Речення для синтаксичного розбору

1. У всякого своя доля і свій шлях широкий: той мурує, той руйнує, той неситим оком за край світа зазирає – чи нема країни, щоб загарбать і з собою взять у домовину... (Т. Шевченко).

2. Вітер не вщухав уже кілька днів, і море клекотіло такою пронизливою синявою, що здавалося, ніби вхлюпується вона тобі в саму душу, і стаєш ти безжурним, як хлопчисько (П. Загребельний).

3. Кожен, хто, відкривши томик "Кобзаря", вживеться в багатющий світ його образів, сягне в його розпечені надра, відчує, що книгу цю написала людина, яка воістину вистраждала свої відкриття, людина, яка по крутизнах життя піднеслась до вершин мудрості, на верхогір’я людського духу (О. Гончар).

4. Тільки чому в стількох людей кохання так схоже на перелітну птицю: махне крилом над твоєю весною, струсить з того крила кілька світосяйних росинок чи сльозин та й зникне за тими обріями, де хмари бредуть (М. Стельмах).

5. Тому мене і огорта тривога, Бо все чіткіш вирізьблюється суть: Щоб світ створити, треба бути Богом, Щоб знищить – треба божевільним буть (В. Буденний).

6. Сонце ще не зійшло, хоч на східному прузі небо налилося багряним спалахом, неначе якийсь незримий художник заґрунтував його червоними барвами, щоб відбити на велетенській картині рожевий схід (І. Цюпа).

7. Відчувай у думці кожен порух, Тонко розумій усе навкруг: Той, хто лає, не завжди твій ворог, Той, хто хвалить, не завжди твій друг (Д. Білоус).

8. У траві раз по раз трапляються лісові квіти – то медунка раптом зажевріє, мовби хто кинув необачно у молоде зело червоно-фіалкові вуглини з кострища, то дрок змахне жовтою шпагою суцвіття і погрожує комусь чи, може, кличе до себе джмелів... (А. Дрофань).

9. Зима притрусила землю пухнастим снігом, дуби-велетні позодягалися у сиво-золоті кожухи, берези стоять непогасними свічками, стовбури грабів чорні, грона калини мерехтять рубіновою кров’ю... (Є. Гуцало).

10. Не знаю, чи то з усіма таке діється, чи лише зі мною, спраглим усього рідного, тепер далекого від мене, але звуки пісні, що торкалися мого вуха, лягали перед очима фарбами, малювали мені з дивною яскравістю цілі образи (М. Коцюбинський).

11. Із-за лісу, з-за туману, місяць випливає, червоніє, круглолиций, горить, а не сяє, неначе зна, що не треба людям його світу, що пожари Україну нагріють, освітять (Т. Шевченко).

12. Лиш в пісні слово має повну силу, І то лиш в тій, що вистраждав народ, Бо в ній Душі такі правдиві крила, Що й нас підносять у часи незгод (В. Буденний).

13. Коли в дорогу ти збирався, казала мати, як прощавсь, щоб і чужого научався, й свого ніколи не цуравсь (Д. Білоус).

14. Боляче бачити, що навіть у вчителів, які знають свій предмет, виховання іноді перетворюється на жорстоку війну тільки тому, що ніякі духовні ниті не зв’язують педагога з учнями (В. Сухомлинський).

15. На світі у кожного сонце своє; Любенько живеться, як сонечко є, А згасне те сонце – і жити шкода, На світі без сонця усе пропада (В. Александров).

16. А Дніпр мов підслухав: широкий та синій, підняв гори-хвилі; а в очеретах реве, стогне, завиває, лози нагинає; грім гогоче, а блискавка хмару роздирає (Т. Шевченко).

17. Погортайте сторінки сивих віків, і вам відкриється багато поетичних таємниць, і ви почуєте голоси творців, імена яких так розгубила історія, що вже навряд чи знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні на нашій землі (М. Стельмах).

18. О боже мій милий! Тяжко жить на світі, а хочеться жить: хочеться дивитись, як сонечко сяє, хочеться послухать, як море заграє, як пташка щебече, байрак гомонить або чорнобрива в гаю заспіває... (Т. Шевченко).

19. Хто любить сонце, той в душі ясніє, Хто любить квіти, той не знає зим: Він розквітає і завжди весніє, Радіє світлом сонячним, ясним (М. Тарновський).

20. У товаристві лад – усяк тому радіє; Дурне безладдя лихо діє, І діло, як на гріх, Не діло – тільки сміх (Л. Глібов).

21. Не може кермувати той людьми, хто сам не бачить шляху із пітьми, не може дати волю той народу, хто душу закував у темноту (Д. Павличко).

22. Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить (І. Франко).

23. Чужина – могила, чужина – труна, душа на чужині, як чайка, смутна, літає і квилить в сльозах без гнізда: навік його змила бурхлива вода (О. Олесь).

24. Скільки б не судилося страждати, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди (В. Симоненко).

25. Любов виростає з лагідного дотику маминих рук і ласкавого маминого слова, з тихої колискової і веселки в небі, з квітки і вишні або яблуні під вікном, бо в квітці і дереві так багато добра до людини, що, раз торкнувшись цнотливої дитячої душі, воно впродовж цілого життя зоріє, як неопалима купина (Я. Гоян).

26. Можна любити моря, океани, можна мріяти про них, але не можна нічого в світі так не любити, як велику річку, велику свою воду, що тече безупинно поміж рідних берегів (О. Довженко).

27. Школо моя! Радість моя! Невпізнанною зробили тебе роки, а ти в моїй пам’яті живеш такою, якою побачив уперше, коли ступив на твоє подвір’я ще молодим та зеленим учителем (Ю. Збанацький).

28. Життєва істина проста, Вона завжди була і буде: В людей душевних – доброта, А вічне зло – в мізерних людях (В. Буденний).

29. Лише той гідний світлого майбутнього, хто свято шанує минуле, пишається героїчною історією свого народу і все робить для того, щоб сучасне було не менш славне, щоб уписалося воно золотими сторінками на скрижалі історії (І. Цюпа).

30. Мені здається, може, я не знаю, – Було і буде так у всі часи: Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси (В. Симоненко).

31. Де ворог з дитини знущається люто, де рідну людину в залізо закуто, заграй, сивий Дніпре, вітрами, подми, щоб бачили ми твої хвилі ревучі, батьків непідкорених, доли і кручі, стежки і дороги, де виросли ми (А.Малишко).

32. А восени підкрадуться морози, На серце томлене накинеться зима, І не роса паде – поллються тихі сльози, Що є, мов, каяття, та вороття нема (Л. Глібов).

33. Усе життя готуйся до хвилини, Коли життям ти зможеш довести, Що сильна духом народилась ти, Що в грудях не шматок глевкої глини, а людське серце щире ти несеш, Гартоване на вогнищах руїни, Любові повне й віддане без меж Ясним, суворим зорям Батьківщини (Л. Первомайський).

34. Хто йшов до перемоги по дорогах, встелених вогнем, крізь люті заметілі й спеку, крізь концтабори, партизанські ліси і героїчні піхотинські окопи, той знає, якою ціною дісталась перемога, скільки чесної героїчної крові запеклось у її підвалинах (О. Гончар).

35. Як тая Тінь, так щастя між людьми, І бачили, і знаєм ми, Біжить воно за тим, хто не шукає, А той, хто хоче, не піймає (Л. Глібов).

