Типи складносурядних речень

Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка

Кафедра мов і методики їх викладання в початковій школі

 

 

Л. Г. Райська

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

 

Навчально-методичний посібник

 

Чернігів


УДК 378.016:811.161.2+81'367(072)

ББК Ш 141.1-91-42 я 73

Р 18

 

Рецензенти:

Сеніна В. К. –кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри мов і методики їх викладання в початковій школі,
Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка;

Кривуляк О. В. –кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови і літератури, Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка.

 

Райська Л. Г.

Р 18 Складне речення: Навчально-методичний посібник / Л. Г. Райська. – Чернігів: ЧНПУ, 2013. – 80 с.

 

УДК 378.016:811.161.2+81'367(072)

ББК Ш 141.1-91-42 я 73

 

 

У навчально-методичному посібнику «Складне речення» у таблицях і схемах розглядаються смислові особливості і будова різних типів складного речення та питання пунктуації. Подаються схеми речень, зразки синтаксичного розбору, тести для закріплення і контролю знань студентів, речення для синтаксичного розбору.

Для студентів, учнів і вчителів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, а також усіх, хто цікавиться теорією синтаксису складного речення сучасної української мови, питаннями мовленнєвої культури.

 

Рекомендовано до друку на засіданні кафедри мов і методики
їх викладання в початковій школі Чернігівського національного
педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка
(протокол № 7 від 28 лютого 2013 р.)

 

 

©Л. Г. Райська, 2013


Передмова

Мета цього навчально-методичного посібника – допомогти студентам усвідомити синтаксичну і змістову природу складного речення.

Речення, зокрема складне, є одним із найважливіших питань синтаксису сучасної української мови, оскільки різними своїми гранями віддзеркалює багатство і красу нашої мови. Усвідомлення специфіки складного речення, уміння розрізняти і конструювати різні типи складних речень має важливе значення для розвитку культури мовлення.

У кожній новій мовленнєвій ситуації слід уміло будувати речення, вибираючи той чи інший варіант його складності, відчувати синонімію простого і складного речення, виробляти милозвучність мовлення, а це потребує знання теорії як простого, так і складного речення.

Теорія синтаксису складного речення подана у посібнику в таблицях і схемах, що дає змогу узагальнити і систематизувати матеріал, сприйняти різну структуру речення у взаємозв’язках і взаємозумовленості, тобто зрозуміти системність української мови.

Теоретичний матеріал у навчально-методичному посібнику доповнюється зразками схем складних речень різних типів та повного синтаксичного розбору складного речення. Крім того, у виданні подані тести для самоконтролю та контролю знань студентів із синтаксису та пунктуації складносурядного, складнопідрядного, безсполучникового складного речення та багатокомпонентного складного речення з різними видами зв’язку.

Посібник допоможе і вчителям-словесникам, викладачам української мови в організації роботи щодо вивчення і закріплення знань з різних розділів синтаксису складного речення та вдосконалення усного і писемного мовлення.


Складне речення

 

Складне речення – синтаксична конструкція, що складається з двох і більше предикативних одиниць (простих речень), поєднаних між собою сполучниковим чи безсполучниковим зв’язком, і характеризується інтонаційною завершеністю, смисловою, структурною та комунікативною єдністю.

Речення, що складається з двох предикативних частин, називають елементарним складним реченням (біпредикативним).

Поліпредикативнимиє конструкції, що мають у своєму складі не менше трьох предикативних частин. Такі речення називають складними багатокомпонентними(або ускладненими складними реченнями).

 

 


 

 

 

Складносурядне речення

Складносурядне речення – складне речення, у якому дві і більше предикативні частини є рівноправними і поєднуються в одне смислове та граматичне ціле сурядними сполучниками.

Складносурядне речення

       
   

 


з асемантичними (багатозначними) сполучниками(і, й, та, а)   з семантичними (однозначними) сполучниками(але, проте, зате, однак, або, чи; або…, або; чи…, чи; то…, то; не то…, не то; чи то…, чи то та ін.)
І. Порівняйте: · Лиш небо гуде неокрає та сім’я журавлина на крилах весну підіймає (А. Малишко); (та = і); Графічна схема речення: [ ] та [ ]. · Нарешті запалили свічку, та вітер одразу ж її погасив (В. Канівець); (та = але); [ ], та [ ].   Приклади: · Мільйони уст, очей, садів, будов, пейзажів, тонів, запахів і ліній, але одна у світі є любов… (М. Рильський); Графічна схема речення: [ ], але [ ]. · Чи то настане нічка темна, чи то веселий день шумить (Л. Глібов). Чи то [ ], чи то [ ].
ІІ. · Без гучних прожив він декламацій, – а в душі поезія цвіла! (М. Рильський); (а = але;сурядні контрастні частини); [ ], – а [ ]. · Сонце впало в степ за очере­том і погасло, а з лиману викотився червоний місяць і пустив на воду широку іскряну стежку (І. Нечуй-Левицький); (Сполучник а зіставно-єднального значення); [ ], а [ ].   · Вітру на морі не було, проте клекотів сильний прибій (М. Ткач). [ ], проте [ ].  

