Актуалізація проблем дошкільного виховання в умовах сьогодення.

У багатьох країнах велика увага приділяється розвитку дошкільних закладів і вдосконаленню процесу виховання дітей. Як і в Україні, так і в інших незалежних державах дошкільне виховання є початковою ланкою єдиної системи виховання і навчання. Ним опікуються місцеві органи влади, промислові й сільськогосподарські підприємства, релігійні та громадські організації, приватні особи. Великого поширення у містах і селах набули такі типи дошкільних закладів, як стаціонарні та сезонні з різною тривалістю роботи ясла й дитячі садки, дошкільні відділення при початкових класах, материнські школи чи майданчики.

У кожній країні існує система підготовки педагогічних працівників (курси, середні спеціальні чи вищі навчальні заклади). Виховна робота, метою якої є гармонійний розвиток дітей, формування навичок життя в колективі здійснюється відповідно до програм.

Кожна національна система освіти (зокрема дошкільного виховання) має певні особливості та власний передовий педагогічний досвід.

За десять років існування нашої держави для дошкільного виховання як освітньої галузі вдалося зробити і позитивне, хоча тільки на теоретичному рівні. Так, в 1992 року було опубліковано проект Державної національної програми Освіта (Україна ХХІ століття), де вперше дошкілля було визначено висхідною ланкою в системі безперервної освіти. А перспективними напрямами реформування дошкільної освіти передбачалося втілення в життя принципу варіативності програм і типів дошкільних закладів; розроблення базового компонента формування у дітей знань, умінь і навичок, тобто державного стандарту дошкільної освіти, визначення критеріїв ії експертизи оцінки. У подальших державних документах Конституції України, законах «Про освіту», «Про дошкільну освіту» було законодавчо закріплено дошкільну освіту як першу ланку безперервної освіти, яка є обов’язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні (Закон «Про дошкільну освіту»,с.5).

Отже, в усіх державних документах з проблем освіти визнано, нарешті, дошкільні заклади першою висхідною ланкою освіти. Відтак, дитячі садки набули соціального статусу

Вперше в історії освіти України для ії дошкільної галузі розроблено державні вимоги освіченості й вихованості випускника дошкільного закладу. Вони закріплені відповідним документом Базовим компонентом дошкільної освіти (БКДО), який поки що перебуває у спокої теоретичної платформи, що очікує на старт.

Оновлення системи дошкільного виховання сьогодні вже не декларація, а дійсність. Цей рух охопив усі регіони України. Урізноманітнюється мережа дошкільних закладів, в яких педагогічний процес зазнає великих змін. З’являються дошкільні заклади пріоритетних напрямків (гуманітарного, фізкультурно-оздоровчого, естетичного та ін.; групи короткочасного перебування дітей; школи – дитячі садки), які мають задовольнити потреби сучасної сім’ї з урахуваннями вимог сьогодення. Саме вони дістають статус нового типу дошкільних закладів.

Умовно, було визначено три напрямки оновлення, які визначають механізм диференціації і форми педагогічної роботи і є основою для розвитку дошкільної мережі: І – розширення функцій традиційних загальнорозвивальних дошкільних закладів, надання їм пріоритетного спрямування (гуманітарне, естетичне, фізкультурно-оздоровче тощо). У практиці їх називають профільними; ІІ– створення шкіл-садків, центрів, сімейних та прогулянкових установ, які раніше не функціонували; ІІІ– створення дошкільних закладів, які працюють за альтернативними педагогіками (Монтессорі, Русової). Таких установ теж раніше не було.

Саме цим (переліченим вище) закладам надано статусу – новий тип дошкільного закладу. Від традиційних ці заклади відрізняються самостійними концепціями, спеціалізованими програмами, широким діапазоном послуг, що виходять за межі державних програм. Усе це має спрямовуватися на розвиток особистості та індивідуальних здібностей дітей при обов’язковому додержанні встановлених державою гігієнічних та інших норм утримання їх у садку.

У нових типах дошкільних закладів з’явилися нові форми організації дітей. Великого поширення набуває гурткова робота найрізноманітніших напрямків і, як усяке нововведення, стала об’єктом надмірної уваги, копіювання роботи гуртків позашкільних закладів. З огляду на це практики вимагають інструкцій, вироблення положення щодо організації роботи гуртків у дитячому садку, хочуть мати відповідь на запитання, чи потрібна ця робота взагалі.

Деякі завідувачі вважають, що гуртками мають бути охоплені всі діти, незважаючи на той факт, що ця форма роботи спрямована на розкриття і подальший розвиток нахилів та інтересів, які починають зароджуватися. Зауважу, що інтереси дітей у дошкільному віці нестійкі й навіть протягом року можуть змінюватися. І педагог має бути тонким психологом, щоб помітити ці зміни й дати дитині можливість самостійного вибору.

Таким чином, гурткова робота в дошкільному закладі може проводитися, але не варто вважати її провідною діяльністю, а доцільно включати в режим дошкільного закладу як одну з форм роботи з дітьми.

Крім згаданих, у практиці виникає безліч інших варіантів організації дітей. Усі вони можливі, але за однієї неодмінної умови – не нашкодити дитині.