Земельні споривирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Білет 10

1.Всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України (далі - громадяни) рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому цим Законом.

рупа І	· виборні посади
група ІІ	· посади, на які особи затверджуються відповідною радою; · посади керівників управління, відділу, іншого виконавчого органу, утвореного сільською, селищною, міською, районною у місті радою, та їх заступників; · голови постійної комісії обласної, районної, Київської, Севастопольської міської ради (у разі, коли вони працюють у раді на постійній основі), · керуючих справами виконавчих апаратів обласних і районних рад
група ІІІ	· посади керівників структурних підрозділів у складі виконавчого апарату ради, її виконавчого комітету та інших виконавчих органах
група ІV	· посади в органах місцевого самоврядування обласних, Київської та Севастопольської міських рад, міст – обласних центрів та міст обласного значення з районним поділом, які передбачають здійснення функцій з розроблення, експертизи та/або редагування проектів нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування та не передбачають здійснення керівних функцій
група V	· посади в органах місцевого самоврядування, які не передбачають здійснення керівних функцій та не віднесені до інших груп

4. Сільський, селищний, міський голова — головна посадова особа територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста в Україні.

Він обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України (п'ять років).

Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток.

На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

5.Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості грунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Білет 11

1.Основні обов'язки громадян закріплює Конституція України. Умовно їх можна кваліфікувати по групах. У сфері економічного й соціального життя — це обов'язки сплачувати податки і збори, подавати декларації про свій майновий стан і доходи, зберігати природу і охороняти її багатства. У царині культурної діяльності громадяни несуть обов'язки з охорони історичних пам'яток та інших культурних цінностей, повинні відшкодовувати завдані ними збитки.

До обов'язків у сфері суспільно-політичного життя належать обов'язки додержуватися Конституції та законів України; оберігати інтереси держави і сприяти зміцненню її могутності й авторитету; захищати Батьківщину, служити у Збройних Силах України; поважати національну гідність інших громадян. У царині особистої та індивідуальної свободи серед обов'язків громадян України — необхідність поважати права та законні інтереси інших осіб.

· 2. на посаду голови та заступників голови районної, районної у
місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря
Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської
ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної,
Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання
відповідною радою;

· на посади заступників сільського, селищного, міського голови
з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами
(секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської,
районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою;

· на посади керівника секретаріату (керуючого справами)
районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату
обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших
працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення
відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної,
районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою
процедурою, передбаченою законодавством України.

· Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті
на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в
порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

· У разі необхідності, за згодою сторін, посадова особа
місцевого самоврядування може бути переведена на рівнозначну чи
нижчу посаду або посаду радника чи консультанта без конкурсного
відбору.

· Голови районних, районних у містах, обласних рад, Київський
та Севастопольський міський голова та міські голови (міст
обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим
значення) мають право самостійно (без конкурсу) добирати та
приймати на службу своїх помічників, радників (патронатну службу).

· На час відсутності (відпустки) посадових осіб органів
місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх
повноважень можуть прийматися на службу особи за строковим
трудовим договором (контрактом). · 4. Громадські слухання – це офіційне засідання органу місцевого самоврядування (представленого дорадчим комітетом), на якому міський голова, депутати міської ради, посадові особи органів місцевого самоврядування, посадові особи комунальних підприємств та установ зустрічаються із лучанами, знайомляться з їхніми думками, враженнями, зауваженнями, пропозиціями з приводу важливих проблем міського життя чи заходів, що міська влада збирається здійснити.· 5. Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.· 3. аконодавець зобов'язує декларанта вносити до декларації відомості як про свій майновий стан, так і про майновий стан членів його сім'ї, до яких відповідно до статті 1 Закону, віднесено осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких із суб'єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також незалежно від зазначених умов чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб'єкта. Зокрема, частина сьома статті 46 Закону встановлює, що в разі відмови члена сім'ї суб'єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації суб'єкт декларування зобов'язаний зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про такого члена сім'ї, визначену пунктами 1 - 12 частини першої цієї статті. Національне агентство самостійно здійснюватиме щодо членів сім'ї суб'єкта декларування повно перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації (абзац четвертий частини першої статті 50 Закону).· · Білет12

1. онституцією України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Разом з тим, в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин. Держава сприяє також вивченню мов міжнародного спілкування.

