Тактика дій мотопіхотного (танкового) взводу, відділення (танка) армій передових країн світу у різних видах бою

Наступ – це рішучі дії військ, в основу яких покладено уміле та цілеспрямоване використання результатів застосування ядерної, високоточної або звичайної зброї. Найголовнішими завданнями наступу вважаються знищення або розгром противника та оволодіння вигідної у тактичному відношенні місцевості. Для успішного виконання завдань наступу вважається створення значної переваги над противником (не менш як 6:1) у вирішальний момент та на вирішальному напрямку.

В залежності від умов обстановки наступ може бути заздалегідь підготовлений або з ходу. Наступ складається із зближення, прориву, розвитку успіху та переслідування.

Заздалегідь підготовлений наступ проводиться, коли противник випередив у розгортанні сил або підготовив війська для оборони. Метою такого виду наступу є прорив оборони противника, розширення прориву та розвиток наступу в глибину.

Наступ з ходу здійснюється, коли противник без підготовки перейшов до оборони та уступає по чисельності та боєготовності. Воно може здійснюватись з маршу без зупинки із районів зосередження. Наступ з ходу сприяє досягненню раптовості та зменшення ураження наступаючих військ.

Зближення з противником здійснюється, як правило, в колонах. При цьому використовуються приховані маршрути висування, підтримується постійна готовність вогневих засобів до ведення вогню.

Прорив – основна форма маневру наступу. При здійсненні прориву наступаючі підрозділи долають головну оборонну позицію противника, подавляють або знищують війська, обмежують противника у можливості організувати опір та створюють умови для продовження наступу. Прорив звичайно здійснюється, якщо противник не має відкритих флангів або його оборона розтягнута та має слабкі ділянки.

Прорив здійснюється у три етапи: прорив передової оборонної позиції, розширення прориву в сторони флангів, захоплення та утримання об’єктів, від яких залежить стійкість всієї оборони.

Розвиток успіху здійснюється другими ешелонами (резервами), а також силами, які приймають участь у прориві оборони.

Переслідування є завершальною фазою наступу. Воно ведеться безперервно фронтальним тиском та по паралельних напрямках з метою відсікання шляхів відходу, оточення противника та знищення його по частинах.

Мотопіхотні та танкові підрозділи в залежності від місця у бойовому порядку, а також від завдань можуть знаходитися у першому або другому ешелоні (резерві) та наступати на головному, або допоміжному напрямку.

Підрозділам першого ешелону вказуються завдання, засоби посилення, вихідний рубіж для наступу, рубіж атаки, рубежі регулювання, смуга або напрямок наступу.

Завдання підрозділам ставляться по об’єктах. Підрозділу може бути призначений один або декілька об’єктів, послідовно розташованих у глибині оборони противника. Об’єктами можуть бути населені та опорні пункти, висоти, ділянки траншей тощо.

Мотопіхотні та танкові підрозділи будують свій бойовий порядок в колону, у лінію, уступом вправо (вліво) або кутом вперед (назад).

Вихідний рубіж повинен знаходитись у районі розташування своїх військ або контролюватись ними, забезпечувати укриття від вогню прямою наводкою і спостереження противника. При наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником вихідним рубежем, як правило, є рубіж зіткнення з ним.

Рубіж атаки визначається підрозділам до батальйону включно для погодження дій наступаючих військ з артилерією та знаходиться на віддалі 100 – 150 м від переднього краю оборони противника. Початку наступу передує нанесення ядерних, ракетно-бомбових, авіаційних ударів та артилерійська підготовка. Тривалість артилерійської підготовки залежить від характеру противника та складає від 15 до 20 хв, а інколи й більше.

Мотопіхота та танки в період артилерійської підготовки висуваються на рубіж атаки. З виходом на рубіж атаки, вогонь засобів, що підтримують атаку, переноситься у глибину оборони противника, і підрозділи атакують противника.

Наступ передбачається вести рішуче, у високому темпі, від об’єкта до об’єкта. Оволодівши об’єктом, підрозділи продовжують просуватися вперед, щоб зберегти зіткнення з противником та не дати йому можливості організувати оборону на новому рубежі.

Мотопіхотний взвод у наступі діє у першому ешелоні роти, зазвичай наступає на фронті 400 – 500 м із завданням оволодіти опорним пунктом, ділянкою траншеї або іншим об’єктом. Бойовий порядок взводу у наступі може будуватись в лінію, кутом вперед (назад), уступом вправо (вліво) і в колону, при атаці об’єкта, як правило, в лінію відділень. Танки діють попереду БМП, коли противник, що обороняється, надійно придушений і не має достатньої кількості ПТЗ. Мотопіхота спішується поблизу об’єкта атаки і разом з танками знищує вогнища опору, що залишилися. При наступі на підготовлену оборону противника мотопіхота діє у пішому порядку попереду танків і знищує протитанкові засоби.

Мотопіхотне відділення у наступі діє в складі взводу. При діях разом з танками відділення наступає попереду чи позаду на відстані 200 – 300 м. Відділенню вказується об’єкт атаки на глибину 100 – 150 м від рубежу атаки. Вихідний рубіж призначається на відстані до 800 м від переднього краю. Фронт наступу відділення складає до 100 м. Відділення в ході наступу поділяється на дві групи: маневрену і вогневу. БМП рухається позаду на відстані 100 – 200 м та підтримує вогнем вогневу групу.

Оборона – вид бою, до якого переходять з метою зупинити наступ противника, виграти час та зекономити сили і засоби для наступного переходу до наступу. Продуманою побудовою оборони та маневром війська повинні зупинити наступ, змусити противника зосередитися на заздалегідь намічених районах та знищити його. Вважається, що оборона може бути успішною, якщо противнику не вдалось створити більш ніж трикратної переваги.

Мотопіхотний взвод в обороні готує район оборони та обороняє в ньому взводний опорний пункт. При сприятливих умовах взводний район оборони може бути шириною по фронту до 750 м, а опорний пункт взводу до 400 м по фронту і до 300 м у глибину. Взводний район оборони створюється шляхом обладнання запасних і додаткових позицій. В опорному пункті взводу можуть розташовуватися один-два танки із складу приданого роті танкового взводу.

Мотопіхотне відділення в обороні веде оборону у складі взводу і займає позицію по фронту до 100 м. Відділення готує основну і одну-дві запасні позиції. Вогневій та маневреній групам призначаються ділянки, які приблизно дорівнюють половині всієї позиції відділення. Вогневим засобам вказуються сектори стрільби і основні напрямки для ведення вогню. Відстань між окопами не перевищує 10 м, між парними окопами – 20 м. Для БМП відривається укриття.