Впровадження дванадцятирічної освіти в Україні

ВСТУП

Структурне реформування національної системи вищої освіти, зміна освітніх програм і проведення необхідних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах України сьогодні відбувається в рамках Болонського процесу, який не передбачає уніфікації змісту освіти, натомість кожна країна-учасниця має зберегти національну палітру, самобутність та надбання у змісті освіти і підготовці фахівців з вищою освітою, запровадити інноваційні прогресивні підходи до організації вищої освіти. Зауважимо, що модернізація освіти – це нова філософія освітньої діяльності, яка потребує нового, інноваційного мислення, нових принципів організації навчального процесу, нових взаємовідносин в освітньому середовищі. Кожна країна зберігає і розвиває те позитивне, що дозволяє ідентифікувати систему освіти як національну, що виокремлює її як оригінальну систему і робить привабливою для європейської спільноти. Таким чином, інноваційні зміни в системі освіти кожної країни є стратегічно зумовленими і закономірними, а реформування її структури та змісту здійснюються відповідно до вимог суспільства. У сучасній Європі та й у світі в цілому поглиблюється розуміння щодо необхідності міжнародного співтовариства в освітній галузі, обміну досвідом впровадження інноваційних освітніх моделей.

Запровадження основних положень Болонського процесу передбачає врахування національних підходів до організації навчання, змісту освіти, традицій у підготовці майбутніх фахівців. Проте хоча Україна й долучилася до Болонського освітнього процесу, вона має свої особливості: європейська освітня система ставить за мету підготовку вузького спеціаліста, українська система освіти дає не тільки певну професійну, а й ширшу загальнокультурну підготовку. Не тільки участь України в Болонському процесі спонукає до переосмислення усталених поглядів на освіту, а, насамперед, зміна пріоритетів і потреб сучасної людини, що визначає нову парадигму освіти, в основі якої має бути людина освічена, як нова еволюційна ланка роду людського. Саме суспільство повинно визначити, чого воно прагне від освіти та якою бачить людину освічену, аби ці образи стали наріжними каменями організації навчального процесу.

Сьогодні впевнено можна стверджувати, що Україна стоїть на порозі освітньої революції, яка торкнеться всіх ланок освіти: від дошкільного виховання до вузівської і поствузівської освіти. Це підтверджує спрямованість і швидкість впровадження освітніх реформ. Насамперед, це реформа шкільної освіти. Відомі сучасні концепції щодо стратегії розвитку освіти в Україні. Перш за все, це її багатоступінчатість, упровадження дванадцятирічної середньої освіти, зниження кордонів дошкільної освіти. Існує величезна кількість думок учених і практиків з цих проблем. З цього приводу цікавим є виступ С, Д. Максименка — доктора психологічних наук, професора, директора Інституту психології АПН України на конференції, присвяченій проблемам розвивального навчання, що відбулася на початку квітня 2000 р. в м. Києві. Учений зробив особливий акцент на можливих шляхах упровадження 12-річної освіти і очікуваних наслідків. На його думку, неприпустимо механічно впроваджувати дванадцятирічну освіту, не передбачивши наслідків, не спрогнозувавши результатів. Необхідно враховувати особливості психічного розвитку дітей старшого дошкільного віку, у якому провідною є гра. У цьому віці відсутня мотивація навчання, тому класична модель шкільної освіти для дітей цієї категорії не підходить. Для них необхідно розробити спеціальний зміст і форми освіти та засоби її реалізації. Можливо, не слід її докорінно міняти. Може, тільки потрібно її осучаснити, зробити більш гнучкою, ліберальною? Наприклад, привести у відповідність зміст навчання з останніми науковими досягненнями для таких предметів, як фізика, хімія, біологія; структурувати зміст знань з урахуванням логіки розвитку понять, принципу інтеграції знань з різних наукових галузей. Може, потрібно ввести такі навчальні предмети, як логіка, соціологія, психологія, культура України (висвітлення етапів розвитку мистецтва: музики, живопису, театру, літератури, національних традицій і т. ін.). Удосконалення освіти не варто обмежувати лише оновленням змісту навчання. Необхідно шукати і відповідні інноваційні педагогічні технології, оновлювати педагогічну техніку.

