Зразкова схема конспекту уроку
ВСТУП
Практика студентів спеціальності 6.030102 «Психологія» Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського є важливою складовою підготовки висококваліфікованих кадрів – майбутніх психологів .
Ціль цього навчально-методичного посібника – розкрити загальні питання організації, проведення і підведення підсумків виробничої практики в школі зі спеціальності «Психологія».
Нормативне забезпечення проведення практики:
- Про вищу освіту: Закон України.
- Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів в Україні: Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
- Освітньо-професійна програма підготовки бакалаврів психології, їх освітньо-кваліфікаційна характеристика, Державні стандарти з напряму підготовки «Соціально-політичні науки», спеціальність «психологія».
- Навчальні плани за напрямом підготовки 6.030102 «Психологія»
- Наскрізна програма практик з напряму підготовки.
- Інструкції, які враховують особливості навчання зі спеціальності.
- Інструкції з охорони праці та навколишнього середовища.
- Положення про проведення практики студентів в Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського.
Метою практики як форми організації професійного навчання студента є оволодіння студентами сучасними методами, формами організації та знаряддями праці в галузі їх майбутньої професії, формування у них на базі одержаних знань, професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час роботи в виробничих умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.
Праця фахівця будь-якої спеціальності спрямована на певний об’єкт (предмет) діяльності й полягає у виконанні визначених виробничих функцій. Вона пов’язана з конкретною системою діяльності та реалізується за допомогою відповідної системи засобів цієї діяльності. Тобто праця фахівця пов’язана з конкретною технологією або є елементом цієї технології. Інтегруючим засобом формування умінь та навичок по засвоєнню професійних технологій є така форма організації навчального процесу, як практика.
Практика за напрямом підготовки «психологія» проводяться відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів: бакалавр, спеціаліст, магістр. Так, в Освітньо-кваліфікаційної характеристиці бакалавра психології відображені такі види економічної діяльності, як дослідження та розробки в галузі гуманітарних та суспільних наук, освіта (початкова загальна, середня, вища, навчання дорослих), охорона здоров’я та соціальна допомога, громадська діяльність, діяльність у сфері спорту та індивідуальні послуги. Майбутні фахівці можуть бути спеціалістами з найму робочої сили, організаторами з персоналу, помічниками керівника виробничого підрозділу, інспекторами з соціальної допомоги, фахівцями з вирішення конфліктів в побутової сфері і лаборантами закладів освіта [14]. Тому, наперед за усе виробнича практика в школі повинна сприяти формуванню розвитку такого майбутнього психолога.
Однак, сьогодні сучасні технології швидко розвиваються. За цих умов домінуючим в освіті стає формування здатності фахівця на основі відповідної фундаментальної освіти перебудовувати систему власної професійної діяльності з урахуванням соціально значущих цілей та нормативних обмежень, тобто формування особистісних характеристик майбутнього фахівця. Засобом формування особистості при цьому стають освітні технології компетентісного підходу, продуктом діяльності – особистість випускника вищого навчального закладу, який має бути компетентним не лише в професійній галузі, але компетентним під час вирішення будь-яких завдань, що ставить перед ним життя [39].
РОЗДІЛ 1.
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАКТИКИ В ШКОЛІ
ВИДИ ПРАКТИК
Перелік усіх видів практик для спеціальності 6.030102 «Психологія» їх тривалість і терміни проведення визначено згідно навчальних планів та Державних стандартів, освітньо-професійних характеристик та освітньо-професійних програм підготовки психологів. Практики поділяються на навчальні, фахові (виробничі), науково-дослідні, стажистки переддипломні.
Виробнича практика є формою професійної підготовки, що має метою закріплення теоретичних знань, надбанні в ході опанування теоретичних навчальних дисциплін, формування практичних навичок розв'язання професійно орієнтованих завдань, розвиток професійного світо уявлення. Так, мета виробничої практики в школі за напрямом підготовки «Психологія» полягає в тому, що б студенти поглибили і закріпили теоретичні знання в загальної, вікової та педагогічної психології, психологічної служби в системі освіти, а також сформували практичні навички і вміння роботи з основних напрямів діяльності психолога в школі, що обумовить формування практичних вмінь психодіагностичної, консультативної, просвітницької роботи як складової професійної діяльності психолога.
Виробнича практика – практика на майбутньому робочому місці за фахом, визначеним навчальним планом.
Стажистка переддипломна практика – виробнича практика, що є заключною ланкою перед виконанням дипломної або магістерської роботи. Мета цієї практики не тільки поглибити теоретичні знання зі спеціальності, а і зібрати фактичний матеріал для виконання комплексних професійних завдань, що можуть бути відображені у дипломної роботи.
Термін проведення практик – початок чи кінець семестру, визначений графіком навчального процесу.
1.2. МЕТА І ЗАВДАННЯ ПРАКТИКИ
В ШКОЛІ В ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПСИХОЛОГІВ
Програми практик, їх мети і завдання складені відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики бакалавра психології, системи професійних функцій, компетенцій рішення типових завдань діяльності психолога психологічної служби системи освіти, охорони здоров'я і реабілітації соціальної роботи з різними верствами населення, а також на підприємствах, установах і організаціях різних сфер економічної діяльності. Відповідно до видів економічної діяльності бакалавра психології (див. таблицю 1.1.) практики за фахом поділяються за галузевим принципом.
Таблиця 1.1.
Найменування видів економічної діяльності бакалавра психології [14]
| Код КВЕД | Вид економічної діяльності | |
| розділ,група, клас | п/клас | |
| 73.20 | 73.20.0 | Дослідження та розробки в галузі гуманітарних та суспільних наук |
| 80.1 | 80.101 | Освіта (початкова загальна, середня, вища, навчання дорослих) |
| 85.1 | 85.11 | Охорона здоров’я та соціальна допомога |
| 85.3 | 85.31.0 85.32.1 | Соціальна допомога (із забезпеченням прожи- вання; без забезпечення проживання) |
| 91.33 | 91.33.0 | Громадська діяльність |
| 92.6 | 92.62.0 | Діяльність у сфері спорту |
| 93.05 | 93.05.0 | Індивідуальні послуги |
Метою проведення практики за напрямом підготовки «психологія» є підготовка фахівця, відповідного кваліфікаційній характеристиці психолога, адаптованого до умов професійної діяльності і потрібного на ринку праці. Виробнича практика переслідують мету сприяти створенню формування компетенцій професійної діяльності.
Завдання виробничої практики в школі вибудовуються відповідно до функціональних завдань психолога, що відображені в Освітньо-кваліфікаційної характеристики психолога [14], а також можливостями їх реалізації на базах практик згідно до формування компетенцій (див. таблицю 1.2.). Освоєння виробничих функцій діяльності психолога й формування компетенцій є основною метою практики. Її реалізація передбачає структурування завдань практики в рамках виробничих функцій, підбір відповідних баз практик, в рамках діяльності яких студент може реалізувати поставлене завдання, закріпити отримані знання та придбати необхідні професійні вміння, сформувати компетенцій як знання й розуміння (теоретичне знання академічної області, здатність знати й розуміти), знання як діяти (практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій), знання як бути (цінності як частина способу сприйняття).