36. Шелестить пожовкле листя, гаснуть очі, заснули думи, серце спить, і все заснуло, і не знаю, чи я живу, чи доживаю, чи так по світу волочусь, бо вже не плачу й не сміюсь... (Т. Шевченко).

37. Поганий той учитель, який лише повідомляє істину, мудрий той, що відкриває її і вміє вести своїх учнів по шляху пізнання так, щоб діти дивувалися з чарів отого відкриття, прагнули зробити життя ще кращим (В. Сухомлинський).

38. Давно те минуло, як тими шляхами, де йшли гайдамаки, – малими ногами ходив я, та плакав, та людей шукав, щоб добру навчили (Т. Шевченко).

39. Поле зелене – вітру б краплину, Бо задихнеться тут, на картині, В душній кімнаті, де піаніно імпровізує спів солов’їний (В. Буденний).

40. Якою дорогою була кобза козакові, бачимо в тій козацькій думі, де мовиться, як козак, вмираючи у дикому степу від спраги й голоду, в останню мить свого життя звертається до кобзи і називає її "дружиною вірною" (З української старовини).

41. Обіруч неї (доріжки) підіймається густа трава, ще зволожена буйною росою, що в скісному промінні сонця, яке деінде пробивається крізь крони дерев, зблискує самоцвітними барвами райдуги (А. Дрофань).

42. Думаю про нашу Україну, яка віками тяжко двигає хрест своєї долі, і вірю в її воскресіння, і чекаю її воскресіння, бо мусить же прийти спокута за все вчинене нам зло, бо таку міру зла не зазнав, певне, ні один народ у світі (Я. Гоян).

43. Там, де Лючка круто в’ється, де хати в садках, де мене носила мати в поле на руках, там я знаю кожну стежку, кожен камінець, там узяв я пісню в серце із людських сердець (Д. Павличко).

44. Я так люблю весни прихід бурхливий, коли сади, як в мареві, в цвіту, і літа жар, коли п’ють сонце ниви, багрець гаїв у осінь золоту (В. Сосюра).

45. Але воно живе – забуте й незабуте, а час не зупиняється, а молодість біжить, і миті жодної не можна повернути, щоб заново, по-іншому прожить (В. Симоненко).

46. Катерина Білокур мовби розповіла світові, який талановитий її народ, як розвинуте в ньому від природи естетичне почуття, яка сприйнятлива його душа до всього того, що ми називаємо прекрасним (О. Гончар).

47. Очі справжнього хлібороба завжди повняться радістю, коли він бачить, як навесні оживає земля, купається в молочних випарах туманів і проростає першим зелом трава... (І. Цюпа).

48. Коли ми розглядаємо навколишню природу рідного краю, милуємося мальовничими краєвидами, зеленими долинами й узгір’ями, нам здається, що так було споконвіку, що природа лишається незмінною (І. Цюпа).

49. Якщо ти байдуже пройшов повз слабкого й беззахисного, якщо очі твої залишилися незрячими, а душа глухою – ти виростеш жорстоким, а жорстокість – це слабість, помножена на підлість (В. Сухомлинський).

50. В Україні обрядове вживання хлібного зерна на весіллях відзначається особливою вигадливістю: на подвір’я виносять лаву, на неї ставлять "діжу", покриту чистим рушником, на "діжу" кладуть той хліб, котрим батьки благословляли свого сина, і грудку солі (М. Сумцов).

51. І хоч тепер уже лягла утома і борозни прорізали чоло, – я все ж радий, що кожну кому в своїх піснях я напоїв теплом (Д. Фальківський).

52. Багато народів дали людству великих співців, але я не помилюсь, коли скажу, що будь-який поет будь-якої епохи міг би позаздрити тій славі і тій воістину всенародній любові, якими овіяне ім’я Шевченка в нашій країні (С. Чабанівський).

53. Нехай не знає втоми та рука, що добре зерно в добру землю сіє, що зневажає чорні суховії і щедра, як напровесні ріка (М. Рильський).

54. Коли в твої очі дивлюся – Здається мені: Мов бачу я небо прозоре, Мов бачу брильянтових зір ціле море, Що десь там горять-усміхаються, Чудові, ясні!.. (П. Тичина).

55. Тихо падає дощ, наче слово твого заповіту, щоб недремний сівач уставав до роботи засвіту: поле спрагло чекає (Б. Олійник).

56. Суму кожному вистачає, природі теж, бо недарма в попелі хмарин зотліває сонце і осипаються осокори, і горобці випивають очі соняшникам (М. Стельмах).

57. Вода мерехтіла, вода світилась різними барвами, вода міняла настрій, де всміхалась по-дитячому щиро, а де стриманіше, вода наче пісню співала весь час, пісню, в якій вона жила так само, як у річці... (Є. Гуцало).

58. Пройшла гроза – і знову літня проза: Парує степ, і оживає ліс, і горобці, неначе з-за куліс, Упали табуном на просо (В. Симоненко).

59. Всі книги прочитай, що дивляться ласкаво, пізнай слова природи свого краю – і, може, лиш тоді будеш мати право сказать усім: нічого я не знаю (В. Крищенко).

60. Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щастя у душі моїй (В. Сосюра).

61. Кудись біжимо, бо веселі та юні, і стелить весна нам шовки напоказ, а нашої мрії вітри семиструнні мелодію щастя складають для нас (В. Крищенко).

62. Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти, Ми ж виходили в ніч на закурену стежку широку, І сестра наша, доля, вела од зорі до зорі (А. Малишко).

63. Молитовну тишу лісу то тут, то там порушує суха галузка або їжак, який збирає листя, щоб накрити свою хатку на зиму (В. Гжицький).

64. Пишіть листи і надсилайте вчасно, Коли їх ждуть далекі адресати, Коли є час, коли немає часу І коли навіть ні про що писати (Л. Костенко).

65. Німотний кипарис, хороший мій знайомий, суворо зводиться в мінливі небеса, – а тут, внизу, квітки, янтарна тут оса їх світлий дар несе в тісні свої хороми (М. Рильський).

66. Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано, щоб людству чесно глянути у вічі, незганьбленим зберігши знамено (Б. Олійник).

67. Нехай собі скрипить полів завія люта, Де білі килими встеляють шлях опліч, А скрипонька дзвенить, морозами не скута, А кінь по щастя мчить в мою різдвяну ніч (А. Малишко).

68. Немов і сонце недавно зайшло, і стежку було видно, а то враз споночіло, на небі зорі висіялися, по землі туманець послався, сивий і негустий, як Чумацький Шлях угорі (Г. Тютюнник).

69. Правда, я зігнувся в бурі життьовій, і тремтить останнє листя моїх мрій, але в серці й досі ще огонь палає, і рука то кобзу, то меча тримає... (О. Олесь).

70. Я люблю, як ти розкриваєш свої вії, прижурений житній цвіт, я люблю, як ти довірливо дивишся на мене очима волошки і озиваєшся косою в лузі, перепілкою в полі (М. Стельмах).

71. Мовчать листки промоклі, І срібло крапельок свій зупинило біг, неначе дивляться в малюсінькі біноклі на мене очі їх... (В. Сосюра).

72. Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться берези, плаче і посміхається крізь сльози осінь і напрошує журбу на мою наболілу душу (М. Стельмах).

73. Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був короткий, – він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла (Леся Українка).

74. Живе, безпосереднє, повсякденне спілкування з дітьми – джерело думок, педагогічних відкриттів, радостей, смутку, розчарувань, без яких немислима творчість у нашій праці (В. Сухомлинський).

