, від конкретного до абстрактного, від фактів до висновків, від легкого до важкого, від близького до далекого. Приклади слід подавати перед правилами. Кожне пояснене таким чином правило слід висловлювати стисло, точними, ясними словами. При навчанні треба поступово ускладнювати матеріал.

Обґрунтовуючи послідовність навчання, Я.А. Коменський радить спочатку розвивати почуття учнів, оскільки без правильного уміння спостерігати не може бути правильного навчання, потім пам'ять, мислення, і нарешті, мову і руку, оскільки учень повинен уміти правильно висловити засвоєне і застосувати його на ділі. Розуміння, рука і мова – або інакше – розум, дія, мова – це сіль життя, підкреслює Я.А. Коменський, і всі три особливості слід застосовувати рівномірно у вихованні.

У тісному зв'язку з іншими своїми дидактичними правилами Я.А. Коменський розглядав вимогу міцності знань. Необхідно, писав він, закладати міцне обґрунтування, йти вперед, не поспішаючи, зупинятися, постійно повторювати, вивчаючи що-небудь до тих пір, доки учні не засвоять матеріал цілком міцно. Великого значення для міцності Я.А. Коменський надає повторенню і вправі, щодо якої він розробив ряд правил. Багато уваги приділив Я.А. Коменський питанню про застосування знань, отриманих учнями в школі, до повсякденного життя. Я.А. Коменський встановив порядок і прийоми обліку знань учнів: вчитель щодня перевіряє знання, викликаючи декілька учнів; один раз в місяць проводить випробування директор школи, а в кінці кожної навчальної чверті і після закінчення року повинні бути встановленні іспити

14. Вимоги до організації навчально-виховного процесу у школі у спадщині Я.А.Коменського.
Не тільки у «Великій дидактиці», але і в невеликому творі «Закони добре організованої школи» Я.А. Коменський дав багато правил, що стосуються шкільного режиму, управління школою, обов'язків вчителів, порядку навчання, поведінки учнів.

Я.А. Коменський також вимагав, щоб вчитель вів колективну роботу зі

15. Зміст, методи і засоби морального виховання за Я.А.Коменським.
Важливим елементом виховання Я.А. Коменський вважав виховання добра, моральності, розуміючи під цим не тільки «зовнішню вихованість», але і всю «внутрішню і зовнішню основу спонук». «Хто встигає в науках, але відстає в добрих справах, той більше відстає, ніж устигає». Це народний вислів Я.А. Коменський вибрав як епіграф до «Правил поведінки, зібраним для юнацтва в 1653 році», що свідчить про те значення, яке великий реформатор школи надавав етичному вихованню молодого покоління.

Моральна проблематика органічно входить до змісту всіх його дидактичних праць, включаючи і «Велику дидактику», і може складати предмет спеціального розгляду в цілому ряду його робіт. Наприклад, «Лабіринт світу і рай серця», де викладені філософсько-моральні переконання і провідні ідеї морального виховання, «Закони добре організованої школи», де сформульовано конкретні моральні норми, «Правила для юнацтва», в яких представлений своєрідний моральний кодекс учня. Наріжним каменем морального виховання Я.А. Коменський вважав повагу особи дитини, її достоїнства. «Повага до людини починається з поваги до дитини».

Я.А. Коменському належить пріоритет у вирішенні одного з найважливіших і актуальніших питань етики і педагогіки – про співвідношення моральності і освіченості. Упевнену перевагу він віддавав тут моральності. Йому належить характерний в цьому сенсі афоризм: «Ученість без чеснот – все рівно, що золоте кільці в носі у свині». Цінність освіти визначається її моральною основою, вважав Я.А. Коменський, а якщо такої основи немає, вона може стати знаряддям найстрашніших злочинів перед світом і людством. «Освічена людина без моральності небезпечніше неосвіченої аморальної людини».

