Класифікація колодок за шириною носкової частини

За цією ознакою їх поділяють на колодки:

· 1 - з широкою; 2 - з середньою; 3 - з вузькою носковою частиною.

Далі в індексі є буква"У" (Україна) і знову одна або дві цифри, які позначають порядковий номер моделі колодки в даній серії. У колодках, які призначені для випуску чобіток без підкладки, друга цифра в індексі - 1, а після останніх - буква "С". Іноді в колодках, які призначені для виробництва модельного взуття, перед індексом ставиться буква "М".

індекс 8592-У означає:

8- взуття жіноче; 5-для модельного взуття; 9- висота каблука 90 мм; 2- носкова частина середня; У- Україна

13) Шкіргалантерейні вироби за своїм призначенням розділяють на три групи: для переносу і зберігання різних предметів (сумки, портфельні вироби, валізні вироби), для запобігання зовнішнього впливу на кисті рук (рукавички, рукавиці), для фіксування різних предметів (дрібна шкіргалантерея). У залежності від умов використання шкіргалантерейні вироби поділяють на побутові і спеціальні. Побутові вироби, які виконують утилітарні та естетичні функції і які є доповненням до одягу, використовують щоденно. Спеціальні вироби (сумки, рукавички, рукавиці, паски), які виконують виробничі чи професійні функції; відрізняються спеціальними конструкціями і матеріалами. Деталі шкіргалантерейних виробів поділяють на зовнішні, внутрішні та проміжні. Зовнішніми називають деталі, які знаходяться на зовнішній стороні виробів. Їх поділяють на основні і допоміжні. До основних зовнішніх деталей відносяться деталі, які утворюють корпус виробів. Вказані деталі можуть бути як суцільними так і складними. До допоміжних зовнішніх деталей відносяться такі, які не утворюють корпус виробів, а призначені для допоміжних цілей, однак кожна деталь має своє функціональне значення. Ці деталі дуже різні, з підвищеними естетичними вимогами, так як їх вид і розміри характеризують стиль оздоблення виробів і течію моди.

Допоміжні зовнішні деталі у залежності від їх призначення поділяють на такі: для закривання виробів, для скріплення основних деталей і оздоблення виробів. При вивченні цього розділу для кращого засвоєння рекомендується замалювати виріб, проставити основні розміри деталей. Необхідно вивчити

шви, що скріплюють деталі виробу.

14)Системи нумерації взуття (метрична, штихмасова, дюймова ): вихідні розміри та одиниці виміру; інтервал між суміжними номерами; їх переваги та недоліки; формули взаємозв’язку між ними.

За видом взуття поділяють на групи: ремінцево-сандальну, туфлі, напівботинки, ботинки і чоботи .

Крім основних видових груп промисловість виготовляє взуття поєднане спільною назвою „легке взуття”: літні відкриті туфлі, опанки, сандалії, сандалети, чув’яки, кімнатне тощо.

Основною розмірною ознакою взуття є його довжина (довжина устілки), а додатковою – повнота, яка характеризує зміну ширини сліду та периметр у поперечному розрізі при незмінній довжині.

Існують три основні системи позначення розміру взуття: англійська (дюймова), штихмасова та метрична.

Для англійської (дюймової) системи за одиницю вимірювання прийнята 1/3 дюйма (8,46мм) або 1/6 дюйма (4,23мм). В основу системи покладена довжина устілки у долях дюймів. Вона має дві шкали: для дітей та для дорослих. Особливості цієї системи в тому, що довжину устілки вимірюють не від крайньої точки п’ят, а на відстані 4 дюйми від неї. Найменшому за розмірами дитячому взуття з довжиною устілки 4 дюйми (101,6мм) присвоєний умовний номер „0”. Наступні номери відрізняються один від другого на 1/3 дюйма, а проміжні напівномери на 1/6 дюйма. Шкала дитячого взуття закінчується номером 13, що відповідає довжині устілки 211,7мм.

Шкала розмірів взуття для дорослих закінчується номером 14. Довжина устліки початкового номера становить 215,9мм, а найбільша 330,2мм.

Взуття всіх номерів за американською системою відрізняються від англійської зменшенням довжини устілки на 2,116мм.

До 1964 року користувалися штиховоюсистемою (1 штих = 2/3 см = 6,67мм) в основу якої було покладено довжину устілки між крайніми точками (таб.3.3). Довжина устілки складається з довжини ступні та припуску 10мм для затяжки взуття. Величина припуску може бути від 15 до 20 мм для взуття з видовженим носком.