Таблиця 1.2.
Відображення виробничих функцій і компетенцій психолога в завданнях практики
| Виробнича функція | Компетенції |
| Науково-дослідницька функція | Соціальноособистісні і інструментальні |
| Освітньо - виховна функція | Загально та спеціалізовано професійні |
| Діагностично-консультативна функція | Спеціалізовано-професійні та інструментальні |
| Виробничо-управлінська функція | Спеціалізованопрофесійні та особистісні |
| Соціально-технологічна функція | Соціальноособистісні та інструментальні |
| Реабілітаційно-профілактична функція | Спеціалізовано-професійні та інструментальні |
На підставі аналізу виробничих функцій фахівця з урахуванням переліку об’єктів (або предметів) його праці встановлюється структура його професійної діяльності (праці). У відповідності до посад, що може займати випускник вищого навчального закладу, він придатний до виконання виробничих функцій (здійснення певних типів діяльності) та типових для даної функції задач діяльності. Кожній задачі відповідає система умінь щодо вирішення цієї типової задачі діяльності, рівня їх сформованості та інтеграції умінь в професійні компетенції. Далі зупинимося на цих виробничих функціях більш детально.
Науково-дослідницька виробнича функція психолога передбачає його уміння реферування та творчий аналіз наукової літератури з психологічної проблематики, участь у розробці та виконанні заходів із психологічного супроводження проведення наукових досліджень. Вона відображає стійкій інтерес до психології людини на соціальноособистісному рівні компетенцій і вміння проводити дослідження на інструментальному рівні.
Освітньо - виховна включає вивчення психологічних характеристик навчально-виховного процесу у закладах середньої та вищої школи, проведення профорієнтаційної роботи серед різних верств населення, організацію та проведення пропагандистської, просвітницької робіт серед населення, організацію та проведення виховної роботи у школі та спеціальних закладах і установах, викладання психологічних дисциплін у загально - освітній школі та вищих навчальних закладах. Це передбачає формування загально та спеціалізовано професійних компетенцій в реалізації освітньовиховного процесу.
Діагностично-консультативна виробнича функція психолога передбачає проведення їм психодіагностичного обстеження клієнтів (тощо впроваджування програми діагностики психологічних особливостей особистості, її поведінки у групі, враховуючи положення професійної етики, проведення спостереження за психічним станом особистості, оцінювання рівню розвитку психічних процесів особистості); проведення психологічної експертизи у прикладних сферах діяльності; розробка рекомендацій та проведення консультацій, щодо професійного трудового та соціального самовизначення клієнта (вивчення особливості клієнта, закономірностей психічної діяльності, типів, характеру, психічних станів, чинників, що впливають на якість функціонування психіки людини у різних видах життєдіяльності; формувати пропозиції щодо надання психологічних рекомендацій та консультацій населенню, сприяти проведенню психоконсультаційної роботи); психологічна допомога дорослим, батькам та дитині з вадами психологічного розвитку; корекція девіантної поведінки дітей та дорослих (діагностувати особливості девіантної поведінки дітей та підлітків та визначати адекватні методи психологічної корекції, приймати участь у проведенні індивідуального та групового тренінгу людей, які потребують медично - психологічної допомоги, вивчати психологічні чинники та впроваджувати профілактичні заходи проти вживання наркотиків та алкоголю, координувати власну взаємодію з батьками, громадськістю у застосуванні методів психологічного впливу в залежності від вікових та індивідуальних особливостей, визначати рівень впливу мікро - і макросередовища на особистість з метою запобігання та корекції девіантної поведінки) [14]. Здібність вирішувати ці професійні завдання свідчить про формування спеціалізовано-професійних та інструментальних компетенцій.
Виробничо-управлінська функція передбачає виявлення психологічних властивостей і якостей людини при проведенні профдобору, відбору, навчання та адаптації персоналу; експертну оцінку стану людини та впровадження рекомендацій з оптимізації трудової діяльності; проведення соціально-психологічної та ергономічної експертизи на відповідність діючим нормативним вимогам; обґрунтування функціональної структури управління з урахуванням психологічних чинників; аналіз психологічного клімату та між- особистісних стосунків в організації.
Соціально-технологічна виробнича функція включає реферування та аналіз соціально-психологічної інформації по даній проблематиці; моніторинг соціально-психологічних явищ у групах та суспільстві; дослідження динаміки суспільно-політичних поглядів, аналіз соціальних відносин, настроїв, установок різноманітних груп людей; розробку соціально-психологічних заходів, пропагандистських, рекламних та PR-акцій по формуванню іміджу політичних партій,їх лідерів, а, також, виробничих, громадських та інших організацій. Спеціалізованопрофесійні та особистісні компетенції необхідні для вирішення завдань виробничоукраїнської та соціальнотехнологічної виробничих функцій.
Реабілітаційно-профілактична – це участь психолога в організації психологічного захисту громадян у кризових ситуаціях. Реалізація програми реабілітаційних заходів; визначення обсягу та характеру необхідної допомоги, як складової соціальної роботи з населенням; проведення бесід, спостережень за життям, побутом та психічним станом своїх клієнтів. Організація психотерапевтичної допомоги різним верствам населення [14]. Спеціалізовано-професійні та інструментальні компетенції ґрунтують ці виробничі функції.
Таким чином, йде поступове ускладнення розв'язуваних студентом-практикантом завдань, їх поетапність і послідовність в закріплені знань і умінь. Це визначає один з аспектів педагогічного компонента практики, що розглядає студента як суб'єкта навчання. З іншого боку при розгляді студента-практиканта як суб'єкта професійної діяльності, педагогічний компонентпроходження практик включає в себе рішення проблем підвищення ефективності здійсненого їм психологічного супроводу виховання і навчання. Нові задачі, які постають перед навчально-виховними закладами, потребують озброєння педагогів передовими методами та прийомами навчання та виховання, а також опанування ними досягнень педагогічної та психологічної наук у галузі вивчення індивідуальних особливостей школяра та психологічний супровід процесів навчання і виховання. Студент-практикант, виконуючи завдання практики, здійснює свою діяльність в межах освітньо- виховної діяльності бази практики. Наприклад, працюючи на виробничої практиці в школі, студент-практикант здійснює роботу по психологічному супроводу навчально-виховного процесу у межах завдань психологічної служби школи. Мета практики визначає її зміст, переломлюється в завданнях, які ставляться перед студентами. Їх взаємозв'язок розкрито в таблиці 1.3.