Питання мовної політики в Україні регулюються також іншими конституційними нормами. У статті 24 Конституції України закріплено недопустимість привілеїв чи обмежень за мовними ознаками. Окремі статті Конституції містять вимоги про обов'язкове володіння державною мовою Президентом України, професійними суддями, суддями Конституційного Суду. У законодавстві України передбачена також вимога володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування особами, які стають громадянами України. Статтею 92 Конституції України встановлено, що порядок застосування мов в Україні визначається виключно законами.

Державний статус української мови визначається законом "Про мови в Українській PCP" від 28 жовтня 1989 р.

Державна мова - це офіційно визнана обов'язкова мова законодавства, судочинства, діловодства, навчання дітей у школах, офіційних засобів масової інформації тощо.

Україна забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Громадянам створюються умови для вивчення української мови. Відмова посадової особи прийняти і розглянути звернення громадянина з посиланням на незнання мови, якою написано його звернення, передбачає юридичну відповідальність. Публічне приниження чи зневага, навмисне спотворення української або інших мов в офіційних документах і текстах, створення перешкод і обмежень у користуванні ними, пропагування ворожнечі на мовному ґрунті передбачають юридичну відповідальність.

Законом передбачено також, що акти найвищих органів державної влади та управління України приймаються українською мовою. В Україні мовою роботи, діловодства та документації, а також взаємовідносин державних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, мовою сесій, конференцій, з'їздів, засідань, зборів, інших зібрань державних органів, підприємств і організацій є українська мова.

Українською мовою здійснюється також, згідно із законом, виховання дітей у дитячих дошкільних закладах, навчальна і виховна робота в загальноосвітніх школах. Абітурієнти, які вступають до вищих і середніх спеціальних навчальних закладів України, як правило, складають конкурсний екзамен з української мови. Мовою офіційних засобів масової інформації є українська мова. Українською мовою виконуються також маркування товарів, етикетки на товарах, інструкції з користування товарами, виготовленими в Україні.

Частково мовне питання регулюється також законом "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 р. Держава взяла на себе обов'язок сприяти розвиткові етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності всіх корінних народів та національних меншин України. Оголошуючи українську мову державною, законодавство України водночас гарантує використання і розвиток мов усіх народів, які живуть в Україні. Громадянам гарантується право користуватися своєю національною або будь-якою іншою мовою. На всіх посадових осіб покладено обов'язок володіти українською і російською мовами, а в разі необхідності - й іншою національною мовою в обсязі, необхідному для виконання службових обов'язків.

Незнання української чи російської мови не може бути підставою відмови у прийнятті на роботу, але після прийняття на роботу відповідна посадова особа повинна оволодіти мовою роботи органу чи організації в необхідному обсязі.

2. Кадровий резерв для зайняття посад і просування по службі
створюється за рішенням органу місцевого самоврядування.

Формування кадрового резерву передбачає добір працівників,
які:

спроможні запроваджувати демократичні цінності правової
держави та громадянського суспільства, відстоювати права людини і
громадянина;

мають професійні навички, що грунтуються на сучасних
спеціальних знаннях і аналітичних здібностях, для прийняття та
успішного виконання управлінських рішень.

2. Кадровий резерв формується з:

посадових осіб місцевого самоврядування, які підвищили
кваліфікацію або пройшли стажування і рекомендовані атестаційною
комісією на вищі посади;

державних службовців, які бажають перейти на службу в органи
місцевого самоврядування;

спеціалістів виробничої, соціально-культурної, наукової та
інших сфер, а також випускників вищих навчальних закладів
відповідного профілю, у тому числі зарахованих на навчання за
освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного
управління.