Як визначальні ідеали моральності Я.А. Коменський висунув, за його словами, чотири кардинальні чесноти: мудрість, мужність, помірність, справедливість. Якщо ж розглянути, порівняти і зіставити різні роботи Я.А. Коменського, в яких він говорить про моральне виховання, можна звести моральні якості особистості, які слід виховувати у дітей до трьох груп: гуманістичні, життєво-практичні, правила культурної поведінки. До гуманістичних відносяться: гуманність, самоволодіння, готовність служити людям, справедливість, добродійність, щедрість (не бути ні скупим, ні заздрісним), правдивість, запобігливість, шанобливість до старших. До життєво-практичних: привчання до праці (уникати ледарювання), помірність у всьому, привчання не тільки говорити, але і мовчати (там, де це необхідно), привчання до терпіння, витримки, уміння тримати себе з гідністю, терплячість і витривалість у праці. Третя група вельми чисельна: охайність, делікатність, витонченість манер, уміння поводитися стримано і скромно. Ця група рис зібрана в «Правилах поведінки», у яких вимоги до поведінки юнацтва згруповані в 16 розрядах і стосуються найрізноманітніших ситуацій (догляд за тілом, зачіскою, одягом, розмовою, поведінкою вранці, в школі, ставлення до вчителя, до товаришів, поведінка в церкві, за столом, під час ігор і відпочинку).

Я.А. Коменський наполягає на необхідності системи морального виховання, яка зиждется на певних основах, принципах. Найголовнішими шляхами реалізації поставлених завдань у системі морального виховання Я.А. Коменський вважає навчання, життєву практику і діяльність людини. Хороше навчання, на думку Я.А. Коменського, є одним з найважливіших шляхів, що ведуть до здійснення завдань морального виховання. «Розсудливість діти будуть почерпати з хорошого навчання, вивчаючи дійсні відмінності речей і їх ціну ... вірна думка про предмети є дійсна підстава взагалі для чеснот … мудрість полягає в умінні вірно судити про речі...» Але не менш важливі практика, діяльність людини. «Чеснотам вчаться шляхом постійної моральної діяльності. Що потрібно знати, тому вчаться, пізнаючи, що потрібно робити, тому вчаться в процесі роботи».

Я.А. Коменський розробив і систему засобів морального виховання. Велике значення тут має приклад. Позитивні приклади з боку батьків, вихователів, вчителів, дорослих, товаришів постійно повинні «освітлювати попереду шлях». Окрім живих прикладів Я.А. Коменській визнає і приклади, взяті з історії, літератури, але живим прикладам він віддає перевагу, оскільки вони діють більш безпосередньо і сильно.

Окрім прикладів, велике виховне значення мають ще «розпорядження і правила життя», які повинні «виправити, доповнити і підсилити» наслідування. При цьому Я.А. Коменський має на увазі правила життя, які допомагають молоді, головним чином, у її самовихованні, в роботі над собою, над своєю особою і характерологічними особливостями, як наприклад, «Чому і як треба остерігатися заздрості? Як захистити себе проти скорботи, як стримувати пориви радості? Яким чином приборкати гнів або вигнати з серця «недозволену любов?».

Велике значення, за переконанням Я.А. Коменського, має правильна організація педагогічного впливу середовища. Він підкреслював, що середовищу потрібно приділяти велику увагу, дбайливо ставитись до нього, охороняти дітей від поганого товариства, щоб вони не заражалися вадами. Треба тримати дітей подалі від аморальних розмов, підкреслював Я.А. Коменський, порожніх, легковажних забав, особливо, слід оберігати дітей від неробства, яке є джерелом багатьох неприємностей. Діти повинні бути постійно зайняті грою або працею, будь-якою серйозною справою.

Я.А. Коменський вважав, що правильне моральне виховання можливе при дотриманні певного режиму, при правильному чергуванні розумової роботи з відпочинком, прогулянками і розвагами. Режим, у свою чергу, можливий лише при правильній організації часу. «Мудрий розподіл часу є підстава для діяльності. Кожна година повинна мати своє певне завдання, яке неодмінно повинне бути вирішене».