Таблиця 1.3.
Зміст мети та завдань виробничої практики в школі
| № п/п | Мета | Завдання |
| 1. | Сформувати методологічну основу для засвоєння основних напрямів роботи психолога системи освіти; | - закріплення уявлень про напрями та форми діяльності психолога в школі; - опанування основними нормативними документами психологічної служби, поняттями сучасної практичної психології; - оволодіння методами і методиками сучасної психологічної практиці в системі освіти, - володіння уміннями оформлення психологічної документації; - освоєння основних методів, технік і оволодіння уміннями і навиками психо- діагностичного напряму діяльності психолога; - оволодіння прийомами психологічного консультування за результатами отриманих діагностичних даних; - оволодіння уміннями аналізу фактів психологічної реальності та вживання знань вивчених дисциплін і досвіду передуючих практик. |
| 2. | Систематизація і закріплення професійно необхідних знань, умінь та вживання їх у сфері професійної діяльності психолога | - вироблення професійно необхідних умінь в процесі рішення професійних задач; - оволодіння основами професійної діяльності психолога, його професійними обов'язками, змістом і технологіями основних напрямів професійної діяльності, професійними взаємостосунками і взаємодією з колегами; - підбір фактів і явищ психологічної реальності для ілюстрації теоретичних положень , що вивчаються. |
| Розвиток особистості психолога | - формування професійного мислення; - оволодіння основами професійної культури фахівця-психолога, етичними нормами професійної поведінки; - аналіз власної готовності до професійної діяльності, постановка задач особистісно-професійної самоосвіти і само-удосконалення, розвиток рефлексії на індивідуальний стиль діяльності, розвиток професійних якостей. |
Зміст умінь, які повинні бути сформовані на практиці, як формі організації професійної підготовки студентів, представлені в таблиці 1.4. Конкретизація змісту умінь, що формуються, визначає як індивідуальні завдання студенту-практиканту, так і критерії контролю і оцінки їх виконання.
Таблиця 1.4
Вміння студентів на виробничої практиці в школі
| № п/п | Зміст завдання та компетенції | Уміння і навики |
| 1. | Поглиблення уявлень про психодіагностичний напрям діяльності психолога шляхом вживання експрес-методик для збору первинної інформації про дітей і складання психологічного портрета групи (інструментальні компетенції). Проведення діагностичного обстеження для вирішення певної діагностичної задачі (Спеціалізованопрофесійні та інструментальні компетенції). Діагности індивідуально-психологічних особливостей і особистості дитини і дорослої людини (Спеціалізованопрофесійні, соціальноособистісні та інструментальні компетенції). | - уміння розробити сценарій і технологію діагностичного обстеження для вирішення певної діагностичної задачі; - уміння розуміти суть запиту; - уміння вичленувати і сформулювати психологічну проблему; - уміння висунути гіпотезу про можливі причини феномена, що вивчається; - уміння відібрати методи діагностики, адекватні діагностичної задачі; - уміння застосувати відібрані методи діагностики, проаналізувати одержані дані і здійснити їх статистичну обробку, інтерпретацію і аналіз; - уміння сформулювати рекомендації; - уміння оформлення необхідної документації (програма і протокол обстеження, висновок, звіт практики, характеристики груп і індивідуальні); - уміння встановлювати контакт і знаходити взаєморозуміння з випробовуваними; - навики психологічного мислення. |
| 2. | Поглиблення уявлень про стратегії і напрями психологічної допомоги, шляхом реалізації в діяльності психолога в організаціях, установах (Загально професійні та інс-трументальні компетенції). Освоєння технології психодіагностики, як надання психологічної допомоги в індивідуальній роботі з суб'єктами і роботі з групою (Спеціалізованопрофесійні, соціальноособистісні та інструментальні компетенції). Засвоєння норм, правил і принципів психологічної допомоги (Спеціалізовано–професійні, соціально особистісні та інстру-ментальні компетенції). Знайомство з базою практики (Загальнопрофесійні компетенції). | - уміння аналізувати запит (характер утруднення, проблему) на психологічну допомогу і його причини; - уміння ставити мету психологічної допомоги; - уміння відібрати адекватні запиту мету і методи психодіагностичної роботи; - володіння технологіями надання психологічної допомоги методами роботи психолога; - уміння вести психологічну документацію. |
| 3. | Знайомство з функціональ-ними обов'язками психолога в організації, уточнення індивідуального плану (Спеціалізованопрофесійні компетенції). Виконання функціональних обов'язків психолога (Інструментальні компетенції). Ведення щоденника з аналізом виконаної роботи (Соціальноособистісні компетенції). Оформлення необхідної документації (Інструментальні компетенції). Підготовка до участі в конференції за підсумками практики у ВНЗі (Соціальноособистісні компетенції). | - знати можливості вживання основних навчань в галузі гуманітарних і соціально - економічних наук, соціально значущих проблем і процесів, необхідних для вирішення задач, що виникають при виконанні професійних функцій; - можливості вживання інтеграції науково-психологічних знань до рішення задач професійної діяльності; - мета, методологія і методи професійної діяльності; - основні сфери, напрями і методи діяльності психолога в певній структурі; - посадові обов'язки психолога, правила внутрішнього трудового розпорядку; - загальноприйняті норми поведінки і моралі в суспільстві в міжособистісних відносинах і при виконанні професійних обов'язків, етичний кодекс психолога; - уміти застосовувати інтегровані науково-психологічні знання в рішенні професійних задач, аналізі і оцінці реальних психологічних явищ; - уміти логічно мислити психологічними категоріями і поняттями; - уміти ставити мету і формувати задачі, пов'язані з реалізацією професійних функцій, використовувати для їх вирішення методи вивчених наук; - уміти виконувати професійні функції психолога, використовуючи для цього необхідні засоби і методи, стратегії і напрями психологічної допомоги; - уміти взаємодіяти з колегами по роботі в рішенні професійних задач; - уміти аналізувати свої можливості придбати нові знання, необхідні для вирішення виникаючих професійних задач; - уміти оформляти всю необхідну документацію; - уміти постійно вивчати себе на предмет усвідомлення своїх стимулів і мотивів професійної діяльності до виконання функції психолога. |
Мета і завдання професійної підготовки майбутніх психологів визначають зміст і послідовність виробничих практик, а також напрями формування компетенцій, наприклад в роботі психолога в школі.
1.3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ В ШКОЛІ
Завдання практик підібрані, як уже згадувалося, відповідно до основних педагогічних принципів спадкоємності і послідовності. Вивчення загальної, соціальної, вікової, педагогічної психології, психології особистості і психологічної служби в системі освіти, а також психодіагностики, експериментальної психології, закріплюється виконанням завдань виробничої практики в школі і формуванням умінь роботи у майбутніх психологів в освітньо - виховних закладах. Проходження практики побудоване так, щоб за період навчання за фахом, студенти могли познайомитися і набути навичок роботи практичного психолога в освіті.