75. Я бачив, як зірниця впала, як на снігу вона палала, як сніг, біліший від лілеї, вночі іскрився біля неї (Д. Павличко).

76. Човни у пристанях, і згорнуто вітрила, як перечитані від милої листи, у лісі паростка живого не знайти, у полі хліб людський людська рука косила (М. Рильський).

77. Як і все прекрасне, мова народу не повинна б потребувати захистів, вона має бути нашим життям, нашою повсякденністю, адже ми цю мову берегли на фронтах, вона допомагала нам бути людьми (О. Гончар).

78. Чи ж дано запам’ятати ту благодатну мить, коли білими крилами чистоти війнула над нами колискова або перший раз усміхнулася нам мама, коли блиснуло у небі сонце і земля постелилася для першого-найпершого кроку? (Я. Гоян).

79. Щоб Україні дорогій здобути іншу, кращу долю, щоб повернуть народу волю і визволить край любий свій – гріхи татар, гріхи ляхів... на себе б я прийняв без слів (Д. Старицька-Черняхівська).

80. Бач, як нахиляється небо над заплавами, Мовби прислухається ніч до таємниць, Ніби в неї вуха є, ніби в неї право є Доторкатись холодом до моїх зіниць (Петро Зуб).

81. Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси (О. Довженко).

82. У тиші, що лягла на лісницьке таборище, чути було, як потріскує сухий хмиз у вогнищі та попискують ластівки, низько кружляючи над водою озера (А. Дрофань).

83. Люблю зимовий ранок у Карпатах, Коли у тиші аж рипить мороз, Коли з-під снігу виглядають хати, Немов чекають здалека когось (Петро Зуб).

84. Місяцем укутаюсь, обгорнуся зорями, Ляжу під березами в трави золоті, І до ночі, доленько, все переговоримо, Ніби знову пройдемо пройдені путі (Петро Зуб).

85. Де чулась мова колоскова – Там мертва зона залягла, І навіть пісня колискова Бомжує, вигнана з села (Д. Іванов).

86. Сніг лежить, а яблука висять, Із останніх сил вчепившись в гілку, Снігурами угорі горять, А зима на них вже гострить пилку (Д. Іванов).

87. І з літечком я не прощався, Обкупаний його теплом, Я цілував його за щастя, Яке воно мені дало (Д. Іванов).

88. Дивись: де сонце умивалось, Там стільки крапель золотих Кульбабиних в траві зосталось, Що й небо мружиться від них (Д. Іванов).

89. Невдовзі стане осінь жовтолиця Над люстром ставу, сіючи печаль; Неначе краплі воску, вмерзне листя В прозоро-синій втишений кришталь (Д. Іванов).

90. Мине печаль, мине зажура, якщо життям до Бога йдеш… (О. Мамчич).

91. Коли заплющиш очі – Листопад, І жовтий сон злітає, Наче казка, Вкриває землю Вересневий лад І кличе дощ, Замріяний невчасно… (О. Мамчич).

92. Усе життя йдемо до Бога, Прочани Долі та небес, Лиш невідомо, де ж дорога І віри та любові хрест… (О. Мамчич).

93. Нитками пустих обіцянок Наосліп прядуться роки, І я повертаюсь На ґанок Хатини, Де рідні батьки… (О. Мамчич).

94. Ще до осені лишилось Кілька літ, Знову кличуть весни-крила У політ, Відкриває сонце стежку В небеса – Та минають негаразди І гроза (О. Мамчич).

95. Кохання вічне, Як химерний світ, Його пізнати не дано Нікому, І знов пірнаю Крізь багаття літ В цю блискавку Та божевілля грому (О. Мамчич).

96. Наче сонце беру в долоні І торкаюсь губами неба – Так чарують троянди червоні, Їх зривати сьогодні Не треба (О. Мамчич).

97. Весна подарує Зелене намисто І райдугу сонцю – У снах, А осінь зірве Все замріяне листя, Дощі поселивши В словах… (О. Мамчич).

98. Вже зів’ялий листок На долоні, Почорнівши, Незручно лежить, Завмира в дощовому Полоні, Бо безсилий Любити і жить (О. Мамчич).

99. Скнара-осінь приборкала Сонце І втомилась від сивих Років, Тільки стука дощем У віконце І лякає Бездушністю злив… (О. Мамчич).

100. Благаю мить, Що залишилась, Благаю день, Що вже мина, Благаю сонце – Дай же крила І пісню, Що в душі луна… (О. Мамчич).

101. Я – Жінка, Всупереч гріхам І всім закляттям Ненаситних весен, – Собі не зраджу, Сонця – не віддам І знову у зірках палких Воскресну… (О. Мамчич).

102. Помандрую за осінню Зранку, Пошукаю вечірню струну І, від­сунувши ночі фіранку, Літню спеку собі Поверну… (О. Мамчич).

103. І з кожним днем усе частіше Мене вимучують думки: Що я надбав… Що я залишу… Й чи дозбираю колоски… (В. Буденний).

104. В житті моєму – ще не осінь, Якраз пора серпневих жнив: Літа влягаються в покоси, А так, неначе ще й не жив (В. Буденний).

105. Поглядом чомусь усе частіш Я голублю білі хризантеми, Що об себе розбивають темінь, Й на душі стає мені світліш (В. Буденний).

106. Незчувсь, як одгули хрущі, По всіх-усюдах править літо; Деркач на лузі сумовито Піснями бавиться вночі (В. Буденний).

107. Зацвіли, забуяли вишні, Забіліло кругом вночі, І кантату весни одвічну Замузичили знов дощі (В. Буденний).

108. Нарешті закосичилась весна, Втекли у безвість холоди завзяті: У когось в клуні клеплеться коса, Хоч рано косовицю починати (В. Буденний).

109. І тумани, і роси Після довгих ночей, Зацілована осінь Ронить листя з плечей, Обнімаючи ніжно Мою душу вві сні, На побачення пізнє Кличе, мов навесні (В. Буденний).

110. В байдужих свій спокійний заповіт, У них свої, неписані закони: Байдужістю наповнить білий світ, Аж поки він од неї не схолоне (В. Буденний).

111. Щоб впевнитись ще більше в слові, Щоб не накликать ним біди – Дозиметр честі і любові Я у собі ношу завжди (В. Буденний).

112. По життю я іду кимсь давно вже протореним курсом Під зорею судьби, що проміниться дивно в мені, До очищення йду крізь оману земної спокуси, Несучи у собі негаразди і болі земні (В. Буденний).

Тести

1. Установіть відповідність між складносурядними реченнями та їх характеристиками.

А – ССР розділового значення;	А
Б – ССР зіставного значення;	Б
В – ССР єднального значення;	В
Г – ССР приєднувального значення.	Г

1) А літо йде полями і гаями, і вітер віє, і цвіте блакить (А. Малишко).

2) Повінь цього року була невелика, та й вода вже трохи спала (Ю. Мушкетик).

3) Люди орють землю, а літа – душу (М. Стельмах).

4) Або вільний вітер пронесеться, або мороз ударить (Марко Вовчок).

2. Установіть відповідність між складносурядними реченнями та їх характеристиками.

А – протиставне ССР;	А
Б – ССР власне зіставного значення;	Б
В – ССР зіставно-протиставне;	В
Г – ССР зіставно-єднального значення.	Г

1) Посріблені ліси окуталися тінню, а небосхил горить і віти золотить (М. Рильський).