Таблиця 3.3

Асортимент розмірів взуття

Статево-вікова група	Номер взуття за штриховою системою
Чоловіче	38 39 40 41 42 43 44 45 46 47
Жіноче	33 34 35 36 37 38 39 40 41 42
Хлопчаче	35 36 37
Дівоче	34 35 36 37
Шкільне	31 32 33 34
Дошкільне	27 28 29 30
Малодитяче	22 23 24 25 26
Гусарикова (ясельна)	17 18 19 20 21
Пінетки	16 17 18 19 20

З переходом від одного номера взуття до сміжного одночасно з зміною довжини устілки змінюється її ширина (на 1,5 мм). Повнота взуття позначається умовними номерами: для гусариків і пінеток – 1...7, для всіх інших груп - 1...9.

За діючою метричною системою нумерації за розмір прийнята не довжина сліду колодки (довжина устілки), а довжина стопи. Розмір взуття позначають у сантиметрах, а інтервал між сміжними номерами становить 5 мм. Для взуття спеціального призначення та з верхом з юфті, інтервал становить 7,5мм. Повнота взуття змінюється: для повсякденного з інтервалом 8 мм, для модельного - 6 мм між сусідніми повнотами.

За діючим класифікатором для шкіряного взуття встановлений клас 88. Він складається з найменування продукції та її кодового позначення. Код продукції складається з десяти цифрових знаків і має таку структуру:

ХХ – Х – Х – Х – Х – Х – ХХХ

Розроблений на його основі галузевий класифікатор додатково включає 23 класифікаційні ознаки (фасети) які дають більш повну характеристику взуття.

Артикул взуття складається з 6 цифр і двох - трьох літер. Перед артикулом модельного взуття промислового виготовлення ставлять літеру М а перед артикулом модульного взуття ручного виготовлення – літери МР. Цифри артикула позначають:

Перша – статево-вікову групу: 1 – чоловіче, 2 – жіноче, 3- хлопчакове, 4 – дівоче, 5 – шкільне, 6 – дитяче (дошкільне ІІ підгрупи), 7 – дошкільне (дошкільне І підгрупи), 8 – гусарики, 9 – пінетки;

Друга – вид взуття: 1 – чоботи, чобітки, напівчобітки та унти; 2 – напівчоботи; 3- ботинки; 4 – напівботинки, туфлі, сандалети та опанки; 5 – туфлі літні; 6 – сандалії; 7 – чув’яки, туфлі спортивні, дорожні та кімнатні;

Третя і четверта – різновиди взуття за використаним матеріалом і конструкцією;

П’ята і шоста – метод кріплення підошви та її матеріал. Наприклад для чоловічого взуття: ОО – рантовий, матеріал – пориста гума марки В; 81 – цвяховий, матеріал – формована жиростійка гума з глибоким рифленням;

Після цифр ставляться літери, які позначають:

Перша – колір верха взуття: б – білий, в – всі кольори, м – строкатий, с- світлий, ц – коричневий, ч – чорний, я – яскравий

Друга і третя – вид матеріалу верха. Наприклад: а – шкіра лакова хромового дублення, ИЯ – велюр хромового дублення з свинячих шкур, СИ – шкіра з свинячих шкур покривного фарбування з ефектами, тощо.

15)Параметризація видів взуття: зв'язок між довжиною стопи та основними параметрами туфель, напівчеревиків, черевиків, літнього та домашнього взуття.

· При русі людини найбільшого впливу зазнає союзка, а саме та її частина, яка розташована над плюсно-фаланговим суглобом стопи. При переносі опори стопи на пучки союзка сильно згинається, в результаті чого на матеріалі верху утворюються складки, які направлені перпендикулярно поздовжній лінії стопи або під кутом 85-120° до неї (А.Н. Калита). Залежно від товщини матеріалу і конструкції верху взуття радіус кривизни складок різний: від 0,5-1,0 мм - на м'яких і тонких матеріалах до 5-Ю мм -на жорстких і товстих шкірах (юхта). Багаторазове згинання матеріалу призводить до його руйнування. Вважається, що матеріал для верху взуття повинен витримувати до руйнування не менше 1,5 млн повторних згинів.