Я.А. Коменський звертав увагу на те, що організація різних ситуацій для морального виховання повинна бути не тільки в процесі шкільних занять, але і в умовах позакласної роботи. Особливу увагу він надавав позакласному читанню, рекомендуючи вчителям включати в сферу свого керівництва вихованням дітей позакласне читання і детально зупиняється на його методиці.

До позашкільних занять Я.А. Коменський відносить також ігри і драматичні уявлення. Він рекомендує також тілесні, гігієнічні вправи (біг, стрибання, гра в м'яч, боротьба), прогулянки, сидячі ігри, театральні дійства. Всі вони, на його думку, розвивають красу людського тіла, сприяють кращому заучуванню і запам'ятовуванню в живій формі віршів, висловів, текстів, радують вчителів, батьків, публіку, виявляють таланти, розвивають міміку, мову, вимову, володіння голосом, усувають сором’язливість. «Ці ігрові вправи є в той же час прекрасною підготовкою до серйозних речей, без них ми марно сподіватимемося на повну культуру духу».

Одним із засобів морального виховання Я.А. Коменський вважає організацію свого роду самоврядування в школі, яке він розуміє як прагнення відобразити в школі суспільство, державний лад дорослих. Він прагнув до того, щоб кожен клас і школа в цілому вдавали із себе якесь суспільство, яке обговорює сумісні справи, вважаючи це засобом підготовки юнацтва «до життя шляхом навику до такого роду діяльності». У цьому плані, на думку Я.А. Коменського, школа представляє максимальну можливість для повноти розвитку особистості дитини, підлітка, для тренування всіх його здібностей. Я.А. Коменський постійно повторює про необхідність вправи як одного з дієвих засобів виховання. Але вправи, на його думку, повинні бути направлені не тільки на одну яку-небудь галузь, але і на особистість у цілому, на відчуття, розум, пам'ять, на всі прояви особистості. У всіх класах, підкреслює Я.А. Коменський, діти повинні «тренуватися в читанні, письмі, повторенні, в дискусіях, перекладах прямих і зворотних, в диспутах, декламації, в стилі, мові, голосі, благочесті». Особливе значення в цьому плані, на думку Я.А. Коменського, має виховання відчуттів. Воно абсолютно необхідне і ніколи не повинне уриватися, тому що «для розуму відчуття суть путівника в науці». Така система виховних засобів, які повинні, на думку Я.А. Коменського, сформувати у учнів моральні уявлення, поняття, забезпечити їх моральну поведінку.

Отже, Я.А. Коменський вперше в педагогіці обґрунтував методику морального виховання. У її основу було покладено не слово, а вчинок, дія. Новий метод морального виховання, за Я.А. Коменським, – це вправа в моральних відчуттях і вчинках. Моральність, проголошує Я.А. Коменський, починається не із слів, а з моральних учинків, вона розвивається через систему вправ в таких учинках.

16. Зміст і методи розумового виховання за Я.А.Коменським. Принцип наочності – «золоте правило» дидактики.
Детально розроблена і обґрунтована Я.А. Коменським дидактична вимога наочності. Протестуючи проти звичайного у той час в школах словесно-схоластичного методу викладання, Я.А. Коменський вимагає, щоб навчання починалося з речей, явищ, оскільки «річ – тіло», «слово – одежа». «Чому краще користуватися чужими очима замість своїх?» – запитує Я.А. Коменський, наполягаючи, щоб у школі досліджувалися речі, а не чужі спостереження і свідоцтва про речі, щоб при вивченні слух з'єднувався із зором і «слово з діяльністю руки». Виходячи з цього, він формулює «золоте правило дидактики»: треба все, «наскільки можливо, пропонувати відчуттям, а саме: видиме – зору, відчутне на слух – слуху, пахуче – нюху, те, що можна покуштувати – смаку і відчутне на дотик – дотику, якщо ж що-небудь може бути одночасно сприйняте декількома відчуттями, то слід представляти цей предмет одночасно декільком відчуттям».