Складносурядні речення

 
ССР відкритої структури   ССР закритої структури
з потенційно необмеженою кількістю предикативних частин   складається з двох предикативних частин, з яких друга закриває структуру
           
єднальні   розділові   зіставні   проти-ставні   града-ційні   приєдну-вальні   поясню-вальні
Приклади: · І знову джмільрозмружить квітку/1, і літогратиме в лото/2 (Л. Костенко). І [ ], і [ ]. · То вітерецьдихне по ниві/1, то коник в житі засюрчить/2, то бджілка радісно з добутком, злетівши з квітки, задзижчить/3 (Л. Глібов). То [ ], то [ ], то [ ].     · Згода дім будує/1, а незгодаруйнує/2 (Нар. творчість). [ ], а [ ]. · Вінлюбив людей/1, та й людилюбили його./2 [ ], та й [ ]. · Комп’ютер – це добре/1, а книгає книгою./2 [ ], а [ ].  
                               

 


Типи складносурядних речень

Тип ССР Різновид за смисловими відношеннями Сурядні сполучники Приклади
1. Єднальні 1. Власне єднальні: а) одночасність дій, явищ, станів; б) послідовність перебігу кількох дій, процесів або станів. і (й), та, а (в знач. і) і (й), а Заснули доли, і по­лонина в тиші спить (О. Олесь). Червонобоким яблу­ком округлим скотився день, доспілий і тяжкий, і ніч повільним пома­хом руки широкі тіні чорним пише вуглем (М. Рильський).
2. Наслідкові (причинно-наслідкові, умовно-наслідкові). і (й), і отже Рясніє дощ, іпадає лункіше м’яких крап­лин розмірене биття (М. Бажан).
3. Єднально-перелічувальні і…, і; ні…, ні; ані…, ані, та…, та Ні струна не задзве­нить, ні пісні не зву­чать… (Ю. Федькович).
2. Зіставні 1. Власне зіставні (без будь-яких додаткових семантичних відтінків) а Тимчасом ми їдемо й їдемо, а сонце котить­ся й котиться і розганяє хмару (М. Коцюбин­ський).
2. Зіставно-єднальні а (у значенні і) В озерах купаються хмари, а ріки пливуть в берегах, мов потоки музики (Л. Первомай­ський).
3. Зіставно-протиставні(протиставлення подається на тлі зіставлення) а (має відтінок тоді як, не замінюється на інший сполучник) З-над річки лине пісня голосна, А тут, біля гостинної веранди, Іде безкровна, лагідна війна Червоної та білої троянди (М. Рильський).
4. Зіставно-наслідкові а В горах, мабуть, живо прибуде повінь, а тоді трудне було би наше діло (І. Франко).
3. Проти­ставні 1. Власне протиставні а (синоніміч­ний до але), але, та (у значенні але), проте, однак Я вам Європу й Азію, А ви мені віддайте дзвонковиту, Пісенну мову прарідну, свою… (Д. Павличко).
2. Протиставно-допустові (з відтінком допустовості) а, але, проте Надворі вже світало, а Олександра все ще не було (Петро Панч).
3. Протиставно-компенсувальні зате, але (=зате) Немає пісні в по­рохна, зате стрімку травинку чути (І. Кали­нець).
4. Розділові 1. Розділові зі значенням взаємовиклю­чення (несумісності) або, чи; або…, або; чи…, чи; хоч…, хоч; чи то…, чи то Хоч криком кричи, хоч сядь та й мовчи (Народна творчість).
2. Зі значенням чергування то…, то То над Європою кислотні йдуть дощі, то раптом лазер проникає в гени (О. Пахльовська).
3. Розділові речення непевності чи то; чи то…, чи то; не то…, не то; чи то…, чи Чи то шумлять так хвилі, чи німфа плаче вслід (О. Пахльовська).
5. Града­ційні – не тільки…, але й; не тільки…, а й; не лише…, але й; не лише…, а й; не те що…, а; не те щоб…, а; не стільки…, скільки; як…, так і; не так…, як Не тільки музика є моїм захопленням, але й образотворче мистец­тво люблю я не менше.
6. Приєдну­вальні – та й, і; ще й; також, а також; причому, притому, при цьому А тепер спустіли береги, та й озера висихають (І. Цюпа). В хаті стояв при­смерк, і тільки жовті смужки світла пробива­лись крізь шпари зачи­нених віконниць та розтяглись в повітрі каламутними течійками (М. Коцюбинський).
7. Поясню­вальні – тобто (цебто, себто), а саме, або, чи Крім того, він ще і слюсар-лекальщик, тобто вміє робити з металу все: від молотка до найдрібнішого го­динникового механізму (Г. Тютюнник).