2) Боєць з хибами – все-таки боєць, а муха без хиб – всього лиш бездоганна муха (О. Довженко).

3) На самій полонині вгніздилося сонце, а в його проміннях з сумовитим курликанням пролітає журавлиний ключ (М. Стельмах).

4) На столі з-під рушника виглядає житній хліб, а рядом темніє пучок польових волошок (С. Васильченко).

3. Установіть відповідність між складносурядними реченнями та їх характеристиками.

А – зіставно-протиставне ССР;	А
Б – власне протиставне ССР;	Б
В – єднальне ССР з відтінком наслідку;	В
Г – власне єднальне ССР.	Г

1) Ялинка затремтіла від низу до вершечка, і кілька зелених глиць упало на сніг (М. Коцюбинський).

2) Згода дім будує, а незгода руйнує (Народна творчість).

3) Щось поет хотів відмовить на недбалу горду мову, та вже сонечко червоне заховалось за діброву (Леся Українка).

4) Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко).

4. Установіть відповідність між складносурядними реченнями та їх характеристиками.

А – розділове ССР;	А
Б – градаційне ССР;	Б
В – єднально-перелічувальне ССР;	В
Г – власне протиставне ССР.	Г

1) Ясно ще осіннє сонце сяє, та холодом осіннім вже в повітрі потягає (І. Франко).

2) Не загримів ні грім у хмарах, ні зловісні блискавки не розкраяли неба врочистим спалахом (О. Довженко).

3) Чи то снилось мені, чи то справді було (М. Нагнибіда).

4) Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, а й пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі (Г. Тютюнник).

5. Установіть відповідність між складносурядними реченнями та їх характеристиками.

А – ССР з пояснювальним значенням;	А
Б – власне єднальне ССР;	Б
В – ССР з приєднувальним значенням;	В
Г – протиставно-компенсувальне ССР.	Г

1) Дніпро спокійно шумить і реве, і мла стоїть стіною від землі до неба, глухого, беззоряного (О. Довженко).

2) Влаштовували домашні арешти війтам, тобто тримали їх під вартою на час страйку (І. Вільде).

3) На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись (Леся Українка).

4) Іншим стало слово, обпалене вогнем, загартоване в горнилі людських страждань, та й люди ніби стали іншими (А. Малишко).

6. Установіть відповідність між складносурядними реченнями та їх характеристиками.

А – зіставно-протиставне ССР;	А
Б – єднально-перелічувальне ССР;	Б
В – градаційне ССР;	В
Г – єднально-наслідкове ССР.	Г

1) Більшість із нас, на жаль, не підготовлені до спілкування з природою, а тому завдають їй великої шкоди… (А. Чала).

2) Якраз в озерній глибині котив колеса вогняні рожевий ранок на луги; а крук очима їх ловив та з жердки кидав в чорний діл… (Т. Осьмачка).

3) І грає кольорами білий сніг – і взимку вабить барвами Полісся (М. Сингаївський).

4) Не тільки в малярській роботі О. Довженка позначилось навчання в Берліні, але й в кіно він приніс з собою сталу художню культуру (З журналу).

7. Установіть відповідність між складносурядними реченнями та їх характеристиками.

А – протиставне ССР;	А
Б – ССР з приєднувальним значенням;	Б
В – розділове ССР;	В
Г – єднально-наслідкове ССР.	Г

1) Гроза минула, і пахучі квіти усі в краплинах (М. Рильський).

2) А мати хоче научати, так соловейко не дає (Т. Шевченко).

3) Хоч криком кричи, хоч сядь та й мовчи (Народна творчість).

4) Запрягайте коні в шори, коні воронії, та й поїдем доганяти літа молодії (Народна творчість)

8. Установіть відповідність між складносурядними реченнями та їх характеристиками.

А – єднальне ССР з відтінком наслідку;	А
Б – розділове ССР;	Б
В – ССР з приєднувальним значенням;	В
Г – протиставне ССР.	Г

1) Життя не має ціни, а воля дорожча за життя (Народна творчість).

2) Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею (В. Сосюра).

3) То вітерець дихне, то коник в житі засюрчить (Л. Глібов).

4) Люблю весну, та хто її не любить на цій чудесній радісній землі (В. Сосюра).

9. Установіть відповідність між складносурядними реченнями та їх характеристиками.

А – розділове ССР;	А
Б – ССР з єднальним значенням;	Б
В – протиставне ССР;	В
Г – зіставно-протиставне ССР.	Г

1) Чарівне море, та наймиліша серцю таки земля (Р. Іваничук).

2) То мати гукає, то мати шепоче, мене виряджаючи в дальню дорогу (П. Воронько).

3) Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть (Л. Костенко).

4) Я стаю ніби меншим, а навколо більшає, росте і міниться увесь світ… (М. Стельмах).

10. Установіть відповідність між складносурядними реченнями та їх характеристиками.

А – ССР з єднальним значенням;	А
Б – розділове ССР;	Б
В – протиставне ССР;	В
Г – ССР з приєднувальним значенням.	Г

1) Все спить, однак я не сплю (М. Рильський).

2) Ані птиця не порхала, ані вітер не віяв (Марко Вовчок).

3) Вовки перевелись, і навіть саме слово "вовк" вважалося вже наче дідовою лайкою… (О. Довженко).

4) Чи прийде щаслива зустріч і чи далеко вона? (О. Довженко).

11. У якому реченні допущено пунктуаційну помилку?

А Запахла осінь в’ялим тютюном, та яблуками, та тонким туманом, і свіжі айстри над піском рум’яним зоріють за одчиненим вікном (М. Рильський).

Б Місяць на небі сяє і з білої піни туману встають якісь постаті… (Дніпрова Чайка).

В Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на густо розведену у воді синьку (Гр. Тютюнник).

Г Раптом подвір’я здригнулося й ґрунт заходив під ногами (Ю. Смолич).

12. У якому реченні допущено пунктуаційну помилку?

А Ще квітнуть зорі і в діброві зозулі ще не одцвіли (Г. Світлична).

Б Ще порух руки – і з води виважується трепетний золотий зливок рибини (М. Стельмах).

В Так по зимі приходять весни і по грозі сіяє синь (В. Сосюра).

Г Гудуть машини на шляхах, і мішки з зерном лежать у кузовах сито, заколисано (Є. Гуцало).

13. У якому реченні допущено пунктуаційну помилку?

А До кого пригорнуся і хто приголубить? (І. Котляревський).

Б По узбіччю дороги то ліс зеленів сосновий, то берези біліли (Є. Гуцало).

В Десь коні ржуть, і глухо грають сурми (Л. Костенко).

Г Яке чудове море і як легко дихається біля нього! (Ю. Збанацький).

14. У якому реченні допущено пунктуаційну помилку?

А Зрідка спросоння заскрипить журавель, або гупне біля якогось похиленого тину росяне яблуко (М. Стельмах).

Б Синій місяць химерною грою опромінив узор на вікні, і ридає рояль за стіною про далекі, загублені дні (В. Сосюра).

В Тільки вода десь на дні лоскотала каміння та шелестіли крилами кажани (Гр. Тютюнник).

Г Настає вечір, і лізе на небо червоний місяць (Ю. Яновський).

15. У якому реченні допущено пунктуаційну помилку?

А Вже цвіла шовкова трава – ковила, і степ вкотре змінював своє вбрання (В. Чемерис).