3. До кадрового резерву зараховуються особи, які виявили
бажання зайняти посаду в органах місцевого самоврядування, мають
відповідну кваліфікацію та освіту або здобувають її.

Зарахування до кадрового резерву проводиться за згодою особи,
яка виявила бажання зайняти посаду в органах місцевого
самоврядування. Про зарахування до кадрового резерву
повідомляється керівництво за місцем роботи такої особи.

4. Кадровий резерв на виборні посади, на які особи обираються
територіальною громадою або відповідною радою, згідно із Законом
України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) не
формується.

На посади інших працівників органів місцевого самоврядування
кадровий резерв формується з такого розрахунку: на посади
керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів
сільських, селищних, міських, районних у містах рад та на посади
керівників відділів, управлінь виконавчого апарату районної і
обласної ради - не менше двох осіб; на посади спеціалістів цих
органів - не менше однієї особи з урахуванням фактичної потреби,
про що складаються списки осіб, зарахованих до кадрового резерву.

Список осіб, зарахованих до кадрового резерву, що складається
за зразком згідно з додатком, переглядається щороку в грудні. У
разі потреби до списку протягом року можуть вноситися зміни у
порядку, встановленому для зарахування до кадрового резерву.

5. Зарахування до кадрового резерву затверджується
розпорядженням сільського, селищного, міського голови, голови
районної, районної у місті, обласної ради. Якщо для призначення на
посади, на які формується кадровий резерв, передбачається
погодження кандидатур з відповідними органами виконавчої влади,
зарахування до резерву проводиться після такого погодження.

6. Після зарахування до кадрового резерву на посади, робота
на яких передбачає доступ до державної таємниці, розглядається
питання щодо оформлення в установленому порядку відповідного
допуску особам, які його не мають.

7. Із зарахованими до кадрового резерву, проводиться робота
згідно із особистими річними планами, затвердженими керівниками
виконавчих органів місцевого самоврядування, де передбачається:

вивчення і аналіз виконання законів України, актів Президента
України і Кабінету Міністрів України, рішень органів місцевого
самоврядування;

систематичне навчання шляхом самоосвіти;

періодичне навчання і підвищення кваліфікації у відповідних
навчальних закладах (у тому числі зарубіжних);

участь у роботі семінарів, нарад, конференцій з проблем та
питань діяльності органів місцевого самоврядування;

стажування протягом не більш як два місяці в органі місцевого
самоврядування, до кадрового резерву якого зараховано працівника;

виконання обов'язків посадової особи, на посаду якої
зараховано працівника до кадрового резерву;

залучення до розгляду відповідних питань, проведення
перевірок, службових розслідувань;

участь у підготовці проектів актів законодавства, інших
нормативних документів.

8. Здійснення контролю за виконанням особистих річних планів
осіб, зарахованих до кадрового резерву на посади керівників
відділів, управлінь та інших виконавчих органів сільських,
селищних, міських, районних у містах рад, покладається відповідно
на сільського, селищного, міського голову, голову районної у місті
ради, а на посади керівників відділів і управлінь виконавчого
апарату районної, обласної ради - на голову районної, обласної
ради, на інші посади - на керівників відділів, управлінь, інші
виконавчі органи.

9. Порядок формування та ведення кадрового резерву
визначається відповідною радою згідно з цим Типовим порядком.

10. Кадрові служби органів місцевого самоврядування готують
списки кадрового резерву, систематично аналізують та узагальнюють
практику його формування, вносять пропозиції керівництву щодо
вдосконалення цієї роботи.

11. Якщо посада, до кадрового резерву на яку зараховано
працівника, стає вакантною, він, за наявності рівних даних, має
переважне право на її заміщення під час проведення конкурсу.

