Театральне мистецтво. Музика
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Навчальна дисципліна „Історія української культури” входить до обов’язкових дисциплін загальногуманітарної підготовки фахівців. Робота на семінарських заняттях має на меті перевірити рівень знань і вмінь студентів під час вивчення курсу.
Головна мета семінарських занять - опанування студентами навчальної дисципліни, забезпечення глибокого і всебічного аналізу та колективного обговорення основних проблем курсу, навчання їх елементам творчого застосування отриманих знань.
Підготовка до семінарськогозаняття студентом передбачає тезове анотування питань плану занять. Семінари проводяться з основних тем навчальної програми та є ефективною формою закріплення теоретичних знань, отриманих на лекціях і під час самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.
Крім доповідей на семінарське заняття, студент готує домашню роботу, яка передбачає: складання термінологічного словника, заповнення таблиць та інші види робіт.
Семінарське заняття №1
Теоретичні аспекти культури. Етногенез українського народу
План
1. Поняття культури та її функції.
2. Структура культури.
3. Сучасні культурологічні течії та їх характеристика.
4. Історичні етапи культурологічних знань.
5. Періодизація історії української культури.
6. Мистецтво як складова духовної культури, види та стилі: загальна характеристика.
1. Поняття культури та її функції
У цьому питанні слід звернути увага на: поняття «культура», коли виникло це поняття, як його значення змінювалось впродовж століть, назвати функції культури та надати їх характеристику.
Наприклад: Світоглядна функція культури проявляється у тому, що вона синтезує в цілісну і завершену форму всю сукупність чинників духовного світу особистості – пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінних, вольових. Світогляд забезпечує органічну цілісність елементів свідомості через сприйняття та розуміння світу не в координатах фізичного простору й часу, а в соціокультурному вимірі. Слід відзначити також, що і світоглядне мислення, і світоглядне уявлення в історичному плані вкоринені у міфологію, згодом у релігію й, нарешті, у наукове пізнання, тобто тих формах суспільної свідомості, що становлять зміст культури. Отже, культура і світогляд перебувають у діалектичній єдності.
Структура культури
Слід звернути увагу на такі поняття, як форма культури, ії види та типи, розкрити типологію культур.
Наприклад: Форми культуривідносяться до таких сукупностей правил, норм і моделей поведінки людей, які не можна вважати повністю автономними утвореннями.
Культура існує у таких основних формах: світова, загальнолюдська, висока, або елітарна культура, національна культура, народна культура, масова культура. Водночас у сучасному соціумі все більш активно заявляють про себе різні субкультурні форми. Найбільш проблемними залишаються контркультури.
3. Сучасні культурологічні течії та їх характеристика
Аналіз сучасних культурологічних концепцій переслідує дуже важливу мету: дати уявлення про основні тенденції і напрями культурології ХХ ст., показати, як вони оцінюють стан і перспективи сучасної культури. До найбільш поширених належать: еволюціоністська, циклічна, аксіологічна, антропологічна, соціологічна, ігрова, формаційна та ін. концепції. Для теорії культури ХХ ст. характерний відхід від загальних концептуальних підходів, які базуються на еволюціоністському розумінні концептуального розвитку, а саме концепції О.Шпенглера, А.Тойнбі, П.О.Сорокіна, В.Віндельбранда, М.Вебера, Г.Ріккерта, Е.Кассірера, Е.Гуссерля, Д.Данцова, М.Хайдеггера, З.Фрейда, К.Г.Юнга, К.Ясперса, Ж.-П. Сартра, А.Камю, К.Леві-Строссома, Р.Барта, М.Фуко, Й.Хейзінга, Ж.-Ф.Ліотара та ін.
4.Історичні етапи культурологічних знань
Культурологія виникає у ХХ ст. як інтегративна сфера знань, основою якої стали філософія, історія, соціологія, психологія, етнографія, релігієзнавство та мистецтвознавство, що досліджують окремі феномени культури.
У розвитку культурологічних знань виділяють три історичних періоди: донауковий етап уявлень про культуру (від Давнього світу до ХУІІІ ст..); етап становлення знань про культуру в межах інших наук(ХУІІІ-ХІХ ст.); формування культурології як самостійної науки.
5. Періодизація історії української культури
Найпоширеніший тип періодизації - лінійна періодизація, під якою розуміють поділ історико-культурного розвитку на відрізки, коли кожний наступний відрізок безпосередньо виростає з попереднього і має вагоме історичне значення. Далі треба зазначити періоди становлення та розвитку української культури та дати їх характеристику. Перший період охоплює часовий відрізок від її витоків і до прийняття християнства. Другий період розвитку української культури припадає на час існування княжої держави - Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Третій період - на литовсько-польську добу. Четвертий період - на козацько-гетьманську добу. П'ятий період охоплює часовий відтинок в 150 років, років великої неволі нашого народу - від часів зруйнування Гетьманщини і до початку XX ст. Шостий період розвитку української культури є часом нового міжвоєнного та повоєнного поневолення України її східними та західними сусідами й охоплює часовий відтинок від початку XX ст. до кінця 80-х років. Сьомий тільки-но розпочався і триває в нових історичних умовах.