17. Навчальні книги Я.А.Коменського: «Відкриті двері до мов і всіх наук», «Видимий світ у малюнках».
«Відкриті двері до мов і всіх наук» – латинська хрестоматія, завданням якої Я.А. Коменський ставив полегшення опанування латині. Хрестоматія складається зі 100 параграфів, в яких у 1000 латинських речень, що поступово ускладнювались, було повідомлено про всі галузі знань. Таким чином Я.А. Коменський вирішив дві мети: полегшив опанування латиною і дав свого роду популярну енциклопедію з природознавства, механіки, суспільствознавства і моралі. Ця хрестоматія понад 200 років була найбільш поширеним підручником мов. Протягом короткого часу вона була перекладена на 12 європейських мов, на арабську й турецьку.

«Видимий світ у малюнках» – перша ілюстрована навчальна книга, родоначальниця всіх подальших книг для класного читання. Це своєрідна дитяча енциклопедія первинних знань, яка складена Я.А. Коменським. Книга забезпечена багатьма малюнками і є першим підручником для читання в школі і сім'ї, що побудований за принципом наочності. Знайомлячи дітей з устроєм Всесвіту, даючи первинні географічні відомості і деякі знання про рослини, тварин, побудову людського тіла, про діяльність людини (ремесла, сільське господарство, транспорт, культура), про суспільне життя (управління, суд), цей підручник в той же час з великою педагогічною майстерністю збагачував мову учнів – давав знання рідної і латинської мов. У цій книзі Я.А. Коменський заклав основи звукового методу навчання грамоті.

У середньовічних школах навчання читанню починалося із заучування азбуки в порядку послідовних літер і в роздріб, причому, кожна літера називалася не її звуком, а із добавлянням на початку або в кінці голосного звуку («ве», «еф», «ель», «ігрек» і т.п.). Після заучування літер йшло заучування складів буквоскладальним методом («ель» + «а» = «ЛЯ»), а вже потім за складами читалися слова.

Я.А. Коменський у своїх підручниках зробив великий крок на шлях до розвитку звукового методу. На сторінках своєї книги для читання «Видимий світ у малюнках», він дає зображення тварин і виділяє в особливу графу характерний для даної тварини звуку (для курчати – «пі», «пі», для зозулі – «ку», «ку», для змії – «ши», для собаки «ерр»). Цей, вже знайомий дітям за спостереженнями над природою звук, Я.А. Коменський, слідуючи своєму основному правилу, – йти в навчанні від речей до слова, відображує в останній графі зображенням літери.

Таким чином, при навчанні грамоті Я.А. Коменський йде від звуку до літери, широко при цьому використовуючи наочне навчання. У передмові до

цієї книги Я.А. Коменський писав: «Чому замість мертвих книг не відкрити нам живої природи? Наставляти молодь – це не означає утовкмачити їй в голову купу слів, фраз, сентенцій, думок, створених письменниками; це означає відкрити їй розуміння шляхом речей. Основа всякого пізнання полягає в умінні добре представити нашим почуттям почуттєво сприймані предмети».

За зразком «Видимого світу у малюнках» в Росії в ХVІII ст. була складена книга «Видовище всесвіту».

18. Вимоги до особистості вчителя в педагогіці Я.А. Коменського.
.А. Коменський надавав великого значення професії вчителя, вважаючи посаду вчителя дуже почесною, "настільки чудовою, як ніяка інша під сонцем". Це був новий, прогресивний погляд на вчителя, тому що раніш професія вчителя, особливо початкової школи, не користувалася повагою. Педагог вимагав, щоб, з одного боку, населення ставилося з повагою до вчителя, а з іншого боку - сам учитель зрозумів, яку важливу функцію він виконує в суспільстві, і був сповнений почуття власної гідності. Учитель, писав він, повинен бути чесним, діяльним, наполегливим, живим зразком чеснот, які прищеплює учням, бути людиною освіченою і працьовитою. Він повинен безмежно любити свою справу, ставитися до учнів по-батьківськи, будити їхній інтерес до знань. «Найближча турбота вчителя полягає в тому, щоб захоплювати учнів своїм прикладом».

