Пластика -для журналіста, що активно працюють з аудиторією характерна така позанахил вперед відкритий контур рук, близька дистанція.
Інтерпретація пластики допомагає вчасно зрозуміти співрозмовника. Зазвичай прагнення піти від комунікації реалізується в наступних пластичних формах:
- поза уникнення(нахил назад, поворот голови в сторону, ухилення від візуального контакту, підняті плечі);
- поза пригніченості(опущені плечі, запала грудна клітка, втягнута шия, закритий контур рук і ніг);
- поза зрозумілості(розширена грудна клітка, плечі підняті. Тулуб прямий, піднята голова).
8. Одяг – має відповідати стилю, не повинен бути кричущим, занадто модним чи неохайним. Вибір одягу дає нам сигнал про те, наскільки людина прагне слідувати правилам, визначальним його соціальний статус, або виділятися в середовищі інших людей. У американців діловий стиль в одязі бізнесмена отримав назву Безік. Це вся класика ділового костюма переважно світло-сірого або темно-синього відтінку, стиль «принца Уельського» (велика клітинка), клубний стиль (темно-синій піджак з блискучими гудзиками). У Росії - свої традиції (згадайте малиновий піджак як атрибут «нового росіянина»). Важливо, що коли незабаром ми приписуємо іміджу функцію свого роду соціального ковпака, необхідно і в одязі прислухатися до думки соціуму.
9. Кольоровість в одязі має не менше значення, ніж стиль. Чоловіки позитивно реагують на жінку в рожевомуабо зеленому в ситуації побутового спілкування, і на жінку в коричневому, бежевому в ситуації ділового спілкування. Жінки позитивно реагують на чоловіка в біломув ситуації побутового спілкування, і на чоловіка в синьомув ситуації ділового спілкування. Традиційно діловим вважається бордовий, синій і сірий кольори ділових костюмів.
До проблем кольорових вирішень одягу у формуванні іміджу ведучого зверталися такі вчені, як: А. Джеф, К. Дядюн, Б. Калфед, В. Маргалик, В.Шепель. Вони висловили думку, що, підбираючи колір одягу, варто втриматись від надто світлих і надто темних фарб.Зокрема ЧЕРВОНИЙ – цей колір є специфічним щодо сприйняття людського ока, тому з ним треба бути обережним, бо може дратувати, особливо глядача, який себе погано почуває. ПОМАРАНЧЕВИЙ – як і червоний, дуже стимулюючий, проте швидко набридає, не бажано комбінувати з іншими кольорами. Його краще оминати. СИНІЙ – це колір легкості, невимушеності, який не загрожує. Чоловіки в костюмах темно-синього кольору виглядають досить ефектно. БІЛИЙ – найбільше підходить для сорочок і блузок, як колір верхнього одягу не прийнятий в ефірі. СІРИЙ – це дуже популярний колір для костюма. Журналісти одягнені в цей колір відчувають себе впевненими і солідними людьми. ЧОРНИЙ – надає впевненості не сміливим людям.
10. Хода.Швидка або повільна, по центру коридору або уздовж стіни, пряма, напролом або обережна, з обходом всіх зустрічних? Хто кого пропустить в дверях, хто кому поступиться на вузькій стежині? Всі ці питання не варто навіть коментувати. Їх інтерпретація в психології очевидна.
11. ПосадкаНа краєчок стільця або розвалившись, як в кріслі? Строго на своєму місці або займаючи сумками, папками, рукою сусідні місця? Інтелігентно або з ногами на столі? Вільно або зі схрещеними руками і ногами? Прямо або зсутулившись?
12. Організація простору.Є поняття «дуга комфортної бесіди»: якщо між людьми менше 160 см, вони воліють розміщуватися один проти одного, якщо більше - поруч. Далі, необхідно враховувати особистий простір, яке було описано ще американським етнопсихології, засновником проксеміки - науки про просторове взаємодії між людьми - Едвардом Холом.