Б Цвіте спориш і заростає стежка (Л. Костенко).

В Хай дружби непогасної крило гірке від тебе відганяє зло і хай у час останній свій про сина спокійно я подумаю: людина! (М. Рильський).

Г Вітер ударяв по струнах кобзи, і вона жалібно квилила (І. Пільгук).

16. У якому реченні допущено пунктуаційну помилку?

А А вже з кінця квітня рівнини стають барвистими, і на бурому тлі степу то там, то тут темніють фіолетові озерця (В. Чемерис).

Б Іду, отруєний, прибитий, іду, несу пекельний біль, і голос мій несамовитий луна і гасне серед піль (О. Олесь).

В Ліс уже скинув листя, став чорний, прозорий, і тільки земля яскраво палахкотіла жовтим і червоним вогнем (В. Горбатюк).

Г Сплітають верби тінявий намет, і шепче казку сонний очерет (Яр Славутич).

17. У якому складносурядному реченні між предикативними частинами кома (тире) не ставиться (розділові знаки пропущено)?

А Чи то настане нічка темна чи то веселий день шумить (Л. Глібов).

Б Уже й збігла вода і тільки де-не-де в маленьких калюжах спалахує рання зоря (В. Земляк).

В Минулася буря і сонце засяло (М. Рильський).

Г Уночі була гроза а ранок видався на диво (С. Васильченко).

18. У якому складносурядному реченні між предикативними частинами кома (тире) не ставиться (розділові знаки пропущено)?

А Вечоріло і тіні від висот вже завалювали міжгір’я (О. Гончар).

Б Дерево стояло ще голе однак на віттях його вже починалося пташине життя (Ю. Бедзик).

В Квітчастий луг і дощик золотий (П. Тичина).

Г Заходить сонце і тони осінніх кольорів міняються щохвилі (С. Васильченко).

19. У якому складносурядному реченні між предикативними частинами кома (тире) не ставиться (розділові знаки пропущено)?

А Дерева тільки-но почали вкриватись ніжним листом і крони їх здаються прозоро-зеленими хмаринками (В. Гжицький).

Б Знов розвиваються каштани і затопив Дніпро луги (Л. Дмитерко).

В Я співаю пісню морю і воно мені співа (О. Олесь).

Г Уже вишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду (М. Рильський).

20. У якому складносурядному реченні між предикативними частинами кома (тире) не ставиться (розділові знаки пропущено)?

А Хай вітер знамена колише й співають в садах солов’ї! (В. Сосюра).

Б Минає день і світ згасає і найсвітліший промінь згас (М. Рильський).

В То комиш упаде в око то дим тріпоче в повітрі (М. Коцюбинський).

Г Студений вітер б’є в холодні вікна і олов’яний важко дише став (М. Рильський).

21. У якому складносурядному реченні між предикативними частинами кома (тире) не ставиться (розділові знаки пропущено)?

А Найменший шелест або стук і моє серце падає і замирає (М. Коцюбинський).

Б Чи ти мій сон чи ти моя уява чи просто чорна магія чола? (Л. Костенко).

В Почалася у сонця безсонниця і подовшали раптом дні (В. Симоненко).

Г Вже листопад підкрався з-за дубів і гай знімає золоту перуку (Л. Костенко).

22. У якому складносурядному реченні між предикативними частинами кома (тире) не ставиться (розділові знаки пропущено)?

А Мабуть скоро зажовтіє листя і засумує старий дуб (М. Хвильовий).

Б Чуєш у собі поклик поезії але хто навчить тебе її чародійницьких тайн? (О. Гончар).

В Задихав березняк зеленими устами і перший пролісок, аж білий до нестями, тоненьку ніжку звів (А. Малишко).

Г Ще минула хвилина-друга і грім ударив десь збоку (І. Сенченко).

23. У якому складносурядному реченні між предикативними частинами замість коми потрібно поставити тире?

А Дунув вітер понад ставом, і сліду не стало (Т. Шевченко).

Б Достигла нива колосиста, і зріють яблука в саду (М. Терещенко).

В Річка широка та глибока, а вода синя та чиста; і котиться вона, виблискуючи та шумуючи (Марко Вовчок).

Г Гаї спинились над водою і тихо входять в клекіт рік, і хмелем бродить під корою в березах чистий, свіжий сік (М. Стельмах).

24. У якому складносурядному реченні між предикативними частинами замість коми потрібно поставити тире?

А Із гілочки зросла в пісках верба, а з пісні в світі виросло безсмертя (С. Летюк).

Б Вклонився вечір сонячному дню, і ніч вклонилась ранку золотому (О. Пахльовська).

В Стоїть над нами Всесвіт у зоряній кольчузі, і повен місяць сходить над нами, ніби щит (Л. Костенко).

Г. Де не візьметься вітрець, і задзвеніли раптом очерета сопілками (В. Шевчук).

25. У якому складносурядному реченні між предикативними частинами замість коми потрібно поставити тире?

А …І був вечір, і був ранок… (О. Мамчич).

Б Закриється сонце вітрами, і зійде на землю пітьма… (О. Мамчич).

В …Вкриває землю вересневий лад, і кличе дощ, замріяний невчасно… (О. Мамчич).

Г Листопад, і жовтий сон злітає, наче казка… (О. Мамчич).

26. У якому складносурядному реченні між предикативними частинами замість коми потрібно поставити тире?

А До сонця є одна дорога, і я по ній повинен йти (В. Буденний).

Б Верта овеснена краса бджолиним роєм на осоння, і сонце в голубій короні грайливо творить чудеса… (В. Буденний).

В Прихилюся до синього мрева, й сивина засиніє моя… (В. Буденний).

Г Ще бурчить громовиця, та небесний косар входить сонцем в світлицю з-за розвітрених хмар (В. Буденний).

27. У якому складносурядному реченні між предикативними частинами не ставиться кома (розділові знаки пропущено)?

А Весняних яблунь білі паруси напнув зюйд-вест і мчать вони до літа… (В. Буденний).

Б Зоріє синяво ожинник із верболозових долонь і, втративши свою невинність, в отавах мліє оболонь (В. Буденний).

В Чому байдуже сонце сяє і небо з горя не впаде? (О. Мамчич).

Г Немає ні кінця ні краю любові жадібній людській і знову весни зустрічаєм, забувши грізний водорий (О. Мамчич).

28. У якому складносурядному реченні між предикативними частинами ставиться кома (розділові знаки пропущено)?

А В печі тріщав вогонь та сичав борщ (М. Коцюбинський).

Б Зрідка пробіжить тут заєць або спиниться на кручі вовк (А. Шиян).

В Край балки, проводжаючи потоки, петрів батіг сміється синьооко і коси розпустила ковила (В. Павловський).

Г Радісно дихала ніч пахощами далекого степу і з подихами доносився невидимий шум чудових розмов її про землю (В. Підмогильний).

29.Позначте рядок, у якому складносурядне речення закритої структури:

А Чи в степах пломеніють пожари, чи жар-птиця війнула крилом (М. Нагнибіда).

Б Сідає сонце на вечірній пруг, а світ ще так висвітлюється денно (Г. Світлична).

В Так в пилу на шляху наша мова була, і мислива рука її з пилу взяла (В. Cамійленко).

Г Так терпко пахнуть квіти на грядках, і жінки сміх когось бентежить грою (Г. Світлична).

Ґ То пронесеться над болотом чайка, то промайне бистрий чибіс і грудкою впаде в ситу землю (А. Шиян).