Для проходження виробничої практики в школі студентам необхідно представити клопотання з бази практики і індивідуальне завдання, вести щоденник практики і документацію, обумовлену для виконання індивідуального завдання (бланки протоколів психодіагностики, психологічного консультування за результатами діагностики, програми рекомендацій (корекції, розвитку) клиентові за результатами діагностичної роботи, матеріали просвітницької, профорієнтаційної робот). По закінченню практики надати всі матеріали практики і звіт про її результати.
Студент-практикант може користуватися методичними матеріалами кафедри і наукової бібліотеки ТНУ імені В. І. Вернадського: методичними рекомендаціями з практик, практикумами по психодіагностики, психології особистості, віковій психології і ін., збірками тестових методик, корегувально-розвивальних вправ, тренінгів. Відповідно до договору про проведення практики між вузом і базою практики студент може користуватися нормативною документацією, методичними матеріалами установи, організації – бази практики.
Практика студентів спеціальності проводиться на базах практики, які відповідають вимогам виробничих функцій діяльності психолога, що опануються, та програми. Так, базами виробничої практики в школі можуть виступати заклади системи освіти: загально - освітні школи, навчально-виховні комплекси, дитячи садки-школи, гімназії, ліцеї, спеціалізовані школи, де практикант може ознайомитися з психологічною роботою по питанням вікової, соціальної нормами розвитку.
При наявності зі спеціальності державного замовлення на підготовку спеціалістів, перелік баз практики надають органи, які формували замовлення на спеціалістів. При підготовці спеціалістів за цільовими договорами бази практики передбачаються у цих договорах. База практики підбирається так, щоб максимально забезпечити можливість освоєння в ході виконання завдання практики виробничих функцій психолога, відображених в таблиці 1.2.
Повноцінна реалізація закладених в основу програм практик головних завдань передбачає проходження студентами 3-х послідовних етапів роботи: початкового, основного, завершального. Студент-практикант повинен здійснювати роботу відповідно до опису наступних етапів.
На початковому (установчому) етапі:
- бути присутнім на зборах по практиці;
- ознайомитися із програмою;
- отримати індивідуальне завдання у керівника і узгодити з ним календарний план роботи на період проходження практики;
- індивідуальне завдання занести у щоденник практики.
На основному етапі (період проходження практики):
- якісно і повністю виконувати індивідуальне завдання;
- збирати й узагальнювати матеріал за даними практики;
- систематично доповідати керівнику практики про виконані завдання;
- вести щоденник практики.
На завершальному (підсумковому) етапі:
-підготувати звіт по практиці у відповідності до вимог програми практики;
- своєчасно здати у встановлений термін звіт по практиці на кафедру [16].
Студент-практикант відображає свою роботу у щоденнику практики та получає відгук та висновки керівників практики від бази та кафедри.
Послідовна об’єктивація змісту програм практик спрямована на накопичення практичного досвіду та розвиток практичного інтелекту майбутніх фахівців. Саме тому головною метою практик є формування у студентів вмінь і навичок майбутньої професійної діяльності в системі освіти, оволодіння різноманітними методами і формами її здійснення, опрацювання алгоритмів вирішення конкретних завдань, що виникають у психологічній практиці в школі.
Виконуючи ряд важливих функцій адаптаційну, розвивальну, навчальну, діагностичну, виховну практика вимагає від студентів психологічної готовності до професійної діяльності. Психологічна готовність студента до професійної діяльності складається з двох головних структурних складових: психологічної налаштованості та професійної підготовленості [16].
Психологічна налаштованість студента на практичну діяльність визначається наявністю компонентів: пізнавального (розуміння поставлених завдань, оцінка їх значення, знання способів вирішення завдань); процесуального (володіння необхідними уміннями і навичками реалізації завдань, уміння моделювати необхідні ситуації); мотиваційного (потреба успішного виконання завдань практики, інтерес до їх виконання, прагнення досягти успіху); емоційного (почуття відповідальності й обов'язку, прагнення успішного вирішення завдань, мобілізація зусиль, терпимість) [25].
Професійна підготовленість студента визначається: стійким позитивним ставленням та мотивацією професійної діяльності; наявністю професійно важливих рис характеру та здібностей; соціально прийнятними ціннісними і морально-етичними установками; професійно зорієнтованими особливостями сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, динамізмом і стійкістю емоційно-вольових процесів [25].
Ефективність проходження студентами практики обумовлюється кількома чинниками: належного керівництва практикою з боку викладачів та методистів; вдалого підбору закладів для проходження практики з добре поставленою роботою і творчим працьовитим персоналом; доброзичливого ставлення колективу закладу до студентів-практикантів, надання їм необхідної методичної допомоги; психологічної готовності студентів [16].
Тривалість робочого часу студентів під час проходження практики регламентується Кодексом законів про працю України і складає, від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень (ст. 51 із змінами, внесеними Законами № 871-12 від 20.03.91, № 3610-12 від 17.11.93, № 263/95 ВР від 05.07.95), від 18 років і старше – не більше 40 годин на тиждень (ст. 50 в редакції Закону № 871-12 від 20.03.91, із змінами, внесеними Законом № 3610-12 від 17.11.93).
1.4. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ПРАКТИКИ
Після закінчення терміну практики студенти звітують про виконання програми практики. На звітній конференції студент докладає за результатами виконаної роботи по індивідуальним завданням, а також представляє наступні документи: узагальнюючий письмовий звіт з відгуком о роботі практиканта, що підтверджено печаткою бази практики, щоденник практики, звітні матеріали з кожного індивідуального завдання. Письмовий звіт та оформлений з усіх розділів щоденник практики, підписаний керівником від бази практики – загально прийнята форма звітності студентів-практикантів (див. додаток А).
Вимоги до звітних матеріалів з кожного індивідуального завдання:
Звіт студента повинен відповідати наступним правилам оформлення:
1. Обсяг звіту складає довільну кількість (не менше 10 сторінок) сторінок комп’ютерного набору. Матеріали звіту зшити в одну папку. До загального обсягу входять титульна сторінка, план, вступ, основна частина звіту з виконання індивідуальних завдань, висновки, список використаних джерел та додатки.
2. Текст набирається на аркушах паперу стандартного формату А-4 з використанням шрифтів текстового редактора Times New Roman, кеглем 14, через 1,5 інтервали з дотриманням таких розмірів полів: верхнього і нижнього – 20 мм, лівого – 30 мм, правого – 10 мм.
3. Титульна сторінка оформляється за встановленою формою.
4. Заголовки розділів виконують великими літерами, симетрично до тексту, наприклад: ЗМІСТ, ОПИС БАЗИ ПРАКТИКИ. ІНДИВИДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 1, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ. Крапку в кінці заголовку не ставлять.
