Направленная на личность или на действия человека
Согласитесь, это очень разные формулировки: "ты плохой" или "это был неудачный поступок", "твое высказывание некорректно" или "ты сволочь". Критика, направленная на личность, звучит как обвинения. См.
Открытая и скрытая
Открытая - автор критики известен. Скрытая - неизвестен. Например, организуем ситуацию, чтобы не мы покритиковали, а типа жизнь покажет…
Поддерживающая и разгромная
Эти формы критики касаются личности, но поддерживающая самооценку укрепляет, репутацию поднимает, а разгромная - наоборот.
Разгромная использует переход на личности, использует обвинения, тяготеет к публичности.
Поддерживающая критика - с пряничками, с ресурсной смазкой. Ты талантливый. У тебя получается. Мне вообще в тебе нравится. Ты очень надежный человек. (Ты ОК)
Когда полезна
Поддерживающая критика полезна практически всегда. Если личностно критичная ситуация - просто необходима.
Деструктивная и конструктивная
Деструктивная критика говорит, что плохо, конструктивная - как сделать лучше. Куда прете? - деструктив. Пройдите левее, пожалуйста! - конструктив. Подробнее смотри Критика деструктивная и конструктивная
Мотивирующая и останавливающая
Мотивирующая - создающая желание делать. Останавливающая - ставящая запреты делать недопустимое. Поддерживающая критика касается личности, мотивирующая направлена на действия. Ты молодец - поддерживающий момент критики. «Вперед! У тебя получится!» - момент мотивирующий.
Схема переконання.
Переконання — вірування без жодного відтінку сумніву, але часто з емоційним забарвленням; встановлена думка, прийняте вірування. Як об'єкт, переконання - доктрина чи твердження, в яке хтось твердо вірить.
Спонтанні переконання — звичайні переконання, які не не були піддані критичному розгляду.
Наука переконання - процес чи майстерність впливу, чи шукання впливу на думки та вчинки особи, шляхом міркування чи розумового звернення, хоча у більшості випадків ефективність залежить від нераціональних факторів.
Дивіться синонім: віра, а також риторика — наука про красномовство.
Маніпуляція це провадження переконання до крайності, де одна сторона має вигоду за рахунок другої.
Арістотель сказав, що "риторика є мистецтвом відкриття, у конкретному випадку, доступних методів переконання." та розрізняв три види переконання: 1) логічний спосіб переконання 2)емоційний спосіб переконання 3) етичний спосіб переконання
Роберт Чалдіні у своїй книзі про переконання, визначив шість "знарядь впливу":
· Симпатія (уподобання): люди люблять тих хто їх любить або кого вони самі люблять
· Взаємність: люди відплачують по природі
· Суспільний доказ: люди слідують прикладу інших подібних
· Послідовність: люди стосуються до своїх чітких зобов'язань
· Авторитет: люди рахуються з експертами
· Недостача: люди хочуть більше того чого вони можуть мати менше
Через заклик до міркування:
· Логічний аргумент
· Логіка
· Риторика
· Науковий метод
· Доказ
Через заклик до емоції:
· Реклама
· Віра
· Представлення та Уявлення
· Пропаганда
· Спокуса (зваблювання)
· Традиція
Допоміжні засоби до переконання:
· Мова тіла (жестикуляція, вираз обличчя і т.п.)
· Спілкувальне вміння чи риторика
· Техніка продажу
· Тести особистості та шкала стилей конфлікту допомагають розробити стратегію, що базується на стилі ваємодії, котрому дана особа віддає перевагу
Інші засоби, які можуть або не можуть спрацювати:
· Обман
· Гіпноз
· Величне рекламування
· Влада (соціологія)
Техніки примусу, деякі з них є дуже суперечливими і/чи не є науково доведеними, як ефективні:
· "Промивання мозгу"
· Примусове переконання
· Контроль над розумом
· Тортури
Типи реакції на маніпуляції.
Пасивний захист
Як правило, пасивний захист застосовують у двох випадках: коли об'єкт маніпулювання не знає, як вчинити, або не хоче псувати стосунки з маніпулятором. Важливою умовою застосування цієї форми захисту є витримка.