Просування по службі посадової особи місцевого
самоврядування, зарахованої до кадрового резерву, може
здійснюватися за рішенням сільського, селищного, міського голови,
голови районної, районної у місті, обласної ради поза конкурсом.

12. Сільський, селищний, міський голова, голова районної,
районної у місті, обласної ради несе відповідальність перед радою
за ефективну підготовку і використання кадрового резерву.

13. Перебування працівника у кадровому резерві може
припинитися з його власної ініціативи або за вмотивованою
пропозицією керівника управління, відділу, іншого виконавчого
органу, виконавчого апарату, в якому він працює. Виключення із
списків кадрового резерву оформляється розпорядженням сільського,
селищного, міського голови, голови районної, районної у місті,
обласної ради.

3. Відповідно внесених змін від 13.05.2014 р. до статті 20 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - особа, яка добросовісно (за відсутності корисливих мотивів, мотивів неприязних стосунків, помсти, інших особистих мотивів) повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну осіб, у зв’язку із здійсненим повідомленням про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» (далі - Закон) правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно – технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.»

Особа не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці тощо) у зв’язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування забезпечують умови для повідомлень їх працівниками про порушення вимог цього Закону іншою особою, зокрема через спеціальні телефонні лінії, офіційні веб – сайти, засоби електронного зв’язку.

Повідомлення про порушення вимог Закону може бути здійснене працівником відповідного органу без зазначення авторства (анонімно). Вимоги до анонімних повідомлень про порушення вимог Закону та порядок їх розгляду визначаються цим Законом.

Анонімне повідомлення про порушення вимог Закону підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Анонімне повідомлення про порушення вимог Закону підлягає перевірці у строк не більше п’ятнадцяти днів від дня його отримання. Якщо у зазначений строк перевірити інформацію, що міститься в повідомленні, неможливо, керівник відповідного органу або його заступник продовжують строк розгляду повідомлення до тридцяти днів від дня його отримання.

У разі підтвердження викладеної у повідомленні інформації про порушення вимог Закону керівник відповідного органу вживає заходів до припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності, а у разі виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також інформує спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

4. органи самоорганізації населення - представницькі органи, що
створюються жителями, які на законних підставах проживають на
території села, селища, міста або їх частин, для вирішення
завдань, передбачених цим Законом;

власні повноваження органу самоорганізації населення -
повноваження, надані відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) та
законів України сільською, селищною, міською або районною у місті
(у разі її створення) радою органу самоорганізації населення під
час його утворення;

делеговані повноваження органу самоорганізації населення -
повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті (у
разі її створення) ради, якими вона додатково наділяє орган
самоорганізації населення.

5. Контроль за використанням та охороною земель є однією з важливих функцій державного управління у зазначеній сфері суспільних відносин. Його завдання полягають у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами вимог земельного законодавства України. Варто звернути увагу на те, що контроль здійснюється: а) за усіма без винятку суб'єктами земельних відносин, а не лише за юридичними і фізичними особами; б) стосується всіх земель незалежно від форм власності.

Конкретні завдання, функції контролю за використанням та охороною земель, а також форми і методи його здійснення визначено в Законі України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року.

Метою контролю за використанням та охороною земель, що збігається з метою усієї екологічної діяльності, є задоволення справедливих соціальних, економічних, екологічних потреб нинішнього і майбутнього поколінь у сфері розвитку і охорони навколишнього природного середовища.

Його конкретні цілі визначаються основними формами діяльності у сфері використання й охорони земель, якими є: забезпечення екологічної безпеки людини.

Державний контроль за використанням і охороною земель являє собою діяльність компетентних органів держави, спрямовану на додержання вимог земельного законодавства, забезпечення гарантій реалізації земельно-правових норм та утвердження законності у земельних відносинах. Він дає можливість не лише виявляти й усувати наслідки земельних правопорушень, а й застосовувати у разі потреби до порушників земельного законодавства заходи відповідальності, Цей контроль охоплює усі категорії земель незалежно від форм власності та видів землекористування і поширюється на всіх суб'єктів земельних відносин.