5. Список використаної літератури та інших документальних джерел, використаних під час роботи, розміщуються після висновків і оформляється відповідно до чинних стандартів.
Звіт з практики захищається студентами в комісії, призначеною завідувачем кафедри.
Комісія приймає диференційований залік у студентів на протязі перших десяти днів після практики, згідно розкладу занять. Оцінка вноситься в заліково-екзаменаційну відомість і в індивідуальний план за підписом членів керівника практики від кафедри.
Критерії оцінювання
По завершенні практики і отримання відгуків від керівників щоденник практики здається на кафедру. Захист звіту практики проводиться у вигляді співбесіди з керівником практики від кафедри.
Таблиця 1.5.
Формування оцінки виробничої практики в школі
| № | Вид контролю | Кількість балів за вид контролю |
| Ведення щоденнику практики | до 20 балів | |
| Оцінка керівника практики від організації | до 20 балів | |
| Представлення матеріалів роботи у електронному і печатному вигляді | до 40 балів | |
| 4. | Написання і захист звіту по практиці | до 20 балів |
| Всього | до 100 балів |
Кожна з форм контролю оцінюються за 100-бальною системою. Порядок перерахунку рейтингових показників нормованої 100-бальної університетської шкали оцінювання в традиційну 4-бальну шкалу та європейську шкалу ECTS.
Таблиця 1.6.
Шкала оцінювання практики
| За шкалою ECTS | За шкалою університету | За національною шкалою |
| Залік | ||
| A | 90 – 100 (відмінно) | 5 (відмінно) |
| B | 85 – 89 (дуже добре) | 4 (добре) |
| C | 75 – 84 (добре) | |
| D | 70 – 74 (задовільно) | 3 (задовільно) |
| E | 60 – 69 (достатньо) | |
| FX | 35 – 59 (незадовільно – з можливістю повторного складання) | 2 (незадовільно) |
| F | 1 – 34 (незадовільно – з обов’язковим повторним курсом) |
Зміст критеріїв оцінювання результатів практики
· Оцінка «відмінно» - всі завдання практики виконано у повному обсязі, виявлено вміння студента застосовувати і творчо використовувати теоретичні та методичні знання, пов’язані з особливостями і засобами відповідної професійної діяльності. Виявлено вміння застосовувати інноваційні технології, продемонстровано активність та ініціативність під час здійснення практичної професійної діяльності. Звіт подано у встановлений термін, що містить всі структурні елементи. У щоденнику студента-практиканта зафіксовано зміст роботи протягом усього періоду проходження практики, є характеристика, завірені печаткою підписи керівника від бази практики та університету. Характеристика-відгук позитивна, оцінка керівника за практику від бази – «відмінно».
· Оцінка «дуже добре» – завдання виконані правильно, але недостатньо повно. Виявлено вміння застосовувати теоретичні та методичні знання, пов’язані з особливостями і засобами відповідної професійної діяльності. Продемонстровано зацікавленість та активність, але не виявлено творчого, індивідуального підходу. Звіт подано у встановлений термін, що містить всі структурні елементи. У щоденнику студента-практиканта зафіксовано зміст роботи протягом усього періоду проходження практики, є характеристика, завірені печаткою підписи керівника від бази практики та університету. Характеристика-відгук позитивна, оцінка керівника за практику від бази – «дуже добре».
· Оцінка «добре»–завдання практики виконано, але неповно, в ході виконання завдань допускалися незначні помилки. Звітна документація оформлена згідно вимог. У щоденнику студента-практиканта зафіксовано зміст роботи протягом усього періоду проходження практики, є характеристика, завірені печаткою підписи керівника від бази практики та університету. Характеристика-відгук позитивна, оцінка керівника за практику від бази – «добре».
· Оцінка «задовільно»–завдання практики виконано у неповному обсязі, в ході виконання завдань допускалися помилки. Звітна документація не до кінця оформлена або оформлена з помилками. Щоденник невірно оформлено. У характеристиці-відгуку оцінка керівника за практику від бази – «задовільно».
· Оцінка «достатньо»–завдання виконано з помилками. Усі завдання практики виконувалися, але допущені неточності. Документація оформлена неповно, з помилками. Щоденник не до кінця оформлено. У характеристиці-відгуку оцінка керівника за практику від бази – «задовільно».
· Оцінка «незадовільно»–завдання невиконані, виявлено не сформованість вміння здійснювати відповідні види професійної діяльності. Звітна документація оформлена з помилками. Відсутні щоденник та характеристика-відгук.
Студент, який не виконав програму практики без поважних причини, відраховується з навчального закладу.
Якщо програма практики не виконана студентом з поважної причини, то навчальним закладом надається можливість студенту пройти практику повторно через рік. Можливість повторного проходження практики через рік, але за власний рахунок, надається і студенту, який на підсумковому заліку отримав негативну оцінку.
Підсумки кожної практики обговорюються на засіданнях відповідних кафедр, а загальні підсумки на вченій раді, науково-методичній раді університету, на радах факультетів не менше одного разу протягом навчального року.
Не пізніше одного тижня після закінчення практики проводиться звітна конференція з практики на кафедрі з метою аналізу і узагальнення результатів практики. Звіти студентів зберігаються на кафедрі до завершення навчання в університеті. За результатами їх звітування робиться узагальнення, що представляється декану факультету.
Таким чином, організаційні та звітні складові виробничої практики в школі є спільними для виробничих усіх практик за спеціальністю 6.030102 "Психологія", що забезпечує якість професійній підготовці майбутніх фахівців.
РОЗДІЛ 2.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЬ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ В ШКОЛІ
2.1. НОРМАТИВНА ДОКУМЕНТАЦІЯ, ЩО РЕГЛАМЕНТУЄ ДІЯЛЬНІСТЬ ПСИХОЛОГА В ШКОЛІ
Виробнича практика в школі припускає оволодіння практичною підготовкою майбутнього психолога у рамках психологічної служби в системі освіти, оскільки вона визначає становлення його професійної майстерності. Так, успіх роботи психолога-практиканта в школі багато в чому залежить від уміння отримувати і використати інформацію про особливості психологічної діяльності і стану дитини. Для справжнього психолога повинно стати професійною звичкою уміння бачити в дитині недуги, що зароджуються, розуміння їх причин; знайти шляхи благотворної дії на особистість дитини. Правильна психолого-педагогічна дія – це результат постійних, щоденних роздумів. Без вдумливого психолого - педагогічного аналізу конкретної життєвої ситуації не можна не лише прийняти правильне рішення, але навіть застосувати вже готовий і, здавалося б, апробований діагностико- консультативний прийом. Успіх дії фахівця залежить не лише від того, що він говорить і робить, але і від того, як дитина сприймає це, як він відноситься до слів педагога, до самого педагога; чи довіряє, любить, захоплюється або сумнівається, байдужий або ненавидить.
