Дисциплінарна своєрідність філософії освіти
Перелік питань
1. Дисциплінарна своєрідність філософії освіти
2. Філософія освіти і педагогіка
3. Філософія освіти як галузь пізнання: об’єкт, предмет, співвідношення з іншими галузями знання
4. Проблема людини в філософії освіти
5. Філософія освіти як методологічний орієнтир модернізації освіти
6. Зв'язок освіти із «духом епохи»
7. Проблематика інформаційного суспільства в освіті
8. Нелінійна парадигма мислення студентів
9. Нелінійна парадигма розвитку освіти
10. Ознаки кризи класичної парадигми освіти
11. Проблема модернізації освіти
12. Три підходи до розуміння філософії освіти
13. Трансформація освіти з інструментально-технократичної в гуманітан-особистісну
14. Суб’єкт-об’єктна і суб’єкт-суб’єктна парадигми освіти
15. Студент як людський капітал
16. Естетичний вимір філософії освіти
17. Естетика у вихованні: історичний екскурс
18. Естетичне ставлення, естетична культура, естетичне виховання
19. Критерії естетичної вихованості студентів
20. Процес естетичного виховання
21. Естетична культура особистості
22. Естетичний потенціал фахових дисциплін
23. Ціннісні виміри освіти
24. Ціннісний потенціал освіти
25. Причини актуальності ціннісної проблематики у сучасній освіті
26. Цінності глобалізації в сучасній освіті
27. Відповідальність і толерантність як цінності сучасної освіти
28. Гуманізм і демократизм у сучасній освіті
29. Роль вчителя у проблемі формування цінностей
30. Діалог як перехід від авторитарної моделі до особистісно зорієнтованої
31. Феномен менеджменту в освіті
32. Два підходи до кризи менеджменту в освіті
33. Демократизація як тренд сучасного менеджменту освіти
34. Проблема менеджменту освіти в пострадянських умовах
35. Рівні менеджменту освіти
36. Зв'язок між філософією освіти, освітнім менеджментом та педагогічною практикою
Дисциплінарна своєрідність філософії освіти
Філософія з моменту свого виникнення була тісно пов´язана з розробкою педагогічних та освітніх ідей. В деяких випадках саме освітня проблематика й пов´язані з нею питання людського буття та соціальної організації ставали основою стратегічного напряму розвитку філософської думки - як це було, наприклад, в епоху Просвітництва. Однак ситуації з дослідженням філософських проблем освіти у ті часи і в наш час принципово відрізняються. Раніше філософія освіти складала просто своєрідний компонент філософської системи та системного мислення філософів і розгорталася як застосування основних концептуально- методологічних положень загально філософського характеру до однієї зі сфер соціокультурної реальності - до системи освіти. Сьогодні ж філософія освіти конституюється як самостійний напрям наукового знання.
Становлення філософії освіти як особливого дослідницького напряму слід віднести до середини ХХ ст. На початку 1940-х рр. у Колумбійському університеті створюється товариство, метою якого стало дослідження філософських проблем освіти. З самого початку у США філософія освіти розвивалася на прагматично-прикладних засадах і використовувалася для вирішення проблем, пов’язаних із кризою освіти і становленням посткласичних принципів освітньої діяльності
Філософія освіти забезпечує узагальнену відповідь на кризові питання, оскільки займається граничними основами освіти й педагогіки (місце і смисл освіти в культурному русі, розуміння людини та ідеалу освіченості, смисл та особливості педагогічної діяльності тощо), і на цій основі здатна розробляти форми оптимізації освітньої практики. Філософія освіти, здійснюючи співставлення різних концепцій освіти, рефлектуючи над їх основами, виявляючи основи кожної з них та піддаючи їх критичному аналізу, знаходить граничні основи освітньої системи і педагогічної думки, що можуть слугувати базою для консенсусу навіть вкрай різнобіжних позицій. Нарешті, слід підкреслити, що сама криза освітньої сфери має не стільки педагогічні, скільки філософські витоки, а тому й пошуки виходу з кризової ситуації мають здійснюватися, в першу чергу, на теренах філософії освіти. Класична парадигма освіти, що виникла на основі філософії Просвітництва, не може бути цілком ототожнена ні з образом науки, ні з ідеєю універсального єдиного розуму, ні з нормативізмом філософії Просвітництва. Просвітництво, побудувавши нормативно-уніфікований образ науки, продовжило середньовічні дисциплінарні механізми освіти, ототожненої з навчанням, і навіть посилило їх, оскільки дисциплінарна організація була розповсюджена і на зміст, і на форми освіти, і на саму структуру наукового знання, що транслювалося в системі освіти. Проте уявлення класичної філософії про наукове знання з єдиними універсальними нормами і позбавлене суб´єктивності зовсім не вичерпувало можливостей філософської інтерпретації класичної парадигми освіти. Остання успішно реалізовувалася і на іншому філософському підґрунті, що не мало ніякого відношення до багатьох постулатів філософії Просвітництва.
Можна зробити висновок, що розвиток філософії освіти Не можливий взоємозвязку з іншими дисциплінами та повною мірою пояснюється надіями вчених і практиків саме на цьому шляху вирішити проблеми сучасної освіти та реалізувати її функціональний імператив як фактора становлення постіндустріального суспільства. Таким чином, аналіз соціальних витоків формування філософії освіти дає достатні підстави для констатації факту обґрунтованості її виділення як самостійної наукової дисципліни для обслуговування комплексу соціальних потреб, пов´язаних з упорядкуванням та управлінням широкомасштабними та радикальними процесами змін в освітніх системах.
!!!Писати за бажанням-[Сучасна вітчизняна філософія освіти значною мірою йде по шляху розвитку, вже пройденому західною наукою. Принципові відмінності у цей процес вносить відсутність практики філософського та наукового плюралізму, неналагодженість ринкових механізмів технологічного функціонування освітньої сфери і освітніх досліджень та специфіка філософської традиції. У результаті цих відмінностей розвиток філософії освіти відбувався у напрямі пошуку єдиного філософського підґрунтя освітніх новацій. З іншого боку, різноманіття теоретико-методологічних підходів для вирішення філософських проблем освіти у нас значно менше. З нашої точки зору, думка про інтегративний (міждисциплінарний) характер філософії освіти є однією з найпродуктивніших для розуміння її природи. Об’єднуючою основою при цьому є філософська рефлексія щодо цілком певного предмета - сучасної системи освіти, закономірностей її розвитку та способів функціонування в інформаційному суспільстві. Позбавлена прив’язки до педагогічної теорії, ідея міждисциплінарної природи відкриває можливість когнітивної інституціоналізації філософії освіти.]-