Поняття “бойові можливості підрозділу” як основа тактичних розрахунків. Складові та показники. Методика розрахунку
При підготовці до бою командиру завжди необхідно вирішувати наступні питання:
- які сили та засоби необхідні для виконання отриманого завдання?
- який результат бою можна очікувати при наявному складі своїх сил і засобів, та сил і засобів противника?
- як використовувати сили і засоби в бою для кращого виконання бойового завдання?
Правильні відповіді на ці запитання командир може отримати, якщо він знає і вміє оцінювати бойові можливості штатних, приданих та підтримуючих підрозділів (сил і засобів), що є важливою умовою прийняття обґрунтованого рішення на бій.
Командир підрозділу також повинен знати та уміти оцінювати бойові можливості підрозділів противника, що є невід’ємною складовою його роботи при організації бою.
Бойові можливості – кількісно-якісні показники, які характеризують можливості підрозділів виконувати визначені бойові завдання у встановлений термін та в конкретних умовах обстановки. Бойові можливості – величини непостійні. Вони залежать від впливу наступних основних трьох груп факторів.
Першу групу складають фактори військово-технічного порядку, які характеризують матеріальну основу бойових можливостей підрозділів. До них належать: кількість особового складу, кількісно-якісні показники основного озброєння, бойової техніки, що знаходяться на озброєнні. Вони відносно легко піддаються кількісному вираженню показниками, зручними для використання під час проведення розрахунків та прийнятті обґрунтованого рішення на бій.
Друга група факторів визначає морально-бойові якості підрозділів та якість управління. До них належать: рівень бойової підготовки; морально-психологічний стан особового складу; наявність бойового досвіду; ступінь військової і спеціальної підготовки та польової виучки; бойова злагодженість підрозділів; стан військової дисципліни; рівень професійної підготовки командирів. Вплив цих факторів на хід та підсумки бою оцінюється шляхом глибокого аналізу, який проводиться командирами і штабами усіх ступенів сумісно з виховними органами. Виразити результати цього аналізу в конкретних числових показниках являє собою значну складність. В реальних умовах вплив факторів другої групи визначається, як правило, методом експертної оцінки і виражається у формі коефіцієнтів, які мають значення від нуля до одиниці.
Третю групу складають фактори, які характеризують конкретні умови бойової обстановки. До них належать: вид бойових дій; характер протидії противника; забезпеченість підрозділів матеріально-технічними засобами; військово-географічні умови; пора року та час доби. Їх вплив на бойові дії враховується на підставі аналізу із залученням кількісних оцінок та показників.
Складовими частинами бойових можливостей вважаються їх вогнева могутність,ударна силаіманевреність. Це якісні категорії, які з трьох сторін характеризують бойові можливості. Вони знаходяться в діалектичній єдності і характеризують бойові можливості підрозділів в цілому.
Бойові можливості залежать:
від чисельності особового складу, його бойової підготовки і морально-психологічного стану;
від наявності, стану техніки та озброєння;
уміння командного складу керувати підрозділами;
від умов місцевості і метеорологічної обстановки;
від складу і характеру протидії противника, а також інших факторів.
Знаючи, з чого складаються і від чого залежать бойові можливості, можливо розрахувати їх для кожного підрозділу.
Вогнева могутність – можливості підрозділів, щодо нанесення втрат противнику ударами авіації, вогнем артилерії, протитанковими засобами, бойовими машинами десанту, стрілецькою зброєю та засобами протиповітряної оборони. Наслідком реалізації вогневої могутності слід вважати втрати, які можуть виражатися ступенем виснаження, подавлення або знищення противника, а також руйнування його об`єктів.
Ударна сила – можливості підрозділів для нанесення втрат противнику в ближньому бою та оволодінню важливими районами (рубежами) місцевості або об`єктами. Удар, як відомо, являє собою поєднання вогню та руху. Тому ударна сила заснована на використанні вогню бойових машин десанту, бронетранспортерів, протитанкових засобів і стрілецької зброї парашутно-десантних (аеромобільно-десантних) підрозділів у поєднанні з їх стрімким пересуванням в глибину побудови бойового порядку противника.
Результатом реалізації ударної сили є втрати, які наносяться противнику силами і засобами ближнього бою та оволодіння рубежами (районами) місцевості на визначену глибину.
Маневреність – можливості підрозділів створювати необхідні бойові порядки на обраних напрямках, нарощувати силу удару, переносити зусилля з одного напрямку на інший, долати зони заражень та руйнувань, а також готувати, наносити або переносити на інші об`єкти вогневі удари. Маневреність, як одна із складових, входить до бойових якостей кожного виду зброї.
Результатом реалізації маневреності є упередження противника у відкритті вогню і нанесенні удару, що сприяє більш повному використанню вогневої могутності та ударної сили.
Кількісне значення розглянутих трьох складових частин характеризується сукупністю часткових показників, а бойові можливості в цілому – сукупністю загальних показників.
По чисельній величині показників можна судити про перевагу тієї або іншої сторони у бойовій могутності, ударній силі і маневреності, можливих результатах застосування сил і засобів в цілому, доцільності рішень, що приймаються.
До показників вогневої могутності звичайно відносять: кількість уражених об`єктів та ступінь їх ураження; кількість знищених засобів озброєння і бойової техніки; математичне очікування втрат угруповання військ противника.
До показників ударної сили підрозділів відносяться: склад угруповання противника який може бути розгромлений в ближньому бою; максимальна глибина просування своїх підрозділів в глибину побудови оборони противника; очікувані втрати особового складу; озброєння, бойової техніки наступаючих підрозділів і підрозділів, що обороняються.