Я.А. Коменський вважає, що вся робота школи; її успіхи і невдачі залежать від вчителя. Він формує з дитини майбутню людину і повинен бути добрим, уважним і одночасно суворим і вимогливим «Ти не можеш діяти, як вчитель, якщо ти не станеш поступати, як батько».

Епітети, які застосовує Я.А. Коменський, характеризуючи посаду вчителя, говорять про те, які різносторонні функції, на його думку, повинен вчитель виконувати. Вчитель – «ходяча бібліотека», «розумова повитуха», «сонце миру», «садівник», «хороший пастух», «старанний акушер», «енергійний полководець».

Вчитель повинен володіти терплячістю, навчаючи і виховуючи юнацтво, «Музикант не б'є кулаком або палицею по струнах, якщо ліра або арфа дисонують, а терпляче настроює їх, прикладаючи все своє мистецтво доти, поки не приведе струни до гармонії. Таким же чином ми повинні пристосуватися до особливостей розуму, приводячи розуми до гармонії і любові до наук, якщо ми не хочемо ледачих перетворити на упертих, а повільних зробити дурнями».

Я.А. Коменський вимагає, щоб кожен вчитель зрозумів, яку важливу функцію він виконує в суспільстві, був повний власної гідності і розумів свою відповідальність за майбутнє. «Майбутні сторіччя будуть саме такими, якими будуть виховані для нього майбутні громадяни».

Найближча турбота вчителя, за Я.А. Коменським, «…полягає в тому, щоб могутньо захоплювати учнів своїм прикладом», досконало володіти мистецтвом навчання, бути справжнім майстром своєї справи. Найбільш умілі і досвідчені вчителі повинні, на думку Я.А. Коменського, займатися з початківцями, оскільки особливо важливо закласти перші основи навчання. Вчитель, за Я.А. Коменським, повинен бути прикладом для своїх учнів як відносно його зовнішності, так і всієї його духовної зовнішності і поведінки.

Вчителеві, підкреслює Я.А. Коменський, слід бути чесним, діяльним, наполегливим, живим зразком чеснот, які він повинен прищепити учням, людиною освіченою і працелюбною. Він повинен безмежно любити свою справу, відноситися до учнів по-батьківськи, враховувати і будити інтерес дітей до учіння, а також постійно працювати над собою, Я.А. Коменський порівнює вчителя то з «діяльним скульптором», то з «вірним і чистим служителем світла, який згорає нетерпінням розсіяти морок розумовий і розлити світло над всіма думками і справами». Іншого вчителя Я.А. Коменський не уявляє. У роботі «Про вигнання зі шкіл відсталості», звертаючись до суті вчительської професії, Я.А. Коменський вигукує: «Що таке неосвічений вчитель, пасивний керівник інших, як не тінь без тіла, хмара без дощу, джерело без води, лампа без світла, отже, порожнє місце. Хай буде йому соромно! Ти зображаєш собою вчителя, так учи, або зніми з себе цю маску ...»

Вчитель, підкреслює Я.А. Коменський, повинен не відштовхувати дітей від себе дуже суворим ставленням, а привертати їх по-батьківськи. Якщо він з любов'ю буде відноситися до учнів, то легше і швидше завоює їх серця, і дітям буде приємніше залишатися в школі, ніж удома. Необхідно уміти збуджувати бажання, завдяки чому учні сприймають все відкритим, спраглим до знань розумом. «Хороший вчитель шукає, чому учити, бо він горить нетерпінням навчити їх всьому, що тільки можливо. Він думає про те, як учити, щоб напій науки проковтнувся без побоїв, без насилля, без криків, без огиди, словом, привітно і приємно».

