ТИП ВІЙКОНОСНІ, АБО ІНФУЗОРІЇ (CILIOPHORA).
МАЛЯРІЙНИЙ ПЛАЗМОДІЙ.
Збудник малярії. У людини паразитує чотири види плазмодії:
І. Plasmodium vivax— збудник триденної малярії;
ІІ. Plasmodium malaria — збудник чотириденної малярії;
ІІІ. Plasmodium falciparum— збудник тропічної малярії;
IV. Plasmodium ovale— збудник типу триденної малярії.
Локалізація: спочатку вражають клітини печінки, потім еритроцити.
Життєвий цикл: остаточний хазяїн – самка комара роду Anopheles, проміжний - людина.
Розвиток плазмадія у людини.
Людина заражується при укусі самки комара роду Anopheles. Шлях передачі – облігатно-трансмісивний. Із слиною комара до крові людини потрапляє інвазійна стадія – спорозоїт.
В організмі людини плазмодії проходить наступні етапи розвитку:
1) тканинна позаеритроцитарна шизогонія (у печінці);
2) еритроцитарна шизогонія (у крові);
3) початок гаметогонії (у крові).
Тканинна позаеритроцитарна шизогонія. Спорозоїти з кров’ю потрапляють у клітину печінки і впродовж 4 годин перетворюються у тканинні шизонти (трофозоїти). Шизонти живляться, ростуть, діляться шляхом шизогонії один раз на більше число тканинних мерозоїтів (5000 – 10000, у Plasmodium falciparum — до50 000). Клітини печінки руйнуються, і тканинні мерозоїти виходять у кров.
Тривалість тканинної шизогонії у середньому 8-15 днів. У Plasmodium vivax— 8 днів, Plasmodium malaria — 15 днів, Plasmodium falciparum — 6 днів, Plasmodium ovale— 9 днів. Цей період відповідає інкубаційному (прихованому) періоду хвороби.
Еритроцитарна шизогонія. Тканинні мерозоїти занурюються у еритроцити і перетворюються у еритроцитарні шизонти.
Молодий шизонт схожий на кільце, тому називається кільцеподібний шизонт. В нього ядро і цитоплазма лежать на периферії, у центрі – вакуоль. Шизонт живиться гемоглобіном, росте, у нього утворюються органоїди руху – псевдоподії. Його називають амебовидним шизонтом. Потім він набуває форму кільця, і перетворюється у зрілий шизонт, котрий ділиться на 6-24 еритроцитарних мерозоїтів. Ця стадія називається морулой. Еритроцити руйнуються. Мерозоїти виходять у плазму і проникають у нові еритроцити. Цикл повторюється.
Тривалість еритроцитарної шизогонії у Plasmodium vivax — 48 годин, Plasmodium malaria— 72 годин, Plasmodium falciparum—24 або 48 годин , Plasmodium ovale — 48 годин.
При руйнуванні еритроцитів у плазму потрапляють продукти обміну речовин паразитів, гемоглобін, мерозоїти. Вони викликають збільшення температури. З’являються симптоми захворювання – приступ малярійної лихоманки. Згодом приступи повторюються при паразитуванні Plasmodium vivax и Plasmodium ovale через день — кожний перший и третій день (триденна малярія), Plasmodium malaria — через2 дні — кожний перший и четвертий дні (чотириденна малярія), Plasmodium falciparum — кожний день або через день.
Початок гаметогонії. Частина мерозоїтів у еритроцитах людини на 10 – 11-й день перетворюються у незрілі статеві клітини – гаметоцити (жіночі – макрогаметоцити, чоловічі - мікрогаметоцити). Подальший розвиток гаметоцитів відбувається у шлунку комара.
Розвиток малярійного плазмодію у самки комара Anopheles.
У комара завершується гаметогонія і йде спорогонія. Завершення гаметогонії. Коли самка комара кусає хворого на малярію людину, гаметоцити потрапляють у її шлунок. У шлунку макрогаметоцити перетворюються у макрогамету, мікрогаметоцит поділяється на 4 – 8 мікрогамет. Відбувається запліднення: мікрогамета зливається з макрогаметою, утворюється рухома зигота – оокінета.