30. Позначте рядок, у якому складносурядне речення відкритої структури:

А Ой рад би я, матусенько, скоріше вернуться, та щось мій кінь вороненький у воротях спіткнувся (Народна творчість).

Б Тумани бродять попід вербами, як сиві велетні-діди, а промінь пригорщами черпає глибінь червоної води (Г. Світлична).

В Я весну ту люблю, та не світить мені зоря тиха блаженства й любові (Х. Алчевська).

Г Не знайшов я золотого схову, ані топірця, ані клейноду, та знайшов я пісню барвінкову, найдорожчий скарб мого народу (Д. Павличко).

Ґ Погасне день, і спопеліє ніч, та охолоне повногруде літо (О. Ольжич).

31. Позначте рядок зі складносурядним реченням, предикативні частини якого поєднані сполучником і і виражають умовно-наслідкові відношення:

А Уже струмок у чистім полі узявся срібною лускою, і торохтять дерева голі гілками понад осокою (І. Світличний).

Б Журавлі тяглися на південь довгими ключами, і їх журливий гаркавий крик віддався в серці поета безмежною тугою (З. Тулуб).

В Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею (В. Сосюра).

Г Горіло над морем багаття, і море його не залило (Г. Чубач).

Ґ Зоставатися ночувати тут було небезпечно, і ми порішили зараз же покинути сей ненадійний захисток (О. Ольжич).

32. Позначте рядок з протиставним складносурядним реченням, у якому вид протиставлення – компенсуюче:

А Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі (Л. Костенко).

Б Моя хата не має ґанку, зате вона має тепло і любов (Г. Чубач).

В Я вірю в кращий час, але душа болить! (В. Самійленко).

Г Ледь помітний північний вітрець відсвіжував обличчя, а гребені барханів майже не курилися (З. Тулуб).

Ґ ...Дочка вечерять подає, а мати хоче научати, так соловейко не дає (Т. Шевченко).

33. Позначте складносурядне речення, між частинами якого не потрібно ставити кому:

А Сонце гріло та сяяло і знов в садах стало чути щебетання птиць та співи соловейків (І. Н.-Левицький).

Б Де-не-де біля вирв синіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).

В У всякого своє лихо і в мене не тихо (Т. Шевченко).

Г Вітер шурхотів верховіттями та поскрипував іноді стовбур до стовбура (Ю. Смолич).

34. Позначте складносурядне речення, між частинами якого не треба ставити кому (розділові знаки пропущено):

А Весна процвіте і наново криниця простеле барвінком круті береги (Л. Первомайський).

Б Рясніє дощ і падає лункіше м’яких краплин розмірене биття (М. Бажан).

В Аж колись уранці зашуміли хвилі і громи заграли в сурми-голоси. (О. Олесь).

Г Грім одгримів і солодкою млостю спокою віє од цвіту вишень і сирої землі (М. Рильський).

Ґ Вишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду (М. Рильський).

35. Позначте складносурядне речення, між частинами якого не треба ставити кому (розділові знаки пропущено):

А Вечоріло і тіні від висот вже запалювали міжгір’я (О. Гончар).

Б Низенький чоловік махнув рукою і машина зупинилась, від’їхавши трохи вперед (О. Копиленко).

В Коли-не-коли блискавиця з-за гори поморгувала та роздавався глухий поклик далекого грому.

Г І ти ясна і я прозорий і душі наші – мов пісні.

Ґ Хмари плинули над Сулою і на них відлітала весна (В. Симоненко).

36. Позначте складнопідрядне речення нерозчленованої структури:

А Моє нечуване терпіння іще ніхто не переміг, бо за терпінням є Трипілля, а за Черніговом – Черніг (Л. Костенко).

Б І якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі (В. Симоненко).

В І вже не знаю, на якій із хвиль моя ріка в твою впадає круто... (Г. Світлична).

Г Чорний клаптик ріллі мої навмисно зоставили, щоб відкритість землі мене думать заставила (Г. Чубач).

Ґ Я нічого забути не вмію, хоч уже призабути могла б (Г. Чубач).

37. Позначте складнопідрядне речення розчленованої структури:

А Ті, що народжуються раз на століття, умерти можуть кожен день (Л. Костенко).

Б В’яне серце моє од щасливих очей, що горять в тумані наді мною... (В. Сосюра).

В Хто робить багато справ нараз, той не зробить жодної гаразд (Народна творчість).

Г Мала зозуля все кує мені, щоб я не сміла більше сумувати (Г. Чубач).

Ґ В кінці греблі шумлять верби, що я насадила. Нема того козаченька, що я полюбила (Народна творчість).

38. Позначте складнопідрядне речення, у якому сполучний засіб що є сполучним словом:

А Сонце пекло так, що й уночі степ пашів (В. Шевчук).

Б Я пам’ятаю, що ти любиш Бетховена (В. Симоненко).

В А справжня слава – це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесла (Л. Костенко).

Г Здавалося, що загорожа не витримає й перекинеться (О. Олесь).

Ґ Михайлина зрозуміла, що її таємниця стала відома дівчинці (Ю. Зба­нацький).

39. Позначте складнопідрядне речення, у якому сполучний засіб що є сполучником:

А Так мені чогось сумно й боязко, що аж серце моє мре (Марко Вовчок).

Б Климко переніс із гуртового барачного погреба ті запаси, що вони мали з дядьком про осінь (Г. Тютюнник).

В І той горіх, що з туги всох за нею, мені у тому слові шелестить (Б. Олійник).

Г Невдовзі таки знайшли велику миску меду, що була схована в княжій медовні (С. Покровський).

Ґ Це все було в двадцятому столітті, що грозами над нами пронеслось (В. Симоненко).

40. Позначте складнопідрядне речення з підрядним означальним (у всіх реченнях сполучним словом є слово де):

А Де з беріз спадають чисті роси, цвіт калини приколола в коси (М. Юрійчук).

Б Де родилася, там і пригодилася (Народна творчість).

В Не буде діла, де вовк вівці стереже (Народна творчість).

Г Цвітуть осінні тихі небеса, де ти стоїш блакитна, мов роса (А. Малишко).

Ґ Там біди не буде, де є добрі люди (Народна творчість).

41. Позначте складнопідрядне речення з підрядним місця (у всіх реченнях сполучним засобом є слово де):

А Любити жінку, цілувати слід, де йшла вона і думала про мене (М. Сингаївський).

Б Я славлю злотокосу осінь, де смуток мій – немов рубін... (М. Драй-Хмара).

В Де б’ють у берег сині води, він найясніший між співців, сидів край моря, ждав погоди, манив вітрила кораблів (М. Рильський).

Г Любити жінку – відкривати світ, де святом зацвітає все буденне (М. Сингаївський).

Ґ Я вернувся в ту синь Дніпра, де сонце розвиднює тьму (П. Усенко).

42. Позначте складнопідрядне речення, у якому сполучний засіб як виконує функцію часового сполучника:

А Послав листа і телеграму. Подякував за все, як міг (Д. Павличко).

Б У світі все було так, як сто і тисячі, і мільйони років тому (Ю. Збанацький).

В Як голодний благає шматок хліба, благав прислати йому «ради поезії святої» хоч один томик Лермонтова та пісні Кольцова (З. Тулуб).

Г Як дуб листочки пожовтілі тримає на своєму гіллі аж до травневого розмаю, отак і я своє кохання, зимою вбите спозарання, у серці юному тримаю (Д. Павличко).