· Ділянка появи складок знаходиться в межах 0,62-0,78 Дст (довжини стопи, мм). Враховуючи це, при проектуванні деталей верху взуття не рекомендується в цьому місці розміщувати шви, тому що вони швидко руйнуються. Матеріал верху одночасно зі згинанням в плюсно-фаланговому суглобі, стискується у поздовжньому напрямку приблизно на 15-20%. Природно, що при цьому утворюються складки. Кількість і висота складок залежать від щільності прилягання верху взуття до стопи на вказаній ділянці, товщини матеріалів та інших чинників. Чим менше прилягає взуття до стопи, тим вищі і довші складки. В основному при згинанні матеріал руйнується у складках, що мають радіус згину менше 1мм. Утворені складки при постійному дотику до стопи вбирають в себе піт та вологу, що виділяються стопою, а це, в свою чергу, призводить до ередчасного зносу матеріалу деталей верху. Наявність підкладки зменшує руйнівну дію поту на матеріал союзки. Переди чобіт з юхти внаслідок важких умов експлуатації зношуються значно швидше, ніж союзки із шкір хромового методу дублення. При відсутності жорсткого підноска створюються грубі складки, які не розрівнюються. Наявність жорсткого підноска зменшує зону можливого згину переду і радіус кривизни згинання матеріалу. Але, якщо підносок зробити задовгим, тобто 0,76-0,78 Дст,то згинання сконцентрується на невеликій ділянці і напруження матеріалу буде великим. Це призведе до руйнування матеріалу верху протягом 2-3 тижнів носіння. Коли стопа опирається на пучки, її обхват в плюсно-фаланговому суглобі збільшується на 4-5 мм, що складає приблизно 5-7% від розміру стопи на вису. Якщо взуття щільно облягає стопу, то вона поводиться як стиснена пружина: намагаючись розпрямитися, вона тисне на деталі верху, розтягуючи їх. Якщо стопу стиснути бандажем з силою в 10 Н, то її обхват зменшиться приблизно на 5 мм. Зменшення обхвату на 20-25 мм викликає відчуття болю. Потрібно пам'ятати, що постійне здавлювання стопи негативно позначається на її rровопостачанні, що може призвести до відмирання тканин та інших порушень.

· Механічні властивості матеріалу союзки дуже впливають на її деформацію в поперечному напрямку. Найбільших дефор-мацій розтягування союзка зазнає в поперечному напрямку на ділянці першого і п'ятого плюсно-фалангових суглобів. Навіть при нормальному підборі матеріалів і повній відповідності формо-розмірів взуття і стопи вже при першому взуванні матеріал деталей верху взуття з різних матеріалів розтягується на ділянці внутрішнього пучка на 3,5-8,7%, а на ділянці мізинця - на 2,1-7,6%. В різних положеннях стопи розтягування союзки на ділянці мізинця коливається від 1,5 до 4,0%. Сумарні розтягування на цій ділянці в різних фазах ходьби коливаються від 2,9 до 10,9%.

Верх взуття приформовується до стопи приблизно за 2-3 тижні носіння. Далі союзка лише розтягується незначно в поперечному напрямку. Слід відмітити, що матеріал союзки, який добре витягнули при формуванні заготовки, все ж таки зсідається після зняття її з колодки на 4-5% в поперечному напрямку. Тому поперечні розміри взуття повинні бути дещо більшими в порівнянні з аналогічними розмірами стопи, особливо, якщо воно виготовляється з щільних матеріалів. Матеріали, які мають велике видовження (тканини, шевро, шеврет) під впливом багаторазових навантажень стопою значно витягуються, тому деталі верху, виготовлені з цих матеріалів, повинні підклеюватись міжпідкладкою. До берців і халяв пред'являються також високі вимоги. Однак, ці вимоги менш жорсткі, оскільки берці та халяви виконують меншу роботу, ніж союзка чи перед. Берці, черезпідйомний ремінь в основному зазнають повторного розтягування в діагональному напрямку. Це викликано збільшенням розмірів плюсни в момент опори на пучки і тим, що при русі стопа намагається зігнути взуття. Чим жорсткіша підошва, тим більша сила дії стопи на берці. На берцях і халявах в результаті дії повторних згинів, з'являються складки. Оскільки згин невеликий, а деталі верху не щільно облягають стопу, то з'являються складки великого радіусу кривизни, які не розпрямляються. Великі складки з внутрішніх боків халяв чобіт призводять до протирання останніх в результаті їх тертя (при ходінні людини) одна об одну (особливо кирза, юхта). У цій частині взуття матеріал повинен мати невелику жорсткість, щоб складки були мілкими і не виступали на внутрішньому боці. Вказаним вимогам найкраще відповідають халяви з натуральної шкіри. Особливістю зносу кирзових халяв є виникнення дірок на складках з внутрішнього боку, а також (рідше) над задниками і біля шийки переду. Знос складок на деяких матеріалах з'являється вже через 1,5 місяця носіння.

16) Конструктивна характеристика швів, які з’єднують деталі верху взуття: поняття рівноміцного шва; рівняння для розрахунку міцності шва; фактори, які визначають міцність швів; схеми різних видів швів.