Спорогонія. Оокінета проходить під епітелієм шлунку комара, збільшується у розмірах і перетворюються в ооцисту. Всередині ооцисти відбувається поділ – спорогонія. Утворюється до 10000 спорозоїтів. При цьому ооциста перетворюється у спороцисту. Спороциста розривається; спорозоїти з гемолімфою потрапляють у слинні залози комара.
Шляхи передачі малярії: 1) при укусі самки комара роду Anopheles (облігатно-трансмісивний); 2) при переливанні крові; 3) через плаценту до плоду.
Патогенна дія: плазмодій руйнує еритроцити, у плазму виходять еритроцитарні мерозоїти, продукти життєдіяльності паразита і гемоглобін. Вони викликають приступи лихоманки.
Впродовж приступу виділяють три періоди:
а) стадія ознобу підвищення температури до 40–41 °С, озноб (відчуття холоду), головна біль, нудота; тривалість 1-4 години;
б) стадія жара – температура 40–41 °С (3–4 години);
в) стадія поту (потовиділення) – температура падає, людина сильно потіє (1-2 години).
У хворого розвивається анемія, збільшується печінка, селезінка. Захворювання може закінчитися смертю.
Лабораторна діагностика: вивчення мазку крові під мікроскопом. Знаходять еритроцитарні шизонти, мерозоїти і гаметоцити.
Профілактика: особиста – захист від укусів комарів; прийом протималярійних препаратів з метою профілактики; громадська – виявлення і лікування хворих, знищення комарів.
ТОКСОПЛАЗМА(Toxoplasma gondii) – збудник токсоплазмоза.
Локалізація: всі тканини людини і тварини.
Морфологія: токсоплазми –внутріклітинні паразити. Стадія, яка проникає у клітини хазяїна, називається ендозоїдом.
Ендозоїд має форму банана довжиною 4-7 мкм. В цитоплазмі одне ядро, на передньому кінці - коноїд. Це органоїд, який допомагає проникнути у клітину хазяїна. Життєвий цикл відбувається із зміною остаточного і проміжного хазяїв. Частина життєвого циклу проходить у зовнішньому середовище. Остаточній хазяїн – кішка. Проміжний хазяїн – ссавці, птахи, а також людина.
Розвиток токсоплазми у проміжного хазяїна .
У проміжних хазяїв у клітинах більшості тканин може проходити нестатеве розмноження (поділ, брунькування). Спочатку токсоплазми розмножуються у клітинах кишечнику, а потім з током лімфи і крові проникає у клітини внутрішніх органів (печінку, селезінку, м’язи, головний мозок, очі, тощо).
Там вони діляться і накопичуються у великій кількості. Накопичення токсоплазм всередині клітини хазяїна називається псевдоцистою. Псевдоциста руйнується, ендозоїди проникають у інші клітини і цикл їх розвитку продовжується. Цей процес відповідає гострому періоду захворювання. Через декілька тижнів ендозоїди проникають у клітини хазяїна, багатократно діляться, накопичують до декілька сотін під щільною оболонкою. Утворюється справжня циста. Такі цисти можуть зберігатися у бідних імунними клітинами тканинах (нервова система, нирки, м’язи) декілька років. У таких людей розвивається хронічний токсоплазмоз.
Із організму проміжного хазяїна токсоплазми можуть виділятися із всіма секретами (молоко, слиз, слина, сльоза, тощо) та екскрементами (кал, сеча).
Остаточні хазяїни (кішки) заражуються, коли вживають заражених тварин (мишей, птахів). Паразити у їхньому кишечнику проходять такі стадії:
1) багатократна шизогонія – множинний поділ з утворенням великої кількості мерозоїтів;
2) гаметогонія – утворення мікро- і макрогамет, їх злиття і утворення ооцист, які виділяються з фекаліями у зовнішнє середовище;
3) у внутрішніх органах кішки йдуть ті ж самі процеси, що і у проміжного хазяїна, - ендогонія.
