Формування системи аналітичних індикаторів оцінки загрози банкрутства

ТЕМА 7. Узагальнююча оцінка фінансового стану підприємства

1..Формування системи індикаторів оцінки загрози банкрутства 2.Прогнозування потенційного банкрутства на основі дискримінант них моделей

Під діагностикою банкрутства розуміють такий вид фінансового аналізу, який спрямований на виявлення різноманітних збоїв і недоліків у діяльності підприємства, потенційно небезпечних з погляду можливості настання банкрутства.

Діагностика ймовірності банкрутства передбачає два етапи: експрес-діагностику та фундаментальну оцінку.

Експрес-діагностика банкрутства передбачає раннє виявлення ознак кризового стану та негативного розвитку підприємства і потрібна для оперативного прийняття рішень щодо їх нейтралізації та недопущення. Еспрес-діагностика здійснюється різними способами, зокрема, контролем за індикаторами оцінки загрози банкрутства, виявленням сильних та слабких сигналів економічної нестабільності, які свідчать про порушення пропорцій у фазах циклу кругообігу капіталу на підприємстві.

Фундаментальна оцінка дає змогу одержати найбільш розгорнуту характеристику кризового фінансового стану підприємства і слугує інформаційним джерелом антикризового управління з метою розроблення ефективних шляхів майбутнього фінансового оздоровлення.

Основними ознаками банкрутства, що ґрунтуються на фінансових індикаторах можуть бути:

– перевищення фінансових зобов’язань підприємства над його активами. Такий стан відображається показником «чиста від’ємна вартість підприємства», який відображає обсяг перевищення позиченого капіталу над сумою його активів;

– негативний фінансовий результат діяльності підприємства, що є наслідком стійкого зменшення обсягів виробництва а реалізації продукції;

– хронічне невиконання зобов’язань перед інвесторами, кредиторами і акціонерами (виплата процентів, дивідендів, повернення позик);

– наявність хронічно простроченої кредиторської і дебіторської заборгованості;

– серйозні порушення фінансової стійкості підприємства, які заважають здійсненню його господарської діяльності;

– незбалансованість у рамках відносно тривалого періоду обсягів його грошових активів (тривале перевищення обсягу негативного грошового потоку над позитивним і відсутність перспектив перелому цієї негативної тенденції);

– тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів (значне перевищення невідкладних фінансових зобов’язань над сумою залишків його грошових засобів і активів у високоліквідній формі, що носить хронічний характер);

– наявність наднормативних запасів сировини і готової продукції;

– збільшення до небезпечних меж частки позиченого капіталу в загальній сумі функціонуючого капіталу;

– хронічний дефіцит власного оборотного капіталу;

– постійне збільшення тривалості обороту капіталу;

– використання короткотермінових позичених засобів для довгострокових вкладень (у необоротні активи);

– використання нових джерел фінансування на невигідних умовах;

– падіння ринкової вартості акцій підприємства.

До операційних показників-індикаторів, які є першопричинами поганого фінансового стану і можуть призвести до банкрутства відносять:

– надмірна залежність підприємства від якого-небудь одного конкретного проекту, типу обладнання, виду активу, ринку сировини чи ринку збуту(недиверсифікована діяльність);

– втрата ключових контрагентів;

– недооцінка оновлення техніки й технології;

– втрата досвідчених працівників апарату управління;

– вимушені простої, неритмічна робота;

– неефективні довгострокові угоди;

– недостатність капітальних вкладень;

– несприятливі зміни в портфелі замовлень;

Оцінка ймовірності банкрутства на основі показників-індикаторів здійснюється шляхом порівняння їх з нормативними значеннями і виявлення негативних відхилень в динаміці. Зростання розміру негативних відхилень у динаміці, досягнення ними критичних значень характеризує наростання кризових явищ фінансової діяльності, які створюють загрозу банкрутства.

