Поняття про уяву.Її фізіологічна основа.

Уява- конструктивне, хоча не обов'язково творче вживання минулого чуттєвого досвіду, оживленого як образи в даному досвіді на ідейному рівні, яке у своїй сукупності не є відтворенням минулого пережиття, але новим формуванням матеріалу, що походить з минулого досвіду.

Уява, як і всі інші пізнавальні процеси, становить результат діяльності мозку людини, функцію кори великих півкуль. Однак уява, найважливішою роллю якої є програмування, створення планів діяльності, пов'язана фізіологічно не тільки з корою, а й з більш глибокими відділами мозку, зокрема з гіпоталамо-лімбічною системою. Принциповим є зв'язок уяви з "блоком програмування, регуляції й контролю" мозку, який міститься в лобних долях. Усе це сприяє зворотному впливу фантазійних та уявлюваних образів мозку на периферичні частини організму.

Спостереження за письменниками, музикантами, іншими людьми, які мають багату уяву і вразливість, свідчать, що уява впливає на протікання фізіологічних процесів. Відомо, що Вольтер постійно захворював у річницю Варфоломіївської ночі - у нього підвищувалася температура від однієї думки про тисячі вбитих внаслідок релігійного фанатизму людей.

О. Р. Лурія описав феномен - людину з винятковою пам'яттю (Шерешевський), що мала також і яскраву точну уяву, через яку могла впливати на власний організм (цей факт, до речі, ще раз доводить найтісніший зв'язок пам'яті з образним мисленням та уявою). Так, йому було достатньо уявити, що в одній руці він тримає шматок льоду, а в іншій гарячий предмет, як температура однієї руки знижувалась, а другої - підвищувалась. Цікаво, що такі яскраві уявлення інколи заважали, скажімо, здійсненню логічного мислення. Шерешевський, наприклад, розповідав, що йому якось потрібно було виступати в суді, він приготував промову, передбачаючи уявно, що суддя сидить праворуч, а він сам стоїть ліворуч від нього. Однак коли він зайшов до зали суду, виявилось, що суддя стоїть ліворуч, а він сам - праворуч, і "вся його логіка пропала", а справа була програна.

Коли людина уявляє собі, що вона робить певні рухи, ці рухи, як правило, і виникають, однак вони можуть бути непомітними і не контролюватися свідомістю. Такі рухи називаються ідеомоторними. На їх розшифровці базуються виступи деяких екстрасенсів, які "вловлюють" слабкі сигнали ідеомоторних актів і вгадують напрямок руху людини (найбільше відомий знаменитий Вольф Мессінг).

Якщо людині запропонувати уявити, що вона піднімає певну вагу, то її м'язи напружуються і можна зареєструвати біоструми м'язів. За цим принципом виконані протези з біострумовим управлінням.

У професіях, пов'язаних зі спілкуванням з людьми, треба враховувати, що вплив на уяву людини може принципово змінити ц стан здоров'я, поведінку тощо. Так, відомо, що студенти-медики нерідко помічають у себе або у своїх близьких уявні симптоми тих хвороб, які вони вивчають. Стан хворих погіршується, якщо вони почують розмову лікарів щодо їхньої хвороби, від необережного слова лікаря вони починають уявляти, що хворі дуже небезпечно, смертельно. Такі хвороби в медицині називають ятрогенними. Трапляються також нервові розлади в дітей, викликані помилками вчителів або вихователів, їх необережними, нетактовними вчинками чи словами - такі нервові розлади називаються дидактогенними.

З механізмами уяви пов'язані проблеми посттравматичного стресу - психічного й фізіологічного стану людини, яка зазнала психотравми навіть у далекому минулому. Психологи та психотерапевти, що працюють з евакуйованими чорнобильцями й ліквідаторами авари на ЧАЕС, людьми, які пережили землетрус у Спігаку та інші трагедії, війни, пожежі та вигнання тощо, зазначають, що їхні пацієнти терплять муки від яскравих уявлень пережитих подій, їхні ейдетичні образи доповнюються й модифікуються уявою, постійним страхом бути поверненим у ту психотравмуючу ситуацію. Відповідні психотерапевтичні впливи базуються саме на роботі з уявою, заміні уявлюваних психотравматичних образів іншими та модифікації їх, інколи блокуванні образів пам'яті (зорових, слухових, тактильних).

Класифікація і види уяви.