Суть пасивного захисту полягає в затримці власних спонтанних реакцій на дії маніпулятора. Усі способи пасивного захисту покликані знизити темп атаки, щоб виграти час для аналізу ситуації. Вони змушують маніпулятора розкрити свої задуми або відмовитися від них. Досвід показує, що в більшості випадків маніпулятор, зіткнувшись із пасивним захистом, припиняє використання маніпуляційних прийомів.
Форми пасивного захисту. Найефективнішими серед них є такі:
o відсутність реакції на слова маніпулятора ("не розчув", "не звернув уваги", "не помітив" тощо);
o тактовне, стримане й несподіване для маніпулятора мовчання;
o гра в "тупуватість" - "не зрозумів", "не второпав", "не збагнув" і т. ін.;
o формалізація спілкування, зведення спілкування з маніпулятором до формальних процедур (говорити тільки стандартні фрази; покликатися на начальство й на порядки, заведені в організації; довго заповнювати документи, примушувати співбесідника розписуватися в кожному; дати візитку й показати, що розмову закінчено);
o повне або часткове ігнорування слів маніпулятора;
o узяття інформації до уваги й відкладення рішення на потім, відмова від ухвалення рішення "тут і зараз";
o формальна згода на пропозиції маніпулятора, але з обмовкою, що буде зроблено тільки те, що залежить від адресата маніпулювання;
o повторення прохання маніпулятора, проте вже з питальною інтонацією тощо.
О.Сидоренко описує додаткові способи пасивної протидії маніпулятивному впливу - ухилення та відмова від контакту.
Ухилення від контакту уважають дієвим способом позбавлення від небажаних переживань чи рольових функцій. Основою стратегії цієї форми пасивного захисту є уникнення особою відвідування місць, де можливі зустрічі з потенційними маніпуляторами, і ухилення від ситуацій, які викликають небажані відчуття та реакції.
Якщо зустріч неминуча або вже відбувається, використовують тактику тайм-аутів і скорочення часу взаємодії з людиною, яку не хочуть бачити.
До техніки ухилення належать такі прийоми:
1. Тайм-аут:
o відвернення уваги на побутову подробицю;
o фізичний вихід із простору взаємодії за слушної нагоди;
o філософський вихід із ситуації шляхом виголошення риторичних запитань типу: "Що є істина?" або "Усі ми мислимо суб'єктивно...";
o використання жартів для переведення уваги співрозмовника на щось другорядне.
2. Скорочення інтервалів взаємодії:
o перенесення розмови на інший час;
o установлення "графіка" взаємодії.
3, Запобігання особистій взаємодії:
o уникнення зустрічей із маніпулятором;
o заміна особистого контакту листуванням, спілкуванням в інтернеті. Відмова від контакту.Вона полягає в категоричній ізоляції від впливу
маніпулятора.
Техніка відмови передбачає використання таких прийомів:
1) відмова-побоювання, за якої вдаються до фраз: "Боюся, що це неможливо"; "Є велика небезпека, що я не зможу прийняти цих пропозицій"; "Мене лякає необхідність відмовити вам";
2) відмова-жаль, утілена в такій формі: "Мені дуже шкода, але я не зможу цього зробити"; "Шкодую, але не зможу погодитися з цим"; "Мені дуже не хочеться вас засмучувати, але моя відповідь буде негативною";
3) відмова-змушеність, висловлена так: "Я змушений відмовитися від цієї пропозиції*"; "На жаль, інші мої зобов'язання вимагають, щоб я відмовився"; "Доведеться мені все ж таки відповісти відмовою...".
Ухилення й відмова - дієві способи пасивного захисту. Вони позбавляють маніпулятора важливої переваги - раптовості, не дають маніпулятивному впливу випередити мобілізацію психологічного захисту; збивають маніпулятора із запланованих темпу та ритму; допомагають виграти час для адекватного аналізу ситуації й прийняття оптимальних рішень.
Цікаву модель протидії маніпулюванню, що ґрунтується на шести правилах, пропонують німецькі дослідники Андреас Ендмюллер та Томас Вільгельм:
1. Залишайтеся справедливим й об'єктивним. Стежте за правильністю та істинністю аргументації.
2. Залишайтеся спокійним і незворушним, максимально зберігайте почуття гідності та впевненості, не піддавайтеся на провокації.