Розвиток токсоплазми у зовнішньому середовище.
У зовнішньому середовище впродовж 2-7 днів при температурі більш ніж 20°С проходить спорогонія. У ооцисте утворюється дві спороцисти (спори), а у них по 4 спорозоїта. Зрілі ооцисти можуть зберігатися у зовнішньому середовищі багато років.
Шляхи передачі: інвазійна стадія для людини і тварин може бути спороцисти із спорозоїтами, ендозоїди, псевдоцисти, справжні цисти.
Зараження людини відбувається:
1) аліментарний шлях - при з’їданні погано термічно оброблених продуктів (м’яса, молока, яєць), у яких можуть бути ендозоїди, справжні цисти та псевдоцисти;
2) фекально-оральний шлях - при проковтуванні зрілих ооцист через брудні руки, овочі, фрукти, воду;
3) контактний шлях - при контакті з хворими тваринами, знятті шкіри, лабораторних експериментах ендозоїди можуть потрапити через пошкоджену шкіру та слизові оболонки ;
4) трансплацентарний шлях – через плаценту від матері до ембріону можуть проникати ендозоїди.
Патогенна дія: токсоплазмоз може бути набутим або вродженим.
Набутим токсоплазмозом людина заражується після народження. У людей з нормальним імунітетом період розмноження токсоплазм короткий. У цей період може підійматися температура, збільшуватися лімфовузли. Гострий період закінчується утворенням справжніх цист. Людина залишається здоровим паразитоносієм.
У людей зі зниженим імунітетом гостра форма токсоплазмоза протікає важко. Активні токсоплазми руйнують клітини нервової, лімфатичної систем, внутрішніх органів (серця, печінки, легень та ін.), а також м’язів, очей, тощо. Характерні висока температура, сип на шкірі, збільшення лімфатичних вузлів. Іноді токсоплазмоз переходить у хронічну форму.
Вроджений токсоплазмоз – результат зараження ембріона або плоду через плаценту від матері, яка заразилася під час вагітності. При зараженні у перші місяці вагітності можуть бути аборти, мертво народження, пороки розвитку. При зараженні у більш пізній термін вагітності уражуються центральна нервова система, очі, внутрішні органи.
Лабораторна діагностика: 1) мікроскопія мазків крові, пунктату лімфатичних вузлів, дослідження плаценти; 2) імунологічний метод – внутрішкіряна алергічна проба з токсоплазміном і серологічні реакції (виявлення антитіл).
Профілактика: особиста – правила особистої гігієни; мити руки після контакту з тваринами, сирим м’ясом;проводити термічну обробку м’яса, молока, яєць; обмежити контакт з хворими тваринами; громадська – боротьба з токсоплазмозом тварин; обстеження хворих жінок.
ТИП ВІЙКОНОСНІ, АБО ІНФУЗОРІЇ (CILIOPHORA).
Загальна характеристика:
1. Постійна форма тіла завдяки наявності пелікули;
2. Органоїди руху – війки.
3. Мають два ядра – велике вегетативне (макронуклеус) і маленьке генеративне (мікронуклеус). Велике ядро регулює обмін речовин, мале – приймає участь у статевому розмноженні.
4. Органоїди живлення – клітинний рот (цитосом), клітинна глотка (цитофаринкс), травні вакуолі, анальна пора (цитопрокт).
5. Органоїди виділення і осморегуляції – дві скоротливі вакуолі.
6. Інфузорії розмножуються нестатевим (поділ) та статевим (кон’югація) шляхами. При кон’югації дві особини наближуються одна до одної, макронуклеуси кожної інфузорії розчиняються , а обидва мікронуклеуса поділяються на мігруючі і стаціонарне ядро. Інфузорії обмінюються мігруючими ядрами. Відбувається обмін генетичною інформацією. З утвореного ядра утворюється макро- і мікронуклеус. Збільшення кількості особин при цьому не відбувається.
7. При неблагоприємних умовах утворюються цисти.