Таким чином, орієнтація на психологічне бачення дитини - важливіша професійна якість психолога, яка має бути сформовано певною мірою вже в період перебування у ВНЗ. Основне завдання виробничої практики в школі полягає в тому, щоб навчити студентів будувати роботу по наданню психологічної допомоги з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей дітей, застосовувати психологічну теорію в практиці педагогічного процесу.
Ця робота студента на практиці здійснюється в межах психологічної служби. Психологічна служба в системі освіти – це сукупність закладів, установ, підрозділів і посад, що складають єдину систему, основу якої становлять фахівці у сфері практичної психології і соціальної педагогіки: практичні психологи, соціальні педагоги, методисти, директори (завідувачі) навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби [45].
Основною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров'я і соціального благополуччя усіх його учасників: вихованців, учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників.
Соціально-педагогічний патронаж спрямований на надання соціально-педагогічної допомоги соціально незахищеним категоріям вихованців, учнів з метою подолання ними життєвих труднощів та підвищення їхнього соціального статусу [45].
Психологічна служба забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку вихованців, учнів і студентів, мотивів їх поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальних закладів.
Психологічна служба у своїй діяльності керується Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законами України "Про освіту" ( 1060-12 ), "Про загальну середню освіту" ( 651-14 ), "Про професійно-технічну освіту" (103/98-ВР ), "Про вищу освіту" ( 2984-14 ), "Про позашкільну освіту" (1841-14 ), "Про дошкільну освіту" ( 2628-14 ), іншими нормативно-правовими актами та Положенням про психологічну службу в Україні.
Діяльність психологічної служби в системі освіти України забезпечується практичними психологами, соціальними педагогами, методистами та директорами (завідувачами) навчально-методичних кабінетів (центрів). За своїм статусом працівники психологічної служби належать до педагогічних працівників.
Психологічна служба співпрацює з органами охорони здоров'я, праці та соціального захисту населення, сім'ї, молоді та спорту, внутрішніх справ, іншими органами виконавчої влади, а також громадськими організаціями.
Посади практичних психологів і соціальних педагогів є в штатні розписи навчальних закладів і установ освіти за умови наявності спеціалістів з фаховою освітою.
Основні завдання психологічної служби системи освіти України полягають у: сприянні повноцінному розвитку особистості вихованців, учнів, студентів на кожному віковому етапі, створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку; забезпеченні індивідуального підходу до кожного учасника навчально-виховного процесу на основі його психолого-педагогічного вивчення; профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному і психофізичному розвитку вихованців, учнів, студентів [45]. Основними видами діяльності психологічної служби є діагностика, корекція, реабілітація, профілактика, прогностика. У такому контексті діяльності психолога студент-практикант повинен освоїти практичну роботу і виконувати свої індивідуальні завдання на практиці.
Діагностика – психологічне обстеження вихованців, учнів, дітей, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку вихованців, учнів, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання .
Корекція – здійснення психолого - медико - педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та інтелектуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи.
Реабілітація – надання психолого-педагогічної допомоги вихованцям, учням, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності.
Профілактика – своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі.
Прогностика – розробка і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів і складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп та між групових відносин [45]. В ході практики студентові необхідно ознайомитися з веденням нормативної документації в навчально-виховній установі, зі змістом нормативно-правових документів, що регламентують діяльність психолога в школі. Скласти для особистого користування список установ і організацій, що курирують роботу психолога і працюючих по суміжному напряму (див. перелік 1, та таблицю 1 додатку Б). Для розуміння змісту виконуваної роботи в напрямку психологічної допомоги, наприклад у формі діагностики, студенту-практиканту важливо ознайомитися з нормативними документами бази практики, її річним і календарним планом роботи. Так само, важливо знати з якими фахівцями-суміжниками і в яких питаннях співпрацює психолог.
2.2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ВИКОНАННЮ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ НА ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ В ШКОЛІ
Індивідуальне завдання виробничої практики в школі може бути віднесене до професійно-орієнтованих завдань професійної підготовки, метою яких є формування професійних умінь, закріплення і поглиблення знань, формування професійного мислення і професійного світогляду студента. Професійно-орієнтовані завдання моделюють ті ситуації, які у майбутньому будуть звичайними робочими ситуаціями. В працях за редакцією Музики О. Л. розроблено такий алгоритм їх вирішення, який був би максимально універсальним та здатним до застосування студентом на практиці. Звичайно, у процесі набуття досвіду професійної діяльності деякі його пункти автоматизуються, згортаються (теорія поетапного формування розумових дій П. Я. Гальперіна і наш досвід використання ПОЗ), але спочатку потрібно їх сформувати [52].
Алгоритм виконання любого індивідуального завдання практики в школі також як і професійно-орієнтованого завдання складається з двох основних частин. Перша – орієнтована на діяльність (ефективність, якість), а друга – на суб'єкта цієї діяльності – студента, який прагне розвинути свої професійні здібності. Рефлексія, самоаналіз мають бути максимально конкретними, детальними до дрібниць. Над завданням кожного студента, який виконує професійно-орієнтоване завдання, є усвідомлення того, що конкретно (які теми, теорії, закономірності тощо) він знає, що конкретно вміє (тренінгові вправи, діагностичні методи, статистичні процедури, складання бібліографи) використання інтернет-джерел тощо), а яких окремих знань чи вмінь у конкретних областях ще потрібно набути.
Професійно-орієнтовані завдання реалізують технологічно-розвивальний підхід в освіті. Передусім, це стосується теоретичних засад, на яких вони вибудувані. Очевидно й те, що кожному психологу необхідні дані про можливості, і, що не менш, а, мабуть, і більш важливо, обмеження використання тієї чи іншої методики. Ці знання мають базуватися на дослідженнях і відомих публікаціях, серед яких перевага надається публікаціям авторів методик, або ж аргументованим, із статистично підтвердженими викладками, публікаціям інших науковців.
Мета такого підходу полягає у тому, щоб кожен випускник психологічного напряму підготовки поглиблено знав принаймні п'ятдесят базових методик і вмів користуватися ними. Цього має вистачити на перший час, щоб достойно, на високому рівні, гідно розпочати свою професійну діяльність. Звісно, життя буде ставити нові завдання, але, на погляд О. Л. Музики, той, хто вже розв'язав п'ятдесят навчальних задач, справиться і з п'ятдесят першою – вже не навчальною, а життєвою, професійною [52]. Виконуючи індивідуальне завдання психодіагностичної практики студент-практикант повинен чітко розуміти мету і завдання своєї діяльності, основні форми її реалізації. Для цього він повинен збудувати алгоритм роботи по виконанню індивідуального завдання (див. таблицю 2.1).
Таблиця 2.1.
