Самостійне опрацювання: Типи поведінки в конфліктних ситуаціях. Попередження та подолання конфліктів.

1. Профілактика конфліктів:Це насамперед облік, індивідуальних особливостей особистості (характеру, темпераменту й ін.) і їхніх змін під час хвороб.

Якщо в людини домінантний характер: твердий, напористий, рішучий, самовпевнений, то йому треба дати можливість виявити свою домінантність, не припиняти його, але спокійно триматися своєї точки зору, і він стримає свій мимовільний натиск. У протилежному випадку спілкування може перейти в конфлікт.

Недомінантний характер чуйний до зовнішніх ознак сили, така людина поступлива, легко губиться, терпляче терпить, коли його перебивають. Він має потребу в заохоченні, підбадьоренні. Йому необхідно показати, що він може багато чого, вселити в нього віру в себе (як медпрацівника) і в нього самого. У жодному разі не підвищувати голосу, це буде вселяти в нього віру в його недомінантність.

Зустрічаються ригідні пацієнти, які не люблять, щоб їх перебивали, з ними необхідно максимальне терпіння й такт. Кожному медичному працівникові необхідне вміння визначати характер пацієнта й вибирати стиль спілкування з ним.

Так, экстраверт розташований до спілкування, він слухає тільки себе. У спілкуванні з ним не варто руйнувати природну для нього атмосферу взаємної симпатії.

Інтроверт любить самітність, іде в себе. З ним корисно триматися шанобливо, навіть небагато сухувато, бути готовим до затяжних пауз.

Пацієнт холеричного темпераменту, риси якого загострюються під час хвороби, може вступити в суперечку, почати зайво заперечувати, не погодитися з тією або іншою процедурою й т.д.

Меланхолік здатний відреагувати на хворобу замкнутістю, відчуженістю, подавленим настроєм, безсонням, слізьми.

Повільний флегматик може з'явитися подразником для медичної сестри з холеричними рисами характеру.

Сангвінік постарається не виносити на обговорення які-небудь питання своєї хвороби.

Для попередження конфліктних ситуацій медпрацівникові важливо враховувати особливості особистості, вік, характер хвороби при спілкуванні, розміщенні пацієнтів у палати в стаціонарі, при відвідуванні вдома .

Якщо ці особливості не будуть враховані й медична сестра або лікар порахують їх образливими для себе, то можлива їхня емоційна поведінка буде сприяти виникненню конфлікту й додаткових психотравмуючих моментів.

Але самою головною профілактикою конфліктів є створення сприятливого психологічного клімату. Медпрацівнику важливо прогнозувати, аналізувати можливі наслідки своїх слів і вчинків. Людське мислення здатне на 80% спрогнозувати наслідки. Необхідно використати ці здатності.

Правила медичної етики й деонтології, знання загальної й медичної психології, строгий самоконтроль допоможуть вам знайти вірний профілактичний засіб, щоб не виник конфлікт.

2. Запобігання конфліктам та їх подолання:

Запобігання конфліктам досягається здійсненням керівниц­твом організації спеціальних заходів стосовно її підрозділів (своєчасне інформування, видання спеціальних розпоряджень тощо), а також реалізації керівником кожного підрозділу власних заходів (сумісне обговорення та аналіз у групі актуальних проблем організації; врахування потреб та можли­востей кожного працівника; введення спеціальної системи заохочень тощо).

Подолання конфліктів передбачає:

· виявлення та усвідомлення латентних (прихованих) конфліктів;

· обхід відкритих (реальних) конфліктів;

· фактичне розв'язання відкритих конфліктів.

Обхід відкритих конфліктів доцільний тоді, коли успішне розв'язання конфлікту є неможливим. Він сприяє виходу сторін конфлікту зі стану напруження, їх відмові від конфронтації. Обхід конфлікту може здійснюватися за допомогою таких заходів:

• ізоляції,

• обмеження можливостей,

• введення штрафних санкцій,

• зміни спрямування енергії,

• витискування, необхідності «співіснування».

 

3. Розв'язання відкритого конфліктуможе досягатися в результаті:

а) силового розв'язання (боротьба сторін, примус з боку третьої сили);

б) розв'язання конфлікту за допомогою «вироку» (жереб­кування, голосування, арбітражне рішення);

в) коопераційного рішення (посередництво, досягнення компромісу в результаті ведення переговорів, спільне роз­в'язання сторонами проблеми на основі співробітництва).

 

Алгоритм, який застосовується при використанні різних коопераційних форм розв'язання конфлікту, а особливо, за спільного розв'язання сторонами проблеми на основі співро­бітництва (колаборації), полягає у з'ясуванні трьох важливих моментів:

• потреб (інтересів) учасників конфлікту;

• вимог учасників конфлікту, які відображають їхні інтереси;
конкретних позицій (рішень, пропозицій) щодо задово­лення вимог і відповідних їм інтересів.

 

Для успішного співробітництва його учасники повинні дотримуватися спеціальних принципів, які відображають: значущість співробітництва; важливість уміння уважно слухати один одного; необхідність адекватного аналізу інтересів, які реалізуються в конфлікті; доцільність демо­кратичної стратегії взаємодії; чіткість усвідомлення кон­кретної мети переговорів.