Зародження Радянських повітрянодесантних військ

Радянський Союз був у числі лідерів світу з питань створення повітрянодесантних військ. Червона Армія вперше застосувала повітряний десант у ході боротьби з басмачами в Середній Азії. У 1927 році на трьох літаках було оперативно перекинуто підкріплення з 15 червоноармійців, а 23 квітня 1929 року в район міста Гарм (Таджикистан) з Термеза шість літаків перевезли повітрям вже 45 бійців кавалерійської бригади. На озброєнні загону знаходилися чотири кулемети та гвинтівки. Перші повітрянодесантні загони своє завдання з розгрому банди басмачів Файзули (Афганістан) виконали, знищивши в бою за місто Гарм близько 80 басмачів. Зараз цю подію можна впевнено назвати "тактичним повітряним десантом".

Тоді теорія повітряного десанту тільки зароджувалася…

Командувач Ленінградським військовим округом М.М.Тухачевський ще в 1928 році почав активно пропагандувати ідею створення спеціальних підрозділів, призначених для швидкого перекидання повітрям, – прообраз "аеромобільних частин", як би це було названо сьогодні. На його думку, такі підрозділи, озброєні у тому числі і важкою зброєю, повинні були літаками перекидатися в тил противника і там виконувати завдання з порушення роботи тилової структури ворога – знищувати штаби, склади, обози, вузли зв'язку, захоплювати стратегічно важливі об'єкти такі, як мости, перевали тощо. Вантажопідйомність літаків, що існували тоді, дозволяла піднімати в повітря бійців, озброєних мінометами, кулеметами і гранатами. З таким набором вогневих засобів знищити вузол зв'язку або штаб противника було цілком реально.

Про застосування парашутів для висадки бійців тоді ніхто ще не думав. Парашут у той час розглядався виключно як засіб порятунку пілотів, тому увагою військових теоретиків був обділений. Першим військовим парашутистом в СРСР фактично став комбриг Леонід Григорович Мінов. У 1929 році у складі радянської торгової організації "Амторг" він виїхав до США, де повинен був ознайомитися зі станом парашутної справи в США та закупити для потреб ВПС Робітничо-Селянської Червоної Армії рятувальні парашути. Прибувши на завод компанії "Ірвін" (яка займалася виготовленням рятувальних парашутів та іншого авіаційного спорядження) в місто Буффало штат Нью-Йорк, комбриг отримав запрошення особисто випробувати якість запропонованого йому товару.

Мінов, що приїхав у США як "фахівець з парашутів", просто не міг відмовитися. 13 червня 1929 року він здійснив стрибок із парашутом з висоти 500 метрів. Всього за період відрядження ним було здійснино 3 стрибки. Після прибуття в СРСР він був призначений на посаду інструктора з парашутної підготовки, де почав готувати інструкторів у парашутній справі.

До літа 1930 року Мінов підготував у теоретичній частині 30 парашутистів з числа добровольців. Практичні парашутні стрибки намічено було провести на спеціальних зборах, які відкрилися на аеродромі поблизу міста Воронеж 26 липня 1930 року. Мінов особисто керував проведенням зборів. Перший показовий стрибок (фактично – перший навчально-тренувальний стрибок з парашутом в СРСР) Мінов зробив особисто. Слідом за ним стрибнув відомий льотчик Яків Давидович Мошковський.

За цей час курсантами було виконано 59 тренувальних і показових стрибків з американськими парашутами компанії «Ірвін». Першими радянськими парашутистами стали льотчики Я.Д. Мошковський, І.І. Поваляєв, А.З. Стойлов, Д.Н. Затонський, П.В. Кондратьев, І. Мухін і ряд інших. Начальник ВПС РСЧА запропонував Мінову підготувати групу парашутистів для здійснення групового стрибка, після чого пояснив: "…було б дуже добре, якби виявилося можливим по ходу воронезького навчання продемонструвати викидання групи озброєних парашутистів для диверсійних дій на території противника…".

Мінов і Мошковський з ентузіазмом сприйняли пропозицію начальника ВПС. З числа найбільш досвідчених курсантів вони відібрали десять добровольців і провели з ними декілька занять. Підготовка до проведення цієї першої десантної операції в Радянському Союзі була закінчена до вечора 31 липня.

2 серпня 1930 року о 9 ранку літак "Фарман-Голіаф" з сімома десантниками (перша група і Мошковський) на борту піднявся в повітря. Над хутором Клочково з висоти 300 метрів перша група десантувалася на площадку розмірами 600 на 800 метрів.

Вся група покинула борт протягом п'яти секунд. Мошковський залишився в літаку з метою уточнення точки викидання. Тим часом перша група приземлилася на околиці хутора і швидко зібралася біля Мінова. У момент викидання десантники були озброєні наганами і ручними гранатами. Практично відразу над точкою викидання пройшли три Р-1, які з висоти 150 метрів скинули два м'які поштові мішки і чотири напівважкі короби, в яких знаходилася довгоствольна зброя (зокрема два ручні кулемети), спорядження і боєприпаси, необхідні для виконання бойового завдання. "Фарман-Голіаф", що повернувся на аеродром, забрав решту учасників десанту, і через декілька хвилин з висоти 500 метрів викинув другу групу над площадкою десантування. Приземлення другої групи відбулося в безпосередній близькості від того місця, де в цей час знаходилася перша група. Ще через декілька хвилин обидві групи зібралися разом, привели зброю у бойову готовність та висунулися в вихідний район для виконання бойового завдання. У вихідному районі їх чекала вантажівка, яка доставила парашутистів на аеродром. Завдання першого повітряного десанту було успішно виконане.

В результаті проведеного експерименту була доведена можливість парашутного десантування озброєного особового складу, крім того була перевірена сама техніка викидання людей та вантажів.

Через місяць, 2 вересня 1930 року, на маневрах частин Московського військового округу під керівництвом Якова Мошковського з літака АНТ-9 з висоти 250 метрів був викинутий озброєний парашутний десант у кількості 11 чоловік. У десантуванні брали участь парашутисти – учасники повітряного десанту, проведеного 2 серпня (за винятком Мінова). Цього разу група мала конкретне бойове завдання. Приземлившись, десантна група Мошковського зробила раптовий напад на штаб дивізії, де, забравши оперативні документи, на захопленій вантажній машині відірвалася від переслідування і благополучно повернулася в розташування "своїх" військ. Всього за 1930 рік у СРСР було здійснено 84 показові та тренувальні стрибки з парашутом.