Ґ Загубить гай принадливість свою, як ти наткнешся в ньому на змію (Д. Павличко).

43. Позначте складнопідрядне речення з підрядним з’ясувальним (в усіх реченнях сполучним засобом є слова звідки, куди):

А Я вернувся в ту синь Дніпра, звідки сонце розвиднює тьму (П. Усенко).

Б Я дивлюся на хрести й уявляю собі, куди сягала їхня тінь... (Г. Тютюнник).

В І все ж Василь повернувся туди, звідки привели його дороги на Донбас (З газети).

Г Думкою за любими синами вона йшла, куди ішли вони (М. Бажан).

Ґ Мав ще одне пристанище, куди тікав щоразу (В. Шевченко).

44. У якому складнопідрядному реченні предикативні частини поєднують­ся сполучним словом?

А У весняному повітрі загув вечірній дзвін, розносячи по місту людям звістку, що зайшло велике свято (С. Васильченко).

Б Я мрію про завтра, згадавши вчорашнє, щоб людям добро в сьогоденні творить (В. Буденний).

В Троянди паморозь іскристо-сива вкрила, хоч бідні пуп’янки ще прагнуть розцвісти (М. Рильський).

Г В старезній амфорі обвуглене зерно, що зберігалось тридцять три століття, я бачила в Єгипті (Л. Забашта).

45. У якому складнопідрядному реченні предикативні частини поєднують­ся сполучником?

А А місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною плямою, під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим чарівним огнем (С. Васильченко).

Б А он село, що зветься Лемеші (Л. Костенко).

В Пам’ятайте, що пісні Марусі Чурай – це енциклопедія українського життя XVII століття (Г. Клочек).

Г Синам, що віддають життя за отчий дім, наш Київ Золоті розкрилює Ворота (М. Рильський).

46. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне причини;	А
Б – підрядне означальне;	Б
В – підрядне мети;	В
Г – підрядне способу дії.	Г

1) Щоб чорний ембріон намови у чорне зло не переріс, я виміряю кожне слово дозиметром болючих сліз (В. Буденний).

2) Річки кохання спорожніли, бо у землі немає сил… (О. Мамчич).

3) Любове, не спиняй свого обману, що без провини криється в словах… (О. Мамчич).

4) Це було так, наче в її чорно-білий світ увірвався колір (О. Ульяненко).

47. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне займенниково-означальне «нереалізованої структури»;	А
Б
Б – підрядне з’ясувальне;	В
В – підрядне порівняльне;	Г
Г – підрядне означальне;

1) Де ж ти, воля сліпого народу, що в століттях замкнула вуста? (О. Мамчич).

2) Хто на чужих сльозах будує храм, в сльозах отих себе утопить сам… (В. Буденний).

3) І сниться заколисаним озимим, що вже ідуть комбайни за село (В. Буденний).

4) Ген-ген воркочуть цвітом вишні, немов злетілись голуби (Д. Іванов).

48. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне з’ясувальне;	А
Б – підрядне міри і ступеня;	Б
В – підрядне означальне;	В
Г – підрядне мети.	Г

1) Довгі хвилі надій не пускають дощів, що зірватися хочуть безкрило… (О. Мамчич).

2) Нелегко всі завії перейти, щоб трапить у міцні обійми друга (В. Буденний).

3) Ти чуєш, як співають зорі осанну весняній землі? (Д. Іванов).

4) Моя любов така гаряча, що власне серце обпіка (Д. Іванов).

49. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне означальне;	А
Б – підрядне способу дії;	Б
В – підрядне мети;	В
Г – підрядне місця.	Г

1) Де горбатий місяць пілігримом по міжхмарній стежці шкандиба, сонній гречці зорі в білу гриву заплітає сутінь голуба (Д. Іванов).

2) Навряд чи зрадить сонце тим вітрам, що обіймають хмари мармурові… (О. Мамчич).

3) Вже примовкло сонце, мов скорилось долі… (О. Мамчич).

4) Я мрію про завтра, згадавши вчорашнє, щоб людям добро в сьогоденні творить (В. Буденний).

50. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне місця;	А
Б – підрядне порівняльне;	Б
В – підрядне часу;	В
Г – підрядне означальне.	Г

1) І я повертаюсь на ґанок хатини, де рідні батьки… (О. Мамчич).

2) Підем далі, де небо аж ллється в ліси і струшує з них листя (М. Стельмах).

3) Прокинувся, коли вже червоною габою зайнялося крайнебо (І. Пільгук).

4) Золоті хвилини линуть, наче бджоли мед несуть (О. Олесь).

51. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне міри і ступеня;	А
Б – підрядне умови;	Б
В – підрядне причини;	В
Г – підрядне допустове.	Г

1) Скільки клубочку не витися, а кінець буде (Народна творчість).

2) Виточу, вигострю зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка).

3) Хто золоту порве струну, коли у гуслях – дух Боянів? (М. Рильський).

4) Я ніколи у долі іще не просив ні хвилини для серця свого супокою, бо сорочка, пошита з морських парусів, прагне вітру, просторів, прибою (М. Нагнибіда).

52. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне з’ясувальне;	А
Б – підрядне займенниково-означальне;	Б
В – підрядне причини;	В
Г – підрядне означальне.	Г

1) Все, про що думав зараз Черниш, неминуче пов’язувалось з Ясногорською (О. Гончар).

2) Поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не може умерти (Леся Українка).

3) Плакала сопілка в переході про Марічку, що шукала броду… (В. Буденний).

4) І хочеться знати, куди падає сонце (Ю. Яновський).

53. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне наслідкове;	А
Б – підрядне способу дії;	Б
В – підрядне умови;	В
Г – підрядне місця.	Г

1) Коли б був я сокіл вільний, я б летів назустріч сонцю (О. Олесь).

2) Де мало слів, там більше правди (Народна творчість).

3) Ряди небілених хат з плоскими покрівлями стоять один за другим, так що покрівля одного дому служила подвір’ям для другого (М. Коцюбинський).

4) Творцям життя у пісні нашій жити так, як живе їх запал молодий (О. Довженко).

54. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне наслідкове;	А
Б – підрядне супровідне;	Б
В – підрядне мети;	В
Г – підрядне порівняльне.	Г

1) Епохо, дай мені натхнення на всі шляхи, на всі роки, щоб я людини горде ймення підносив вище за зірки (М. Сингаївський).

2) Десь здалеку бриніла, як муха навесні, припинена пісня (М. Коцюбинський).

3) Весною довго не було дощів, що турбувало всіх (З газети).

4) На небі збиралися великі хмари, так що можна було сподіватися дощу (Н. Рибак).

55. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне порівняльне;	А
Б – підрядне способу дії;	Б
В – підрядне допустове;	В
Г – підрядне місця.	Г

1) Де рідний край, там і рай (Народна творчість).

2) Розкриваються білі бегонії, наче келихи в ряд розставляються для гостей довгожданих, невиданих (О. Олесь).

3) Півні кричать у мегафони мальв – аж деренчить полив’яний світанок (Л. Костенко).

4) Долина храмів у душі залишиться, хоч всі склепіння храмам обвалились (О. Пахльовська).

56. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне допустове;	А
Б – підрядне умови;	Б
В – підрядне причини;	В
Г – підрядне часу.	Г

1) Якщо кохаєш – знайдеш без адрес оцю хатину за морями снігу (Л. Костенко).