3. Не заражайтеся емоціями маніпулятора, не реагуйте прямолінійно. Зберігайте контроль за ходом бесіди. Адресат маніпуляції демонструє типові захисні реакції: маніпулятор несправедливий або емоційний, і ми стаємо несправедливими й емоційними і т. д. Маніпулятор - усвідомлено чи ні - спекулює на цих реакціях. Необхідно перервати (заблокувати) роботу механізму реагування на подразник, щоб зберегти контроль за розмовою.
4. Наполегливо просувайтеся своєї мети. Переймайте ініціативу. Стежте за тим, щоб ініціативу не перехопили; до своїх цілей прагніть завзято, якщо цього вимагає ситуація. Варто чітко сформулювати свою мету ще до початку бесіди й подумки її дотримуватися протягом розмови.
5. Концентруйтеся на конкретній поведінці. Забудьте про типи людей. Не варто оцінювати поведінку людини за шаблоном: "рідкісна зануда", "типовий пліткар" тощо. Стереотипне бачення заважає об'єктивному аналізу ситуації, впорядкуванню й фільтруванню сприйнятого. Людина прагне підтвердити свою шаблонну оцінку, що позбавляє її шансів провести бесіду в потрібному руслі. Краще сконцентруватися на конкретній поведінці, а якщо в ній щось не подобається, прямо висловити це. Наприклад: "Шановний колего, Ви перериваєте мене вже втретє. Я дав Вам можливість висловитися, тепер дозвольте це зробити мені...".
6. Полегшіть своєму опонентові шлях до відступу. Зробіть можливим повернення до співпраці. І після найгрубіших випадів маніпулятора можна повернути розмову в ділове русло, підпорядкувати її пошуку спільного оптимального рішення. Таку можливість пропонують опонентові, навіть якщо він поводиться не зовсім тактовно.
Отже, у мистецтві самозахисту від маніпулювання немає і не може бути готових (єдиних) рецептів. Люди незалежно від того, хто з них є суб'єктом маніпулювання, а хто - об'єктом, суттєво різняться психічними особливостями та фізичним розвитком. Тому кожна людина може (повинна) створювати свій комплекс прийомів і способів самооборони, який, до речі, не може бути універсальним. При формуванні власної моделі захисту не слід сліпо копіювати те, що роблять чи рекомендують інші: її варто створювати на основі знань про себе, власних навичок, умінь, досвіду та потенційних можливостей. У зв'язку з цим фахівець із проблем психології, тактики й техніки самооборони від хуліганських і злочинних зазіхань А.Тарас у книзі "Бойова машина: керівництво із самозахисту" наголошує: "В основі самозахисту повинні лежати ті прийоми, які найкраще виходять саме у вас. Тому що захищати свою честь, своє майно, своє здоров'я і своє життя доведеться саме вам, а не іншим". Такий комплекс може бути невеликий за кількістю технічних і тактичних елементів. У ситуаціях "середньої екстремальності" вистачить і мінімуму".
Типи маніпуляцій.
Види маніпуляцій:
Техніка «Полярна реакція». Деякі люди роблять завжди навпроти, ніж їм пропонують. Вони дуже вразливі з точки зору навіювання, адже досить вірно побудувати фразу і вони стають її рабами, виконуючи її навпаки.
Техніка «розрив шаблону». Шаблон - це звична і відпрацьована до автоматизму послідовність яких-небудь дій. Зміна в такій послідовності вводить людину у транс. Якщо перервати будь-який шаблон і вставити в середину чітку команду або програму,людина, що знаходиться в замішанні, аби вийти з цього вкрай неприємного становища, зробить те, що просить маніпулятор.
Техніка «заговорювання». Маніпулятор говорить багато, часто перескакуючи з одного питання на інший, постійно тримаючи свідомість співрозмовника пов'язаним, і завершує своє навіювання тим пропозицією, з яким прийшов.
Техніка «Подвійне наведення трансу - перевантаження». Ця техніка схожа на попередню з тією різницею, що вплив роблять два маніпулятора.