6. Мистецтво як складова духовної культури, види та стилі: загальна характеристика
Мистецтво (або художня творчість, художня культура) – це специфічний спосіб людської діяльності, що відображає навколишню дійсність та людську свідомість у художніх образах і є одним із засобів естетичного оволодіння світом.
Основними видами мистецтва є:
1. Художня література.
2. Тонічне або звукове мистецтво (музика, поезія)
3. Образотворче мистецтво (живопис, графіка, скульптура)
4. Просторово-пластичне мистецтво (всі види образотворчого та архітектура)
5. Декоративно-ужиткове мистецтво (вишивка, гончарство, килимарство, художнє скло, художній метал, ювелірне мистецтво та ін.).
6. Синтетичне мистецтво (кіно, театр, телебачення, радіомовлення)
7. Хореографічне мистецтво.
Також треба виділити провідні мистецькі стилі: візантійський, романський,готичний стиль, Ренесанс (Відродження), бароко, рококо,класицизм, ампір, еклектизм, модерн, модернізм - дати визначення, характеристику та навести приклади.
Письмове завдання:
1. Дайте визначення термінів: анімізм, антропоморфізм, гравюра, культура, менталітет, ментальність, культурологія, етногенез, кордоцентризм, естетизм, культурна криза, культурний занепад, культурний застій, натюрморт, тотемізм, фетишизм.
2. Складіть таблицю «Стародавні культури на теренах України».
3. Доберіть приказки, прислів’я або приклади з художньої літератури, які характеризують український менталітет (10 прикладів).
Семінарське заняття №2
Культура Київської Русі
План
1. Особливості світорозуміння людини часів Київської Русі.
2. Особливості прийняття християнства на землях Київської Русі.
3. Феномен двовір’я і його відображення в мистецтві.
4. Своєрідність засвоєння візантійського художнього канону в архітектурі та образотворчому мистецтві.
5. Зародження і розвиток шкільної освіти. Наукові знання.
6. Розвиток літератури.
7. Театральне мистецтво. Музика.
1. Особливості світорозуміння людини часів Київської Русі
Охарактеризувати стародавні культури на теренах України (до християнський період).
У IX столітті внаслідок тривалого внутрішнього розвитку східнослов'янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, утворилась одна з найбільших держав середньовічної Європи - Русь. Світоглядні уявлення давніх слов’ян. Розкрити феномен культури Київської Русі.
2. Особливості прийняття християнства на землях Київської Русі
Дати стислу характеристику періоду Київської Русі від Ольги до Володимира. Вказати передумови та причини прийняття християнства на Русі. Висвітлити форми та методи запровадження нової релігії. Літописні згадки про християнізацію.
3. Феномен двовір’я і його відображення в мистецтві
Централізована княжа влада, відстоюючи державну самобутність Київської Русі підтримувала історичні слов’янські традиції. Активна взаємодія християнства і язичництва характерна для давньоруської традиції, це поступово виявилось у злитті народної релігії та церковного християнства. Зазначити, в яких формах простежується поєднання язичництва та християнства.
4. Своєрідність засвоєння візантійського художнього канону в архітектурі та образотворчому мистецтві
Своєрідність засвоєння візантійського художнього канону в:
а) архітектурі:поява монументальної кам’яної палацової та фортифікайної архітектури.
б) образотворчому мистецтві Київської Русі (представлене п’ятьма основними видами: фрескою, мозаїкою, іконописом, рельєфною скульптурою та книжковою мініатюрою).
5. Зародження і розвиток шкільної освіти. Наукові знання
На етапі завершення формування державності Київської Русі її культура збагатилася новими елементами. Найважливішим серед них стала писемність, поширення якої в східнослов'янському світі передувало офіційному введенню на Русі християнства. Найважливішим джерелом писемності язичницьких часів є договори Русі з греками 911, 944 і 970 років. Після введення візантійського православ'я на Русі утверджується кирилична система письма. Роль Кирила і Міфодфя в поширені писемності. Графіті, як оригінальними пам'ятками давньоруського письма. "Софійська азбука".
Національні традиції та використання античного й болгаро-візантійського досвіду шкільного навчання в Київської Русі. Шкільна освіта за князювання Володимира Великого і Ярослава Мудрого як частина загальнодержавної та церковної політики Київської Русі. Утворення різного типу шкіл: палацова школа, школа "книжного вчення" та світська (приватна) школа домашнього навчання.
6. Розвиток літератури
Поява літератури у Київській Русі як важливе явище культурного життя. Соціально-економічні та культурні успіхи, поширенням писемності в усіх сферах суспільного життя. Усна народна творчість як основа літератури: епічні та ліричні пісні і перекази, легенди, заговори і заклинання.
