Порядок і терміни розслідування нещасних випадків на виробництві.
Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст.25) власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків професійних захворювань і аварій відповідно до „Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях". Розслідуванню підлягають травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше, а також випадки смерті на підприємстві. '
Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосереднього керівника робіт.
Керівник у свою чергу зобов'язаний:
- терміново організувати медичну допомогу потерпілому,
- повідомити про те, що сталося, власника, а також відповідну профспілкову організацію підприємства.
- у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі,— місцеві органи державної пожежної охорони,
- а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) — санепідстанцію;
- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.
Власник, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організує його розслідування комісією, до складу якої включаються: керівник служби охорони праці підприємства (голова комісії'), керівник структурного підрозділу, представник профспілкової організації, уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, я у разі гострих професійних захворювань (отруєнь) також Спеціаліст санепідстанції.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов язана протягом трьох діб:
- обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого;
- розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про охорону праці;
- встановити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які допустили порушення нормативних актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
- скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках і передати його на затвердження власникові;
- у випадках гострих професійних захворювань (отруєнь) крім акта за формою Н-1 складається також карта обліку професійного захворювання .
Якщо за підсумками розслідування буде вирішено, що нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1, то в такому разі складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм).
Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1, реєструються на підприємстві у спеціальному журналі. Власник повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 протягом доби після закінчення розслідування.
Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються: потерпілому або особі, яка представляє його інтереси; керівникові де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам; державному інспекторові охорони праці; профспілковій організації; керівникові служби охорони праці підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами розслідування.
Акт за формою Н-1 разом з матеріалами розслідування зберігається протягом 45 років на підприємстві. Інші примірники акта та його копії зберігаються до здійснення всіх намічених у них захода, але не менш як два роки.
У разі відмови власника скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок чи незгоди власника, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта вирішується вищим органом державного нагляду за охороною праці або в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Травма – це порушення анатомічної цілісності організму або його функції внаслідок дії чинників зовнішнього середовища.
Виробничий травматизм- це сукупність травм, які повторюються в тих чи інших людей або працюючих відповідно до виробничих обставин.
Крім виробничого травматизму розрізняють :
побутовий
спортивний
За видами травмую чого фактору розрізняють:
- механічні – переломи, порізи, вивихи
- термічні – опіки, обмороження
- електричні – параліч, опіки
- психічні – переляк, перенапруження, травма.
За характером пошкодження є : Легкі, Середні, Важкі
Дану оцінку роблять лікарі лікувально- профілактичних заходів.
Крім того травми бувають : індивідуальні, групові.
А також вони можуть бути з видимими прикметами і без видимих прикмет. В залежності від обставин за яких виникли травми нещасні випадки поділяються:
- ті, які пов’язані з виробництвом
- ті, які не пов’язані з виробництвом.
Виробничий травматизм є дуже складним явищем. Небезпечні виробничі ситуації, які породжують нещасні випадки (НВ) і аврії формуються під впливом багатьох факторів. При цьому кожен фактор в свою чергу може бути джерелом декількох причин. Всі ці причини знаходяться, як правило, у взаємному зв’язку і обумовленості. Виявити всі діючі фактори і причини та знайти їх взаємозв’язок – таке завдання аналізу ВТ або аналізу кожного конкретного нещасного випадку.
Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи:
Економічний метод. Одним із дієвих методів аналізу для оцінки впливу виробничого травматизму на економіку підприємства є економічний метод, тобто оцінка окремих збитків від травматизму. Суть його полягає в оцінці матеріальних збитків, які несе підприємство від нещасних випадків.
Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.
Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості
Пчт= Ах1000/Т, Птт=Д/А, де
Пчт — показник частоти травматизму;
А — кількість випадків травматизму за звітний період;
Т — середньоспискова чисельність працівників;
Птт— показник тяжкості травматизму;
Д— кількість днів непрацездатності.
Показник непрацездатності — це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000працівників: Пнт=1000хД/Т
Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму не підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.
Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі: небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лиш тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку. Дослідженню підлягають: цех, дільниця,: технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту.
Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів.
Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.
Метод експертних оцінок базується на експертних висновках умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів.
Під дією шкідливих факторів на виробництві у робітників можуть виникати гострі професійні або хронічні отруєння і захворювання.
Груповий метод. При цьому методі травми групуються за окремими однорідними ознаками6 часу травмування, кваліфікації, спеціальності і віку потерпілого, видами робіт. Це дозволяє визначити найбільш несприятливі ділянки в організації робіт та фактичний стан умов праці на підприємстві.