Найважливіші індикатори можливого настання банкрутства можна згупувати за такими об’єктами: чистий грошовий потік, структура капіталу, склад фінансових зобов’язань і боргових прав, склад активів, склад поточних витрат підприємства, рівень ефективності використання капіталу, рівень ризику. Абсолютні та відносні показники-індикатори наведено в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Система показників-індикаторів загрози банкрутства[13, с.276; 71, с.495-497]

Об’єкти спостереження можливого банкрут- ства	Показники-індикатори
Абсолютні	Негативна тенденція, критичне значення	Відносні	Негативна тенденція, критичне значення

1. Чистий грошовий потік	1. Сума чистого грошового потоку по підприємству	Зменшення, менше 0	1. Коефіцієнт достатності чистого грошового потоку	Зниження, менше 1
2. Сума чистого грошового потоку по операційній діяльності, інвестиційній і фінансовій діяльності	Зменшення, менше 0	2. Коефіцієнт ліквідності грошового потоку	Зниження, менше 1
3. Коефіцієнт рентабельності грошового потоку	Зниження, менше 1
4. Коефіцієнт ре- інвестування гро- шового потоку	Зниження, близьке до 0
2. Структу-ра капіталу	1. Сума власного капіталу	Зменшення	1. Коефіцієнт автономії	Зниження, близьке до 0
2. Сума позиченого капіталу	Збільшення	2. Коефіцієнт фінансового важеля	Збільшення, більше 1
3. Склад активів підприємства	1. Сума необоротних активів	Збільшення	1. Коефіцієнт маневрування	Зменшення, менше 0,2
2. Сума оборотних активів	Зменшення	2. Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом	Зменшення, менше 0,1
3. Сума грошових активів	Зменшення	3. Коефіцієнт майна виробничого призначення	Зменшення, менше 0,5
4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Зменшення, менше 0,2
		5. Коефіцієнт проміжної ліквідності	Зменшення, менше 0,6
6. Коефіцієнт загальної ліквідності	Зменшен- ня, менше 1,5
7. Коефіцієнт Бівера	Не перевищує 0,2
4. Склад фінансових зобов’язань і боргових прав	1. Сума довгострокових зобов’язань	Зменшення	1. Коефіцієнт співвідношення довгострокових і короткострокових зобов’язань	Зменшення
2. Сума короткострокових зобов’язань	Збільшення	2. Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей	Збільшення
3. Обсяг дебіторської заборгованості	Збільшення	3. Співвідношення періоду обороту дебіторської і кредиторської заборгованостей	Збільшення
4. Обсяг кредиторської заборгованості	Збільшення
5. Період інкасації дебіторської заборгованості	Збільшення
6. Тривалість обороту кредиторської заборгованості	Збільшення
5. Загальна сума поточних витрат	1. Загальна сума змінних витрат	Збільшення	1. Коефіцієнт витратомісткості продукції	Збільшення, більше 1
2. Загальна сума постійних витрат	Збільшення	2. Коефіцієнт операційного важеля	Збільшення
6. Рівень ефектив-ності використання капіталу	1. Сума прибутку	Зменшення	1. Рентабельність капіталу	Зменшення, менше 1
2. Чистий дохід	Зменшення	2. Оборотність капіталу	Зменшення
3. Зона безпеки підприємства, що відображає різницю між фактичним і без- збитковим обсягом продажу	Зменшення, дорівнює 0	3. Коефіцієнт, що відображає зону безпеки підприємства	Зменшення, дорівнює 0
7. Рівень ризику	–	–	1. Рівень ризику фондового портфеля	Збільшення
2. Ризик здійснення реальних інвестиційних проектів	Збільшення

Другим етапом діагностики є формування системи індикаторів оцінки загрози банкрутства та їхдиференціація за рівнем небезпеки для фінансового розвитку підприємства.

Всі показники-індикатори поділяються на абсолютні (виражені абсолютною сумою) та відносні (виражені відносними величинами). Основу такої оцінки складає порівняння фактичних показників-індикаторів з плановими (нормативними) їх значеннями і виявлення розмірів відхилень у динаміці. Ріст розміру негативних відхилень у динаміці, досягнення ними критичних значень характеризує наростання кризових явищ фінансової діяльності, які створюють загрозу банкрутства.

До переваг діагностичної оцінки ймовірності банкрутства на основі показників-індикаторів можна віднести їх оперативність та системність, а до недоліків – розпорошеність напрямів контролю, високий ступінь складності ухвалення рішення в умовах багатокритеріального завдання, суб'єктивність прогнозного рішення. Також недоліками діагностики банкрутства на основі одиничних показників-індикаторів є відсутність єдиних критеріїв оцінки даних показників, які визначаються галузевою специфікою діяльності, зокрема показників оборотності, ліквідності та рентабельності.