Але в організації простору має значення не тільки дистанція. Зверніть увагу на розташування предметів: між вами і співрозмовником не повинно бути бар'єру з речей - сумки, органайзера, монітора і т.д. Не рекомендується в інтерв'ю класти диктофон на траєкторії вашого контакту зі співрозмовником - краще трохи осторонь. Звичайно, характер спілкування обумовлений місцем дії (освітлення, температура, розташування меблів, речей, кольоровість). Але довірче спілкування вимагає замкнутого простору.
13 Комунікація.З ким ми вітаємося? Кого уникаємо? «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу. Хто ти ». Не випадково на багатьох заходах (конференціях, корпоративних вечірках, нарадах і т.д.) кар'єристи прагнуть підійти і переговорити з лідерами, з особистостями високого статусу. Причому поговорити так, щоб решта бачили. Ну а вже по тому, до кого звертається сам лідер, ми визначаємо «перших серед рівних». Аудиторія ж сприймає не тільки журналіста як такого, але і його «команду». За типом друкованого видання, телеканалу, радіостанції ми даємо характеристики тим чи іншим журналістам.
Типи іміджу у журналістиці:
Утішитель(лірик) –журналіст-батько. Позиція своєї людини.
Провокатор(агресор) – журналіст-дитина. Позиція я то знаю, хто ви такий.
Арбітр(аналітик) – журналіст-дорослий. Головне – не наші відносини, а пошук істини.
ХАРИЗМА – (подарунок, наділення особистості властивостями, що викликають поклоніння перед нею і беззастережну віру в її можливості) це якість особистості, завдяки якій ця особистість оцінюється як приклад для наслідування.
Основні ознаки або моделі формування харизми :
1. Чужинець –той хто невідомий прийшов з боку. Він невідомий, не вивчений, незрозумілий, тому до нього треба прислухатися, придивлятися. Суть людина появляється з своєю ідеєю і раптово зникає не до кінця розкривши цю ідею.
2. Дивний – з психічними чи фізичними дефектами. Людина йде до своїй мети не зважаючи ні на що. Тобто, журналісти зосереджені на одній темі і впевнені в тому, що роблять свою справу якісно. Цією формою володіють лише ті журналісти, які глибоко копають свою тему.
3. Клоун(шоумен)– людина карнавалу, їй властива динамічна поведінка, ораторська майстерність. Вона яскрава і незвичайна.
Сьогодні дослідники телебачення виділяють три типу харизматичних особистостей, що співвідносяться з моделями їх формування:
1. Герой. Відрізняється агресивною формою поведінки. Сміливий, наполегливий, безапеляційний, але при цьому говорить саме те, що хоче почути глядач. Образ ідеалізується до рівня недосяжного ідеалу.
2. Антигерой. Проста людина, один з нас, але з важливого в контексті передачі параметру трохи краще середнього представника аудиторії. Він сприймається як свій і одночасно як той, на кого ми можемо рівнятися. Це цілком досяжний ідеал.
3. Містична особистість - зовні чужий глядачеві, відсторонений, без передісторії, незвичайний, незрозумілий, непередбачуваний, мінливий.
Список літератури :
1. Абдульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности / К.А. Абдульханова-Славская. - М. : Наука, 1980. 2. Андрєєва Г.Н. Соціальна психологія - М., 19963. Браун Л. Имидж - путь к успеху / Л. Браун. - С-Пб., 1996.4. Гуревич П.С. Приключения имиджа : Типология телевизионного образа и парадоксы его восприятия / П.С. Гуревич. - М., 1991.
5. Почепцов Г.Г. Имидж : от фараонов до президентов. Строительство воображаемых миров в мифе, сказке, анекдоте, рекламе, пропаганде и паблик рилейшнз / Г.Г. Почепцов. - Киев, 1997.
6. Свитич Л.Г. Профессия : журналист / Л.Г. Свитич. - М., 1996.7. Свитич Л.Г. Феномен журнализма / Л.Г. Свитич. - М.: Факультет журналистики МГУ, 2000.
8. Смирнов С. В. Формирование творческой личности журналиста // Логос. Общество. Знак/Отв. ред. Б. Я. Мисонжников. СПб., 1997. С. 117.