Кожен вчитель, указував Я.А. Коменський у роботі «Закони добре організованої школи», повинен мати перед очами мету і завдання свого класу, щоб, добре знаючи, чого потрібно досягти, все направляти відповідно цьому. І тоді лише він гідний похвали, якщо він всіх своїх учнів доведе до мети, і гідний буде засудження, якщо допустить, щоб хто-небудь з учнів її не досяг.

У цих словах відчувається велика віра в мистецтво вчителя і можливість кожного учня при умілому керівництві свого вихователя здобути освіту. Натхнення вчителя, його відданість справі і любов до дітей – найважливіші умови успіху, вважав Я.А. Коменський. Але для цього важливо зрозуміти кожному вчителю необхідність своєї постійної самоосвіти і самовиховання «Хай вчитель придбає самому собі «повне світло дійсної освіти» для того, щоб стати «сяючим сонцем».

Я.А. Коменський постійно повторював, що найважливішим законом виховання розуму, волі, відчуття і дії для вчителя повинен бути закон послідовності. «Мистецтво навчання не вимагає нічого іншого, окрім правильного розподілу часу, предметів і методу».

Завжди і у всьому, вважав Я.А. Коменський, вчитель повинен йти за принципом: спочатку знання (теорія), потім - дія (управління, практика), і вже тільки потім – мова. Учити кого-небудь або дозволяти кому-небудь діяти перш, ніж він зрозуміє, що робить, «значить, створювати не людину, а тварину»; «учити говорити про речі без їх розуміння, яке недосяжне без взаємодії з ними, - значить, робити, когось папугою».

Послідовність предметів вивчення теж строго регламентується Я.А. Коменським: спочатку світ, потім людина і вже під кінець – книга. «Рух нашої мудрості повинен починатися книгою природи, продовжуватися книгою розуму і завершуватися просто книгами».

Для пробудження і стимуляції пізнавальних сил учнів необхідні бадьорість, доброзичливість, серйозність і разом з тим, приємність навчальної праці. Вчителеві потрібно прагнути у грі забезпечувати піднесення і напругу сил, радісний настрій, але потрібно уміти користуватися грою, не зводячи при цьому праці до гри.

Учити треба ясно: вчитель повинен володіти талантом простоти і здатністю не утрудняти вільну волю учнів. Сам зміст і спосіб викладу знань вчителем повинні бути зразком застосування всіх трьох методів пізнання суті речей: аналізу, синтезу, порівняння.

Учити вчителеві потрібно із захопленням: головною його турботою повинно бути наступне – добиватися єдності мислення, словесного виразу і дії учнів. Для цього необхідний стислий і простий огляд навчального курсу або його окремої теми перед початком їх вивчення; застосування знань на практиці; повідомлення програми правильного виконання дій; чіткий показ дій; різноманітне їх повторення, щоб не забувалося нічого; швидке просування вперед, але за умови міцності знань.

19. Програма виховання джентльмена-ділка за Дж. Локком.
Концепція виховання й освітня програма детально викладена Дж. Локком у трактаті „Думки про виховання”. Детально розглянемо основні педагогічні категорії за Дж. Локком. Зокрема:

а) як представник буржуазної аристократії Дж. Локк обстоював доцільність різнобічного виховання дітей тільки з сімей вищих соціальних станів, причому, вчений був категорично проти громадського виховання;

б) програма виховання джентльмена, ділової людини нового суспільства, передбачала реалізацію мети: сформувати джентльмена-ділка, здатного вести свої справи легко й прибутково. Ця мета конкретизувалася в завданнях, що водночас визначали послідовність напрямів виховання: по-перше, – розвиток здорового духу в здоровому тілі (фізичне виховання); по-друге, – дисципліна тіла, душі і розуму (загартування, моральне виховання, розумовий розвиток).

