Комерційний кредит та лізинговий кредит як засіб фінансування оздоровлення підприємств

У сучасних умовах господарювання існують два альтернативні варіанти кредитування: комерційний та лізинговий кредити.

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних ресурсів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарювання. Даний вид кредиту надається позичальнику у вигляді відстрочки оплати за товари.

Оформлення комерційного кредиту здійснюється на основі підписання договору або через використання векселя – цінного паперу, що засвідчує зобов’язання векселедавця сплатити в установлений термін борг векселеотримувачу. На сьогоднішній день в Україні вексель є одним з популярних видів цінних паперів, що обертається на фондовому ринку і забезпечує майже третину обсягів купівлі–продажу.

Цікавою формою комерційного кредитування є франчайзинг – така форма організації економічних відносин, за якої підприємство–франчайзер на основі договору про довгострокове співробітництво передає іншому господарському суб’єкту права на продаж своїх товарів. При цьому франчайзер продає франчайзі повну бізнес–систему – франшизу. Відповідно до умов договору франчайзі зобов’язується продавати товари (роботи, послуги) за правилами і умовами, встановленими франчайзером. В обмін на це франчайзі отримує можливість використовувати назву підприємства (торгову марку), товари і послуги, маркетингові технології та різні механізми підтримки, зокрема фінансової. Так, якщо у підприємства–франчайзі недостатньо коштів для купівлі франшизи, його партнер франчайзер може профінансувати до половини бюджету або надати матеріальні ресурси для функціонування з відстрочкою платежу. Така форма кредитування є достатньо вигідною для малих і середніх підприємств–боржників, які мають за мету швидко подолати кризу шляхом застосування передового досвіду та технологій організації бізнесу, оскільки 2/3 франчайзингової діяльності проводиться транснаціональними корпораціями.

Окрім комерційного кредиту важливим зовнішнім джерелом фінансування за умови активного впровадження у вітчизняну практику може стати лізинговий кредит.

Лізинг – це форма майнового кредиту, що пов’язана з укладанням відповідного договору між зацікавленими особами з приводу оренди рухомого або нерухомого майна.

Розрізняють такі різновиди лізингу, як операційний, фінансовий та зворотний. При цьому операційний лізинг у більшій мірі відповідає відносинам оренди, оскільки передбачає обов’язкове повернення орендованого майна власнику після закінчення дії лізингової угоди. Операційний лізинг вигідний для тих підприємств–боржників, що, маючи сучасну виробничу базу, не можуть її належним чином застосувати в ринкових умовах. Тоді замість того, щоб за безцінь продавати наявні активи, доцільніше їх надати бажаючим в оренду (лізинг).

Фінансовий лізинг – це операція, яка передбачає придбання орендодавцем майна на замовлення орендаря з наступною його передачею останньому у власність після закінчення терміну дії угоди, що не перевищує період повної амортизації орендованих активів. Такий вид лізингу потрібно використовувати тим підприємствам, які не мають достатньо коштів для переоснащення. Тому запровадження фінансового лізингу в діяльність господарських суб’єктів, які перебувають у процесі санування, є передумовою для підвищення їхньої платоспроможності, ефективності та конкурентоспроможності.

Проте найбільш цікавим інструментом фінансування серед різновидів лізингового кредиту є використання зворотного лізингу. Дана форма лізингу передбачає продаж власником майна фінансовій установі з одночасним укладанням договору оренди на нього. Таким чином, підприємство одночасно отримує в розпорядження як майно, так і грошові кошти від його продажу. Для господарських суб’єктів, які перебувають у кризовій ситуації, застосування зворотного лізингу дозволяє оптимізувати структуру активів, компенсувати борги або затрати на здійснення санаційних заходів і реалізацію стратегії розвитку.