Алгоритм роботи над професійно-орієнтованими завданнями з психології (О. Л. Музика, В. В. Горбунова, І. С. Загурська, Т. М. Майстренко)
| Порядок дій | Критерії оцінювання та спосіб презентації | |||||||||
| І. ЕТАП ПЕРВИННОГО АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ | ||||||||||
| 1.1. Категоріально-термінологічне до визначення проблеми, з якою звернулися до психолога (уточнення проблеми, її пере формулювання з використанням базових психологічних категорій, понять та термінів) | Діалогічне формулювання проблеми з дотриманням принципу поваги до людини, яка звернулася за психологічною допомогою. Використання базових категорій, понять та термінів, необхідних для подальшої роботи з проблемою. Доступність пере формульованої проблеми для сприймання людини, що звернулася за допомогою. Опис роботи з проблемою у формі діалогу. | |||||||||
| 1.2. Формування реалістичних очікувань у людини, яка звернулася за допомогою, та визначення напрямків практичної | Виокремлення тих моментів у проблемі, які належать та не належать до компетенції психолога. Аргументованість вибору напрямку практичної роботи психолога (психо-діагностична, консультаційна, корекційно- | |||||||||
| роботи психолога | розвивальна, просвітницько-профілактична та інші види робіт). Конкретність очікувань від роботи психолога. Опис меж компетенції психолога | |||||||||
| Напрямок практичної роботи | Обґрунтування | |||||||||
| Перелік очікуваних результатів від роботи психолога. | ||||||||||
| II. ПЛАНОВО-ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП | ||||||||||
| 2.1. Аналіз власного досвіду виконання подібних завдань при вивченні навчальних дисциплін та проходженні практик | Повнота переліку навчальних дисциплін, модулів та тем, завдань практик, де виконувалися аналогічні або близькі за змістом завдання. | |||||||||
| Дисципліна | Модуль | Тема | Зміст питань | |||||||
| Назва практики | Зміст завдань | |||||||||
| 2.2. Підбір і аналіз літератури та формулювання припущень про причини виникнення проблеми | Наявність всіх видів джерел (довідкова література, монографії, вузькоспеціалізовані статті). Використання електронних каталогів, Internet - ресурсів. Правильність бібліографічного опису. Зазначення основних тез, ідей з конкретних книг чи статей, що дозволяють глибше зрозуміти проблему. Обґрунтованість припущень щодо причин проблеми. | |||||||||
| Бібліографічний опис джерела | Основи ідеї та тези, що стосуються проблеми | |||||||||
| Опис припущень щодо причин виникнення проблеми. Пам'ятайте, що посилання виключно на підручники та конспекти лекцій свідчить про низький фаховий рівень психолога. | ||||||||||
| 2.3. Консультація з фахівцями (в першу чергу це спеціалісти з окремих дотичних до психології галузей (соціологія, психіатрія, педіатрія, дефектологія, правознавство тощо), а також психологи - визнані авторитети в окремих аспектах вашої проблеми) | Аргументоване обґрунтування потреби у консультації фахівця. Визначення фахівців, до яких можна звернутися за консультацією. Повнота переліку та правильність питань для консультації. | |||||||||
| Фахівець | Обґрунтування необхідності консультації | Перелік питань | ||||||||
| Пам'ятайте, що з учителями, шкільними психологами, працівниками установ та іншими поінформованими особами ви можете просто радитися або уточнювати окремі аспекти проблеми. Консультуватися можна лише з тими, чиї професійні знання апріорі глибші за ваші. | ||||||||||
| 2.4. Складання розгорнутого плану виконання завдання, підбір методів та аналіз ресурсів | Повнота плану, наявність всіх необхідних етапів. Відповідність методів задачам, що стоять перед психологом на кожному з етапів. Перелік необхідних матеріалів. | |||||||||
| Етап роботи | Методи та процедури | Необхідні ресурси | ||||||||
| 2.5. Передбачення проблемних моментів (нерозуміння клієнтом причин проблеми, орієнтація клієнта на швидкий результат, перекладання на психолога відповідальності за вирішення проблеми, про- вокативна поведінка клієнта (провокація агресії, подвійних стосунків, порушення закону тощо), інші проблемні моменти) | Відповідність виділених проблемних моментів специфіці завдання. Глибина аналізу можливих причин проблемних ситуацій. Продуманість варіантів уникнення проблемних моментів. | |||||||||
| Проблемні моменти | Причини виникнення | Шляхи уникнення | ||||||||
| Пам'ятайте, що відсутність літератури (те, що ви її не і знайшли) чи брак часу (те, що ви не змогли його спланувати) не є проблемними моментами, які стосуються індивідуального завдання. | ||||||||||
| 2.6. Підготовка матеріалів, необхідних для виконання завдання (структура первинного інтерв'ю, бланки методик, стимульний матеріал, корекційна програма, програма тренінгу, робочі альбоми для ведучого та учасників тренінгу, інші матеріали) | Повнота та якість матеріалів, їх відповідність задачам, що стоять перед психологом. Представлення матеріалів. | |||||||||
| III. ЕТАП ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ | ||||||||||
| 3.1. Збір емпіричних даних (діагностичне дослідження, експеримент, біографічне дослідження, | Правильність збору емпіричних даних з використанням обов'язкової методики. Обґрунтованість вибору додаткової методики (якщо такий вибір був). | |||||||||
| психосемантичне дослідження, первинне діагностичне інтерв'ю, інші способи дослідження проблеми) | Якість структурування та презентації зібраних матеріалів. Обґрунтування вибору додаткової методики (якщо такий був). Текстове, табличне, графічне представлення отриманих даних. | |||||||||
| 3.2. Аналіз та інтерпретація отриманих даних | Правильність вибору методів якісного (класифікація, опис окремих випадків, схематизація, типологізація тощо) та кількісного аналізу (описові статистики, кореляційний аналіз, методи статистичного висновку, методи багатовимірної статистики). Відповідність емпіричних даних та зроблених висновків. Глибина та повнота аналізу та інтерпретації отриманих даних. Аналіз та інтерпретація отриманих даних. | |||||||||
| 3.3. Надання психологічної допомоги(консультативна бесіда, психотерапевтична робота, тренінгові заняття, розвиваюче заняття, навчаючий експеримент, інші ситуації практичної роботи) | Правильність застосування психологічних технік та методик з дотриманням конкретних вимог, обґрунтованих та описаних їх авторами. Обґрунтованість вибору додаткових технік та методик (якщо такий вибір був). Дотримання принципів професійної етики. Обґрунтування вибору додаткової техніки або процедури (якщо такий був). | |||||||||
| IV. ЗВІТНО-ПІДСУМКОВИЙ ЕТАП | ||||||||||
| 4.1. Представлення результатів людині, яка звернулася із запитом(висновок за результатами дослідження, підсумкова | Правильність та обґрунтованість висновків. Якість оформлення звіту, повідомлення, діагностичного висновку тощо. Узгодження очікувань (пункт 1.2.) і отриманих результатів. Діалогічне представлення результатів роботи | |||||||||
| консультативна бесіда, виступ на батьківських зборах, перед виробничим колективом, інші варіанти представлення результатів) | замовнику чи клієнту з використанням табличних,графічних, відео матеріалів тощо. | |||||||||
Така структура роботи при виконанні індивідуального завдання практики дозоляє, не тільки актуалізувати у студента надбанні знання, відпрацювати вміння професійної діяльності, а й сформувати розуміння виконується у межах професійного мислення й світогляду. Педагогічний компонентпроходження виробничої практики в школі включає в себе рішення проблем підвищення ефективності виховання і навчання школяра у сучасних умовах зі застосуванням виявлення стану розвитку дитини. Нові задачі, які постають перед освітньо - виховними закладами, потребують озброєння педагогів та психологів передовими методами та прийомами навчання та виховання, а також опанування ними досягнень педагогічної та психологічної наук у галузі вивчення індивідуальних особливостей дитини. Приклади структури індивідуального завдання виробничої практики в школі, етапів його реалізації розглянуто у наступних таблицях.
