Методи порівняльно-педагогічних досліджень, їх характеристика

Провідними методами порівняльно-педагогічних досліджень є:

1. Вивчення офіційних документів, до яких відносять:

- державні документи, що регламентують освітні права громадян та обов'язки держави щодо підтримання та розвитку освітньої системи; документи і матеріали громадських, професійних та політичних організацій, їх форумів щодо намірів у справі розвитку освіти; матеріали та рекомендації форумів міністрів освіти регіонів (Ради Європи, країн Африки, арабських країн, Латинської Америки тощо); документи ООН, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, міжнародних конференцій з питань освіти, що проходять під егідою Міжнародного бюро освіти, Ради Європи, Всесвітньої ради товариств порівняльної педагогіки; документи міжнародних професійних учительських спілок; усі види шкільної документації, у яких фіксується змістовний (державні навчальні плани та програми, підручники, програми та плани конкретних шкіл), процесуальний (класні журнали, педагогічні щоденники вчителів, протоколи засідань педагогічних рад) та результативний (тести, екзамени, контрольні і творчі роботи учнів) аспекти діяльності школи.

2. Вивчення статистичних даних. Щорічно в різних країнах світу друкуються статистичні дані, що характеризують стан освіти. Найбільш докладною така інформація є в США, Франції, Японії. В інших країнах, а також у щорічниках ЮНЕСКО інформація обмежується такими параметрами: кількість учнів у різних типах навчальних закладів; відсоток охоплення дітей відповідного віку початковою, основною, повною середньою школою (чоловічої та жіночої статі та в цілому), кількість студентів на 10 000 чоловік населення; кількість учителів (чоловічої та жіночої статі та в цілому), рівень їх професійної підготовки; частка витрат на освіту у ВНП; витрати на навчання одного учня; середня кількість комп'ютерів на школу; відсоток повністю неграмотного та функціонально неграмотного населення. Важливим є здійснення як кількісного, так і якісного аналізу статистичних даних. Крім суто освітньої статистики, розуміння освітніх процесів вимагає звернення до статистичних даних, що відображають структуру виробництва, систему оплати праці, демографічну ситуацію в країні тощо.

3. Вивчення документальних та науково-педагогічних джерел. Провідними видами джерел, у яких міститься інформація для порівняльно-педагогічних досліджень, є: освітянські журнали та газети, призначені для педагогів-практиків, викладачів вузів та керівників освітніх установ різного рівня; науково-педагогічні, психологічні, соціологічні журнали, що містять інформацію про теоретичні та прикладні дослідження у сфері освіти; монографії з питань освіти, авторами яких є педагоги-теоретики та практики, освітні діячі, колективи науково-дослідних установ, міжнародних організацій; публікації матеріалів конференцій з питань освіти. Вивчення літератури супроводжується аналізом, порівнянням, зіставленням різних освітніх реалій, процесів, феноменів і теоретико-педагогічних ідей і концепцій;

- всесвітня мережа Інтернет, у якій існують тисячі і тисячі сайтів, що належать міжнародним та національним педагогічним товариствам, університетам, засобам масової інформації, бібліотекам, школам, окремим науковцям та вчителям. Використання сучасних інформаційних технологій надає досліднику можливість не тільки отримувати інформацію з найвіддаленіших куточків світу, а й самому прилучатися до міжнародного наукового життя.

4. Спостереження - звичайне та включене, інтенсивне та екстенсивне. Ефективність спостереження в порівняльно-педагогічному дослідженні залежить від знання мови, якою воно здійснюється, та вміння контактувати з суб'єктами спостереження.

5. Бесіди та інтерв'ю з безпосередніми учасниками освітнього процесу, його керівниками, зацікавленою громадськістю. Застосування цих методів дозволяє надати дослідженню особистісного звучання.

6. Методи математичної та статистичної обробки даних. У порівняльній педагогіці обсяг фактичних даних є дуже великим, тому застосування таких методик їх обробки є надзвичайно актуальним.

7. Структурний метод, який передбачає «розчленування» феномена, що вивчається, на складові частини. Оригінальність дослідження залежатиме від того, на які саме частини дослідник розділить свій предмет, на які питання він прагнутиме дати відповідь. Якщо запитання будуть банальними, таким буде й результат дослідження.

8. Конструктивно-генетичний, який передбачає аналіз змін у досліджуваному феномені в цілому та в окремих його складових у просторі й часі. При цьому відбувається поділ процесу на певні етапи, встановлюється його науково обґрунтована періодизація.

9. Порівняльний метод обов'язково доповнює і завершує використання всіх інших методів у порівняльно-педагогічному дослідженні. Цей метод дозволяє робити висновки про провідні чинники, що зумовлюють ефективність діяльності освітніх систем та провідні тенденції їх розвитку.

Дослідники, зокрема М. Богуславський, визначають і часткові методи дослідження, специфіка яких полягає в тому, що вони здатні найбільш адекватно допомогти пізнанню конкретних педагогічних феноменів. До таких методів відносять: аксіологічний, що використовується для вивчення загальнолюдських, національних, групових та особистісних цінностей, встановлення їх пріоритетності;модернізаторський - сприяє вивченню освітніх реформ і контрреформ;парадигмальний, що передбачає розгляд внутрішньої логіки розвитку педагогічної теорії з погляду виникнення, трансформації, взаємодії різних парадигм. Якщо при цивілізаційному підході акцент робиться на соціокультурних детермінантах динаміки освітніх процесів, то при парадигмальному в основу типології кладуться власне науково-педагогічні чинники.

Як і кожна галузь знань, порівняльна педагогіка вимагає застосування продуманої системи методів дослідження, яка в кожному конкретному випадку забезпечить об'єктивне і ґрунтовне висвітлення освітніх процесів і тенденцій їх розвитку.