· Білет13

1. Стаття 46 Конституції є ключовою для розуміння соціального захисту, вона передбачає право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Водночас положення ст. 46 Конституції України свідчить, що соціальний захист розуміється як більш широке поняття, яке включає матеріальне забезпечення особи у певних випадках втрати доходів і неможливості набути їх власними зусиллями.

Можна зауважити, що цей перелік не є вичерпним, тобто законодавством можуть бути передбачені й інші обставини як підстава для соціального захисту. Свідченням застосування цього є численне соціально-захисне законодавство, яке передбачає соціальний захист для малозабезпечених сімей, сімей з дітьми, окремо дітей, безробітних осіб з обмеженими фізичними можливостями тощо.

2. Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі й у порядку, визначених Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про службу в органах місцевого самоврядування" та іншими законами України, а також у разі:

відмови посадової особи місцевого самоврядування від складання Присяги (ст. 11 Закону "Про службу в органах місцевого самоврядування" );

порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (ст. 5 зазначеного Закону);

неподання відомостей або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів у встановлений термін (ст. 13);

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (ст. 12);

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (ст. 18).

Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування в порядку, визначеному законом.

Перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їхніх секретаріатів, крім працівників патронати о і служби.

· 4. До вiдання виконавчих органiв сiльських, селищних, мiських рад належать:
а) власнi (самовряднi) повноваження:
1) управлiння в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власностi вiдповiдних територiальних громад;
2) встановлення порядку та здiйснення контролю за використанням прибуткiв пiдприємств, установ та органiзацiй комунальної власностi вiдповiдних територiальних громад;
3) заслуховування звiтiв про роботу керiвникiв пiдприємств, установ та органiзацiй комунальної власностi вiдповiдних територiальних громад;
4) пiдготовка i внесення на розгляд ради пропозицiй щодо порядку та умов вiдчуження комунального майна, проектiв мiсцевих програм приватизацiї та перелiку об'єктiв комунальної власностi, якi не пiдлягають приватизацiї; органiзацiя виконання цих програм; пiдготовки i внесення на розгляд ради пропозицiй щодо визначення сфер господарської дiяльностi та перелiку об'єктiв, якi можуть надаватися у концесiю; подання радi письмових звiтiв про хiд та результати вiдчуження комунального майна; (пiдпункт 4 пункту "а" статтi 29 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 997-XIV вiд 16.07.99 р.)
б) делеговане повноваження:
погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керiвникiв пiдприємств, установ та органiзацiй, розташованих на вiдповiднiй територiї, якi перебувають у державнiй вл

5. Моніторинг земель [107] - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їхньої оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

У системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їхніх змін і розроблення наукового обґрунтувальних рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки. Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

· Білет 14

1. 1. За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

2. Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, порядок формування та ведення цього реєстру затверджується Міністерством юстиції України.

2. В статут територіальної громади громадяни-власники можуть внести будь-які норми, що стосуються безпосередньо їхньої власності.

Статут територіальної громади визначає керівні органи територіальної громади – це голова територіальної громади та виконавчі органи: комітети територіальної громади: громадських представників, присяжних засідателів, тощо. Статутом територіальної громади визначено склад комітетів та їх повноваження.

Статут територіальної громади також може регламентувати процедуру висловлення недовіри радам, головам рад та окремим депутатам.

Також статут територіальної громади може регламентувати процедуру проведення місцевих референдумів.

3. Державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно грошові кошти або інше майно, нематеріальні активи, майнові переваги, пільги чи послуги, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

2. Незаконне одержання від фізичних, юридичних осіб безоплатно грошових коштів або іншого майна, нематеріальних активів, майнових переваг, пільг чи послуг за наявності підстав тягне за собою відповідальність відповідних посадових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.