Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти. Розвиток мережі дошкільних закладів. Види дитячих установ.

Традиційно завдання виховання дітей дошкільного віку цілковито покладено на сім'ю. Донедавна мережа дошкільних закладів у більшості країн була слаборозвиненою й здебільшого належала приватному секторові. 70 —90-ті роки XX ст. — період бурхливого розвитку дошкільної ланки в системі неперервної освіти.

У західних країнах у розвитку мережі дошкільних закладів поєднуються зусилля як державних органів, так і приватних організацій та приватного бізнесу. Наприклад, у програмі розвитку американської освіти на XXI ст. дошкільне виховання поставлено під «номером один». Федеральна влада США фінансує програму «Початковий старт», що має на меті створення мережі безкоштовних дошкільних закладів у районах, де високий рівень безробіття і бідності. У Франції понад 90 % 4 —5-річних дітей охоплено дошкільними закладами, причому більшість із них — державні.

Значну увагу починають приділяти організації мережі дошкільних закладів у країнах, що розвиваються. В Індії, наприклад, уряд розробив програму «Комплексна служба розвитку дитини», яка передбачає різні види (медичні, психологічні, педагогічні, матеріальні) допомоги дітям насамперед з бідних сімей, відсталих племен і каст. Якщо в розвинених країнах дитячі садки відвідують понад 40 % дітей віком 3 — 4 роки, підготовчі групи при школах — 90—100 % 5-річних, то в країнах, що розвиваються, охоплення дітей дошкільними закладами зазвичай не перевищує 12-15 %.

У більшості західних країн приватний сектор дотепер домінує у сфері дошкільного виховання. Для розвитку дошкільного виховання створено дитячі заклади різного типу. Найпоширеніші з них: дошкільні (підготовчі) класи при початкових школах; державні, громадські, приватні дитячі садки з режимом повного дня; центри короткочасного догляду за дітьми (3 — 4 год.); дитячі садки для дітей при організаціях, підприємствах, де працюють їхні батьки; дитячі групи при церквах; дитячі садки для дітей з бідних і соціально неблагополучних сімей; дитячі садки (приватні та державні) для дітей з фізичними і розумовими вадами.

Світова практика засвідчує, що стійка тенденція до розвитку мережі дошкільних закладів різних видів і типів збережеться й у найближчому майбутньому.

Міжнародні організації з дошкільної освіти. 20 листопада 1989 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародну конвенцію про права дитини, яку ратифіковано в усіх цивілізованих країнах світу. Це унікальний документ, статті якого охоплюють як громадянсько-політичні, так і сціально-економічні й культурні права дітей від народження до повноліття. У Конвенції наголошується, що дитина має бути повністю підготовленою до самостійного життя у суспільстві й вихованою в дусі миру, гідності, свободи, рівності та солідарності. Міжнародний захист прав дітей — це система взаємоузгоджених дій державних і позаурядових міжнародних організацій, спрямована на розроблення і забезпечення прав дитини з метою формування гармонійно розвиненої особистості та сприяння їх закріпленню у національному законодавстві. Ця система охоплює міжнародні угоди, конвенції, пакти, статути та інші документи. При ООН діє спеціалізована міжурядова міжнародна організація ЮНЕСКО, створена для багатостороннього регулювання співробітництва держав з питань науки, культури та освіти, а також Дитячий фонд ООН — ЮНІСЕФ. Серед благодійних фондів, що забезпечують міжнародне співробітництво у сфері охорони дитинства, — Міжнародний благодійний фонд ім. Г. Гмайнера. Герман Гмайнер — засновник так званих дитячих будинків сімейного типу, які вперше з'явилися в Австрії і призначалися для виховання дітей поза їхніми сім'ями. Сім'ї, яку очолює мати — державний педагог зі спеціальною підготовкою, — надається будинок, певна державна допомога. Дитячі будинки сімейного типу, об'єднані у так звані Гмайнерівські селища, давно вже вийшли за межі Австрії і нині організовані в багатьох країнах світу.

Значну координаційну роботу в галузі виховання і навчання проводять міжнародні педагогічні центри: Інтернаціональне бюро виховання (Швейцарія), Міжнародний інститут педагогічних досліджень (Німеччина), Міжнародне товариство послідовників В. Сухомлинського (Німеччина) та ін.