Ступінь принципової новизни уявного може бути різний. Від цього залежить поділ уяви на види. Людську уяву за різними ознаками поділяють:

1. За мірою свободи уява буває:

Активна уява завжди спрямована на вирішення творчого чи особистісного завдання. Людина оперує фрагментами, одиницями конкретної інформації у певній галузі, їх переміщенням у різних комбінаціях відносно один одного. Стимуляція цього виду уяви створює можливість для виникнення оригінальних нових зв’язків. В активній увазі мало мрійності і необгрунтованої фантазії. Активна уява спрямована в майбутнє й оперує часом як цілком визначеною категорією (тобто людина не ставить себе поза реальністю, поза тимчасовими зв’язками та обставинами). Активна уява спрямована більш зовні, викликається задачею. Розрізняють два її види – творча та репродуктивна (відтворююча).

Пасивна уява підлегла внутрішнім, суб’єктивним факторам. Характеризується створенням образів, що не втілюються в життя, програм, що не здійснюються взагалі або не можуть бути здійснені. Уява виступає при цьому як заміна діяльності, її сурогат, через що людина відмовляється від необхідності діяти. Пасивна уява може бути: 1) навмисною – створює образи (мрії), не пов’язані з волею, яка могла б сприяти їх втіленню в життя; переважання мрій у процесах уявлення свідчить про певні дефекти розвитку особистості. 2) ненавмисною – спостерігається при ослабленні діяльності свідомості, при її розладах, у напівдрімотному стані, у сні.

2. За змістом діяльності уява буває:

Художня. Вона має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові) образи, які надзвичайно яскраві та детальні. Властива художникам, музикантам, скульпторам, поетам.

Наукова. Виявляється в побудові гіпотез, проведенні експериментів, в узагальненні накопичених матеріалів. Вона передбачає логіку та гнучкість мислення, точність у висловлюванні своїх думок.

Технічна.Характерним є створення образів просторових відношень

(креслення, схеми, проекти)Найбільше значення тут відіграють асоціації за

схожістю та контрастом.

3. За характером результатів діяльності (характером продуктивності):

Репродуктивна (відтворююча). Передбачає створення образів на

основі опису, який може проводитися в різних знакових системах – в

словесній, числовій, формульній, графічній, нотній та ін. В результаті репродуктивної уяви виникають образи відомі, однак вона завжди передбачає елементи творчості.

Наприклад, «Чорний квадрат» Казимира Малевича, який символізує чотири чуми ХХст. – війна, концтабори, вигнання з батьківщини та рак.

Творчауява вимальовує нові, оригінальні образи та ідеї. Залежить від знань та життєвого досвіду, має умисний характер і завжди залучена у творчу діяльність. Продуктом творчої уяви є художній образ. Творча уява може бути – антиципуючою (від лат. – угадування наперед, передбачення) уявою – яка лежить в основі здатності передбачати майбутнє, результати своїх дій. Антиципація майбутнього можлива завдяки прихованій реакції очікування, що виникає на основі уяви. Людині зовсім не потрібно стрибати з дев’ятого поверху, щоб дізнатися, наскільки небезпечне таке падіння. Образи антиципуючої уяви налаштовують організм на певні дії. Коли ще немає приводу для таких заходів. Внутрішньо вона пов’язана зі структурою будь-якої діяльності.

4. За участю волі:

Довільна –людина ставить спеціальну мету створити образи того чи іншого об’єкта.

Мимовільна –створення нових образів не керується спеціальною метою.

5. За характером образів визначають:

Конкретну уяву –в ній уявляються певні предмети, речі тощо;

Абстрактну уяву – яка відбувається в межах творчої діяльності, підкорена певній меті.

За якісними особливостями, зумовленими конкретними сферами застосування, Т.А.Рібо наводить такі типи уяви:

- пластична уява, яка застосовує точно визначені у просторі образи та їх сполучення, що відповідають дійсним відношенням предметів, має зовнішній характер;

- розпливчаста, яка застосовує емоційні образи, котрі не мають певних обрисів у просторі (уява у музиці);

- містична, яка застосовує символи; містицизм перетворює природні образи на символічні, прагнучи втілити ідеал у формах зовнішньої природи;

- наукова – насичена науковим мисленням;

- уява в практичному житті й механіці, образи якої в разі потреби втілюються в речову форму;

- уява у сфері торгівлі – тут найбільша роль належить інтуїції, оскільки цей тип уяви стосується здогадок;

- уява у сфері утопії – тут образи уяви відображають етичні та соціальні стосунки.