Наша освіта взяла напрям на демократичність, ліберальність, тому моделі 12-річної освіти мають бути різноманітними. Модель — це тільки шлях до досягнення поставленої освітньої мети. Відомо, що мети можна досягнути не одним, а декількома шляхами. Тільки при цьому варто пам'ятати вислів А.Ейнштейна про те, що якою б не була висока мета, вона ніколи не виправдовуватиме неналежні засоби її досягнення. Тож реформа шкільної освіти має відбуватися не заради 12-річної моделі, а заради конкретної освітньої мети, що входить до програми розвитку держави. Повинен бути вибір у дітей і у батьків. Вибір не тільки закладу освіти, а й моделі, програм навчання. Має бути програмний стандарт і позастандарт. Про ідеал нації можна судити по тому, до чого прагне освіта. І якщо ми прагнемо до високоцивілізованих форм буття, то й освітні реформи повинні відображати їх. І не можна зробити шкільну освіту заради неї самої, а не для життя, для розквіту нашої країни.

З 1 вересня 2001р. в Україні розпочався перехід до 12-річної середньої загальної освіти, що будується за триступеневим принципом: початкова, неповна та повна загальна середня освіта. Відповідно, загальноосвітні навчальні заклади поділяються на заклади:

І ступеню (початкова школа; чотири роки навчання);

II ступеню (основна школа; п'ять років навчання);
III ступеню (старша школа; три роки навчання).

Старша школа має функціонувати переважно як професійна, у якій незалежно від профілю реалізується в повному обсязі загальноосвітня підготовка.

Мережу загальної середньої освіти складають загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у т.ч. для дітей і підлітків, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації. До мережі загальної середньої освіти відносять також позашкільні навчальні заклади, міжшкільні навчально-виробничі комбінати та ті професійно-технічні навчальні заклади (ПТНЗ) й вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, які надають повну загальну середню освіту. Контингент учнів загальноосвітніх навчальних закладів формується, як правило, з дітей від 6 до 18 років, за винятком учнів вечірніх (змінних) навчальних закладів.

Проте, в липні 2010 року Верховна Рада ухвалила новий закон про шкільну освіту, яким повернула 11-річну систему навчання у школах. Окрім цього, нова система освіти передбачала, що діти віком у 5 років мають обов`язково здобути дошкільну освіту в дитсадках. Тож реформа так і не була запроваджена: перший випуск учнів після 12-річного навчання мав відбутися в 2013 році.

Відповідний законопроект, над яким законодавці працювали разом із експертами та працівниками освіти уже пройшов кілька обговорень в Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти і рекомендований до першого читання. Однак, незважаючи на тривалі дискусії, пропоновані у законопроекті нововведення викликають серйозні зауваження зі сторони громадськості і в експертних колах.

В самому міністерстві освіти і науки фундаментальні зміни в системі науки обіцяли вже з 2017-го - перехід на 12-річне навчання та поділ на початкову, середню й старшу школи. Тепер обережно говорять про 2018-й рік. Як пояснюють в уряді, законотворчий процес затягнувся, оскільки його учасники намагаються знайти компроміс, який би задовольнив і вчителів, і керівників вищих навчальних закладів 1-2 рівня акредитації, яких найбільше зачепить реформа старшої школи.

Концепція 12-річної системи освіти передбачає також перехід на 3-рівневу систему освіти:

І. Початковий рівень передбачає 4 роки навчання – навчальна програма вводиться в дію з 1 вересня 2018 року.

ІІ. Базовий рівень (або основна школа) передбачає 5 років навчання – навчальна програма вводиться в дію з 1 вересня 2022 року.

ІІІ. Старша профільна школа передбачає 4 роки навчання – навчальна програма вводиться в дію з 1 вересня 2019 року.

Автори реформи звертають увагу, що запровадження 12-річки – це крок назустріч європейським стандартам. До того ж за сучасними вимогами школярі фізично не можуть освоїти необхідну кількість знань за 11 років навчання.

Реформа освіти за своєю суттю одна із найскладніших. Адже при її проведенні недостатньо розуміння сучасних реалій, а необхідно враховувати прогноз розвитку економічної та демографічної ситуації на десяток років вперед. До того ж реформу системи шкільної освіти потрібно проводити разом із реформою вищої школи, яка в свою чергу повинна орієнтуватися на потреби ринку праці.

ЗНО для 9-класників.

У МОН України планують запровадити перевірку знань випускників 9-х класів за допомогою зовнішнього незалежного тестування. 9-й клас буде випускним класом школи базового рівня, після чого школярі зможуть продовжити своє навчання за загальноосвітнім спрямуванням або ж обрати одне з професійних напрямків навчання.

Проте нововведення з незалежним оцінюванням для 9-класників буде діяти тільки після затвердження нового Закону України «Про освіту».

Реформа передбачає рівний обсяг і доступ до знать для всіх школярів до 9-го класу. А вже після 9-го класу, в залежності від здібностей і нахилів школярів, треба здійснювати розподіл. І саме на моменті цього визначення потрібно буде зовнішнє незалежне оцінювання