Маневреність підрозділів характеризується показниками часу на здійснення маневру, а також вогневими ударами.
Загальними показниками бойових можливостей вважаються: склад угруповання противника, яке здатне розгромити підрозділи десанту шляхом нанесення йому потрібної шкоди; очікувані темпи наступу і загальний час виконання завдань; співвідношення сил та засобів сторін; глибина бойових завдань; глибина побудови бойового порядку.
Вогневі можливостіаеромобільно-десантного (парашутно-десантного) відділення складаються з:
можливостей по знищенню танків та інших броньованих цілей противника;
можливостей по знищенню живої сили противника.
Методика розрахунку можливостей щодо боротьби з броньованими об'єктами противника та іншими вогневими цілями вогнем прямою наводкою базуються на використанні коефіцієнтів бойової ефективності.
Коефіцієнт бойової ефективності – встановлене дослідним шляхом число, яке показує яку кількість танків може знищити той чи інший протитанковий засіб перед тим, як він вийде зі строю.
Коефіцієнти бойової ефективності протитанкових засобів щодо боротьби з танками противника
| Протитанкові засоби | Коефіцієнт ефективності | |||
| під час прориву оборони | при відбитті контратаки | в обороні | у зустрічному бою | |
| БМ ПТКР | 0,3\0,5* | 2\2,5** | 2,5\2*** | |
| ПТКР “Фагот” | 0,3\0,5 | 1,5\2 | 2\1,5 | 1,5 |
| ПТКР “Метис” | 0,3\0,5 | 1\1,5 | ||
| БМД | 0,3\0,5 | 1,3\1,5 | 2\1,5 | 1,3\1,5 |
| СПГ | 0,1\0,15 | 0,8\1 | 0,8 | 0,8 |
| РПГ-7 | 0,05\0,08 | 0,2 | 0,3\0,2 | 0,2 |
Примітка. При веденні вогню по БМП (БТР) коефіцієнти збільшуються в 1,5 - 2 рази.
* - у чисельнику – при розташуванні танків противника в окопах;
- у знаменнику – при відкритому розташуванні.
** - у чисельнику – при відкритому розташуванні своїх протитанкових засобів;
- у знаменнику – при розташуванні своїх протитанкових засобів в окопах.
*** - у чисельнику – при розташуванні своїх протитанкових засобів у окопах;
- у знаменнику – при відкритому розташуванні своїх протитанкових засобів.
Приклад. Парашутно-десантне відділення у своєму складі має одну БМД-2, один РПГ-7Д, ПТРК "Фагот". Коефіцієнт бойової ефективності у наступі буде складати: по знищенню танків – 1,08, БМП (БТР) – 1,5-2. Таким чином відділення у наступі своїми ПТЗ може знищити один танк або до 2 броньованих машин.
Методика розрахунку можливостей щодо ураження противника вогнем стрілецької зброї базується на порівнянні щільності вогню стрілецької зброї сторін, яке виражається кількістю куль на 1 погонний метр фронту у вказаному секторі (смузі) ведення вогню. При цьому дослідно встановлено, що при наступі роти у пішому порядку при підході до лінії оборони противника на 400 м відкривається вогонь з усіх видів зброї по передньому краю з щільністю не менше 8 – 10 куль за одну хвилину на 1 погонний метр фронту і ведеться з такою щільністю протягом 4 хв (під час атаки зі швидкістю 100 м/хв.). Вказана щільність приводить до втрат противника у живій силі до 90% на передньому краю оборони.
Розрахунок бойових можливостей підрозділів щодо ураження противника вогнем зі стрілецької зброї наступний: визначається кількість підрозділів, які діють у першому ешелоні, у кожному з них підраховується кількість автоматів, кулеметів і інших вогневих засобів, а потім шляхом поділу їх сумарної бойової скорострільності на ширину фронту наступу підрозділу визначається, скільки куль за одну хвилину буде випущено на один погонний метр фронту.
Парашутно-десантне відділення в бою може використовувати:
АКС-74 - 4 х 100 = 400 постр/хв.
РККС74 - 1 х 150 = 150 постр/хв.
ПКТ – 1 х 250 = 250 постр/хв. Всього: 800 постр/хв.
Якщо відділення наступає на фронті до 50 м, то щільність вогню складає 800:50=16 постр/хв на 1 погонний метр фронту наступу.
На фронті 50 м можуть вести оборону 2 - 3 піхотинці або кулеметний розрахунок.
М 16А1 - 2 х 150 = 300 постр/хв.
М60 – 1 х 200 = 200 постр/хв.
Разом 300 або 200 постр/хв.
Щільність складає: 300:50 = 6 постр/хв. на 1 м. фронту;
200:50 = 4 постр/хв. на 1 м. фронту.
Співвідношення щільностей буде: 16:6=2,6 або 16:4=4.
Як правило, при такому співвідношенні щільностей вогню прорвати підготовлену оборону ворога можливо.
Під час ведення оборонного бою парашутно-десантне відділення займає позицію по фронту до 100 м і щільність вогню при цьому буде складати до 9 постр/хв. на 1 м фронту.
На фронті до 100 м можуть наступати до двох мпвідд противника:
М16А1 – 8х100=800х2=1600 постр/хв.
М60 – 2х200=400 постр/хв.
М60 БМП –2х200=400 постр/хв. Всього: 2400 постр/хв.
Щільність вогню складає – 24 постр/хв. на 1 м фронту наступу.
Співвідношення щільностей буде 9:24=1:2,6.
Як правило, при такій щільності прорвати підготовлену оборону парашутно-десантного відділення противником буде неможливо.