Креативність в онтогенезі та вікові особливості її розвитку
Розуміння того, як розвивається креативність в онтогенезі та особливостей її розвитку важливе для того, щоб розглядати критерії та методи її оцінки.
Якщо ми визнаємо існування креативність як явище, то необхідно відслідкувати процес її виникнення.
Спроби виявити спадковий фактор розвитку креативності були у роботах науковців, що належали до радянської школи диференційної психології. Вони стверджують, що в основі цього явища лежать задатки. Вони використовували об’єктивні (апаратні) методи (ЕЕГ, ПЕТ, МРТ, апаратно-програмні комплекси та інше).
Л. І. Полтавцева відмічала взаємозв’язок між темпераментом та творчими здібностями.
Акцентуючи увагу на несвідомих процесах у творчості, досліджується функціональна асиметрія мозку (В.С. Ротенберг, С.М. Бондаренко, Р.М. Грановський та інші). Згідно з цим підходом індивід з переважаючою лівопівкульною стратегією мислення повинен бути менш креативним, а з переважаючою правопівкульною стратегією – більш творчо продуктивним.
Пов’язати креативність зі спадковими факторами намагалися не один раз. Але навіть при наявності певних біологічних характеристик і особливостей індивіда спадковість може мати різні сценарії розвитку. І якщо припустити, що в умовах лабораторного експерименту існують данні, що підтверджують наявність у високреативних високого рівня уратів в крові, поганого «відсіювання» ідей, збільшеного розміру задньої частини лівої верхньої скроневої звивини planum tenporale, то їх критично бракує для того, щоб пояснити виявлення креативності, яке ми бачимо у мистецтві [5].
З огляду на це варто розглянути також соціальні фактори розвитку креативності.
В. М. Дружинін вважає, що креативність є властивістю, яка актуалізується лише тоді, коли це дозволяє довкілля. Для формування креативності необхідні наступні умови:
1. Відсутність зразка регламентованої поведінки;
2. Наявність позитивного зразка творчої поведінки;
3. Створення умов для наслідування творчої поведінки;
4. Соціальне підкріплення творчої поведінки [2].
Узагальнюючи, можна сказати, що на формування креативності впливають:
1. Соціально-середовищі фактори;
2. Індивідуально-типологічні особливості;
3. Особистісні особливості.
Соціальні фактори забезпечують формування стильових конструктів взаємодії індивіда з суспільством і довкіллям; індивідуально-типологічні особливості особистості виступають у якості задатків та творчих здібностей індивіда; особистісні (психологічні) особливості детерміновані нейродинамічним і нейрофізіологічним статусом, віддзеркалюють суб’єктивні психічні стани, темпераментальні і характерологічні особливості індивіда [6].
Розглянемо більш детально як саме розвивається креативність в онтогенезі.
Загалом розвиток креативності на кожному етапі є неоднаковим для кожної особистості. На це впливає сприятливість навколишнього соціального середовища.
Сутністю креативності є створення нового, оригінального продукту, незалежно від його оцінки.
Для креативності, як і для багатьох інших психологічних якостей, існує сензитивний період – обмежений період часу у розвитку індивіда, протягом якого ця якість розвивається і проявляється найбільш активно, якщо дозволяє середовище. Для креативності цей період знаходиться у рамка дошкільного віку [8].
Саме у дошкільному віці проявляється найбільш активно, так як дитина знаходиться в умовах обмеженого знання про навколишній світ і не має певних шаблонів поведінки у деяких ситуаціях, тому саме у цих умовах дитина проявляє найвищій рівень креативності, як способу пізнання довколишнього світу. Але це не є проявленням креативності у чистому вигляді, адже вона ще недостатньо сформована.
Далі дитина потрапляє у нову соціальну середу – школу. У цей період необхідність використання креативності знижується, адже у школі з’являється чітко регламентована модель поведінки та жорстка система вимог до дитини. Це зменшує необхідність у дослідницькому пошуку та креативному вирішенні проблем.
Для того, щоб увійти до суспільства, соціалізуватися, дитина вимушена пожертвувати своєю унікальністю. Оригінальність вирішення задач знижується – оригінальність відповідей у чотири роки відмічається у 50% дітей, а потім їх число падає удвічі з початком відвідування школи [8].
Д.Б Богоявленьска на підставі експериментальних відмічає, що далі розвиток та становлення креативності відбувається не лінійно, а має два піка: найбільш яскравий сплеск спостерігається у віці десять років, а другий припадає на підлітковий вік [1].
У подальшому розвиток креативності є індивідуальним і закономірностей її розвитку відстежити важко, адже на це впливають безліч факторів. Наприклад, рівень сформованості креативності у дитинстві, коло професійних інтересів, оточення, рівень освіти та інше.
Варто зауважити, що креативність динамічний процес. Він схильний до розвитку, а також до втрати вже набутих характеристик.
Можна підсумувати, що розвиток креативності у більшій мірі залежить від соціального фактору, аніж від спадкового. На нього впливають соціально-середовищні фактори, індивідуально-типологічні та особистісні особливості. Сензитивним періодом для розвитку креативності є дошкільний вік. В онтогенезі спостерігається два піка розвитку креативності, а саме у десять років та у підлітковому віці. Подальший розвиток креативності не є чітко періодизованим і залежить від сукупності факторів. Сама креативність, як властивість, схильна до прогресивного розвитку та деградації.
Висновкидо Розділу 1:
Питання щодо креативності розглядається у рамках психології теорії творчості, творчої особистості, творчого мислення та творчих здібностей
Існують різні теоретичні підходи щодо розуміння поняття «креативності» та її структури: креативність у взаємозв’язку з інтелектом, креативність, що визначається через ряд незалежних факторів (дивергентне мислення, чутливість до побічного продукту діяльності, до проблеми тощо), креативність як особистісна риса та креативність як інтегративна характеристика особистості.
Сучасні дослідження креативності пов’язані саме з розумінням креативності як інтегративної характеристики особистості, що обумовлена взаємодією когнітивно-інтелектуальних і мотиваційно-особистісних факторів.
На розвиток креативності впливає сукупність факторів, а саме соціально-середовищний, індивідуально-типологічні й особистісні особливості. Психологи стверджують, що найбільший вплив здійснює саме соціально-середовищний фактор.
Найбільш активно, на думку Д.Б. Богоявленської, креативність розвивається у дошкільному віці. У подальшому розвитку спостерігається два піки розвитку: у десять років та у підлітковому віці. Розвиток креативності у старшому віці не відрізняється чіткою періодизацією. Креативність є динамічною характеристикою, тому схильна до прогресивного розвитку та деградації.