2) Людина відчуває свою слабість тоді, коли її покидають надії (Б. Харчук).

3) Хоч підіймай його домкратом, а хам не стане демократом (Л. Костенко).

4) Найкращий день в житті сьогоднішній, бо може бути останнім (В. Крищенко).

57. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне з’ясувальне;	А
Б – підрядне означальне;	Б
В – підрядне займенниково-означальне;	В
Г – підрядне місця.	Г

1) Ми любимо тих, що знали нас молодими (Л. Костенко).

2) Зіграй усе, що я тебе прошу (Л. Костенко).

3) Замету усі доріженьки, де ходила ти сумна… (О. Олесь).

4) Де лелека водиться, там щастя родиться (Народна творчість).

58. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне часу;	А
Б – підрядне допустове;	Б
В – підрядне мети;	В
Г – підрядне умови.	Г

1) Сама втекла в сніги, у глухомань, щоб віднайти душевну рівновагу (Л. Костенко).

2) Як викине ячмінь колос, соловейко втратить голос (Народна творчість).

3) Пам’ять могла б убити нас, коли б не мала рятівної властивості забувати (Л. Первомайський).

4) Хоч людей довкола тебе так багато, та ніхто з них кроку не зупинить (О. Теліга).

59. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне означальне;	А
Б – підрядне способу дії;	Б
В – підрядне міри і ступеня;	В
Г – підрядне з’ясувальне.	Г

1) Знаю музику настільки, щоб це розуміти (Леся Українка).

2) Люблю, коли нічна знемога у жили ллється (В. Сосюра).

3) Я заграю так, що ноги з хати виведуть тебе (В. Сосюра).

4) Хто поверне в рабство ту країну, де свободи стяг затрепетав? (М. Рильський).

60. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне означальне;	А
Б – підрядне мети;	Б
В – підрядне причини;	В
Г – підрядне умови.	Г

1) І океанів тих немає, щоб вірні роз’єднать серця (М. Рильський).

2) І гнів твій добрий, бо в ім’я любові (А. Малишко).

3) Обсадимо лісом лани золотії, аби не палили тебе (земле) суховії (Народна творчість).

4) Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т. Шевченко).

61. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне наслідкове;	А
Б – підрядне способу дії;	Б
В – підрядне з’ясувальне;	В
Г – підрядне порівняльне.	Г

1) Я покажу вам, де на колінах яблуні спить вітер (М. Вінграновський).

2) А ще через день заблакитніє фіалка, неначе шматки весняного неба впадуть на рівнини (В. Чемерис).

3) Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський).

4) Вдар словом так, щоб аж дзвеніло міддю (П. Тичина).

62. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне часу;	А
Б – підрядне умови;	Б
В – підрядне допустове;	В
Г – підрядне означальне.	Г

1) Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти (Д. Павличко).

2) Не буває біди, щоб прийшла назавжди (Л. Первомайський).

3) Уночі, як Чумацький шлях куряву простеле, вийди на Дніпро (П. Тичина).

4) Хай покинуть гнізда журавлі – тримайся серцем рідної землі (Я. Камінський).

63. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне наслідкове;	А
Б – підрядне супровідне;	Б
В – підрядне умови;	В
Г – підрядне допустове.	Г

1) Як батька покинеш, то й сам загинеш (Народна творчість).

2) Як не мудруй, а правди ніде діти (Л. Глібов).

3) Неньчині обіруччя раз по раз занурювалися в діжу, од чого ослінчик аж двигтів (В. Скуратівський).

4) Вже в березні розвезло шляхи, так що ні проїхати, ні пройти (І. Цюпа).

64. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та різновидами їх підрядної частини.

А – підрядне з’ясувальне;	А
Б – підрядне часу;	Б
В – підрядне місця;	В
Г – підрядне мети.	Г

1) І минуле було прожите для того, щоб ствердити майбутнє (М. Стельмах).

2) Буду тебе ждати там, де вишня біла виглядає з саду тихо і несміло (В. Симоненко).

3) Наливаймо, браття, кришталеві чаші, щоб кулі не брали голівоньки наші (Народна творчість).

4) О, як люблю іти я в полі, коли усе кругом як сон (В. Сосюра).

65. Позначте безсполучникове складне речення, між частинами якого слід поставити тире (розділові знаки пропущено):

А Переконатися пора зробивши зло не жди добра (Д. Білоус).

Б Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду (В. Канівець).

В У товаристві лад усяк тому радіє (Л. Глібов).

Г Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості (Є. Гуцало).

Ґ Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю (М. Рильський).

66. Позначте безсполучникове складне речення, між частинами якого треба поставити тире:

А Анка тремтить на порозі її ложниці постала тінь (Р. Іваничук).

Б А серце зрозуміло цю тривогу його майбутності дають дорогу (М. Сингаївський).

В Везе мені, мій вчителю, везе мої пісні в мені не повмирали (Г. Чубач).

Г А вправо ступиш прірва і провал, і знову сплеск (О. Ольжич).

Ґ Сталось диво тоді камінець засіяв і промінням ясним всіх людей здивував... (В. Самійленко).

67. Позначте безсполучникове складне речення, між частинами якого треба поставити двокрапку.

А. Посієш впору збереш зерна гору (Народна творчість).

Б Риплять колеса біжать неквапно коні (В. Шевчук).

В Сонце сідає в пурпурові хвилі дібров долини дихнули туманом засміялися сині дороги… (М. Стельмах).

Г Чую сокири дзвенять в закарпатському лісі (П. Дорошко).

68. Позначте безсполучникові складні речення з однотипними частинами відкритої структури.

А Йдуть лугами тумани з Десни, на очах посивіли кульбаби, б’ють зозулі у дзвони весни (Д. Іванов).

Б Я частина Всесвіту, він в мені, я – в ньому (В. Буденний).

В Побачив диво-дивне вранці: на білій груші угорі живими гронцями рум’янцю погойдуються снігурі (В. Буденний).

Г Сивіє пісня моєї осені, крильми раз по раз на сполох б’є (В. Буденний).

69. Позначте безсполучникове складне речення з однотипними частинами закритої структури.

А Ось-ось отава остання скоситься, в покоси вляжеться життя моє (В. Буденний).

Б Підмерзли перемоклі дні, сніг сіре листя припорошив, звільнившись від важкої ноші, зникає осінь вдалині (В. Буденний).

В Плакати хотілось – сльози не текли (О. Олесь).

Г Вересню, зі мною не лукав: в нас з тобою обопільна доля (В. Буденний).

70. Позначте безсполучникове складне речення з різнотипними частинами.

А Я від буйних вітрів, я від синіх джерел, вглиб землі проросло мого серця коріння (В. Буденний).

Б Поглянь: вуалі білосніжні смагляві вишні надягли (Д. Іванов).

В Падолист тумани промива до півдня холодною росою, віддзвеніла в далеч наді мною бабиного літа тятива (В. Буденний).

Г Пора щедрот, пора осінніх вжинків, ледь-ледь не луснуть стиглі гарбузи (В. Буденний).

71. Позначте безсполучникове складне речення, між предикативними частинами якого ставиться тире (розділові знаки пропущено).

А Отак не раз буває і в житті якась одна подія здатна все змінити (П. Гордасевич).

Б Плин часу подібний до плину ріки ріка тече повз береги не зупиняючись і на хвилину (В. Козаченко).

В Білі акації будуть цвісти в місячні ночі жагучі