Літературні осередки XI-XII ст. у Києві: при Софіївському соборі, Печерському та Видубицькому монастирях.
Роль християнства у розвитку красного письменства, взаємодія церковнослов’янської та давньоруської мови, сакральний і світський писемні стилі. Вплив візантійської культури на літературу Київської Русі. Принцип канонічності, та поява особливих жанрів сакральної літератури, перекладної літератури, нових оригінальних творів та літописання.
Театральне мистецтво. Музика
Театральне мистецтво Київської Русі. Розвиток народного театру: скоморохи та шпильмани. Вертеп як різновид народного театру.
Музичне мистецтво східних слов’ян доби Київської Русі: фольклорна спадщина, давньоруський культовий спів, музика княжого двору, ратна (військова) музика. Синкретизм народного мистецтва: ігри, календарні та родинно-побутові пісні, похоронні плачі й голосіння.
Письмове завдання:
1. Доповніть таблицю «Пантеон слов’янських богів»
| Язичницький бог | Виконувані функції | Християнський святий |
| Перун | Ілля-Громовержець | |
| Покровитель худоби, багатого врожаю | Св. Василь |
2. Дайте визначення термінів: агіографія, апокриф, апофеоз, апостоли, артефакт, билини, бувальщини, вертеп, вітраж, голосіння, графіті, догма, жрець, замовляння, звичай, ідіома, ікона, літопис, магія, містицизм, мозаїка, неф, скоморох, смальта, темпера, фреска, язичництво.
Семінарське заняття № 3
Українська культура другої половини ХІІІ-ХV ст.
План
1. Культура Галицько-Волинського князівства та Київської Русі: спільне та відмінне.
2. Розвиток містобудування та архітектури в Галицько-Волинській Русі.
3. Декоративно-прикладне та ужиткове мистецтво Галицько-Волинського князівства.
4. Розвиток освіти та книжкової справи.
5. Розвиток літератури. Художня цінність Галицько-Волинського літопису.
1. Культура Галицько-Волинського князівства та Київської Русі: спільне та відмінне
Висвітлити характерні риси культури Галицько-Волинського князівства та культури Київської Русі. Зробити їх порівняльний аналіз, виділивши спільне та відмінне. Зосередити увагу на релігійному чиннику в розвитку культури Галицько-Волинського князівства.
2. Розвиток містобудування та архітектури в Галицько-Волинській Русі
Поділ архітектури за функціональними призначеннями, розвиток культової (церковної та монастирської) та фортифікаційної (оборонної). Стилістичне поєднання елементів вітчизняного зодчества із романськими впливами.
Характеристика стилів та напрямів в архітектурі Галицько-Волинського князівства, містобудуванні, сакральній архітектурі Львова княжої доби. Архітектурні пам’ятки Галицько-Волинського князівства.
3. Декоративно-прикладне та ужиткове мистецтво Галицько-Волинського князівства
Поняття декоративно-ужиткового мистецтва. Зв'язок живопису з архітектурою оздоблення інтер’єрів будівель. Мозаїка та фреска у оздоблені культових та цивільних споруд. Розвиток жанрів станкового живопису, іконопис. Книжкова мініатюра (ілюстрації до рукописних книг, як вид живопису), художнє оздоблення книг.
Скульптура як атрибут оздоблення інтер’єрів і екстер’єрів будівель.
Художні ремесла Галицько-Волинського князівства, розвиток дзвонарства та ювелірної справи.
4. Розвиток освіти та книжкової справи
Виховання і навчання в добу феодальної роздробленості, освітні традиції Київської Русі. Утворення нових типів шкіл: палацова школа підвищеного типу, школа «книжкового вчення» та світська школа домашнього навчання. Вплив єзуїтів на розвиток освіти. Виникнення церковних братств. Виникнення перших вищих навчальних закладів.
Виникнення і розвиток книгодрукування, книжкової справи роль Івана Федорова у поширенні книгодрукування.
5. Розвиток літератури. Художня цінність Галицько-Волинського літопису
Подальший розвиток літератури - перекладної та оригінальної. Розвиток літописання: історична правда та художній вимисел Галицько-Волинського літопису.Етапи створення та художні особливості. Характеристика стилю літопису. Ораторська, житійна та паломницька проза.
Письмове завдання:
1. Складіть таблицю «Архітектурні пам’ятки Галицько-Волинського князівства»
2. Сформулюйте основні теми усної народної творчості цього періоду, вкажіть твори, в яких вони розкриваються.
3. Дайте визначення термінів: акведук, готика, інкунабула, інкрустація, епос, есхатологія, метаморфози, митрополія, напівустав, оранта, партесний спів, пафос, середньовіччя.
Семінарське заняття №4
Європейське відродження і українська культура.