Закони педагогіки творчості.
Методологічні засади педагогічної творчості
Мета: розкрити концептуальні засади педагогічної творчості, її методологічну базу.
План
1.Актуальні проблеми.
2.Педагогічна творчість як предмет педагогіки творчості.
3.Закони педагогіки творчості.
4.Принципи педагогіки творчості.
Рекомендована література:
Основна:
1.Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. – Казань: Изд,во Казанского университета, 1988. – 228 с.
2. Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя. – М.: Педагогика, 1987. – 160 с.
3. Зязюн І.А.,Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навч.посіб. для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навч. закладів. – К.: Українсько,фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. – 302 с.
4. Кичук Н.В. Формування творчої особистості вчителя., К.: Либідь, 1991. – 96с
Додаткова:
1.Костюк Г.С. Навчально,виховний процес і психічний розвиток особистості / Упор. В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, О.Т. Губко, О.В. Проскура; під ред. Л.М. Проколієнко. – К.: Радянська школа, 1989. – 608 с.
2.Моляко В.О. Психологічна готовність до творчої праці. – К.: Знання, 1989. – 48 с.
3.Пономарев Я.А. Психология творчества. – М.: Наука, 1976. – 303 с.
4.Поташник М.М. Педагогическое творчество: проблемы развития и опыт: Пособие для учителя. – К.: Рад. школа, 1988. – 194 с.
Основні поняття теми:творчість, творча діяльність, педагогічна творчість, закони, принципи педагогіки творчості.
Базова інформація:
Педагогічна творчість як предмет педагогіки творчості.
Вивчає закони та закономірності: формування творчої особистості, розвитку та саморозвитку її творчих можливостей в процесі освіти та навчання; створення психолого-педагогічних умов для прояву творчого потенціалу особистості в суспільно-корисних і індивідуально-значущих для неї видах життєдіяльності. Педагогіці творчості, з точки зору розуміння її як фундаментальної науки, притаманна єдність абстрактного й конкретного.
Головним і найбільш складним явищем, яке вивчає педагогіка творчості, є формування творчої особистості дитини в її навчально-виховній взаємодії з педагогом.
Процес формування творчої особистості учня неможливо відокремити від творчого розвитку того, хто його навчає й виховує. Цей процес є не тільки сукупністю послідовних і взаємопов'язаних дій педагога й учнів, спрямованих на свідоме й міцне засвоєння системи знань, умінь, навичок, формування світогляду учнів, культури поведінки тощо, а й сукупністю послідовних і взаємопов'язаних «перетворень» у їх творчому розвитку: мотивації, характерологічних особливостях, творчих уміннях, психічних процесах, що сприяють успіху людини у творчій діяльності. Саме цей процес відображає сутність педагогічної творчості. Таким чином, поняття «педагогіка творчості» містить в собі поняття «педагогічна творчість». Виходячи з концепції творчості Я.О. Пономарьова, педагогіку творчості слід розглядати як фундаментальну науку –галузь загальної педагогіки, яка вбирає в себе результати досліджень психології творчості. Це вимагає зняття вікових обмежень предмета педагогіки, розуміння її як науки про виховання і навчання в широкому розумінні вікових меж.
Закони педагогіки творчості.
У філософії «закон» визначається як «необхідна, внутрішньо притаманна природі явищ реального світу тенденція зміни, руху, розвитку, що визначає загальні етапи і форми процесу становлення і самоорганізації конкретних систем, явищ природи, суспільства і духовної культури людства, які розвиваються». Відмінність між законом і закономірностями полягає в тому, що закон виступає як конкретне – всезагальне, а закономірність є частковою формою його виявлення, яка висвітлює певний закономірний зв'язок.
Педагогічний закон – це об'єктивний, необхідний, загальний і суттєвий зв'язок між завданнями, змістом, методами педагогічного процесу і його результатами, які виявляються у якісній зміні знань, умінь, а також переконань і поведінки вихованців.
Закон педагогічної розвиваючої взаємодії, який відбиває загальний закон живої і неживої природи – відсутність односторонньої дії та концептуальне положення про творчість як взаємодію, що веде до розвитку. Саме закон педагогічної розвиваючої взаємодії зумовлює реалізацію концепції особистісно орієнтованого навчання, реальну демократизацію та гуманізацію будь- якого навчально - виховного процесу.
Закон фасилітаційного режиму педагогічного впливу. Цей закон відбиває об’єктивну реальність, притаманну процесу формування творчої особистості, яка полягає в тому, що розвиток і саморозвиток творчої особистості може відбуватися за певних психолого,педагогічних умов, які сприяють творчій діяльності особистості, стимулюють її творчу активність, полегшують долання психологічних бар'єрів творчості.
Закон взаємозумовленості розвитку суб'єктів педагогічного процесу. Цей закон відбиває концептульні положення теорії творчості, як,от: у творчості людина виступає не тільки як суб'єкт пізнання, а й водночас як творець самої себе, своєї творчої сутності; наслідком творчості є творення, формування людини,митця; в процесі творчості реалізуються творчі можливості індивідуальності й здійснюється їх розвиок
Закон неперервної творчої реалізації та самореалізації особистості, який відбиває концепцію життєтворчості людини і стверджує, що творчі можливості особистості реалізуються в самому процесі її життя, самореалізації як засобу самоствердження, самовираження й саморозвитку.
Саме тому одним із завдань педагогіки творчості є вироблення психолого,педагогічних концепцій самовдосконалення та залучення особистості до творчого процесу психічного й особистісного саморозвитку.