Феноменологія емоційних явищ

Світ емоційних явищ надзвичайно різноманітний. Тому їх можна розрізняти за еволюційною, функціональною та структурною ознаками (мал. 37).

За еволюційною ознакою на перший план виступають три рівні проявів емоцій

Перший характеризує емоційний (чуттєвий) тон відчуттів (відчуття задоволення або ж незадоволення, приємного чи неприємного), який емоційно зафарбовує чуттєві образи та самопочуття людини. Другий рівень - емоції, що мають чіткий предметний характер. Це широкий спектр позитивних або негативних емоцій, які відображають ситуативне ставлення людини до якоїсь події. Змістом третього рівня є почуття, наприклад, комічного, гумору, іронії, піднесеного, трагічного тощо. Вони несуть у собі стійке ставлення людини до довколишнього і виникають шляхом узагальнення емоцій (Клапаред; Макдауголл, Цей рівень формується в міру становлення людини як індивіда й особистості і визначає зміст і динаміку її емоційного життя. Так, з почуття любові до близької людини може виникати тривога за неї, горе під час розлуки, радість при зустрічі, гнів, якщо вона не виправдовує сподівань.

За функціональною ознакою, змістом якої є оцінка смислу різних явищ життя, виокремлюються дві групи емоційних явищ: провідні і похідні

Провідні емоції сигналізують про смисл предмета певної потреби. Вони передують діяльності і забезпечують перетворення предмета потреби на мотив. До цього класу належать біологічні, соціальні та власне психологічні емоції. Похідні емоції виникають уже в процесі діяльності і виявляють ставлення індивіда до того, що сприяє або ж перешкоджає задоволенню його потреб. Вони виявляються в конкретних ситуаціях і оцінюють смисл явищ, зумовлених їх ставленням до провідного мотиву поточної діяльності. Це, наприклад, емоції успіху-неуспіху, що сигналізують індивіду про міру успішності його діяльності. В свою чергу, вони поділяються на констатуючі, передбачувальні та узагальнювальні.

Констатуючі емоції «позначають» успішні або неуспішні спроби індивіда досягти мети, передбачувальні - функціонують у ситуаціях, що неодноразово повторюються. Базуючись на констатуючих, вони сигналізують про можливий наслідок того чи того варіанта дії. Узагальнювальні емоції взаємодіють із провідними і стимулюють діяльність при передбаченні швидкого успіху або гальмують при передбаченні можливих труднощів і невдач.

Багаторазовий процес такої взаємодії спричинює трансформацію провідних емоцій у почуття. Вони також виділяють в образі довколишніх предметів ті, що стають мотивами діяльності, проте якщо емоції мають переважно ситуативний характер і виражають ставлення індивіда до конкретних умов діяльності, то почуття позаситуативні і є досить стабільним механізмом регуляції діяльності. Інакше кажучи, в емоціях відбивається смисл ситуації, в якій перебуває індивід, а в почуттях - смисл предметів і явищ, необхідних для нормального перебігу його життя.

За структурною ознакою, керуючись якою, прагнуть охопити всю будову емоційних явищ, останні поділяються на емоційний тон відчуттів, власне емоції, афекти, пристрасті, настрій, стрес, фрустрацію і почуття. емоційний тон- найпростіша форма емоцій, яка має вигляд невиразних відчуттів, що супроводжують життєво важливі впливи смакового, температурного, больового та іншого характеру. Найчастіше це відчуття задоволення чи незадоволення, і вони оцінюють ступінь сприятливості