Визначаючи пріоритет фізичного виховання й загартування у вихованні джентльмена, Дж. Локк аргументував свою позицію так: „Здоров’я необхідне для наших справ та для нашого добробуту”[2]. Реалізацію цього напряму виховання вчений показав на прикладі рекомендацій батькам, що допомогли б їм без звернення до медицини зміцнити здорову чи не хворобливу конституцію своїх дітей. Серед засобів фізичного виховання слід виокремити:

– загартування (заборона носити дітям надто теплий одяг, формування здорових звичок (прогулянки на свіжому повітрі, фізичні вправи тощо), холодні водні процедури, міцний сон, здорова проста їжа (не рекомендувалося дитині вживати м'яса принаймні до 3 років);

– заборона носити занадто вузький одяг, рекомендація щодо постелі дитини: твердість, природні матеріали.

Дж. Локк наголошував, що значення фізичного виховання полягає і в тому, що кожен джентльмен має бути готовий стати солдатом.

Локківська концепція морального виховання ґрунтувалася на світоглядному переконанні щодо відсутності вроджених ідей та реалізації природного права. З точки зору Дж. Локка, мораль виходить з принципу корисності та інтересів особистості майбутнього джентльмена. Цілепокладання у моральному вихованні складається з позицій: 1) вироблення твердого характеру; 2) розвиток волі; 3) формування моральної дисципліни; 4) уміння керувати собою: „Сила душі полягає у здатності людини відмовити собі в утіхах, діяти всупереч власним нахилам і неухильно додержуватися порад розуму, хоча би бажання й вабили в іншу сторону”.

Дж. Локк рекомендував здійснювати моральне виховання з раннього віку дитини, коли юна душа найніжніша й легко піддається виховним впливам.

Здоровий глузд має стати регулятором поведінки людини. Самодисципліна і самообмеження, за Дж. Локком, формують моральні норми і правила поведінки, які мають бути не тільки зовнішніми (зовнішній лоск), а й глибоко внутрішніми особистісними якостями. Таким чином, усі засоби, методи й прийоми морального виховання у Дж. Локка об'єднуються функцією стимулювання внутрішньої потреби й активного самоствердження особистості джентльмена. Зокрема вчений радив застосовувати засоби: приклад батьків і домашнього вихователя, довкілля (природа, речі, взаємини між людьми), поступове формування моральних звичок, залучення до фізичної праці.

Не втрачають актуальності й сьогодні рекомендації Дж. Локка. Наприклад:

1. Батьки мають долати схильність перетворювати свою любов до дітей у сліпу закоханість, оскільки мають пам'ятати, що, заохочуючи примхи дітей та пестячи їх, коли ті малі, псують у них природні здібності. Діти виростають, і виростають їх погані звички.

2. Батьки не мають права бездумно задовольняти всі бажання і примхи дитини, оскільки це може призвести до моральної загибелі дорослої людини.

3. Якщо ви бажаєте, щоб ваш син відчував до вас шанований страх, сформуйте це відчуття ще в дитинстві; у процесі дорослішання дозволяйте дитині зближуватися з вами. Тоді, коли ви будете старі, ваша дитина буде вам другом і помічником.

4. Суворість батьківського ставлення й обмеження дитячої свободи мають поступово зменшувати відповідно до процесу дорослішання дитини, яка повинна навчитися керуватися в поведінці власним розумом.

5. Авторитет батьків формується через страхи, шанованість, які змінюються поступово на любов і дружбу (відкриті прояви їх).

6. Батьки повинні усвідомити, що тілесні покарання не є дієвим засобом, оскільки часто лише є коренем інших поганих вчинків: „Такий різновид невільницької дисципліни формує невільницький характер”.

7. Також слід звернути увагу на застереження щодо використання нагород очікуваними і бажаними речами як виховного методу, яке обґрунтоване загрозою послідовного формування в дитини почуття обов'язку, здатності керувати своїми бажаннями.

