Фрагментарність і дублювання документованої інформації

Протилежними, але взаємопов'язаними специфічними закономірностями функціонування сучасних ДП та М є фрагментарність і дублювання документованої інформації.

Фрагментарність - це наявність у потоці документів, що містять фрагменти відомостей про об'єкт. Під фрагментом розуміється опис окремої частини об'єкта, однієї його характеристики, або властивості, що не дає загального уявлення про об'єкт та можливості його оцінювання.

Нарощування фрагментарності в ДП та М дослідники пов'язують зі швидкими темпами старіння інформаційної складової документів, з економічною природою наукової інформації, що призводить до прагнення авторів закріпити свій пріоритет на одержане знання про об'єкт, не зважаючи на загальні результати експерименту або дослідження.

Дублювання - це наявність у документах теоретичних та практичних відомостей про об'єкт, що повторюються внаслідок виходу в світ видань різних типів, видів, жанрів.

За матеріалами дослідження Г.Ф. Гордукалової дублювання інформаційної складової документа обумовлено такими факторами:

- необхідністю оповіщання широкої читацької аудиторії про події суспільного життя (наприклад, передрукування повідомлень у газетах і журналах різних відомств та регіонів);

- складністю та суперечністю процесу одержання нового знання про соціальні явища (дублювання авторської концепції у різних видах документів - тезах доповідей, статтях, дисертаціях, підручниках, монографіях);

- бажанням зберегти й зробити доступними для використання праці мислителів минулого (факсимільні, стереотипні видання тощо);

поступовим нарощуванням знання (перевидання з доповненнями та змінами);

ущільненням знань про об'єкт (щорічні зведені статистичні видання, узагальнення відомостей з багатьох попередніх публікацій у довідниках, підручниках, монографіях тощо).

Одне з важливих завдань фахівців документно-комунікаційної сфери - ліквідувати негативний вплив фрагментарності та дублювання, вміти зібрати фрагменти документованої інформації з теми та одночасно запобігти дублювання публікацій за змістом. Це зобов'язує знати причини та специфіку проявів фрагментарності та дублювання у конкретних мікропотоках.

Зважаючи на накопичений досвід щодо вивчення закономірностей фрагментарності й дублювання, необхідно рекомендувати користувачам звертатися до документів останніх років видання та узагальнюючим працям учених, інформувати фахівців про те, що фрагменти нового знання у роботах одного ученого з'являються в середньому кожні 7-8 років.


ВИСНОВКИ

Дослідження особливостей ДП та М як динамічної багатофункціональної системи, спрямованої на задоволення комунікаційних потреб суспільства, дозволяє визначити основні фактори оптимізації їх функціонування.

За прогнозами фахівців у майбутньому, постіндустріальному, суспільстві домінуючою тенденцією його подальшого розвитку стає інформатизація - процес зростання обсягів виробництва та споживання інформації, значна частина якої документується. Поглиблення суспільного розподілу праці супроводжується різким збільшенням потоків документованої інформації нормативного, наукового, виробничого, управлінського характеру, яка циркулює у суспільстві з метою забезпечення взаємодії між громадянами, організаціями, галузями народного господарства та державами загалом.

Ефективна організація та керування ДП та М як системою потребують адекватної реакції на зміни зовнішнього середовища, регулювання функціонування генезисної та транзитної підсистем ДК. Для цього потрібний постійний аналіз їх діяльності, наукові дослідження, що спрямовані на розробку концепцій та моделей розвитку, пошук критеріїв оцінки якості та ін.

Подальший розвиток документно-комунікаційної сфери не можливий без впровадження новітньої інформаційної техніки та технологій, тому майбутні фахівці цієї сфери мають володіти теоретичними знаннями про природу, властивості та закономірності функціонування ДП та М, навичками автоматизованого створення, розповсюдження, зберігання та пошуку інформації, машинного перекладу, використання експертних систем та мереж електронної комунікації, які дозволять оперативніше вирішувати широкий спектр різноманітних завдань, забезпечувати подальший прогрес суспільства.


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Cоляник А.А. Документні потоки та масиви. - Х. 2007. - 85 с.

2. Васильченко М.П., Кушнаренко Н.М., Мільман В.А. Бібліотечні фонди: навч. посіб. - С. 49-129.

3. Столяров Ю.Н. Библиотечный фонд: Учебник .- М., 2008.-275 с.

4. Швецова-Водка Г.М. Типологія документа: Навч. посіб. - К., 2008. - С. 6 25.

5. Лабушевська Л. Наукометрічні методи оцінки галузевого документального інформаційного потоку // Вісник Книжкової палати. - 2004 - №7.-С.19-21.

6. Друк України (1991 -1996 рр.): стат. Зб. /Кн. Палата України. - К., 1998.-48с.

7. Кулешов С.Г. Вступ до інформатики: Навч. посіб. - К., 1999. - С. 53-57.

8. Налимов В.В., Мульченко З.М. Наукометрия- М., 2008. - С. 3-36.

9. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник. - Х., 2004.-372 с.

10. Кулешов С. Документальні джерела наукової інформації:- К., 2002. - 190

11. Всесвітня історія книги. Вип. 1. Історія писемної та рукописної книги: Навч. посібник /КДІК; Уклад. Г.І. Ковальчук. - К., 2005 - 63с.

12. Яковенко В.Я. Інформаційні ресурси. Навч. посібник. - Д: ДОННУ, 2005. 202с.

13. Гнатцов О. Економічне зростання та інформаційні ресурси: // Економіст. 2002. - №1 - С. 36-39.

14. Ларин М.В. Управление документацией в организациях. - М.: Научн. Кн. 2006. - 188 с.

15. Столяров Ю.Н. Документный ресурс. - М.: Либерия, 2004 - 152 с.

16. Экономическая информатика /Под ред. В.П. Конюховського. - Спіб: Питер, 2004. - 560 с.