Таблиця 2.2.
Планування роботи по виконанню індивідуального завдання виробничої практики в школі
| Термін для ДФН | Термін для ЗФН | Зміст роботи (завдання) | Зміст консультації з керівником |
| І тиждень | І тиждень | Знайомство з базою практики. Спостереження, формулювання гіпотез, вибір методів, визначення процедури проведення обстеження | Перша консультація з керівником практики |
| ІІ тиждень | І тиждень | Обробка результатів, перевірка первинних гіпотез, дослідження з уточненням первинних результатів дослідження. | Перша консультація з керівником практики |
| ІІІ- IV тиждень | ІІ тиждень | Обробка результатів, розробка та надання психологічної допомоги за результатами діагностики, проведення консультації з обстежуваним, розробка матеріалів корекційної, реабілітаційної, профілактичної роботи . | Друга консультація з керівником практики |
| V-VІ тиждень | - | Обробка результатів, розробка та надання психологічної допомоги за результатами діагностики, та оцінка іі ефективності, проведення консультації з обстежуваним, знайомство з прогностикою, складання висновків та звіта по практиці | Третя консультація з керівником практики |
Термін виробничої практики в школі для студентів денної та заочної форм навчання відрізняється тому, що студент-заочник має досвід практичної роботи, йому не треба адаптуватися до місця своєї роботи, він вже ознайомлений з її нормативною документацією. Тому в обсязі індивідуальних завдань виробничої практики в школі враховано скорочений термін проходження практики студентами заочної форми навчання.
Таблиця 2.3.
Структура індивідуальних завдано виробничої практики в школі
| Напрям роботи | ДФН | ЗФН | Форма звіту |
| Діагностичноконсультативна робота за запитом | 2 школяра, 2 дитячі групи, включно з профорієнтаційної проблематики | 1 школяр, 1 дитяча група | Аналіз запиту, діагностичні протоколи та їх інтерпретація, протоколи консультацій за схемою професійноорієнтованного завдання |
| Корекційнореабілітаційна | Розробка програми | Матеріали програми | |
| Реалізація програми з оцінкою її ефективності | Порівняння первинної та повторної діагностики | ||
| Профілактично-просвітницька | Розробка, проведення та аналіз 2 бесід (класної години) з профілактичною тематикою згідно плану роботи школи та з профорієнтаційної проблематики 1 уроку з психології в 9 – 11 класах | Плани-конспекти, самоаналізи їх виконання | |
| Прогностична | Психолого-педагогічний аналіз 1уроку, виховного закладу | Аналіз |
При виконанні діагностично-консультативної роботи студент-практикант користується принципами та положеннями Етичного кодексу психолога.
Студент практикант несе відповідальність за психодіагностику, запобігає і не допускає антигуманних наслідків у своїй діяльності. Майбутні психологи «мають утримуватися від будь-яких дій чи заяв, що загрожують недоторканності особи; не мають права використовувати свої знання і становище з метою приниження людської гідності, пригнічування особистості або маніпулювання нею; несуть відповідальність за додержання пріоритету інтересів людини» [21, с. 2].
При виборі, формалізації запиту, роботі з ним в рамках виконання індивідуального завдання студент-практикант повинен також керуватися такими етичними принципами діяльності психолога, як відповідальність, компетентність, захист інтересів клієнта та конфіденційність.
Студент-практикант береться за розв’язання тільки тих завдань, які належують до сфери їхньої компетенції [21]. Також, для здійснення компетентної та кваліфікованої роботи вони «не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України» [21, с. 2]. Для цього при підборі діагностичного інструментарію необхідно звертатися наприклад до Словника-довідника з психодіагностики під редакцією Л. Ф. Бурлачука, намагаючись використати його найбільш сучасне видання.
Студенти спеціальності «психологія» на виробничої практиці в школі «суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях» [21, с. 3].
В роботі за результатами діагностики студент-практикант суворо дотримується пунктів 3.8, 3.9, 3.10 Етичного кодексу психолога. Тобто, сам робить висновок за результатами проведеного обстеження, чітко й однозначно його формулює, так, щоб його можна було правильно зрозуміти і використати отримані дані на користь клієнта. У висновку має міститися лише необхідна і водночас достатня інформація для розв'язання поставленого завдання, результати якої є надійними, з вказівками меж їх застосування, характеру виявлених симптомів – постійних, або тимчасових [21].
Перед студентом–практикантом на виробничої практиці в школі ставиться завдання розробити матеріали, в яких у доступній формі повідомляється обстежуваного про поставлений психологічний діагноз, методи та засоби допомоги.
Ці матеріали психологічного висновку можуть бути представлені за структурою, запропонованою Й. Шванцара та прийнятими в психологічній практиці [4,10,12, 47, 54, 58, 67], що включає:
- опис та аналіз запиту,
- з ким які діагностичні процедури проводилися,
- поведінка випробуваного під час обстеження, його ставлення до ситуації діагностики,
- дані анамнезу (якщо вони необхідні і їх можна зібрати),
- дані по діагностичним методикам, їх зіставлення з поведінкою випробуваного, даними анамнезу,
- основні симптоми, симптомокомплекси, що утворюють психологічний діагноз,
- рекомендації щодо психологічної допомоги обстежуваному і прогноз його розвитку при їх виконанні (оптимістичний) і без їх виконання (песимістичний).
Студент-практикант при написанні опису виконання індивідуального завдання повинен дотримуватися конфіденційності у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя [21]. Він зобов'язаний зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної роботи, додержуватись анонімності клієнта (наприклад, кодувати ім'я обстежуваного в звітних матеріалах).
Таблиця 2.4.
Програма комплексного дослідження особистості