Потрійна спіраль Мільтона Еріксона. Спіраль складається з трьох не зв'язаних між собою маленьких історій. Маніпулятор починає розповідати першу і, коли підходить до найцікавішого моменту, без будь-якої зв'язки переходить до другої історії.Розповідає другу історію до кульмінаційного моменту і знову без зв'язки переходить до третьої, яка повинна містити власнетекст навіювання. Після цього закінчує другу і першу історії.
Мовні техніки. У цій групі головне місце займають трюїзми. Трюїзм - це саме очевидне твердження, загальновідома, побита, банальна істина. Якщо ви в процесі переговорів партнер говорить опонентові: «Іноді люди приймають рішення під впливом почуттів ..., люди часто відчувають полегшення, після того як укладуть договір ...» і т. д., то він маскіруете певні інструкції під міркування. І це працює!
Трюїзми застосовуються для того, щоб викликати бажану з поведінкову реакцію. Наприклад, трюїзм на наведення трансу - «Кожен занурюється в транс по-своєму»; трюїзм на створення установки на навчання - «Досвід - великий вчитель»; трюїзм на забування - «Люди вміють забувати те, що вони знають».
Допущення. Робиться припущення виникнення певної поведінкової реакції. Для цієї пропозиції конструюються за допомогою зворотів мови, які вказують на час або послідовність дій. Типові мовні звороти, що використовуються в цій техніці: до того як ..., після того як ..., протягом ..., в міру того як ..., перш ніж ..., коли ..., в той час як ... Наприклад: «Перш ніж повідомити мені, над якою проблемою ви хочете працювати, зробіть глибокий вдих», «Перш ніж увійти в транс, зробіть глибокий вдих і повільний видих», «Перш ніж ви погодитеся з моєю пропозицією, погляньте на ці схеми».
Можна придумати кілька фраз, побудованих за цим принципом, і використовувати їх у своєму бізнесі.
Протиставлення. Тут розглядаються дві поведінкові реакції, які можна протиставити. Використовуючи протиставлення, корисно спиратися на кинестетику, щоб створити у людини переконання в наявності протилежностей. Наприклад: «Чим сильніше ви намагаєтеся чинити опір, тим швидше ви зрозумієте, що воно марно», «Чим важче здається проблема, тим легше виявляється відповідне рішення»; «Чим важче дається вам вивчення цього курсу, тим легше буде його практичне застосування».
Вибір без вибору. Ось кілька фраз, які можна використовувати в цій техніці. «Ти хочеш піти спати прямо зараз або після того, як ти збираєш іграшки?»; «Ви зможете застосовувати отримані знання відразу або після невеликого тренування?» Цей прийом активно застосовують хороші продавці й торгові агенти. «Ви хочете заплатити готівкою або чеком?» - Запитують вони, начебто питання про покупку вже вирішене.
Використовуючи техніку «вибору без вибору», ви надаєте людині на вибір кілька можливостей, кожна з яких на вас цілком влаштовує.
Право вибору. При застосуванні цього типу навіювань, залучаючи своєю інтонацією увагу людини до тієї реакції, яку хочете в нього викликати, ви пропонуєте йому повну свободу вибору. Таким чином, маніпулятор виявляється у безпрограшній ситуації, оскільки кожна реакція є його успіх. Людина ж відчуває полегшення, оскільки починають розуміти, що не повинен реагувати будь-яким певним чином. Одна тонкість: злегка змінюється голос, коли вимовляється фраза, яка повинна викликати у співрозмовника потрібну реакцію. «Ви можете зробити замовлення по телефону, або прямо зараз, або не робити зовсім». Відмінність від попереднього прийому в тому, що проговорюється й ту реакцію, яка вас не влаштовує, але говорите її зневажливим тоном.
Якірна техніка. Вона є найбільш потужною технікою маніпуляції свідомістю. У кожного є така пісня чи мелодія, почувши яку, він згадує своє минуле і як би повертається в той час. У кожного образ сміється дитини викликає певні почуття. У кожного є якоря, і цих якорів дуже і дуже багато. І якорі можуть бути в будь-якій модальності і зорові, і слухові, і кинестетические. Якір можна використовувати для викликання будь-якого почуття знову і знову. Маніпулятор може встановити якір, який буде викликати в іншої людини потрібні почуття навіть тоді, коли його немає поруч.