З-поміж найдоцільніших методів морального виховання Дж. Локк виділив:

– вправляння в добрих вчинках (не примушувати дитину запам'ятовувати правила поведінки, а реалізувати їх практично у виховній ситуації). Під час вправляння слід використовувати лагідні слова, м'які інтонації, прості лаконічні формулювання. Також варто пам'ятати, що за короткий час не можна сформувати багато добрих звичок і правильних норм поведінки;

– доручення (в дуже помірній кількості);

– бесіди з дітьми (згідно з дитячими здібностями та рівнем розуміння);

– наочний приклад (керування і фіксація уваги дитини);

– фізична праця (різновиди ремесел та сільськогосподарська праця дозволяють зняти втому після навчальних занять, відновити енергію, стимулюють пізнавальні сили, зміцнюють здоров'я, дають життєве загартування.

Найменшої ваги в становленні джентльмена Дж. Локк надавав навчанню як безпосередній організації розумового виховання, оскільки вчений розумовий розвиток розглядав як один із шляхів вироблення характеру і волі джентльмена. Тому, головною вимогою до вчителя, домашнього наставника, за Дж. Локком, є не глибоке знання логіки, латини та інших наук, а доброчинність, мудрість і вміння виховувати.

Метою розумового виховання у програмі Дж. Локка визначено формування ділових якостей та доцільна загальноосвітня підготовка без поширеної на той час інтелектуальної муштри.

Зміст розумового виховання джентльмена передбачав практико-орієнтоване навчання предметів природного циклу, письма, читання, рідної та іноземних (французької зокрема) мов, малювання, історії, географії, арифметики, геометрії, астрономії, хронології (наука користування календарем), етики, законознавства, бухгалтерської справи та світських манер (поезія, мистецтво одягатися, вміння слідкувати за собою); верхова їзда, танці й одне з ремесел (столярне, слюсарне, садівництво, виготовлення парфумів тощо).

Серед методів, форм та засобів розумового виховання Дж. Локк акцентував увагу на таких, які відповідають віковим особливостям розвитку дітей, стимулюють ініціативу та самостійність мислення, зокрема: широке використання наочності, дидактичних ігор, засвоєння мовних прийомів у живому мовному середовищі, практичні вправи та ін. Учений застерігав учительство: „Не перетворюйте навчання у нудну і кропітку роботу”.

20. Зміст і методи морального виховання за Дж.Локком.
Локківська концепція морального виховання ґрунтувалася на світоглядному переконанні щодо відсутності вроджених ідей та реалізації природного права. З точки зору Дж. Локка, мораль виходить з принципу корисності та інтересів особистості майбутнього джентльмена. Цілепокладання у моральному вихованні складається з позицій: 1) вироблення твердого характеру; 2) розвиток волі; 3) формування моральної дисципліни; 4) уміння керувати собою: „Сила душі полягає у здатності людини відмовити собі в утіхах, діяти всупереч власним нахилам і неухильно додержуватися порад розуму, хоча би бажання й вабили в іншу сторону”.

Не втрачають актуальності й сьогодні рекомендації Дж. Локка. Наприклад:

З-поміж найдоцільніших методів морального виховання Дж. Локк виділив:

– доручення (в дуже помірній кількості);

– бесіди з дітьми (згідно з дитячими здібностями та рівнем розуміння);

– наочний приклад (керування і фіксація уваги дитини);

21. Концепція природовідповідного виховання Ж.-Ж. Руссо: мета виховання, вікова періодизація.
Курйозність ситуації полягає в тому, що, написавши педагогічний твір, який викликав широкий інтерес до проблем виховання (у Франції за 25 років після появи «Еміля» було видано вдвічі більше робіт з питань виховання, ніж за попередні 60 років), Ж.-Ж. Руссо ніколи не займався педагогічною діяльністю, тому його роман не можна розглядати як керівництво до дії. Це – філософія виховання, в концепції якої містяться практично всі основні ідеї, притаманні педагогіці вільного виховання і педоцентризму в цілому. І тому, як відмічає один із сучасних дослідників, «жоден твір, присвячений питанням виховання дітей, ні до, ні після „Еміля” не виявив такого сильного впливу на педагогічні пошуки Західної цивілізації».